П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/10707/25
Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. Дата і місце ухвалення: 20.06.2025 р.., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-
У квітні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову від 03.04.2025 року ВП №75285067.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла постанова з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.04.2025 року ВП №75285067 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Позивач зазначає, що рішення суду виконано у межах повноважень пенсійного органу. Відсутність бюджетних асигнувань перешкоджає виконанню рішення у повному обсязі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 20.06.2025 р. та задовольнити позовні вимоги.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, необхідно дійти висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року по справі №420/3342/24, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 з 31.07.2023 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити з 31.07.2023 року ОСОБА_2 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
13 червня 2024 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження ВР №75285067 на підставі виконавчого листа № 420/3342/24 від 27.05.2024 року про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити з 31.07.2023 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум..
Листом від 21.06.2024 року позивач повідомив відповідача про те, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 по справі № 420/3342/24, яке набрало законної сили 24.05.2024, ОСОБА_2 19.06.2024 проведено нарахування з 31.07.2023 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (копія перерахунку пенсії додається). Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2024 становитиме 8879,21 грн. Сума доплати за період з 31.07.2023 по 30.06.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 22064,52 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Відповідно до частини першої статті 121 Бюджетного кодексу України за порушення бюджетного законодавства винні особи несуть відповідальність згідно із законом. Додатково повідомлено, що Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік не затверджено, тому Головне управління на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 2 квартал 2024 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду. Станом на 20.06.2024 за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 20.09.2020 включно. Враховуючи вищезазначене, погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. У зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 “Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», починаючи з 1 квітня 2021 року асигнування з державного бюджету, які виділяються для забезпечення пенсійних виплат, розподіляє та спрямовує на фінансування пенсій та інших виплат Пенсійний фонд України. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 31.07.2023 по 30.06.2024 в сумі 22064,52 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
03 квітня 2025 року за виконавчим провадженням №75285067 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразумом Євгенієм Володимировичем винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду.
Не погодившись із вказаною постановою про накладення штрафу, пенсійний орган звернувся до суду із даним позовом.
Суд першої інстанції розглядаючи справу дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки пенсійним органом не надано відповідних та належних доказів того, що до прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця, ним було виконано усі вимоги судового рішення, а тому дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Спірним у даній справі є правомірність прийняття постанови про накладення штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 75285067.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно із приписами частини першої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до частини третьої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Положеннями частин першої та другої статті 63 Закону України № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у установлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства України в контексті цієї справи слід зазначити, що накладення штрафу за невиконання рішення є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, установлені нормами Закону України “Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України “Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Як слідує зі змісту листа ГУПФУ в Одеській області від 21.06.2024 №1500-0505-5/94460 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року по справі №420/3342/24, яке набрало законної сили 24.05.2024 року, ОСОБА_2 19.06.2024 проведено нарахування з 31.07.2023 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (копія перерахунку пенсії додається).
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2024 становитиме 8879,21 грн. Сума доплати за період з 31.07.2023 по 30.06.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 22064,52 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Тобто, у поданому до державного виконавця листі від 21.06.2024 №1500-0505-5/94460 пенсійний орган зазначав, що не мав об'єктивної фінансової можливості виконати судове рішення в частині виплати заборгованості по пенсії, оскільки відсутнє відповідне фінансове забезпечення.
Колегія суддів звертає увагу, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до Порядку №1165.
Разом з цим, як слідує зі змісту оскаржуваної постанови від 03.04.2025 року ВП №75285067, в якості підстави для її прийняття старшим державним виконавцем вказано: «рішення суду боржником не виконано».
Так, при вирішенні даного спору судом першої інстанції не прийнято до уваги, що старшим державним виконавцем не враховано та не надано відповідної оцінки наведеним ГУ ПФУ в Одеській області обставинам, викладених у листі від 21.06.2024 №1500-0505-5/94460, та прийнято постанову про накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення.
Так, згідно до приписів п.1,3 ч.3 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, з метою захисту інтересів стягувача державний виконавець наділений повноваженнями проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконання відповідно до цього Закону, зокрема, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб та інших учасників виконавчого провадження пояснення, довідки та іншу інформацію необхідну для проведення виконавчих дій.
Колегія суддів звертає увагу, що старшим державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу взагалі не надано вмотивованого обґрунтування вказаним у листі обставинам та не зазначено про визнання або не визнання причин не виконання рішення суду неповажними.
Відповідач приймаючи спірну постанову про накладення штрафу, перш за все, повинен встановити обставини щодо відсутності та/або наявності бюджетного фінансування на виплату ОСОБА_1 коштів за рішенням суду, а також чи є наведені пенсійним органом у листі від 21.06.2024 №1500-0505-5/94460 обставини, поважною причиною невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк в розумінні положень Закону України “Про виконавче провадження».
Під час вирішення питання про накладення штрафу, відповідач, згідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, серед іншого, повинен діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
У свою чергу, як слідує з матеріалів справи, старшим державним виконавцем не надано правової оцінки поважності причин неможливості виконання рішення суду у справі №420/3342/24, викладених Головним управління в листі від 21.06.2024 №1500-0505-5/94460. Водночас, державний виконавець мав провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин.
За наведених обставин, сам факт невиконання судового рішення без з'ясування і оцінки причин такого невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника в силу вимог статті 75 Закону України “Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII.
З огляду на установлені у справі фактичні обставини, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу, діяв не на підставі та не у спосіб, передбачені Законом України “Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, та без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.
При вирішенні спору судом першої інстанції фактично розглянуто доводи ГУ ПФУ в Одеській області, наведені в листі від 21.06.2024 року та не взято до уваги, що старшим державним виконавцем не надавалася відповідна оцінка вказаним обставинам, яке у свою чергу свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.04.2025 року ВП №75285067 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, серед іншого, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи наведене вище, оскільки висновки суду попередньої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, у відповідності до приписів ст. 315, 317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Слід зазначити, що звернувшись з даним позовом до суду щодо оскарження рішення старшого державного виконавця в порядку ч.1 ст.287 КАС України, позивач - Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області, не виступає суб'єктом владних повноважень.
У спірних правовідносинах, згідно до положень п.7,9 ч.1 ст.4, ч.1 ст. 287 КАС України, суб'єктом владних повноважень виступає саме Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), рішення якого оскаржено юридичною особою - боржником у виконавчому провадженні, на якого накладено штраф за невиконання вимог судового рішення.
Отже, оскільки в даному випадку позивач не здійснює владно-управлінські функції та звернувся до суду в якості юридичної особи - боржника у виконавчому провадженні, а відтак, не є суб'єктом владних повноважень у даних конкретних правовідносинах, тому судовий збір, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню на користь ГУ ПФУ в Одеській області, в силу вимог ч.1 ст.139 КАС України.
При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., а за подачу апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633 грн. 60 коп., загальна сума - 6056 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.
З урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, загальний розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі складає 6056 грн.
Керуючись ст.ст. 262, 263, 287, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року - скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення, яким адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа ОСОБА_1 про визнання противною та скасування постанови від 03.04.2025 року ВП №75285067 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.04.2025 року ВП №75285067 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір у загальному розмірі 6056 грн. (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення
Повний текст судового рішення виготовлений 04 серпня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук