Справа № 320/13020/23 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.
30 липня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Сорочка Є.О.,
за участю секретаря Михайлової І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року,
Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву", в якому просило:
- надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" у розмірі 12 014 900,48 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року позов задоволено повністю.
Надано Головному управління ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу Державної податкової служби України (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, ЄДРПОУ 44116011) дозвіл на погашення суми податкового боргу Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (місцезнаходження: бул. Лесі Українки, 26, ЄДРПОУ 01422826) у розмірі 12 014 900,48 грн за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду із відповідним позовом, який не відповідає одній з обов'язкових умов, а саме: сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку, однак заявлена до стягнення сума не є узгодженою.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності вказаної сторони.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач, як юридична особа, зареєстрований та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділі Державної податкової служби України.
Відповідно до розрахунку податкового боргу, відповідач має податкову заборгованість на загальну суму 12 014 900,48 грн, а саме:
- з податку на додану вартість (14060100) податковий борг становить 7 376 202,70 грн, недоїмка - у розмірі 7 017 925,10 грн, пеня - у розмірі 358 277,60 грн;
- з земельного податку з юридичних осіб (Дніпровський район м. Києва) (18010500) податковий борг становить 978 386,80 грн, недоїмка - у розмірі 789 872,75 грн; пеня у розмірі - 188 514, 05 грн;
- з земельного податку з юридичних осіб (Печерський район м. Києва) (18010500) податковий борг становить 2 561 763,02 грн, недоїмка - у розмірі 2 477 114,58 грн; пеня - у розмірі 84 648,44 грн;
- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (18010400) податковий борг становить 1 098 547,96 грн, недоїмка - у розмірі 1 055 420,63 грн; пеня - у розмірі 43 127,33 грн.
Проте як випливає із картки особового рахунку відповідача сплата зобов'язань не відбувалась.
Податковим органом сформовано та направлено платнику податків першу податкову вимогу від 04.02.2010 № 1/995 та другу податкову вимогу від 23.04.2010 № 2/4437, які вручені платнику засобами поштового зв'язку.
З метою опису майна у податкову заставу прийнято рішення від 25.06.2010 № 646/4 про опис майна у податкову заставу, на підставі якого складено акти опису майна у податкову заставу від 23.01.2020 № 1/26-15-10-04-34 (податкова застава зареєстрована у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження 28.01.2020 (витяг від 28.01.2020 № 198017712); від 29.09.2022. № 14/26-15-13-05-18 (податкова застава зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження 30.09.2022 (витяг 30.09.2022 № 311357236), якими у податкову заставу описано нерухоме майно платника податків.
Контролюючим органом вживались заходи з погашення податкового боргу ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків платника податків, відкритих у банківських установах на підставі рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу від 08.12.2022 № 20/26-15-13-05-37.
До банківських установ спрямовані платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) коштів на всі відкриті у банківських установах рахунки ПАТ "КИЇВЗНДІЕП", які повернуті без виконання, а саме:
- АБ "Укргазбанк" - платіжні інструкції від 17.02.2023 № 1333/26-15-13-05-39, від 24.02.2023 № 2034/26-15-13-05-39 та від 24.02.2023 № 2035/26-15-13-05-39 (відсутні кошти);
- AT КБ "Приватбанк" - платіжна інструкція від 27.01.2023 № 813/26-15-13-05-39 (відсутні кошти);
- AT "Укрексімбанк" - платіжні інструкції від 17.02.2023 № 1332/26-15-13-05-39, від 17.02.2023 № 1330/26-15-13-05-39, від 17.02.2023 № 1331/26-15-13-05-39 та від 24.02.2023 № 2052/26-15-13-05-39 (відсутні кошти).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що відповідач відзиву на позовну заяву, жодних заперечень чи доказів сплати суми податкового боргу до суду не надав, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пунктів 87.1, 87.2 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Отже, податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів, так і за рахунок майна платника податків.
Згідно зі статтею 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень вказаної статті, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 вказаної статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Згідно із пунктом 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Пунктом 89.5. статті 89 ПК України встановлено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2, 95.3, 95.10 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно із пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з пунктом 95.5 статті 95 Кодексу у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов'язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов'язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов'язання держави.
У таких випадках рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу встановлений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22. Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.
У разі недостатності коштів платника податків для погашення податкового боргу, контролюючий орган відповідно до абзацу 2 пункту 95.3 статті 95 ПК України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Суд першої інстанції вірно вказав, що аналіз вищезазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що ПК України чітко визначено послідовність дій контролюючого органу щодо стягнення податкового боргу. Надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, можливо лише за умови недостатності коштів, які перебувають у власності такого платника.
Звертаючись до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган повинен зазначити, які заходи були ним вжиті з метою погашення боргу платника податків за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується, а також надати докази недостатності у такого платника грошових коштів готівкових чи на рахунках у банку, необхідних для повного погашення його боргу перед бюджетом.
Відтак, законом встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків та лише в разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.
Контролюючий орган скерував у банки, які обслуговують рахунки відповідача, платіжні інструкції про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу, проте внаслідок вжитих заходів сума заборгованості не погашена.
З статті 95 ПК України випливає, що достатньою умовою для звернення контролюючого органу до суду, за якої можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів.
Відтак, позивач здійснив заходи щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на суму податкового боргу, який виник внаслідок несплати відповідачем податкового боргу.
За наведених обставин, позивач належним чином здійснив необхідні заходи, що передують зверненню контролюючого органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Право податкової застави зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджено інформаційними витягами з реєстру.
Водночас, матеріали справи не містять доказів оскарження рішення про опис майна у податкову заставу чи акту опису майна у податкову заставу, що не спростовано відповідачем під час апеляційного розгляду справи.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Для цього орган державної податкової служби звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано відсутність підстав для задоволення позовних вимог, окрім констатації того, що заявлена до стягнення сума не є узгодженою.
Разом з тим, на підтвердження своїх доводів Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву", зокрема, в суді апеляційної інстанції не надано жодних доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України.
Колегія суддів також відхиляє твердження апелянта стосовно допущення процедурних порушень позивачем, позаяк скаржником не було доведено наявності істотних порушень суб'єктом владних повноважень даної при погашенні податкового боргу, які б могли вплинути на кінцевий результат вирішення даного питання.
Окрім того, під час апеляційного розгляду справи не надано доказів сплати податкового боргу, його невідповідності або відсутності, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" є обґрунтованими та правомірно задовольнив такі.
Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Є. О. Сорочко
Повний текст постанови складено 01.08.2025.