П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/22565/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року (суддя Вовченко О.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 17.12.2024) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНА ДОМУС" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
17.07.2024 року ТОВ "БОНА ДОМУС" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення №UA500020/2024/000098/2 від 15.07.2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД)24UA500020006380U9 від 12.07.2024 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
На думку апелянта, у рішенні про коригування митної вартості №UA500020/2024/000098/2 від 15.07.2024 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.10.2019 р. між компанією GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO., LTD (Продавець) та ТОВ "БОНА ДОМУС" (Покупець) укладено контракт №1, за умовами якого продавець продає, а покупець купує промислові товари, а також товари в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід'ємною частиною даного контракту (п. 1.1 контракту).
Пунктом 3.1 контракту встановлено, що загальна сума контракту становить 450000 USD США.
Відповідно до п. 4.1 контракту продавець поставляє товар, який продається згідно даного контракту, на умовах FOB-SHEKOU CHINA Китай або на інших умовах поставки, зазначених в інвойсі.
Приписами п. 5.1.3 контракту передбачено, що оплата за товар може бути здійснена до їх отримання (передплата), а також допускається відстрочка платежів до 30 календарних днів, відповідно до інвойсів. Оплата вартості товару може здійснена покупцем з моменту виставлення вимоги продавцем на протязі 14 днів. Дія цього пункту вступає в силу якщо інше не встановлено інвойсом, а також в разі якщо за час дії цього контракту у покупця виникне заборгованість перед продавцем.
Згідно п. 7.1 контракту товар повинен бути промаркований, завантажений і упакований так, щоб виключити псування або знищення його на весь період постачання до прийому товару покупцем.
30.12.2021 р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до контракту, якою, серед іншого, п. 5.1.3 викладено в наступній редакції: "Оплата за товари може бути здійснено до їх отримання (передплата), а також допускається відстрочка платежів до 160 календарних днів, відповідно до інвойсів. Оплата вартості товару може здійснена покупцем з моменту виставлення вимоги продавцем на протязі 14 днів. Дія цього пункту вступає в силу якщо інше не встановлено інвойсом, а також в разі якщо за час дії цього контракту у покупця виникне заборгованість перед продавцем".
На підставі інвойсу №GD24-117 від 22.04.2024 року компанією «GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO., LTD» поставлено позивачу партію товару.
З метою митного оформлення отриманого товару позивачем для підтвердження їх митної вартості до Одеської митниці було подано митну декларацію (МД) №24UA500020006380U9 від 12.07.2024 року, в якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.
Для підтвердження вказаних у митній декларації №24UA500020006380U9 від 12.07.2024 року відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:
- пакувальний лист (Packing list) №GD24-117/02 від 20.06.2024 року;
- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №GD24-117 від 22.04.2024року;
- коносамент (Bill of lading) №SZYH24044004 від 08.04.2024 року;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) №б/н від 05.07.2024року;
- декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №GD24-117 від 22.04.2024 року;
- банківський платіжний документ, що стосується товару №19 від 29.05.2024 року;
- рахунки-фактури про надання транспортноекспедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2357, №26 від 27.06.2024 року;
- документ, що підтверджує вартість перевезення №17 від 27.06.2024 року;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 22.04.2020року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 10.10.2019 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 30.12.2021 року;
- договір (контракт) про перевезення №031022-198 від 03.10.2022 року;
- договір (контракт) про перевезення №1 від 05.01.2023 року;
- копія митної декларації країни відправлення №530420240040623820 від 05.05.2024 року.
Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 Митного кодексу України. Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товарів.
15.07.2024 року митним органом отримано лист уповноваженої особи від 15.07.2024 №15/07 з вимогою завершити митне оформлення та повідомленням, що надано вичерпний пакет документів , також в якості додаткового документу надано лише переклад експортної декларації країни відправлення та платіжне доручення від 27.06.2024 №186.
Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням №UA500020/2024/000098/2 від 15.07.2024 року здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.
Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2024/000242.
Так, у рішенні №UA500020/2024/000098/2 від 15.07.2024 року відповідачем було вказано, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.7.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.10.2019 №1 пакування присутнє. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) в наданих до митного контроля та оформлення документах та у гр. 20 МД зазначені умови поставки CFR (фрахт/перевезення оплачені) - міжнародний торговий термін Інкотермс, відповідно до якого продавець несе витрати по перевезенню до пункту призначення, в тому числі фрахт. Проте у наданих до митного контролю та оформлення документах відсутні відомості про здійснення або нездійснення страхування вантажу продавцем;
3) відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано. У наданому до митного оформлення коносаменті від 08.04.2024 SZYH24044004 наявна фраза Freight Prepaid, але жодних документів підтверджуючих оплату фрахта до митного оформлення не надавалось;
4) у поданій до митного оформлення декларації країни відправлення від 05.05.2024 №530420240040623820 внесено коди товарів на рівні десяти знаків, які не відповідають задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;
5) у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 22.04.2024 №Б/Н зазначені ціни товарів на умовах CFR ROMANIA, таким чином призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів. Окрім того, у зазначеному прайс-листі не вказано період, на який дійсна дана пропозиція.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем для митного оформлення документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. У свою чергу відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставини щодо надання позивачем неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року у справі №21-498а15).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для витребування від декларанта додаткових документів слугували висновки митниці про те, що подані для підтвердження митної вартості товарів містяться розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) в наданих до митного контроля та оформлення документах та у гр. 20 МД зазначені умови поставки CFR (фрахт/перевезення оплачені) - міжнародний торговий термін Інкотермс, відповідно до якого продавець несе витрати по перевезенню до пункту призначення, в тому числі фрахт. Проте у наданих до митного контролю та оформлення документах відсутні відомості про здійснення або нездійснення страхування вантажу продавцем;
3) відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
4) у поданій до митного оформлення декларації країни відправлення від 05.05.2024 №530420240040623820 внесено коди товарів на рівні десяти знаків, які не відповідають задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;
5) у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 22.04.2024 №Б/Н зазначені ціни товарів на умовах CFR ROMANIA, таким чином призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів. Окрім того, у зазначеному прайс-листі не вказано період, на який дійсна дана пропозиція.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції крізь призму доводів апеляційної скарги щодо виявлених неточностей, які, на думку митного органу, свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, що ввозив позивач, колегія суддів вважає наступне.
Що стосується тверджень апелянта про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо включення/невключення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки згідно з п.7.1 Контракту №1 контракту товар повинен бути промаркований, завантажений і упакований так, щоб виключити псування або знищення його на весь період постачання до прийому товару покупцем. Відповідно до наданих до митного оформлення документів постачання товару здійснювалось на умовах CFR.
Згідно правил Інкотермс термін CFR (Cost and Freight (... named port of destination)) (вартість і фрахт (... назва порту призначення)) означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Ціна CFR (CFR price) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту призначення.
Відповідно до ст.А.9 "Перевірка - упаковка - маркування Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.
Отже, колегія суддів вважає, що як за умовами контракту, так і за умовами поставки CFR обов'язок маркування, пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з пакування, маркування, включено до вартості товару.
Крім того, з поданих документів вбачається, що постачання товару здійснювалось за процедурою ZZ00.
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими компанією «GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO., LTD» не передбачалось.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Отже, на думку колегії суддів, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою, оскільки в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №815/6794/17 і в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 (справа №160/8775/18).
Щодо посилання митного органу на те, що у наданих до митного контролю та оформлення документах відсутні відомості про здійснення або нездійснення страхування вантажу продавцем, то колегія суддів зазначає наступне, що умови поставки за базисом «СFR» не зобов'язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв'язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.
Аналогічні правові висновки викладно у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №№825/735/17, 825/2255/16, 825/1016/17, 420/2850/19.
Крім того, у довідці про транспортні витрати №17 від 27.06.2024 року, виданої ФОП ОСОБА_1 » вказується, що страхування вантажу не проводилося.
Отже, якщо товар не страхувався, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
Також, якщо за твердженням позивача, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт, а повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на страхування товару митницею не доведено, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі №814/1204/15, від 23.09.2021 року №814/1043/16, від 01.03.2023 року по справі №420/18880/21.
Щодо посилання апелянта на ненадання до митного оформлення документів для підтвердження числового значення витрат на транспортування, а саме оплату фрахта, колегія суддів зазначає наступне.
Поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.
Умови оплати «prepaid» чи «colleсt» визначають лише місце, де продавцем буде оплачено фрахт, чи в порту відправки (prepaid), чи в порту призначення (colleсt), та ця обставина не впливає на митну вартість товару, оскільки умови поставки CFR включають витрати на транспортування до фактурної вартості товару, які, незалежно від місця оплати, здійснюються продавцем.
В даному випадку не має значення коли фактично продавець сплатив фрахт: у порту відправлення або у порту призначення, враховуючи, що вказаний платіж включений у ціну товару, що виставлена до сплати покупцю у поданому до митного оформлення інвойсі, що не враховано відповідачем під час ствердження ненадання документів, підтверджуючих оплату фрахта.
Зазначені судом умови поставки товару на умовах CFR (вартість і фрахт) спростовують і посилання митного органу на відсутність даних щодо фактично сплаченої такої складової митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України, оскільки саме продавець зобов'язаний своїм коштом доставити товар в зазначений порт призначення, та при поставці товару такі витрати закладалися продавцем самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.
За таких обставин при постачанні товару витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України вже включені до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинні були додаватись окремо, відтак суд вважає, що вищевказане спростовує помилкове твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначення митної вартості самого товару за відсутності даних щодо даної складової митної вартості товару у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо).
Таким чином, в даному випадку, вартість навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем при митному оформленні товару разом з митною декларацією надано відповідачу документи щодо понесених транспортних витрат, а саме:
договір (контракт) про перевезення №031022-198 від 03.10.2022 року;
договір (контракт) про перевезення №1 від 05.01.2023 року;
рахунок на оплату №26 від 27.06.2024 року;
довідку про транспортні витрати вих. №17 від 27.06.2024 року, також додатково надано платіжне доручення №186 від 27.06.2024 року;
автотранспортну накладну (Road consignment note) №б/н від 05.07.2024року.
Щодо покликань апелянта/відповідача на те, що у поданій до митного оформлення декларації країни відправлення від 05.05.2024 №530420240040623820 внесено коди товарів на рівні десяти знаків, які не відповідають задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою, то колегія суддів зазначає, що копія митної декларації країни відправлення не є обов'язковим документом, що передбачений ч.2 ст.53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару для підтвердження митної вартості товарів.
Колегія суддів також звертає увагу, що всі інші відомості (умови поставки, сторони угоди, номер інвойсу, вага товарів, їх кількість та вартість, номер контейнера, тощо) збігаються з іншими поданим документами та наданими відомостями, відтак суд вважає твердження митного органу щодо неможливості ідентифікації експортної операції з конкретною поставкою неспроможними.
Також апеляційний суд погоджується з доводами товариства, що декларація країни відправлення є документом якій оформлюється відповідно до вимог країни відправлення, та жодного впливу на її заповнення декларант не має.
З приводу тверджень апелянта про те, що наданий до митного оформлення прайс-лист виробника товарів від 22.04.2024 року не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів, так як у ньому зазначені ціни товарів на умовах CFR CONSTANTA ROMANIA, таким чином призначені для відповідного регіону, а також не вказано період, на який дійсна дана пропозиція, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що фактично, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом. Водночас апеляційний суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд, також торгові відносини є різноманітними та безліч обставин можуть впливати на ціну товару, зокрема умови поставки. Та позивач може надавати до митного органу лише прайс-лист, який був підготовлений та наданий йому самим постачальником.
При цьому інформація, що міститься в прайс-листі відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення.
Крім того, наданий до митного оформлення прайс-лист з відомостями щодо умов поставки CFR CONSTANTA ROMANIA визначає не регіон, а вартість товару на певних умовах поставки.
Верховний Суд в постанові від 25.06.2020 року по справі №П/811/687/16 зауважив, що прайс-лист не є обов'язковим документом, що передбачений частиною другою ст. 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.
У постанові від 24.01.2019 року по справі №826/2277/16 Верховний Суд вказав, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.
Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі “Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
Колегія суддів зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.
Відтак, з огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
З огляду на наведені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем прийнято необґрунтоване рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару. Позивачем, як декларантом було подано до митного органу повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Апеляційна скарга відповідача зазначених висновків не спростовує, за своїм змістом ідентична відзиву на адміністративний позов, доводи якого були ретельно перевірені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи, а тому не заслуговують до уваги.
Варто зауважити, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Отже, рішення суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "БОНА ДОМУС" та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості є правильним та підлягає залишенню без змін.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов