Справа № 674/1281/15-ц
Провадження № 2/674/1/25
16 липня 2025 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Шафікової Ю.Е ,
за участю секретаря Проценко Л.В.,
представника позивача - відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача-позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на землю, скасування державної реєстрації державних актів на право власності на землю та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, Дунаєвецька міська рада Хмельницької області про скасування державного акту на право власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки,-
ОСОБА_3 звернувся до суду з первісним позовом до ОСОБА_6 , процесуальним правонаступником якого є ОСОБА_4 , Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, в якому просив, з урахуванням уточнення позовних вимог: визнати недійсним та скасувати рішення 18 сесії Великокужелівецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області №8-18/2012 від 20.11.2012 щодо передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 ; визнати недійсними та скасувати державні акти на право власності на землю земельних ділянок під кадастровим №6821885700:01:001:0009,№6821885700:01:001:0010 ОСОБА_6 , який був спадкодавцем по заповіту ОСОБА_4 до відкриття спадщини; скасувати державну реєстрацію державних актів на право власності на землю земельних ділянок під кадастровим №6821885700:01:001:0009, №6821885700:01:001:0010 ОСОБА_6 , який був спадкодавцем по заповіту ОСОБА_4 до відкриття спадщини .
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 11 вересня 2013 року він придбав земельну ділянку, площею 0,0750 га в с. В. Кужелева, Дунаєвецького району, Хмельницької області. Кадастровий номер земельної ділянки - 6821885700:01:001:0002. Земельна ділянка приватизована бувшим власником ОСОБА_5 23.01.2009 року на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №089888. При використанні даної земельної ділянки виникли проблемні питання з сусідом ОСОБА_6 стосовно фактичних меж земельної ділянки. Маючи доступ до кадастрової карти позивач встановив, що земельні ділянки ОСОБА_6 під кадастровим №6821885700:01:001:0009, №6821885700:01:001:0010 накладаються на земельну ділянку позивача. Вказані ділянки були приватизовані пізніше у 2013 році. ОСОБА_6 продовжує користуватись частиною земельної ділянки позивача та обмежує ОСОБА_3 в доступі до власної земельної ділянки.
Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області Кучерявої А.В. від від 03.09.2015 відкрито провадження в справі.
Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області Маринчака О.М. від 30.11.2025 прийнято справу до провадження у зв'язку із закінченням повноважень судді Кучерявої А.В.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 15.03.2016 здійснено заміну первісного відповідача Великокужелівецьку сільську раду належним відповідачем Дунаєвецькою міською радою Хмельницької області.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 15.03.2016 прийнято до провадження зустрічний позов.
Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області Артемчук В.М. від 19.10.2016 прийнято справу до провадження у зв'язку із закінченням повноважень судді Маринчака О.М.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 06.08.2018 провадження у справі зупинено у зв'язку призначенням судової земельно-технічної експертизи.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 05.11.2019 поновлено провадження у справі.
Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області Шклярука В.М. від 01.10.2020 прийнято справу до провадження у зв'язку із закінченням повноважень судді Артемчук В.М..
Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області Шафікової Ю.Е. від 07.02.2022 прийнято справу до провадження у зв'язку із закінченням повноважень судді Шклярука В.М.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 25.08.2022 залучено до справи правонаступника відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 , якого замінено на ОСОБА_4 ..
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 11.07.2023 провадження у справі зупинено у зв'язку призначенням додаткової судової земельно-технічної експертизи.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 10.01.2024 поновлено провадження у справі.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 11.07.2024 прийнято заяву позивача за первісним позовом про зміну предмету позову.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 07.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
14.12.2015 до суду надійша зустрічна позовна заява ОСОБА_6 , процесуальним правонаступником якого є ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, Дунаєвецька міська рада Хмельницької області, в якій просив суд: скасувати державний акт про право власності на земельну ділянку серії НЗ №089888 виданий 23 січня 2009 року ОСОБА_5 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 11 вересня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу Лозняк О.М. 11 вересня 2013 року за реєстром № 4653 та скасувати державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки. Зустрічний позов мотивовано тим, що рішенням вісімнадцятої сесії Великокужилівської сільської ради VI скликання від 20 листопада 2012 року № 8-18/2012 передано ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 0,3767 га у власність, в тому числі 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та 0,1267 га для ведення особистого селянського господарства, із земель що перебували в користуванні. Зазначеними рішення було передано у власність земельні ділянки якими користувалася сім'я ще з 1954 року. 03 липня 2013 року позивачем було отримано свідоцтво, індексний номер 5620796, про право власності на земельну ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_1 кадастроувий номер 6821885700:01:001:0009 цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка ) площею 0.25 га, та свідоцтво, індексний номер 5626484, про право власності на земельну, ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6821885700:01:001:0010 цільове призначення для ведення особистого селянського господарства площею 0,1267 га.
Позивач по первісному позову ОСОБА_3 став власником суміжної земельної ділянки на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 11 вересня 2013 року відповідно до якого, придбав земельну ділянку площею 0.0750 га, кадастровий номер 6821885700;01:001:0002 у гр.. ОСОБА_5 .
Продавцю ОСОБА_5 відчужувана земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №089888, виданого Великокужелівською сільською радою 23.01.2009 року.
До переходу права власності на земельну ділянку до ОСОБА_3 будь-яких спорів щодо фактичних меж з попереднім власником ОСОБА_5 не було.
В первісній позовній заяві від 27 серпня 2015 року, як на підставу для подачі заяви позивач посилається на виявлення ним, шляхом перегляду кадастрової карти України, що належні відповідачу земельні ділянки кадастровий номер 6821885700:01:001:0009 та кадастровий номер 6821885700:01:001:0010 накладаються на належну йому земельну ділянку кадастровий номер 6821885700:01:001:0002. При цьому до землевпорядних організацій для підтвердження зазначеного ОСОБА_3 не звертався, належних доказів до позовної заяви не додав.
ОСОБА_3 став власником суміжної земельної ділянки та зареєстрував своє право на земельну ділянку 11 вересня 2013 року тобто його право власності було зареєстровано пізніше а тому є підстави вважати що були допущені помилки саме 11 вересня 2013 року.
Окрім цього в 2009 році при виготовленні державного акту про право власності на земельну ділянку серії НЗ №089888, виданий 23 січня 2009 року ОСОБА_5 , межі земельної ділянки зі ОСОБА_6 чи з іншими членами моєї сім і не погоджувались.
Фактично ОСОБА_3 своїми діями порушує право щодо володіння, користування та розпорядження належною ОСОБА_6 земельною ділянкою.
У запереченнях на зустрічну позовну заяву від 05.04.2016 відповідач просив відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі. Зазначив, що вимога ОСОБА_6 скасувати акт про право власності на земельну ділянку серії НЗ №08988 незаконна та необгрунтована, позивач втратив право на звернення до суду у зв'язку з пропуском строку давності. ОСОБА_6 було відомо про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_5 , а його права при цьому не були порушені, оскільки на час приватизації земельної ділянки ОСОБА_5 він ще не був власником суміжної земельної ділянки. Придбавши земельну ділянку ОСОБА_3 не порушив права ОСОБА_6 , оскільки право власності ОСОБА_5 виникло ще у 23.01.2009 року.
Третя особа за зустрічним позовом - Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області в письмових поясненнях від 27.11.2017 та від 23.07.2024 зазначила, що скасування Державного акта на право власності на земельну ділянку не є підставою для припинення права власності на земельну ділянку. З січня 2013 року органом який проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав. Держгеокадастр здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, а не прав на них, отже позовна вимога про визнання недійсним державного акта на землю може бути задоволена у випадку встановлення факту неправомірності рішення органу місцевого самоврядування про передання земельної ділянки у власність. Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області при вирішенні спору покладається на розсуд суду.
04.01.2018, 15.03.2023, 26.04.2023, 05.12.2024 від відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 надійшли заяви про застосування строків позовної давності за зустрічним позовом.
Після постановлення ухвали від 11.07.2024 про прийняття до провадження заяви про зміну предмету первісного позову, від відповідача за первісним позовом Дунаєвецької міської ради 16.07.2024 надійшов відзив, згідно якого просили відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі. Як видно з наявної в матеріалах справи копії технічної документації, наданої відділом Держгеокадастру у Дунаєвецькому районі, на замовлення гр. ОСОБА_6 приватним Підприємством «Краянин» проведено інвентаризацію його земельної ділянки та розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . Документація містить пояснювальну записку; технічне завдання на складання документів; матеріали польових геодезичних робіт; рішення Великокужелівської сільської ради про передачу земельної ділянки у власність; акт прийомки - передачі межових знаків на зберігання; кадастрові плани земельних ділянок з кадастровими номерами 6821885700:01:001:0009 та 6821885700:01:001:0010, затверджені заступником начальника Управління Держкомзему у Дунаєвецькому районі з зазначенням адреси земельних ділянок АДРЕСА_1 .
Рішення сесії Великокужелівської сільської рад № 8-18/2012 від 20 листопада 2012 року про передачу ОСОБА_6 у власність земельної ділянки площею 0,3767 га : в тому числі 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, 0,1267 га ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 стало підставою для видачі Управлінням Держгеокадастру у Дунаєвецькому районі ОСОБА_6 державних актів на право власності на земельні ділянки. Рішення прийнято в межах повноважень. В позовній заяві не наведено жодної ґрунтованої на законі підстави для скасування вищезазначеного рішення та державних актів на право власності на землю під кадастровим номером № 6821885700:01:001:0009, № 6821885700:01:001:0010 та їх державної реєстрації, оскільки не вказано у чому полягає протиправність дій посадових осіб Великокужелівської сільської ради.
Позивач - відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, його представник ОСОБА_1 просив задовольнити первісний позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Відповідач - позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, її представник ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов з підстав, викладених у ньому.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, заслухавши представників позивача-відповідача, відповідача-позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та встановивши відповідні до них правовідносини, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_3 є власником земельної ділянки розміром 0,0750 га з кадастровим № 6821885700:01:001:0002, яка розташована в с.Велика Кужелова та має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.09.2013 року. Означена земельна ділянка належала продавцю ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №089888 від 23.01.2009, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010975300003 (а.п.7-9 т.1).
Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим № 6821885700:01:001:0002 проведено за попереднім власником ОСОБА_5 05.09.2013, що вбачається зі змісту договору купівлі-продажу, а за ОСОБА_3 11.09.2013.
ОСОБА_6 на підставі рішення вісімнадцятої сесії Великокужелівецької сільської ради від 20.11.2012 №8-18/2021 передано у власність земельну ділянку, площею 0,3767 га, в тому числі 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,1267 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 (а.п.49 т.1).
Винесенню зазначеного рішення передувало розроблення ОСОБА_6 технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, де, зокрема міститься протокол встановлення (погодження) зовнішніх меж земельних ділянок від жовтня 2012 року з погодженням меж суміжних землевласників, серед яких ОСОБА_5 ( а.п.178 т.1).
На підставі вказаного рішення сільської ради від 20.11.2012 №8-18/2021, 03.07.2013 видано два свідоцтва про право власності на нерухоме майно - земельні ділянки з кадастровим № 6821885700:01:001:0009 цільове призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку 0,25 га, № 6821885700:01:001:0010 цільове призначення для ведення особистого селянського господарства 0,1267 га. (а.п.50-51 т.1).
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер та його процесуальним правонаступником як спадкоємиця є ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами спадкової справи (а.п.115-146 т.3). Проте, станом на час розгляду справи ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину на спірні земельні ділянки не оформила, що підтвердив її представник в судовому засіданні.
За інформацією відділу Держгеокадастру у Дунаєвецькому районі від 21.01.2018 на запит ОСОБА_4 зазначено, що земельна ділянка ОСОБА_6 з кадастровим № 6821885700:01:001:0010 зареєстрована у ДЗК 12.03.2013, земельна ділянку ОСОБА_3 з кадастровим № 6821885700:01:001:0002 зареєстрована в ДЗК 09.09.2013 (а.п. 63 т.2).
За висновками судової земельно-технічної експертизи від 18.10.2019, призначеної на замовлення позивача за первісним позовом, встановлено, що технічна документація із землеустрою первинних землевласників ОСОБА_6 так і ОСОБА_5 не відповідає вимогам земельного законодавства. Земельна ділянка, що належить ОСОБА_3 з кадастровим № 6821885700:01:001:0002 та земельна ділянка з кадастровим № 6821885700:01:001:0010, що належить ОСОБА_6 між собою накладаються, площа накладання становить 0,0078 га. Накладення земельних ділянок з кадастровими № № 6821885700:01:001:0009 та № 6821885700:01:001:0002 відсутнє. Усунення накладання земельних ділянок шляхом встановлення (відновлення) меж в натурі можливе. (а.п. 157-158 т.2).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив суду, що є власником сусідньої земельної ділянки біля ОСОБА_3 та ОСОБА_9 . Один раз на рік буває у себе на ділянці, на його думку при оранці земельної ділянки ОСОБА_9 може збільшувались площа, хто саме обробляє ділянку не знає. Паркану на межі земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 немає. Не може сказати, чи змінились межі земельної ділянки.
Отже, як позивач за первісним позовом, так позивач за зустрічним позовом вважають, що суміжні землевласники чинять перешкоди у користуванні належними їм на праві власності земельними ділянками, а тому звернулась до суду з позовами про усунення таких перешкод.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує наступне.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права, свободи від порушень и протиправних посягань.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 158 ЗК України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється таким шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
В ході судового розгляд позивач за зустрічним позовом помер, єдиною спадкоємицею, що прийняла спадщину є його процесуальний правонаступник ОСОБА_4 .
Згідно ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Отже, з часу прийняття спадщини власницею земельних ділянок з кадастровими № 6821885700:01:001:0010 та № 6821885700:01:001:0009 є саме ОСОБА_4 незалежно від оформлення свідоцтва про право на спадщину.
Щодо підставності позовних вимог первісного позивача ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасувати рішення №8-18/2012 від 20.11.2012 щодо передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_6 , визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на землю під кадастровим №6821885700:01:001:0009,№6821885700:01:001:0010 ОСОБА_6 , скасування державної реєстрації державних актів на право власності на землю під кадастровим №6821885700:01:001:0009, №6821885700:01:001:0010 ОСОБА_6 , слід зазначити наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ч. ч. 1, 2, 5 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до ч.1, ч.3, ч. 15 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Відповідно до статті 1 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За приписами статті 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" Держгеокадастр та його територіальні органи здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок, а не прав на них. Державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до ДЗК, передбачених законом відомостей, про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відомості про державну реєстрацію земельних ділянок ОСОБА_3 № 6821885700:01:001:0002 та ОСОБА_6 кадастрові № 6821885700:01:001:0010 та № 6821885700:01:001:0009 було внесено до ДЗК.
Судом досліджено висновок земельно-технічної експертизи, яким зафіксовано, що технічна документація із землеустрою первинних землевласників спірних земельних ділянок ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не відповідає вимогам земельного законодавства. Земельна ділянка, що належить ОСОБА_3 з кадастровим № 6821885700:01:001:0002 та земельна ділянка з кадастровим № 6821885700:01:001:0010, що належить ОСОБА_6 між собою накладаються, площа накладання становить 0,0078 га. Накладення земельних ділянок з кадастровими № № 6821885700:01:001:0009 та № 6821885700:01:001:0002 відсутнє. Усунення накладання земельних ділянок шляхом встановлення (відновлення) меж в натурі можливе. При цьому згідно висновку експерта не визначено, при внесенні відомостей про яку з спірних земельних ділянок до ДЗК виникла помилка, зважаючи на невідповідність жодної з технічних документацій вимогам земельного законодавства. Суд позбавлений можливості встановити зазначені обставини, оскільки не володіє спеціальними знаннями у галузі земельного законодавства.
Крім того, висновком експертизи не вирішувалось питання щодо відповідності фактичних меж земельних ділянок правовстановлюючим документам. Слід зазначити, що ухвалою від 11.07.2023 за клопотанням позивача за первісним позовом було призначено додаткову земельно-технічну експертизу, проте зазначену ухвалу не виконано у зв'язку з відсутністю оплати.
Отже, позивачем за первісним позовом не доведено обставин порушення саме його прав у зв'язку з накладанням земельних ділянок № 6821885700:01:001:0002 та № 6821885700:01:001:0010. Також, в ході судового розгляду представники сторін підтвердили, що паркан між спірними земельними ділянками фактично відсутній, межові знаки відсутні.
Суд відхиляє доказ позивача за первісним позовом, наданий на підтвердження факту накладання спірних земельних ділянок - витяг з кадастрової карти України як недостовірний (т.1 а.п.6), оскільки кадастрові номери земельних ділянок вказані безпосередньо позивачем кульковою ручкою,а не зафіксовані відомостями кадастрової карти.
Не підтверджує факт накладання спірних земельних ділянок і акт Держсільськогосподарської інспекції від 18.01.2016 (т.1. а.п. 117), такий доказ підлягає відхиленню судом за недостовірністю.
Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду
Так, у постанові ВП ВС від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що ? порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).
Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.
? Належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.
Аналогічний висновок викладено ВП ВС від 21.01.2025 у справі № 446/478/19, де вказано, що у такій категорії спорів позивач може, зокрема, обґрунтовувати свій позов протиправністю рішення органу місцевого самоврядування, відповідно до якого відповідачу було передано частину земельної ділянки, яка накладається. Натомість суд має надати оцінку відповідному рішенню органу місцевого самоврядування в мотивувальній частині судового рішення.
Щодо вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, то у своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
З 01.01.2013 у зв'язку з набранням чинності Законом України від 07.07.2011 № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" державні акти на право власності не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
За такого правового регулювання визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку не вирішить спір про право, так само не вирішить і питання про захист прав та інтересів позивача. Натомість внаслідок задоволення віндикаційного позову вирішується спір про право, рішення суду є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З огляду на викладене позовні вимоги про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку не приведуть до відновлення порушених прав та інтересів позивача.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що особа буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається , а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.
Отже, за обставинами вказаної справи відсутні підстави для задоволення первісного позову, оскільки не доведено факт накладання земельних ділянок відповідача за первісним позовом на земельну ділянку ОСОБА_3 а не навпаки, з огляду на невідповідність жодної з досліджених судовим експертом технічних документації вимогам закону, отже відсутні докази порушеного, невизнаного чи оспорюваного права ОСОБА_3 .
Крім того, як позовна вимога про скасування державного акта на землю, так і вимога про скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації державних актів є неефективними способами захисту, оскільки такі вимоги не призводять до відновлення порушених прав. Слід зазначити, що скасування державної реєстрації державних актів не способом захисту прав, передбаченим законом, оскільки державній реєстрації у ДЗК підлягають саме земельні ділянки, а не акти на право власності на землю.
Неналежність та неефективність заявленого позивачем способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 (пункт 67), від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18 (пункт 8.17), від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 (пункт 116)].
Суд не вбачає для підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки факт наявності перешкод у користуванні земельними ділянками № № 6821885700:01:001:0009 та № 6821885700:01:001:0002 з боку ОСОБА_3 жодними доказами не підтверджено, позивач за зустрічним позовом не звертався до суду з клопотанням про призначення судової земельно-технічної експертизи. За таких обставин задоволення позовних вимог призведе до безпідставного позбавлення права власності ОСОБА_3 на належну йому земельну ділянку та становитиме втручання у мирне володіння майном, що є порушенням Протоколу 1 Конвенції.
З огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом по суті, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про застосування строків позовної давності.
Крім того, суд звертає увагу, що за змістом статті 37 Закону України "Про Державний земельний кадастр" у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.
Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.
Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду. Отже, чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, зокрема допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З врахуванням викладеного вище, виходячи з заявлених позовних вимог первісного та зустрічного позову, аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовів, отже відсутність підстав для їх задоволення, оскільки рішення суду не може грунтуватись на припущеннях..
Одночасно суд зауважує, що сторони мають право і можливість усунути помилки, які призвели до невідповідностей у відомостях щодо місця розташування їх земельних ділянок у ДЗК у позасудовому порядку.
Керуючись статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -
У задоволенні первісного позову ОСОБА_10 до Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на землю, скасування державної реєстрації державних актів на право власності на землю - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, Дунаєвецька міська рада Хмельницької області про скасування державного акту на право власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене рішення (вступну та резолютивну частини) або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
- позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 );
- відповідач за первісним позовом - Дунаєвецька міська рада (м.Дунаївці, вул. Шевченка, 50);
- позивач за зустрічним позовом - відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 );
- відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 );
- треті особи за зустрічним позовом Дунаєвецька міська рада (м.Дунаївці, вул. Шевченка, 50), Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (м.Хмельницький, вул. Інститутська 4/1).
Повне рішення складено 31 липня 2025 року
Суддя Ю. Е. Шафікова