П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 815/2766/16
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2016 року (суддя Свида Л.І., м. Одеса, повний текст рішення складений 01.08.2016) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Мороза Павла, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
08.06.2016 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Мороза Павла, Міністерства юстиції України, в якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Павла Мороза від 30 травня 2016 року №384/7 «Про відмову у задоволенні скарги Димовчі М.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 »;
- зобов'язати Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу Димовчі Максима Івановича , який діє в інтересах громадянина Молдови ОСОБА_2 , на рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Заяць Костянтина Вікторовича Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №22787156 від 11 липня 2015 року, яка отримана 26 квітня 2016 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України за вхідним №13109-0-33-16.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.
Вирішуючи спір, судом було встановлено, що між позивачем та ДП «Дирекція верстатобуд» 20 грудня 2006 року укладений договір №5/2/73 Р резервування квартири АДРЕСА_1 загальною площею 63,47 кв. м. та в той же день укладений договір купівлі-продажу цінних паперів, тобто, облігацій ДП «Дирекція верстатобуд» в межах фонду фінансування будівництва.
Після оплати повного пакету облігацій позивач отримав Сертифікат облігацій №35 Серії А на 6347 цінних паперів, що відповідає загальній площі квартири - 63,47 кв. м. та протягом 2012-2015 років за твердженнями позивача він приїжджав в свою квартиру, оглядав її, сумнівів в спірності свого права власності на зазначену квартиру у нього не було.
Однак, за твердженнями позивача, в грудні 2015 року він, приїхавши черговий раз до своєї квартири, побачив здійснення в ній капітальних будівельних робіт без його відома, що стало підставою для отримання позивачем 4 березня 2016 року інформаційної довідки з публічної бази даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої ним встановлено, що власником його квартири є ОСОБА_1 .
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення (шахрайства), на підставі якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесенні дані та розпочато кримінальне провадження №12016160500001742.
В межах зазначеного кримінального провадження, на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2016 року по справі №522/4751/16-к, 14 квітня 2016 року в Реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції проведена виїмка документів по реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Після проведення виїмки представник позивача зміг ознайомитися з матеріалами реєстраційної справи в межах кримінального провадження та встановити порушення своїх прав, оскільки реєстрація квартири позивача проведена 11 липня 2015 року на ім'я ОСОБА_1 за заявою уповноваженої особи - Фещенко В. М. на підставі додаткової угоди до договору інвестування №5/2/73 від 21.10.2013 року.
Керуючись положеннями ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень позивач 26.04.2016 року звернувся до Міністерства юстиції України із скаргою на рішення державного реєстратора Заяць К.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №22787156 від 11.07.2015 року, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірну квартиру.
Зазначена скарга була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.04.2016 року за №13109-0-33-16.
За результатами розгляду вищезазначеної скарги позивача, поданої його представником Димовчі М.І., 20 травня 2016 року комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України підготовлений висновок про те, що скарга не підлягає задоволенню без розгляду її по суті з підстав закінчення встановленого законом строку на її подачу.
На підставі цього висновку наказом Міністерства юстиції України №384/7 від 30.05.2016 року, підписаним заступником Міністра з питань державної реєстрації Павлом Морозом, в задоволенні скарги Димовчі М. І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , поданої 26.04.2016 року та зареєстрованої 27.04.2016 року за №13109-0-33-16, відмовлено без розгляду її по суті у зв'язку із закінченням встановленого законом строку на її подачу.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання такого наказу Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Павла Мороза протиправним і його скасування та зобов'язання Міністерства юстиції України розглянути скаргу позивача по суті.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання позивачем строку подання скарги, передбаченого ч. 3 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому визнав протиправним спірний наказ та скасував його.
З метою відновлення порушеного права суд зобов'язав Мін'юст розглянути скаргу Димовчі Максима Івановича , який діє в інтересах громадянина Молдови ОСОБА_2 , на рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Заяць Костянтина Вікторовича Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №22787156 від 11 липня 2015 року, яка отримана 26 квітня 2016 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України за вхідним №13109-0-33-16, по суті викладених в ній питань.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року без змін.
За результатом перегляду касаційної скарги відповідача, постановою Верховного Суду від 09 серпня 2019 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року залишено без змін.
28.05.2025 до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року
Апелянт вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, оскільки оскарженим рішенням вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_1 , як власника квартири АДРЕСА_1 та який не був залучений судом до участі у справі.
Ухвалами апеляційного суду від 04.08.2025 було відкрито апеляційне провадження та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2016 року підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону (Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2010 № 18-рп/2010).
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено в КАС України, у частині першій статті 5 якого зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обов'язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
Одним із процесуальних засобів, установлених нормами КАС України, які забезпечують право на звернення до адміністративного суду (право на судовий захист у сфері публічно-правових відносин), є право на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Право на оскарження судових рішень особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, передбачено також положеннями статей 13, 14 КАС України.
Щодо учасників справи, то їх коло визначено частинами першою та другою статті 42 КАС України, якими передбачено, що учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Норма частини першої статті 293 КАС України розширює коло осіб, які мають право оскаржити судове рішення в апеляційному порядку, але не є учасниками справи, оскільки особи, про яких ідеться в цій нормі, є суб'єктами матеріально-правових відносин, яких стосується спір, що отримав вирішення в судовому рішенні. Та обставина, що вони не брали участі у справі, була зумовлена застосуванням щодо них незаконних процесуальних обмежень.
Судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Особа, яка не була учасником справи, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки. Такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Аналогічного по суті висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 26.09.2024 у справі №440/14216/23.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов'язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов'язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №826/3508/17.
Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення, є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.
Охоронюваний законом інтерес (відповідно до того, як це поняття розкрито в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004) - зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.
Отже, під час вирішення питання, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов'язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі в справі, суд має з'ясувати, чи буде в зв'язку із прийняттям судового рішення в цій справі таку особу наділено новими правами, чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов'язків у майбутньому.
Відтак, КАС України передбачено право особи подати апеляційну скаргу на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду спору у правовідносинах, учасником яких є заявник, або у якому містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не є учасником справи (стороною або третьою особою), а отже вправі оскаржити судове рішення лише у тому випадку, якщо суд своїм рішенням вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Так, предметом спору в цій справі є правомірність наказу Міністерства юстиції України №384/7 від 30.05.2016 за підписом заступника Міністра Мороза Павла про відмову у задоволенні скарги Димовчі М. І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , від 26.04.2016 без розгляду її по суті у зв'язку із закінченням встановленого законом строку на її подачу.
Тобто спірні правовідносини у цій справі виникли між позивачем - ОСОБА_2 та відповідачами - заступником Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Мороза Павла та Мін'юстом.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року визнано протиправним та скасовано наказ Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Павла Мороза від 30 травня 2016 року №384/7 «Про відмову у задоволенні скарги Димовчі М.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 » та зобов'язано Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу Димовчі Максима Івановича , який діє в інтересах громадянина Молдови ОСОБА_2 , на рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Заяць Костянтина Вікторовича Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №22787156 від 11 липня 2015 року, яка отримана 26 квітня 2016 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України за вхідним №13109-0-33-16.
Наведені обставини дають підстави стверджувати про відсутність у ОСОБА_1 підстав для апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки воно не впливає (безпосередньо чи прямо) на його права чи обов'язки.
Пунктом 3 частини першої статті 305 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Таким чином колегія суддів доходить висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2016 року підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 23, 305, 321, 325, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Мороза Павла, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов