Справа № 320/58829/24 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.
04 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс» до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСО-Автотехнікс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 16.04.2024 №727/Ж10/31-00-04-02-02-32.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, підпункту 75.1.1 пункту 75.1. статті 75 розділу ІІ та у порядку статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс».
За результатами перевірки складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» від 18.03.2024 № 552/Ж5/31-00-04- 02-02-26/30721457, згідно з висновком якого встановлено порушення позивачем пункту 57.1, пункту 57.3 статті 57 ПК України, а саме: порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
16.04.2024 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 727/Ж10/31-00-04-02-02-32, прийнятого контролюючим органом на підставі висновків акта перевірки, яким на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України за порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф в розмірі 5 % та 10 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання на суму 9 797 648,39 гривень.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням про застосування штрафних санкцій, вважаючи його протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України регламентовано, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із пунктом 36.1 статті 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункту 57.1 статті 57 ПК України).
За змістом пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з вимогами пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
В силу приписів пункту 57.4 статті 57 ПК України, пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.
Зміст положень зазначених норм закону надає підстави стверджувати, що обов'язок зі сплати грошового зобов'язання у платника податків виникає з наступного дня за днем узгодження такого зобов'язання і має бути виконаний протягом десяти календарних днів. У разі оскарження до суду податкового повідомлення-рішення днем узгодження грошового зобов'язання є день набрання законної сили судовим рішенням.
Несплачені грошові зобов'язання у встановлений законом строк - протягом 10 календарних днів, наступних за днем їх узгодження, яке відбувається в день набрання законної сили судовим рішенням, є податковим боргом платника податків, з виникненням якого контролюючий орган має вжити заходів для його погашення, зокрема надіслати платникові податкову вимогу щодо погашення суми податкового боргу
Аналогічна правова позиція викладена у в постанові Верховного Суду від 09.06.2020 у справі № 810/272/16.
Статтею 124 ПК України передбачена відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків.
Так, відповідно до пункту 124.1. статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Виходячи із змісту вказаної норми, розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений у відсотках до погашеної суми податкового боргу, відтак сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов'язань розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, і до дня фактичної сплати боргу. При цьому штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Отже, юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу за передбачуваною нормою ПК України, є обов'язок доведення контролюючим органом складу такого правопорушення, тобто, на основі достовірних і достатніх доказів установити обставини порушення платником податків строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, за наявності яких така відповідальність застосовується.
Як вбачається із акта перевірки, на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України, за порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, до позивача застосовано штраф в розмірі 5 % та 10 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання на суму 9 797 648,39 гривень.
Водночас, підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем строків сплати грошового зобов'язання та нарахування штрафних санкцій став аналіз:
- податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди декларування від 21.11.2022 року №9247375086, від 22.12.2022 року №9275735013, від 20.01.2023 року №9300733414, від 20.02.2023 року №9029382184, від 20.04.2023 року №9086591129, від 22.05.2023 року №9117754130;
- уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.11.2022 року №9246343181, від 22.11.2022 року №9248625141, від 30.11.2022 року №9256856297, від 12.12.2022 року №9266069074, від 11.01.2023 року №9001330997;
- податкових повідомлень рішень від 13.10.2022 року №606/Ж10/3100040202, від 27.10.2022 року №766/Ж10/3100040202, від 27.02.2022 року №769/Ж10/3100040202, від 21.11.2022 року №957/Ж10/3100040202, від 21.11.2022 року №958/Ж10/3100040202.
Щодо врахування податкових повідомлень-рішень під час проведення перевірки та нарахування штрафних санкцій за періоди прострочення сплати податкових зобов'язань визначених у них, суд зазначає таке.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем усі податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку, а саме:
1) рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі №320/12128/23, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «Р» від 13.10.2022 №606/Ж10/3100040202;
2) ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 відкрито провадження у справі №320/15112/23 за позовом ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 27.10.2022 №769/Ж10/3100040202;
3) рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №320/15115/23 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «В4» від 27.10.2022 №766/Ж10/3100040202;
4) ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 відкрито провадження у справі №320/23117/23 за позовом ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 21.11.2022 №958/Ж10/3100040202;
5) рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №320/23118/23, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «Р» від 21.11.2022 №957/Ж10/3100040202.
Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Разом з цим суд зауважує, що в силу приписів підпункту 60.1.4 пункту 60.1, пункту 60.5 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, враховуючи вище вказані положення Податкового кодексу України суд вважає, що податкові зобов'язання визначені в оскаржуваних позивачем податкових повідомленнях-рішеннях не набули статусу узгоджених, а тому підстави для їх врахування під час проведення перевірки та винесення повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій у контролюючого органу були відсутні.
Суд зазначає, що відповідач, як сторона у вище вказаних адміністративних справах станом на момент проведення камеральної перевірки - а це станом на 18.03.2024, був обізнаним про відкриття провадження у вказаних справах або про наявне рішення суду, але незважаючи на це включив до предмету перевірки суми грошового зобов'язання за вказаними ППР.
Крім того, як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву у запереченнях позивача від 26.04.2024 №804 поданих на акт перевірки позивачем було зазначено про оскарження у судовому порядку зазначених податкових повідомлень-рішень із посиланням на конкретні судові справи та ухвали/рішення у них, проте під час прийняття податкового повідомлення-рішення та розрахунку штрафних санкцій до нього контролюючим органом було не взято до уваги вказані обставини та всупереч вказаних норм Податкового кодексу нараховано штрафні санкції за прострочення сплати неузгоджених податкових зобов'язань.
Щодо врахування податкових декларацій та розрахунків коригувань до них під час проведення перевірки та нарахування штрафних санкцій за періоди прострочення сплати податкових зобов'язань визначених у них, суд зазначає таке.
Так, згідно Витягу з електронного кабінету ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» - системи електронного адміністрування ПДВ за період з 01.10.2022 по 31.05.2023:
станом на 01.10.2022 на рахунку позивача обліковувався залишок коштів у сумі 10 006 892,00 грн;
31.10.2022 позивачем здійснено поповнення рахунку на суму 5 000 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 31.10.2022 № 5355953735;
10.11.2022 позивачем здійснено поповнення рахунку на суму 10 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 10.11.2022 № 53559541485;
11.11.2022 позивачем здійснено поповнення рахунку на суму 11 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.11.2022 № 53559541485.
Відповідно до квитанції №1 18.11.2022 позивачем був поданий на адресу податкового органу Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період листопад 2022 року, яким підприємством самостійно було збільшено податкове зобов'язання на суму 3 146 727,00 грн. та нараховано штраф у сумі 94 402,00 грн.
Отже, станом на 18.11.2022 переплата по рахунку складала 36 006 892,00 грн.
Згаданий вище Уточнюючий розрахунок за листопад 2022 року відповідачем був зареєстрований 19.11.2022 з присвоєнням реєстраційного номера: 9246343181, що підтверджується квитанцією № 2, проте списання коштів за ним з рахунку підприємства було здійснено податковим органом лише 21.11.2022 року, що підтверджується відомостями Витягу з електронного кабінету.
Отже, наведені вище фактичні обставини доводять помилковість даних, зазначених відповідачем у акті перевірки та розрахунку штрафних санкцій щодо порушення з боку позивача граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання, та повністю спростовують наявність складу податкового правопорушення, а тому до цих правовідносин не можуть бути застосовані наслідки, передбачені пункту 124.1 статті 124 ПК України, у вигляді штрафу в розмірі 5 % від суми несплаченого зобов'язання.
В подальшому 22.11.2022 відповідно до квитанції №1 позивачем був поданий на адресу податкового органу Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період листопад 2022 року, яким підприємством самостійно було збільшено податкове зобов'язання на суму 3 177 383,00 грн. та нараховано штраф у сумі 95 321,00 грн.
У цей же день зазначений Уточнюючий розрахунок був зареєстрований відповідачем з присвоєнням реєстраційного номера: 9248625141, що підтверджується квитанцією № 2.
Як вбачається із Витягу з електронного кабінету, станом на день подання Уточнюючого розрахунку № 9248625141 від 22.11.2022, на рахунку позивача обліковувалася переплата у сумі 32 860 165,00 грн.
Списання коштів за Уточнюючим розрахунком № 9248625141 від 22.11.2022 з рахунку підприємства було здійснено відповідачем лише 25.11.2022 року, що підтверджується відомостями Витягу з електронного кабінету.
Отже, наведені вище фактичні обставини доводять помилковість висновків, зазначених відповідачем у акті перевірки та розрахунку штрафних санкцій щодо порушення з боку позивача граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання за Уточнюючим розрахунком № 9248625141 від 22.11.2022, та повністю спростовують наявність складу податкового правопорушення, а тому до цих правовідносин не можуть бути застосовані наслідки, передбачені пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у вигляді штрафу в розмірі 5 % від суми несплаченого зобов'язання.
21.12.2022 відповідно до квитанції №1 позивачем була направлена на адресу податкового органу Податкова декларація з податку на додану вартість за період жовтень 2022 року, якою визнано грошове зобов'язання на суму 15 813 001,00 грн.
У цей же день зазначена Декларація була зареєстрована Відповідачем з присвоєнням реєстраційного номера: 9247375086, що підтверджується квитанцією № 2.
Як вбачається із Витягу з електронного кабінету, сума грошового зобов'язання, визначеного Декларацію № 9247375086 від 21.11.2022 у розмірі 15 813 001,00 грн, була списана з рахунку підприємства 25.11.2022, тобто в межах встановленого ПК України строку для здійснення такої оплати.
Отже, наведені вище фактичні обставини доводять помилковість даних, зазначених відповідачем у акті перевірки та розрахунку штрафних санкцій щодо порушення з боку Позивача граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання, визначеного Декларацію № 9247375086 від 21.11.2022 у розмірі 15 813 001,00 грн, та повністю спростовують наявність складу інкримінованого контролюючим органом податкового правопорушення, а тому до цих правовідносин не можуть бути застосовані наслідки, передбачені пункту 124.1 статті 124 ПК України, у вигляді штрафу в розмірі 5 % від суми несплаченого зобов'язання.
Відповідно до квитанції №1 30.11.2022 позивачем був направлений на адресу податкового органу Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період листопад 2022 року, яким підприємством самостійно було збільшено податкове зобов'язання на суму 7 156 470,00 грн. та нараховано штраф у сумі 214 694,00 грн.
У цей же день зазначений Уточнюючий розрахунок був зареєстрований відповідачем з присвоєнням реєстраційного номера: 9256856297, що підтверджується квитанцією № 2.
Відповідно до Витягу з електронного кабінету, станом на день подання Уточнюючого розрахунку № 9256856297 від 30.11.2022, на рахунку позивача обліковувалася переплата у сумі 23 869 781,00 грн. (з урахуванням поповнення рахунку на суму 10 000 000,00 грн на підставі платіжної інструкції №56 від 30.11.2022).
Проте, списання коштів за Уточнюючим розрахунком № 9256856297 від 30.11.2022 з рахунку підприємства було здійснено відповідачем наступного дня, а саме 01.12.2022 року, що підтверджується відомостями Витягу з електронного кабінету.
Отже, наведені вище фактичні обставини доводять помилковість висновків, зазначених відповідачем у акті перевірки та у розрахунку штрафних санкцій щодо порушення з боку позивача граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання за Уточнюючим розрахунком № 9256856297 від 30.11.2022, та повністю спростовують наявність складу податкового правопорушення, а тому до цих правовідносин не можуть бути застосовані наслідки, передбачені пункту 124.1 статті 124 ПК України, у вигляді штрафу в розмірі 5 % від суми несплаченого зобов'язання.
Відповідно до квитанції №1 14.12.2022 позивачем був поданий на адресу податкового органу Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період грудень 2022 року, яким підприємством самостійно було збільшено податкове зобов'язання на суму 7 695 568,00 грн. та нараховано штраф у сумі 230 867,00 грн.
У цей же день зазначений Уточнюючий розрахунок був зареєстрований відповідачем з присвоєнням реєстраційного номера: 9266069074, що підтверджується квитанцією № 2.
Згідно Витягу з електронного кабінету, станом на день подання Уточнюючого розрахунку № 9266069074 від 14.12.2022, на рахунку позивача обліковувалася переплата у сумі 26 713 311,00 грн.
Списання коштів за Уточнюючим розрахунком № 9256856297 від 30.11.2022 з рахунку підприємства було здійснено відповідачем попереднім днем, а саме 13.12.2022 року, що підтверджується відомостями Витягу з електронного кабінету.
Отже, наведені вище фактичні обставини доводять помилковість висновків, зазначених відповідачем у акті перевірки та у розрахунку штрафних санкцій щодо порушення з боку Позивача граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання за Уточнюючим розрахунком №9266069074 від 14.12.2022, та повністю спростовують наявність складу податкового правопорушення, а тому до цих правовідносин не можуть бути застосовані наслідки, передбачені пункту 124.1 статті 124 ПК України, у вигляді штрафу в розмірі 5 % від суми несплаченого зобов'язання.
22.12.2022, що підтверджується квитанцією № 1, позивачем була направлена на адресу податкового органу Податкова декларація з податку на додану вартість за період листопад 2022 року, якою визнано грошове зобов'язання на суму 55 035 889,00 грн.
У цей же день зазначена Декларація була зареєстрована Відповідачем з присвоєнням реєстраційного номера: 9275735013, що підтверджується квитанцією №2.
Згідно Витягу з електронного кабінету:
станом на день подання Декларації № 9275735013 від 22.12.2022 переплата по рахунку складала 19 017 743,00 грн;
протягом 22.12.2022, 23.12.2022 та 26.12.2022 рахунок було поповнено на 40 000 000,00 грн (за платіжними інструкціями № 5355955953 від 22.12.2022 - на суму 10 000 000,00 грн; за № 5355955962 від 23.12.2022 - на суму 10 000 000,00 грн; за № 5355956025 від 26.12.2022 - на суму 20 000 000,00 грн);
Сума грошового зобов'язання, визначеного Декларацію № 9275735013 від 22.12.2022 у розмірі 55 035 889,00 гри, була списана з рахунку підприємства у два етапи: 24.12.2022 - у сумі 39 017 743,00 грн, 26.12.2022 - у сумі 16 018 146,00 грн, тобто в межах встановленого ПК України строку для здійснення такої оплати.
Отже, наведені вище фактичні обставини доводять помилковість висновків, зазначених відповідачем у акті перевірки та у розрахунку штрафних санкцій щодо порушення з боку Позивача граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання, визначеного Декларацію № 9275735013 від 22.12.2022 у розмірі 55 035 889,00 грн, та повністю спростовують наявність податкового правопорушення, а тому до цих правовідносин не можуть бути застосовані наслідки, передбачені пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у вигляді штрафу в розмірі 5 % від суми несплаченого зобов'язання
11.01.2023 відповідно до квитанції № 1 позивачем був спрямований на адресу податкового органу Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період січень 2023 року, яким підприємством самостійно було збільшено податкове зобов'язання на суму 4 481 356,00 грн. та нараховано штраф у сумі 134 441,00 грн.
У цей же день зазначений Уточнюючий розрахунок був зареєстрований відповідачем з присвоєнням реєстраційного номера: 9001330997, що підтверджується квитанцією № 2.
Згідно Витягу з електронного кабінету, станом на день подання Уточнюючого розрахунку № 9001330997 від 11.01.2023, на рахунку позивача обліковувалася переплата у сумі 5 981 854,00 грн.
Списання коштів за Уточнюючим розрахунком № 9001330997 від 11.01.2023 з рахунку підприємства було здійснено відповідачем наступного дня, а саме 12.01.2023 року, що підтверджується відомостями Витягу з електронного кабінету.
Отже, наведені вище фактичні обставини доводять помилковість висновків, зазначених Відповідачем у Розрахунку штрафних санкцій щодо порушення з боку позивача граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання за Уточнюючим розрахунком № 9001330997 від 11.01.2023, та повністю спростовують наявність складу податкового правопорушення, а тому до цих правовідносин не можуть бути застосовані наслідки, передбачені пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у вигляді штрафу в розмірі 5% від суми несплаченого зобов'язання.
20.01.2023 відповідно до квитанції № 1 позивачем до податкового органу була подана Податкова декларація з податку на додану вартість за період грудень 2022 року, якою визнано грошове зобов'язання на суму 46 046 473,00 грн.
У цей же день зазначена Декларація була зареєстрована відповідачем з присвоєнням реєстраційного номера: 9300733414, що підтверджується квитанцією № 2.
Відповідно до Витягу з електронного кабінету:
станом на день подання Декларації № 9300733414 від 20.01.2023 по рахунку обліковувалася переплата у розмірі 1 500 498,00 грн;
протягом 23.01.2023, 24.01.2023 та 25.01.2023 рахунок було поповнено на 46 000 000,00 грн (за платіжними інструкціями № 5355956856 від 23.01.2023 - на суму 20 000 000,00 грн; за № 5355956934 від 24.01.2023 - на суму 20 000 000,00 грн; за № 5355956934 від 25.01.2023 - на суму 6 000 000,00 грн);
сума грошового зобов'язання, визначеного Декларацію № 9300733414 від 20.01.2023 у розмірі 46 046 473,00 грн, була списана з рахунку підприємства у три етапи: 24.01.2023 - у сумі 21 500 498,00 грн, 24.01.2022 - у сумі 20 000 000,00 грн, 25.01.2023 - у сумі 4 545 975,00 грн в межах встановленого ПК України строку для здійснення такої оплати.
Отже, наведені вище фактичні обставини доводять помилковість висновків, зазначених відповідачем у акті перевірки та у розрахунку штрафних санкцій щодо порушення з боку позивача граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання, визначеного Декларацією № 9300733414 від 20.01.2023 у розмірі 46 046 473,00 грн. та повністю спростовують наявність податкового правопорушення, а тому до цих правовідносин не можуть бути застосовані наслідки, передбачені пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у вигляді штрафу в розмірі 5 % від суми несплаченого зобов'язання
21.02.2023 відповідно квитанції № 1 позивачем була направлена на адресу податкового органу Податкова декларація з податку на додану вартість за період січень 2023 року, якою визнано грошове зобов'язання на суму 55 268 671,00 грн.
У цей же день зазначена Декларація була зареєстрована Відповідачем з присвоєнням реєстраційного номера: 9029382184, що підтверджується квитанцією № 2.
Згідно Витягу з електронного кабінету:
станом на день подання Декларації №9029382184 від 21.02.2023 переплата по рахунку складала 16 454 025,00 грн;
протягом 21.02.2023, 22.02.2023 та 23.02.2023 рахунок було поповнено на 55 000 000,00 грн (за платіжними інструкціями № 5355953755 від 21.02.2023 - на суму 15 000 000,00 грн; за № 5355957918 від 22.02.2023 - на суму 20 000 000,00 грн; за № 5355957960 від 23.02.2023 - на суму 20 000 000,00 грн);
сума грошового зобов'язання, визначеного Декларацію № 9029382184 від 21.02.2023 у розмірі 55 268 671,00 грн, була списана з рахунку підприємства 23.02.2023, в межах встановленого ПК України строку для здійснення такої оплати.
Отже, наведені вище фактичні обставини доводять помилковість висновків, зазначених відповідачем у Розрахунку штрафних санкцій щодо порушення з боку позивача граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання, визначеного Декларацію № 9029382184 від 21.02.2023 у розмірі 55 268 671,00 грн, та повністю спростовують наявність податкового правопорушення, а тому до цих правовідносин не можуть бути застосовані наслідки, передбачені пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у вигляді штрафу в розмірі 10 % від суми несплаченого зобов'язання.
20.04.2023 відповідно до квитанції № 1 позивачем була направлена на адресу податкового органу Податкова декларація з податку на додану вартість за період березень 2023 року, якою визнано грошове зобов'язання на суму 25 769 758,00 грн.
21.04.2023 зазначена Декларація була зареєстрована відповідачем з присвоєнням реєстраційного номера: 9086591129, що підтверджується квитанцією № 2.
Згідно Витягу з електронного кабінету:
станом на день подання Декларації № 9086591129 від 20.04.2023 переплата по рахунку складала 1 185 354,00 грн;
протягом 21.04.2023, 24.04.2023 та 25.04.2023 рахунок було поповнено на 26 000 000,00 грн (за платіжними інструкціями № 5355959884 від 21.04.2023 - на суму 6 000 000,00 грн; за № 5355959902 від 24.04.2023 - на суму 10 000 000,00 грн; за № 5355959960 від 25.02.2023 - на суму 10 000 000,00 грн);
- сума грошового зобов'язання, визначеного Декларацію № 9086591129 від 20.04.2023 у розмірі 25 769 758,00 грн, була списана з рахунку підприємства у два етапи: 24.04.2023 - у сумі 17 185 354,00 грн, 25.04.2023 - у сумі 8 584 404,00 грн, в межах встановленого ПК України строку для здійснення такої оплати.
Отже, наведені вище фактичні обставини доводять помилковість висновків, зазначених відповідачем у акті перевірки та у розрахунку штрафних санкцій щодо порушення з боку позивача граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання, визначеного Декларацію № 9086591129 від 20.04.2023 у розмірі 25 769 758,00 грн, та повністю спростовують наявність податкового правопорушення, а тому до цих правовідносин не можуть бути застосовані наслідки, передбачені пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у вигляді штрафу в розмірі 5 % від суми несплаченого зобов'язання.
22.05.2023 відповідно до квитанції № 1 позивачем була направлена на адресу податкового органу Податкова декларація з податку на додану вартість за період квітень 2023 року, якою визнано грошове зобов'язання на суму 16 374 494,00 грн.
У цей же день зазначена Декларація була зареєстрована відповідачем з присвоєнням реєстраційного номера: 9117754130, що підтверджується квитанцією № 2.
Згідно Витягу з електронного кабінету:
станом на день подання Декларації № 9117754130 від 22.05.2023 переплата по рахунку складала 1 415 596,00 грн;
23.05.2023 рахунок було поповнено на 16 500 000,00 грн (ПІ № 5355960950 від 23.05.2023 - на суму 16 500 000,00 грн);
Сума грошового зобов'язання, визначеного Декларацію № 9117754130 від 22.05.2023 у розмірі 16 374 494,00 грн, була списана з рахунку підприємства 26.05.2023, в межах встановленого ПК України строку для здійснення такої оплати.
Отже, наведені вище фактичні обставини доводять помилковість висновків, зазначених відповідачем у акті перевірки та у розрахунку штрафних санкцій щодо порушення з боку позивача граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання, визначеного Декларацію № 9117754130 від 22.05.2023 у розмірі 16 374 494,00 грн, та повністю спростовують наявність складу податкового правопорушення, а тому до цих правовідносин не можуть бути застосовані наслідки, передбачені пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у вигляді штрафу в розмірі 5 % від суми несплаченого зобов'язання.
Щодо доводів відповідача про те, що підставі п. 87.9 ст. 87 ПК України кошти, які надходили від позивача на оплату поточних податкових зобов'язань були спрямовані на погашення наявних податкового боргу, штрафів та пені у черговості їх виникнення, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України 87.9. у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зі змісту наведеної правової норми убачається, що виникнення у контролюючого органу обов'язку застосування механізму зарахування коштів, які сплачує платник податку, в рахунок погашення податкового боргу незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а у платника податку - заборони спрямування коштів на погашення грошового зобов'язання (крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), законодавцем пов'язується виключно з обставинами наявності у такого платника податків податкового боргу. Відсутність у платника податків податкового боргу нівелює як вказаний обов'язок контролюючого органу так й заборону платнику податків на спрямування власних коштів на обслуговування поточних податкових зобов'язань.
Отже, в аспекті наведеного, визначальне значення має встановлення обставин наявності або відсутності у платника податків податкового боргу.
Згідно підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Так, у додаткових поясненнях відповідач зазначає, що за позивачем в ІКП обліковувалася недоїмка у розмірі 14 857 635,49 грн, яка, у зв'язку з непогашенням її позивачем у встановлені строки, перетворилася на податковий борг.
Проте, суд зазначає, що вказана недоїмка виникла на підставі несплачених грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішенням від 13.10.2022 № 606/Ж10/3100040202, від 27.10.2022 № 766/Ж10/3100040202 й № 769/Ж10/3100040202, від 21.11.2022 № 957/Ж10/3100040202 та № 958Ж10/3100040202, які позивачем оскаржені в судовому порядку, та про що відповідачу було відомо до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.04.2024 № 727/Ж10/31-00-04-02-02-32.
Як зазначалося вище відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З огляду на викладене, податковий борг відповідачем був сформований за неузгодженими грошовими зобов'язаннями, що свідчить про те, що відповідач за вказаних обставин діяв всупереч приписам податкового законодавства.
Суд приймає доводи позивача про те, що у разі виникнення у позивача податкового боргу контролюючий орган має сформувати та направити вимогу про сплату боргу, з огляду на наступне.
Так, визначене законодавцем поняття «податковий борг» не обмежується дефініцією, наведеної у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а охоплює ще покладений на контролюючий орган підпункту 59.1, 59.3 статті 59 ПК України обов'язок щодо надсилання / вручення платнику податку, який не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, податкової вимоги в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами пункті 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Отже, з наведених положень ПК України випливає, що за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.
Однак вимоги про сплату боргу на адресу позивача висталено не було.
Також, суд звертає увагу, що відповідачем у додаткових поясненнях зазначено, що списання коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ на погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по вищезазначеним уточнюючим розрахункам здійснювалось інформаційно-телекомунікаційною системою ДПС України несвоєчасно (від 18.11.2022 року №9246343181 - 21.11.2022 року із затримкою в 3 дні; від 22.11.2022 року №9248625141 - 25.11.2022 року із затримкою в 3 дні; від 30.11.2022 року №9256856297 - 01.12.2022 року із затримкою в 1 день при наявності переплати на СЕА ПДВ).
Так, вказані строки погашення не залежали від сплати позивачем податкових зобов'язань, а пов'язані із недоліками роботи інформаційно-телекомунікаційною системою ДПС України, проте не були враховані контролюючим органом під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Крім того, суд вважає також безпідставними посилання контролюючого органу на правові позиції Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 600/747/22-а, № 520/22505/21 та № 520/18519/21, про те, що наявність вини платника не є обов'язковою для застосування штрафних санкцій. Суд звертає увагу, що у цих справах не розглядалося питання узгодженості податкового зобов'язання під час судового оскарження, що є ключовим фактором у даній справі.
Натомість у релевантних справах Верховний Суд неодноразово наголошував, що штрафні санкції можуть застосовуватись виключно до узгоджених податкових зобов'язань, що підтверджується правовими висновками, викладеними у постановах від 09.06.2020 у справі № 810/272/16 та від 06.02.2024 у справі № 520/10368/21.
Беручи до уваги, що зазначені вище обставини ґрунтуються на належних та достовірних доказах, які в достатній мірі доводять, що визначена оскарженим ППР сума штрафу обрахована за відсутності правових підстав для застосування фінансової відповідальності, передбаченої пунктом 124.1 статті 124 ПК України, позаяк здійснено на основі даних або за неузгодженими грошовими зобов'язаннями або за недостовірним відомостями щодо фактичних термінів сплати узгоджених грошових зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 16.04.2024 №727/Ж10/31-00-04-02-02-32 в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк