Справа № 674/675/25
Провадження № 2/674/531/25
17 липня 2025 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Шафікової Ю.Е.,
за участю секретаря Проценко Л.В.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки Крамар І.І.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дунаєвецької міської ради Хмельницької області про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю,-
Позивачка ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Крамар Надія Олександрівна звернулась до суду з позовом до Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, в якому просить визнати право власності на 54/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 51,1 кв.м., в тому числі житловою площею 34,9 кв.м, погріб цегляний площею 16,9 кв.м - літ.»Б», огорожа металева - літ «N».
Позов мотивовано тим, що позивачка в 1974 році познайомилась з ОСОБА_3 , з яким в подальшу стала проживати в будинку АДРЕСА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, даний будинок належав його батькові ОСОБА_4 .
З 18 вересня 1978 року позивачка була зареєстрована в даному будинку та проживає безперервно в ньому по сьогоднішній день. 02 лютого 1988 року між позивачкою та ОСОБА_3 . Дунаєвецьким районним відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №5.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер позивачки свекор - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина. 16 квітня 1998 року чоловікові позивачки ОСОБА_3 , як єдиному спадкоємцю, було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 46/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер позивачки чоловік ОСОБА_3 .
Листом №2 від 17.01.2022 року Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Інвентарбюро» вказано, шо свідоцтво про право власності на житловий будинок, що в АДРЕСА_1 власник ОСОБА_4 - втратив.
10.02.1998 році було видано дублікат свідоцтва про право власності на 46/100 частин будинковолодіння на підставі рішення Дунаєвецької міської ради №358 від 25.12.1997 року. Дану частку успадкував ОСОБА_3 .
Таким чином, після смерті чоловіка 29 березня 2023 позивачці було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 46/100 частин житлового будинка АДРЕСА_1 . Право власності позивачкою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав №66718033 від 09.03.2023. Загальна площа будинку становить 51,1 кв.м, в тому числі житлова площа 34,9 кв.м, матеріали стін: глинобитні. До будинку належать: погріб цегляний площею 16,9 кв.м - літ. «Б», Огорожа металева - літ «N».
В довідці - характеристиці №90 від 6 березня 2023 року зазначено, що 54/100 частини будинку належать ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності від 20.09.1958 року.
Однак, право власності після смерті ОСОБА_4 на 54/100 частин спірного будинку до цього часу не оформлено.
Позивачка зверталась до суду з позовом до про визнання права власності на спадкове майно. Однак, рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2022 року в задоволенні позовних вимог їй було відмовлено. Постановою Хмельницького районного суду від 7 грудня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. При винесені рішення про відмову у позові суди виходили з того, що позивачка не надала доказів належності усього житлового будинку на праві власності чоловікові ОСОБА_3 на день його смерті.
Також, з позовом про визнання права власності на спадкове майно до суду звернулись ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно. Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року в задоволенні позовної заяви було відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 березня 2025 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. При винесенні рішенні апеляційний суд зазначив: « ... суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги на підтвердження належності на праві власності частини будинку батькові позивачів ОСОБА_7 виписки з погосподарських книг, запис в реєстраційній книзі «Інвентарбюро», рішення Дунаєвецького народного суду від 14 жовтня 1980 року та показання свідків, оскільки зазначиними доказами не підтверджується належність ОСОБА_3 на праві власності 54/100 частини спірного житлового будинку, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.» Таким чином, на сьогоднішній день право власності на 54/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 не визнано.
Позивачка з 1974 року проживає, а з 18 вересня 1978 зареєстрована в даному будинку, добросовісно володіє, відкрито та безперервно користується ним більше 10 років, а тому звертається до суду з позовом про визнання права власності на частину будинку за набувальною давністю.
Згідно з ухвалою судді від 05 травня 2025 відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, надано відповідачам строк для подання відзиву на позов, позивачу відповіді на відзив, відповідачам - заперечень.
Ухвалою суду від 22 травня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Крамар І.І. позов підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Представник відповідача - Дунаєвецької міської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області в судове засідання не з'явився, подав до суду відзив, розгляд справи просить провести за відсутності представника відповідача, у поданому відзиві заперечень проти визнання за ОСОБА_1 права власності на частину 54/100 житлового будинку за набувальною давністю не надав, щодо задоволення позову у повному обсязі поклався на розсуд суду.
Суд, заслухавши позивачку та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 1974 року проживала у фактиних шлюбних відносинах зОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_1 .
02 лютого 1988 року між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєтрований шлюб, актовий запис №5, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Відповідно витягу з реєстру Дунаєвецької територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації 18.09.1978 року, що і підтверджується копією домової книги.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер свекор позивачки - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .
Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , був його син, а позивачки чоловік ОСОБА_3 , який спадщину прийняв та оформив, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом на 46/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Довідкою Дунаєвецького БТІ №2 від 17 січня 2022 року підтверджується, що в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , 20.09.1958 року видано свідоцтво про право власності на домоволодіння на підставі рішення Дунаєвецької міської ради №15 від 01.09.1958 року та зареєстровано в МКП « Інвентарбюро» 02.10 1958 року в книзі №6 за реєстрованим номером 704. Свідоцтво власник втратив. 10.02.1998 році видано дублікат свідоцтва про право власності на 46/100 частин домоволодіння на підставі рішення Дунаєвецької міської ради №358 від 25.12.1997 року. 16.04.1998 року за №1-379 ОСОБА_3 спадкував після смерті ОСОБА_4 46/100 частин домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину посвідчене Дунаєвецькою державною нотаріальною конторою.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер чоловік позивачки - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
Після смерті ОСОБА_3 спадкоємицею є дружина ОСОБА_1 , яка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 46/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав №66718033 від 09.03.2023. Загальна площа будинку становить 51,1 кв.м, в тому числі житлова площа 34,9 кв.м, матеріали стін: глинобитні. До будинку належать: погріб цегляний площею 16,9 кв.м - літ. «Б», Огорожа металева - літ «N».
Право власності на 54/100 частин спірного будинку до цього часу ні за ким не оформлено, відсутній правовстановлюючий документ на домоволодіння як на ім'я свекра позивачки, чоловіка позивачки, так і будь-яких інших осіб. Відповідно, власник вказаної частини будинку не відомий.
Технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 виданий на ім'я ОСОБА_1 .
Позивачка зверталась до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно житловий будинок, який знаходиться АДРЕСА_1 після смерті чоловіка. Однак, рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2022 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено, виходили з того, що позивачка не надала доказів належності усього житлового будинку на праві власності чоловікові ОСОБА_3 на день його смерті. Постановою Хмельницького районного суду від 07 грудня 2022 року рішення суду залишено без змін.
Також, з позовом про визнання права власності на спадкове майно на вище вказаний житловий будинок, до суду звернулись родичі позивчки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року в задоволенні позовної заяви також було відмовлено, так як позивачі не надали доказів належність на праві власності частини будинку батькові позивачів ОСОБА_3 . Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 березня 2025 року рішення суду залишено без змін.
Таким чином, на сьогоднішній день право власності на 54/100 частини спірного житлового будинку по АДРЕСА_1 в якому проживає позивачка не визнано.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що позивачка ОСОБА_1 постійно проживає у будинку АДРЕСА_1 , доглядає за будинком, здійснює ремонти, в будинку один вхід, позивачка користується всім будинком, доглядає всю територію, в будинку проживає одна, раніше проживали разом з нею діти та її онуки.
Свідок ОСОБА_9 повідомила суду, що вона є сусідкою позивачки, живе більше п'ятидесяти років по сусідству. Позивачка ОСОБА_1 постійно проживає у будинку АДРЕСА_1 , доглядає за будинком, територією, раніше з нею проживали її діти та онуки. На даний час проживає в будинку одна.
При застосуванні норм права до спірних правовідносин, судом враховується наступне.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У відповідності до положень статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 вищезазначеної постанови Пленуму, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди мають враховувати, що для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до зазначеної статті повинні існувати наступні ознаки: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.
Таким чином, ознаками володіння, необхідними для набуття права власності за набувальною давністю є добросовісне, відкрите та безперервне володіння, які повинні мати місце одночасно.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно прийнято в експлуатацію.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для правомірного володіння майном.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18, від 24 червня 2021 року у справі № 219/49/20 , від 23 вересня 2021 року у справі № 206/1759/20 , від 05 квітня 2022 року у справі № 642/3930/20
Таким чином, дослідивши матеріали справи та заслухавши свідків, суд вважає встановленим, що попередній власник спірної частини будинку не відомий, позивачка з 1974 року проживає, добросовісно, відкрито і безперервно володіє вказаним житловим будинком в АДРЕСА_1 , і продовжує це робити і надалі, тому суд вважає за можливе визнати за позивачкою право власності на 54/100 частин житлового будинку за набувальною давністю.
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до Дунаєвецької міської ради Хмельницької області про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 54/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 51,1 кв.м., в тому числі житловою площею 34,9 кв.м, погріб цегляний площею 16,9 кв.м - літ.»Б», огорожа металева - літ «N».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
- позивач - ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
- відповідач - Дунаєвецька міська рада Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, місцезнаходження Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, м.Дунаївці вул. Шевченка, 50, ЄДРПОУ 0406714.
Повне рішення складено 31 липня 2025 року.
Суддя Ю. Е. Шафікова