Справа № 202/11790/24
Провадження № 1-кп/202/830/2025
31 липня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника
потерпілої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Дніпра, кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041030002205 від 26.06.2024, у відношенні:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Димитров, Донецької області, громадянки України, з вищою освітою, яка працює заступником директора в ТОВ «СОЗИДАТЕЛЬСКИЙ ДІМ», заміжня, раніше не судима, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , м.т. НОМЕР_1 .
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
25.06.2024 о 13:10 водій ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить АТЗТ НВО «СОЗІДАТЕЛЬ», рухалась в Індустріальному районі міста Дніпро по проспекту Слобожанському збоку проспекту Мануйлівського в напрямку вулиці Каруни.
Під час руху водій ОСОБА_9 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою та дорожніми знаками 5.38.1 і 5.38.2 Правил дорожнього руху України, розташованого в районі буд. № 12 на проспекті Слобожанському у м. Дніпро, перед яким зупинилися транспортні засоби в сусідніх смугах праворуч, не переконалась у відсутності на пішохідному переході пішоходів, заходів до зменшення швидкості, а в разі потреби зупинки для надання їм дороги не прийняла і, продовживши рух, виїхала на нерегульований пішохідний перехід де скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка перетинала проїзну частину проспекту Слобожанського справа наліво за напрямком її руху.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми тіла: ??закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани в лобній області по центру з переходом ліворуч, садна в лобно-скроневій області справа з переходом на волосисту частину голови, ??закритої травми грудної клітини з переломом правої ключиці в середній третині та переломами 4-5-6-7-го ребер справа з явищами правостороннього пневмотораксу, ??закритої травми тазу з порушенням цілісності тазового кільця (уламковими переломами обох лонних та сідничних кісток, переломом крила правої клубової кістки з розривом крижово-клубового зчленування справа), розривом сечового міхура, ??глибоких саден та поверхневих забійних ран: на внутрішній поверхні правого колінного суглобу з переходом на стегно, на зовнішній поверхні лівого стегна у нижній третині та на внутрішній поверхні лівого гомілково-стопного суглобу, які за своїм характером відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3-л,н,о «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995p. №6.
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося у тому, що водій ОСОБА_9 , керуючи транспортним засобом - автомобілем «HYUNDAI TUCSON» реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушила вимоги п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, які свідчать:
п. 18.1 - «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»,
п. 18.4 - «якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Вказаними діями ОСОБА_9 вчинила кримінальне правопорушення, ПЕРЕДБАЧЕНЕ ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій ОСОБА_6 , тяжке тілесне ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_9 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялася, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і вона їх у повному обсязі підтверджує та пояснила, що 25.06.2024 о 13:10 вона, виконуючи службові обов'язки, керуючи автомобілем «HYUNDAI TUCSON» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), що належить АТЗТ НВО «СОЗІДАТЕЛЬ», рухалась по проспекту Слобожанському в Індустріальному районі м. Дніпро в напрямку вулиці Каруни. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу поблизу буд. №12, через неуважність до дорожньої обстановки, вона не переконалась у відсутності пішоходів, не знизила швидкість та не зупинилась, чим допустила наїзд на пішохода - ОСОБА_6 , яка перетинала проїзну частину справа наліво. Внаслідок ДТП потерпілій спричинено тяжкі тілесні ушкодження. Вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає, щиро кається у вчиненому. Зазначила, що компенсувала потерпілій суму завданої шкоди на лікування в розмірі 303 300 грн. Вона працює у ТОВ «СОЗИДАТЕЛЬСЬКИЙ ДІМ», її професійна діяльність пов'язана з керуванням автомобілем, а тому просила не позбавляти її права керування транспортним засобом. Заявлений до неї позов про стягнення моральної шкоди визнала частково в розмірі половини заявлених позовних вимог. Також пояснила, що автомобіль, яким вона керувала, згідно реєстраційних документів належить ПрАТ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «СОЗИДАТЕЛЬ», а працює вона в ТОВ «СОЗИДАТЕЛЬСЬКИЙ ДІМ».
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні вказала, що 25 червня 2024 року о 13:10 вона переходила пр. Слобожанського в м. Дніпро по пішохідному переходу, в цей час водій ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «HYUNDAI TUCSON» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), який належить АТЗТ НВО «СОЗІДАТЕЛЬ», рухалась по проспекту Слобожанському в місті Дніпро в напрямку вулиці Каруни. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу поблизу будинку №12, позначеного відповідною розміткою та знаками 5.38.1 і 5.38.2, водій проявила грубу неуважність до дорожньої обстановки, не знизила швидкість і не переконалась у відсутності пішоходів. Не зупинившись, обинувачена здійснила неї наїзд, коли я перетинала проїзну частину справа наліво відповідно до напрямку її руху. Внаслідок ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, множинні переломи ребер і ключиці, пневмоторакс, переломи тазових кісток, розрив сечового міхура, а також численні забої та садна. Враховуючи тяжкість травм вона 6 днів провела у реанімаційному відділенні, після чого пройшла тривалий курс лікування, їй було встановлено комплект імплантів тазової кістки. На сьогоднішній день лікування не завершено, вона проходить курс реабілітації та знаходиться під постійним наглядом травматолога та невролога. Періодично вона вимушена здавати низку аналізів для контролю за своїм станом здоров'я. Щодо обгрунтованості свого цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди підтвердила обставини, викладені у ньому, підтвердила факт отримання від обвинуваченої в рахунок відшкодування завданої шкоди в розмірі 303 300 грн. Цивільний позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити. В судовому засіданні не наполягала на суворій мірі покарання та призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування.
Представник цивільного відповідача приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» ОСОБА_10 в судовому засіданні цивільний позов не визнав та пояснив, що транспортний засіб було відчужено на користь ТОВ «Созидательський дім», а відтак, на момент вчинення кримінального правопорушення, саме ТОВ «Созидательський дім» був належним власником вказаного транспортного засобу.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив, що він є чоловіком потерпілої, якій в результаті ДТП було завдано тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого вона проходила тривалий курс лікування, який до теперішнього часу продовжується. Також надав пояснення аналогічні викладеним потерпілою у позовній заяві.
Крім вищевказаних пояснень обвинуваченої її вина у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується нижченаведеними доказами, які були судом досліджені, оголошені та перевірені на предмет їх достовірності в судовому засіданні.
Так, відповідно до рапорту слідчого відділення розслідування злочинів у сфер транспорту СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, 25.06.2024 року о 13 годині 10 хвилин в індустріальному районі м. Дніпро, водій ОСОБА_9 , керуючи транспортним засобом «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по пр. Слобожанському з боку с. Ману1йлівського в напрямку вул. Новосельної в районі буд. 12. Скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка перетинала проїжджу частину дороги пр. Слобожанський по нерегульованому пішохідному переході. В ході ДТП потерпілій спричинені тілесні ушкодження (т. 2, а.п. 2).
Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.06.2024 року, слідчим було проведено огляд місця події - ділянки місцевості в Індустріальному районі міста Дніпро по проспекту Слобожанському, в ході якого виявлено та вилучено транспортний засіб «HYUNDAI TUCSON» з характерними пошкодженнями в результаті ДТП (т.2, а.п. 11-20).
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-24/27136-ІТ від11.07.2024 року, робоча гальмівна система автомобіля «HYUNDAI TUCSON» на момент експертного огляду перебуває у працездатному стані (т.2, а.п. 47-49).
Згідно висновку експерта №СЕ-19/104-24/27138-Іт від 11.07.2024, система рульового керування автомобіля «HYUNDAI TUCSON» на момент експертного огляду перебуває у працездатному стані (т.2, а.п. 55-57).
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 04.09.2024 року, слідчим проведено слідчий експеримент в за участі свідка ОСОБА_12 , в ході якого останній розповів та показав на місці про обставини вчинення обвинуваченою ДТП, зокрема те, що 25.06.2024 о 13:10 водій ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухалась в Індустріальному районі міста Дніпро по проспекту Слобожанському збоку проспекту Мануйлівського в напрямку вулиці Каруни та скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка перетинала проїзну частину проспекту Слобожанського справа наліво за напрямком її руху. (т.2., а.п. 126-135).
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 06.09.2024 року, слідчим проведено слідчий експеримент в за участі обвинуваченої ОСОБА_9 , в ході якого остання розповіла та показав на місці про обставини вчинення нею ДТП, зокрема те, що 25.06.2024 о 13:10 вона керуючи автомобілем «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухалась в Індустріальному районі міста Дніпро по проспекту Слобожанському збоку проспекту Мануйлівського в напрямку вулиці Каруни та скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка перетинала проїзну частину проспекту Слобожанського справа наліво за напрямком її руху. (т.2., а.п. 136-150).
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 04.09.2024 року, слідчим проведено слідчий експеримент в за участі свідка ОСОБА_13 , в ході якого остання розповіла та показала на місці про обставини вчинення обвинуваченою ДТП, зокрема те, що 25.06.2024 о 13:10 водій ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухалась в Індустріальному районі міста Дніпро по проспекту Слобожанському збоку проспекту Мануйлівського в напрямку вулиці Каруни та скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка перетинала проїзну частину проспекту Слобожанського справа наліво за напрямком її руху. (т.2., а.п. 151-158).
Згідно висновку експерта № 2832е від 17.09.2024 року, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми тіла: ??закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани в лобній області по центру з переходом ліворуч, садна в лобно-скроневій області справа з переходом на волосисту частину голови, ??закритої травми грудної клітини з переломом правої ключиці в середній третині та переломами 4-5-6-7-го ребер справа з явищами правостороннього пневмотораксу, ??закритої травми тазу з порушенням цілісності тазового кільця (уламковими переломами обох лонних та сідничних кісток, переломом крила правої клубової кістки з розривом крижово-клубового зчленування справа), розривом сечового міхура, ??глибоких саден та поверхневих забійних ран: на внутрішній поверхні правого колінного суглобу з переходом на стегно, на зовнішній поверхні лівого стегна у нижній третині та на внутрішній поверхні лівого гомілково-стопного суглобу, які за своїм характером відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння (т.2, а.п. 168-171).
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 19.09.2024 року, слідчим проведено слідчий експеримент за участі потерпілої ОСОБА_6 , в ході якого остання розповіла та показала на місці про обставини вчинення обвинуваченою ДТП, зокрема те, що 25.06.2024 о 13:10 водій ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухалась в Індустріальному районі міста Дніпро по проспекту Слобожанському збоку проспекту Мануйлівського в напрямку вулиці Каруни та скоїла наїзд на ОСОБА_6 , яка перетинала проїзну частину проспекту Слобожанського справа наліво за напрямком її руху. (т.2., а.п. 175-179).
Згідно висновку експерта від 23.09.2024 року № СЕ-19/104-24/38435-ІТ, в даній дорожній обстановці водій автомобіля «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 повинна була діяти відповідно до вимог п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 не відповідали вимогам п.п. 18.1 та 18.4 ПДР України, що з технічної точки зору знаходилося у причинному зв'язку з даною ДТП. Технічна можливість уникнути наїзду на пішохода для водія автомобіля «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 при заданому механізмові події визначалося виконанням нею вимог п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху та для нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили виконати їх. (т.2, а.п. 185-187).
Всі вище перелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Суд вважає, що стороною обвинувачення доведено належними та допустимими доказами порушення обвинуваченою вимог пунктів 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, п
З огляду на встановлені обставини, оцінку доказів у їх сукупності, а також з урахуванням положень Кримінального процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_9 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.
Судом установлено, що ОСОБА_9 , керуючи транспортним засобом, порушила вимоги пунктів 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій зобов'язаний зменшити швидкість або зупинитися перед нерегульованим пішохідним переходом у разі наближення пішоходів, які мають намір перетнути проїзну частину. Ігноруючи ці вимоги, ОСОБА_9 проявила неуважність до дорожньої обстановки, внаслідок чого допустила наїзд на пішохода - ОСОБА_6 , завдавши останній тяжких тілесних ушкоджень. Таким чином, зазначені дії об'єктивно та суб'єктивно відповідають ознакам складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та підлягають відповідній кримінально-правовій оцінці.
Дії ОСОБА_9 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог пунктів 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України 1, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_9 покарання, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченої, який має постійне місце проживання, працює, раніше не судима, особою з інвалідністю не являється, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, характеризується за місцем проживання позитивно, вину визнала, щиро розкаялася, компенсувала потерпілій матеріальні збитки в розмірі 303 300 грн.
В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої та передбачені ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття та часткове відшкодування шкоди потерпілій.
При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
У судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялася та вибачилася за вчинене, висловлювала жаль з приводу вчиненого, критично оцінила свої дії, зауважила на тому, що готова нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.
Відповідно до постанови Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.11.2018 активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом'якшує покарання, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України. Тобто, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної.
У судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялася, неодноразово вибачалася за вчинене та висловлював жаль з цього приводу, критично оцінила свої дії, зауважила на тому, що готова нести відповідальність за вчинене, добровільно частково відшкодувала завдані збитки потерпілій, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно до п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст.286КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст.286КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченій ОСОБА_9 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, направленого проти безпеки дорожнього руху, а також наслідки у виді тяжких тілесних ушкоджень. Так, ОСОБА_9 своїми необережними діями, які виразились в порушенні двох пунктів Правил дорожнього руху завдала потерпілій тяжких тілесних ушкоджень. Суд звертає увагу на позицію потерпілої, яка в судовому засіданні не наполягала на суворій мірі покарання та призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_9 вперше вчинила ДТП, має постійне місце роботи, офіційно працевлаштована та у зв'язку з виконанням службових обов'язків має об'єктивну потребу у щоденному пересуванні територією міста за допомогою транспортного засобу. Також суд враховує й те, що на даний час на території України внаслідок збройної агресії рф оголошено воєнний стан та існує імовірність необхідності евакуації, або перебування у безпечному місці будь-кого із громадян України, зокрема і ОСОБА_9 в тому числі, із використанням автомобільного транспорту під її керуванням, що в свою чергу свідчить про наявність підстав задля незастосування додаткового покарання щодо ОСОБА_9 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Враховуючи викладене, а також характер вчиненого кримінального правопорушення, ступінь вини обвинуваченої, її особу, обставини, що пом'якшують покарання, та з метою забезпечення справедливого балансу між інтересами суспільства і особи, суд доходить висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_9 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, вважаючи його недоцільним та таким, що не відповідатиме завданням кримінального провадження і принципу індивідуалізації покарання.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченої, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, думки потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні, які зважаючи на двооб'єктний характер злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, хоча і не є вирішальними, однак підлягають обов'язковому врахуванню у сукупності з іншими обставинами справи, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Підстав для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України до обвинуваченого суд не вбачає.
Водночас, кримінальний закон передбачає, що згідно з ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2018 справа №167/341/16-к цей суд указав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
На переконання суду, призначення обвинуваченій у реальної міри покарання є недоцільним, оскільки не сприятиме досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства з огляду на встановлені в ході судового розгляду конкретні обставини вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення та даних про її особу, яка вперше вчинила злочин, думки потерпілої, яка не наполягала на реальному позбавленні обвинуваченої волі. Крім того, відсутні будь-які об'єктивні дані щодо неможливості виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства.
Тому, з урахуванням щирого каяття, повного визнання вини, добровільного відшкодування завданих збитків, позитивної посткримінальної поведінки обвинуваченої, а саме усвідомлення протиправності своєї злочинної поведінки та наміру в подальшому суворо дотримуватись закону, що на думку суду, також істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою злочину, відношення потерпілої та її думку щодо покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_9 можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування основного покарання з іспитовим строком, на підставі ст. 75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинувачену ОСОБА_9 обов'язки у відповідності з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченої запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно неї о запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Розглядаючи цивільний позов суд виходить з наступного.
В рамках даного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_6 до обвинуваченої ОСОБА_9 , Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель», Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обгрунтування вказаних вимог вказала, що внаслідок ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, множинні переломи ребер і ключиці, пневмоторакс, переломи тазових кісток, розрив сечового міхура, а також численні забої та садна. Враховуючи тяжкість травм вона 6 днів провела у реанімаційному відділенні, після чого пройшла тривалий курс лікування, їй було встановлено комплект імплантів тазової кістки. На сьогоднішній день лікування не завершено, вона проходить курс реабілітації та знаходиться під постійним наглядом травматолога та невролога. Періодично вона вимушена здавати низку аналізів для контролю за своїм станом здоров'я. Розмір матеріальної шкоди становить 296 743,44 грн. та складається з наступного: витрати на транспортування до закладу охорони здоров?я до м. Києва та додому до м. Дніпро на загальну суму 45 384.00 грн.; витрати на доставку до лікарів та на реабілітаційні процедури на загальну суму 1876,06 грн.; витрати на лікування з придбання комплекту імплатнів на загальну суму 102 300.00 грн.; витрати на лікування на загальну суму 144 698,48 грн. (додаток N?б); ) витрати на лікування, виїзний забір матеріалів та проведення лабораторного дослідження Сінево на загальну суму 2 484.9 грн. Моральну шкоду обгрунтовує тим, що внаслідок ДТП вона зазнала фізичних та душевних страждань в зв'язку з ушкодженням її здоров'я, порушення нормального ритму життя, повною безпомічністю та залежністю від інших, неможливістю підтримання повних життєвих зв'язків, неможливістю заробляти собі на життя власною працею та самореалізуватися, а також неможливістю вести повноцінний спосіб життя, що постійно викликає у неї психологічні страждання. Завдану моральну шкоду вона оцінює у 1 000 000 грн. Просить стягнути з стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на її користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення в розмірі 296 743 грн. 44 коп., стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на її користь моральну шкоду в розмірі 14 837 грн. 17 коп., стягнути солідарно з ОСОБА_9 , Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» на її користь моральну шкоду в розмірі 985 162 грн. 83 коп.
Представником цивільного відповідача ПрАТ «НВО Созидатель» було надано відзив на цивільний позов в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що транспортний засіб був проданий ТОВ «Созидательський дім», а тому незважаючи на реєстрацію вказаного транспортного засобу за ПрАТ «НВЛ «Созидатель» він є власністю ТОВ «Созидательський дім», а відтак ПрАТ «НВО Созидатель» є неналежним відповідачем, тоді як належним відповідачем є ТОВ «Созидательський дім», що підтверджується видатковою накладною №9 від 19.10.2023 та довідкою про постановку автомобіля на військовий облік. Обґрунтованість доводів щодо причини неоформлення свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу за ТОВ «Созидательський дім» у судовому засіданні не надав.
Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно із ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , право власності на транспортний засіб «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстровано за ПрАТ НВО «Созидатель».
Відповідно до копії страхового полісу № АТ/4951594 від 26.03.2024 року, між «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ?ЄДНАННЯ «СОЗИДАТЕЛЬ»» та Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС»», укладено поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строком дії з 27.03.2024 року по 26.03.2025 року. Даним полісом забезпечений транспортний засіб автомобіль «HYUNDAI TUCSON», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить Відповідачу-2, та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров?ю, який складає 320 000,00 грн. Франшиза становить 3 200 грн.
Отже, з урахуванням викладеного, з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь потерпілої ОСОБА_6 підлягає стягнення документально підтверджена матеріальна шкода в розмірі 296 743, 44 грн., оскільки розмір вказаної шкоди підтверджується належними та допустимими доказами, а ліміт страхової суми складає 320 000 грн., тобто вказаний розмір матеріальної шкоди знаходиться в його межах.
Що стосується стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому (ч.1 ст. 129 КПК України). При вирішенні цивільного позову суд керується нормами ст.ст. 127-130 КПК України та цивільного законодавства, зокрема, ст.23,1166-1168 ЦК України.
Відповідно до вимог статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті, у т.ч. якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Як визначено у статті 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 26-1 ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону України від 05.07.2012 року за №5090-УІ, який набрав законної сили 05.02.2013), страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода в розмірі 5 відсотків страхових виплат за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Таким чином, враховуючи той факт, що розмір немайнової (моральної) шкоди страховика прямо пропорційно залежить від розміру майнової шкоди, передбаченої п. 26-1 ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону України від 05.07.2012 року за №5090-УІ, який набрав законної сили 05.02.2013), виходячи з розрахунку 296 743, 44 грн (розмір майнової шкоди) * 5% = 14 837, 17 грн., з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь потерпілої ОСОБА_6 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 14 837, 17 грн.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою він перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею у порядку регресу.
Згідно із ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що існують законні підстави задля стягнення суми матеріальної шкоди з ТОВ «Созидательський дім», однак суд це питання не вирішує виходячи із засад диспозитивності, оскільки відсутня відповідна позовна вимога до ТОВ «Созидательський дім».
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди обвинувачена ОСОБА_9 керувала транспортним «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час виконання своїх трудових обов'язків, будучи працівником ТОВ «Созидательский дім».
Суд надає критичну оцінку доводам представника цивільного відповідача - приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» щодо твердження про те, що транспортний засіб було відчужено на користь ТОВ «Созидательський дім», а відтак, на момент вчинення кримінального правопорушення, саме ТОВ «Созидательський дім» нібито був належним власником вказаного транспортного засобу. На підтвердження такої позиції представником відповідача було надано видаткову накладну №9 від 19 жовтня 2023 року, а також довідку про постановку автомобіля на військовий облік.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства України, зокрема положень статті 182 Цивільного кодексу України, право власності на транспортний засіб підлягає державній реєстрації, яка є необхідною умовою виникнення та підтвердження речового права на відповідне майно. Відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про здійснення державної реєстрації спірного транспортного засобу за ТОВ «Созидательський дім» у встановленому законом порядку, унеможливлює визнання за вказаною юридичною особою права власності на зазначене майно на момент вчинення правопорушення.
Отже, твердження представника цивільного відповідача про зміну власника транспортного засобу не ґрунтуються на достовірних та юридично значущих доказах, що унеможливлює їх врахування судом як належної правової підстави для виключення цивільної відповідальності ПрАТ «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель».
Відповідно з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку що належним відповідачем за позовом ОСОБА_14 про стягнення моральної шкоди є саме ПрАТ «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель», за ознаками передбаченою 1187 ЦК України - як власник джерела підвищеної небезпеки, а відтак саме ПрАТ «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель» повинно нести цивільно-правову відповідальність за цим позовом.
В свою чергу ОСОБА_9 не є належним відповідачем за даним позовом про стягнення моральної шкоди, оскільки, як вказано вище, відповідати за вказаним позовом повинен ПрАТ «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель», який у подальшому у випадку виконання ним рішення про відшкодування шкоди потерпілій, матиме право регресної вимоги до ОСОБА_9 .
Враховуючи викладене, суд не бере до уваги визнання позову ОСОБА_9 у частині часткового визнання вимог потерпілої щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки таке визнання суперечить положенням Закону, викладених вище, а також ЦПК України, а саме вимогам статей, що регулюють правові наслідки визнання позову, та не відповідає принципам справедливості, змагальності сторін.
В цивільному позові в обґрунтування розміру моральної шкоди потерпілою зазначено, що моральна шкода полягає у тому, що внаслідок ДТП вона зазнала фізичних та душевних страждань в зв'язку з ушкодженням її здоров'я, порушення нормального ритму життя, повною безпомічністю та залежністю від інших, неможливістю підтримання повних життєвих зв'язків, неможливістю заробляти собі на життя власною працею та самореалізуватися, а також неможливістю вести повноцінний спосіб життя, що постійно викликає у неї психологічні страждання.
Так, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд відповідно до вимог закону врахуває, характер правопорушення, глибину душевних страждань, яких зазнала потерпіла у зв'язку з ушкодженням його здоров'я (тяжкі тілесні ушкодження), ступінь вини обвинуваченої, та враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з Приватного акціонерного товариства «Науково- виробниче об'єднання «Созидатель» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 400 000 грн.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 02.06.2021 у справі №175/4256/18 (провадження №51-1171км21).
Суд вважає, що такий розмір відшкодування моральної шкоди є розумним, обґрунтованим та справедливим в даному випадку, оскільки визначений з урахуванням конкретних обставин події та її наслідками.
Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Так, ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2025 року накладений арешт на автомобіль марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , із змісту ухвали встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Мета вказаного заходу досягнута, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне скасувати зазначений захід забезпечення кримінального провадження.
Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст. 118-124 КПК України. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.368-370,ст.373,ст.374КПК України,
Визнати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_9 , Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Созидатель», Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»» ЄРДПОУ 30115243 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , матеріальну шкоду в розмірі 296 743 ( двісті дев'яносто шість тисяч сімсот сорок три) грн. 44 коп.,
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»» ЄРДПОУ 30115243 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , моральну шкоду в розмірі 14 837 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 17 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Науково-Виробниче Об'єднання «СОЗИДАТЕЛь» ЄРДПОУ 13416334 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , моральну шкоду в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2025 року накладений арешт на автомобіль марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Речові докази по справі: автомобіль марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який передано на відповідальне зберігання обвинуваченій ОСОБА_9 - залишити у володінні останньої.
Стягнути з ОСОБА_9 процесуальні витрати на залучення експертів, а саме: 4543 грн. 68 коп. за проведення судової експертизи технічного стану, 4543 грн. 68 коп. за проведення судової експертизи технічного стану, 3029 грн. 12 коп. за проведення судової автотехнічної екпертизи.
На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпра.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику в порядку, передбаченому ч. 15 ст. 615 КПК України протягом дня.
Головуючий суддя ОСОБА_1