04 серпня 2025 року Справа № 729/209/25
23 січня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Трохименко Наталія Олександрівна звернулася в Бобровицький районний суд Чернігівської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Департаменту реалізації державної політики та нагляду за безпекою на наземному транспорті (далі - відповідач - 2) про скасування постанови від 20 листопада 2024 року серії АВ №00002985 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання (перебування) на території України, винесену головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Теслюк Євгенією Володимирівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), і закриття справу про адміністративне правопорушення.
Позов обґрунтований тим, що постановою Головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Теслюк Євгенією Володимирівною AB №00002985 від 20 листопада 2024 року, відповідальну особу ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн за частиною другою статті 132-1 КУпАП. Вважає, що постанова AB №00002985 від 20 листопада 2024 року є незаконною.
Автомобіль «MAN ТGХ 26.500», державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 являється трьохвісним спеціалізованим вантажним сідловим тягачем. Згідно Договору фінансового лізингу №040724/ФЛ-2346 від 04 липня 2024 року, вказаний автомобіль переданий у володіння та користування лізінгоодержувачу ТОВ «ОЛДІС». Відповідно до Постанови КМУ від 09 лютого 2024 року №105 «Про внесення змін до постанов КМУ від 10.10.2001 №1306 і 27.06.2007 №879» пункт 22.5 Правил дорожнього руху викладено в наступній редакції - рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: б) фактичної маси; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - для автомобільних доріг державного значення - 44 тонни.
Таким чином, при винесенні постанови відповідачем не встановлено усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме не враховано факт використання автомобіля «MAN ТGХ 26.500», державний номерний знак НОМЕР_3 з контейнеровозом «WIELTON NS3S», державний номерний знак НОМЕР_4 , а тому нею не вірно застосована норма п. 22.5 Правил дорожнього руху щодо дозволеної максимальної фактичної маси транспортного засобу в 40 тонн.
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю:
- скасовано постанову головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Теслюк Є.В. АВ №00002985 від 20 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн, за частиною другою статті 132-1 КУпАП України;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі сплаченого судового збору 1211,20 грн.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) посилається на те, що перевізник не використовував свій спеціалізований напівпричіп як контейнеровоз і не перевозив вантаж у контейнері. Представник відповідача зазначає, що усі контейнери мають спиратись на свої нижні кутові та проміжні фітинги, а на зроблених під час вчинення правопорушення фотознімках, видно, що у транспортного засобу, марки "МАN TGX 26.500", державний номерний знак НОМЕР_1 проходив рамку вагового контролю 19 листопада 2024 року о 06 год. 21 хв., відсутні фітинги та маркування, передбачені міжнародними договорами та пунктами 17.2-17.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила №363). При цьому, апелянт зазначає, що оскільки позивач ОСОБА_1 здійснював перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні норм чинного законодавства, фактична маса для такого транспортного засобу має бути не більше 40 тонн. Представник Державної служби України з безпеки на транспорті зазначив, що форма та зміст оспорюваної постанови відповідають вимогам чинного, на момент її винесення, законодавства.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задоволено. Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2025 року у справі №729/209/25 - скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Департаменту реалізації державної політики та нагляду за безпекою на наземному транспорті про скасування постанови, - відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення першої інстанції, зауважив, що з матеріалів фотофіксації вказаного транспортного засобу вбачається, що вантажне перевезення здійснювалося транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм, оскільки верхня його частина зрізана та накрита тентом, та не перевозила контейнери. Так, вантаж, що перевозився на платформах, не має відповідних маркувань та позначень для ідентифікації його як контейнера, тобто не використовувався в момент зафіксованого порушення як контейнеровоз, тому фактична маса транспортних засобів повинна бути не більше 40 тонн. Отже, наявні дані про те, що транспортний засіб рухався з порушенням вагових норм, адже в підпункті "б" пункту 22.5 ПДР чітко вказано, що максимальне значення фактичної маси автомобіля 40 тонн передбачене саме для перевезення трьохвісним автомобілем (тягачем) з трьохвісним напівпричепом.
Крім того, автомобіль «MAN ТGХ 26.500», державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 являється трьохвісним спеціалізованим вантажним сідловим тягачем. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що самого напівпричепу-контейнеровозу недостатньо для того, щоб застосовувати норму пункту 22.5 ПДР України - максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів як 44000 кг, оскільки норми Наказу №363 передбачають, що перевезення повинно здійснюватися саме контейнером, а з матеріалів фотофіксації встановлено, що використовувався спеціалізований напівпричіп і не перевозив вантаж у контейнері. За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у спірному випадку позивачем не було спростовано доводи відповідача про те, що контейнеровоз здійснював саме контейнерні перевезення. Таким чином, посадова особа Укртрансбезпеки при прийнятті спірної постанови правильно визначила тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза 44 тонни, а вантажного тягача 40 тонн, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Я входила до складу колегії суддів, яка прийняла зазначену постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025, однак не погоджуюсь із таким судовим рішенням за наслідками апеляційного перегляду адміністративної справи.
Відповідно до приписів частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Користуючись правом, передбаченим частиною третьою статті 34 КАС України, вважаю необхідним викласти окрему думку щодо підстав незгоди із постановою про залишення без змін рішення суду першої інстанції та встановлених під час апеляційного перегляду підстав для відхилення апеляційної скарги відповідача.
Дослідивши матеріали справи, доводи сторін та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, зазначаю наступне.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, працівника Укртрансбезпеки, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до частини другої статті 132-1 КпАП України перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.
Згідно примітки до цієї статті підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Приписи частини першої статті 14-3 КпАП України визначають, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно пп. "б" п. 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси:
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тон для доріг державного значення;
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тонни для доріг державного значення.
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Приписи статті 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною другою статті 258 КпАП України передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КпАП України протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (статті 252 КпАП України).
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 (далі - Порядок №1174).
Згідно пунктів 2, 16 Порядку №1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Пунктом 7 Порядку №1174 встановлено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163 (абзацу шостого пункту 8 Порядку №1174).
Відповідно до пункту 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Згідно пункту 12 Порядку №1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
З матеріалів справи вбачається, що постановою від 20 листопада 2024 року серії АВ №00002985, винесеною старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини другої статті 132-1 КУпАП.
У вказаній постанові зазначається, що 19 листопада 2024 року о 06 год 21 хв, за адресою Н-01, км 198+300, Черкаська область, на автоматичному зважувальному комплексі WIM 9,9, зафіксовано проїзд транспортного засобу марки "МАN TGX 26.500", державний номерний знак НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,863% (2,345 тонни), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.
Даною постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.
Разом з тим, наголошуючи на протиправності оскаржуваної постанови, позивач посилалася, зокрема, на те, що посадовими особами Укртрансбезпеки не враховано належність напівпричепу до контейнеровозів, що свідчить про неправильність обчислення максимально допустимої загальної маси транспортного засобу 40 тон замість 44 тонн.
Матеріали фотофіксації події свідчать, що перевезення вантажу здійснювалося тягачем "МАN TGX 26.500", державний номерний знак " НОМЕР_1 ", та напівпричепом WIELTON NS3S, державний номерний знак НОМЕР_5 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , «WIELTON NS3S», державний номерний знак НОМЕР_5 . є спеціалізованим напівпричепом - контейнеровозом.
Отже, матеріали справи, у тому числі фотознімки свідчать, що у спірному випадку здійснювалися саме контейнерні перевезення відповідним транспортним засобом - контейнеровозом.
Таким чином, вважаю, що посадова особа Укртрансбезпеки при прийнятті спірної постанови не правильно визначила тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза 44 тонни, а вантажного тягача 40 тонн.
На підставі вищенаведеного, вважаю, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Суддя: Епель О.В.