Справа № 175/1149/25
Провадження № 2-др/175/29/25
(додаткове)
29 липня 2025 року с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Войтуха О.М.
з участю секретаря Радонського М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задоволено; змінено розмір аліментів, визначених рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року по справі №175/6152/24, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/6 частини заробітку (доходу) до досягнення повноліття щомісячно на 1/4 частину всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання законної сили рішенням суду; виконавчий лист, виданий на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року по справі №175/6152/24, - відкликано; стягнуто з ОСОБА_2 у дохід держави 1 211 грн. 20 коп. судового збору.
16 червня 2025 року надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп.
ОСОБА_2 надав заперечення проти заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, в яких просив суд відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі, оскільки він є батьком в багатодітній родині і не має можливості сплатити вартість витрат на професійну правничу допомогу, а такожвважає вартість цих послуг завищеною.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що по даній справі необхідно ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат з наступних підстав.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розділити між сторонами судові витрати.
Так, за приписами ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно до ст. 137 ЦПК України - витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України - розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Петренко І.Ф. було укладено Угоду №86 про представництво клієнта адвокатом з юридичних питань.
Згідно додатку до угоди №86 загальна вартість наданих адвокатом послуг Сулімі Н.Ю. склала 6 000 грн., яку було сплачено відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №86.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» v. Ukraine» («Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України) від 23 січня 2014 року в § 268 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
Частиною четвертою, п'ятою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, №329/766/18, № 178/1522/18.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України,обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 визначено, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Таким чином, з огляду на вищенаведені положення закону, враховуючи встановлені судом обставини, складність справи, фактичні надані послуги з надання правової допомоги, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача у даній справі щодо стягнення з ОСОБА_2 судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 2 000 грн. 00 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 270 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини- задовольнити.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, а саме витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп.
Реквізити сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Додаткове рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Войтух