Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
04 серпня 2025 року № 520/9826/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якому просить суд:
1. бездіяльність Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ: 08564587, вулиця Полтавський шлях, 99, м.Харків, 61093) щодо несплати на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, визнати протиправною;
2. зобов'язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 08564587) сплатити на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно не сплачено на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відносно позивача за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, що зумовило позивача звернутись до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою суду від 07.05.2025 поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що діяв згідно чинного законодавства, страхові внески за позивача за спірний період сплачено у повному обсязі. Також, зазначив, що у зв'язку з розбіжностями по позивачу за спірний період проводяться уточнення з персоніфікованим відділом ПФУ за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно із положеннями п. 2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 у період з 23.09.2011 по 01.04.2024 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України безперервно, що підтверджується записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 .
01.04.2024, відповідно пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), зі служби в Державній кримінально-виконавчій служби України з посади молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму та охорони Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції позивача звільнено, що підтверджується витягом з наказу начальника Харківського СІЗО від 01 квітня 2024 року №59/ОС.
Як стверджує позивач, у грудні 2024 року вона звернулась до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатській області за консультацією щодо взяття її на облік. Із спілкування зі спеціалістом УПФ України в Ужгородському районі позивачу стало відомо, що відповідач не сплатив на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивача за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, про що надано довідку про індивідуальні відомості застрахованої особи, облік якої веде Пенсійний фонд України (довідка форми ОК-5), сформовану 18.12.2024 спеціалістом УПФ України в Ужгородському районі.
У зв'язку з несплатою відповідачем на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивача за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, позивач звернулась до відповідача з проханням, зокрема, сплатити до Пенсійного фонду України страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2014 року, що підтверджується заявою від 13.02.2025.
23.03.2025, на електронну пошту e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , представник позивача отримав копію листа відповідача від 11.03.2025 №12/9/25/і-3/Мл з додатками, що підтверджується скрін-шотом з електронної пошти.
Так, листом від 11.03.2025 №12/9/25/і-3/Мл позивачу надано довідку про нараховані суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23 вересня 2011 року по 31 травня 2016 року в державній установі "Харківський слідчий ізолятор". А також, повідомлено, що страхові внески до Пенсійного фонду сплачувались та перераховувались своєчасно, заборгованість відсутня. Звітність надавалась до Пенсійного фонду щомісячно, згідно таблиці 4 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами" на загальну суму грошового забезпечення по установі, як того вимагав на той час Пенсійний фонд. З 01 червня 2016 року звітність до ПФУ надається за кожну особу рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України окремо.
Позивач вважає, що єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивача на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, на теперішній час, відповідачем не сплачено.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статей 253, 254 Кодексу законів про працю України, особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування). Основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески роботодавців (роботодавців - фізичних осіб), працівників. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно статті 1 Закону України від 26.06.1997 «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи; суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон №1058-IV) визначено: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
У відповідності до частини 6 статті 20 Закону України №1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Відповідно до частини другої статті 20 Закону України від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі-Закон №2464-VI), персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховане і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Згідно пункту 3 частини першої статті 16 Закону України №1058-IV застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.
Статтею 1 Закону України №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно абзацу сьомого пункту 1 частини першої статті 4 Закону України №2464-VI, платниками єдиного внеску є підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу», осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
Для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства (абзац другий пункту 1 частини першої статті 7 Закону України №2464-VI).
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, у спірному періоді була передбачена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України № 455 від 09.09.2013 року (далі - Інструкція).
Відповідно до п.п. 2 пункту 2.1. Розділу II. вказаної Інструкції платниками єдиного внеску є підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у підпунктах 10-15 цього пункту.
Отже, у спірних правовідносинах, Державна установа "Харківський слідчий ізолятор" є платником єдиного внеску, оскільки, виплачує грошове забезпечення.
Відповідно до пункту 4.1. Розділу IV вказаної Інструкції передбачено наступне нарахування єдиного внеску:
1) єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до Закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до Закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат чи на інші цілі за дорученням отримувача;
2) єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати;
3) єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті згідно з договорами про добровільну участь особами, які працюють або постійно проживають за межами України, зазначеними в підпунктах 3, 4 пункту 5.1 розділу V цієї Інструкції, та у випадках, передбачених пунктом 5.9 розділу V цієї Інструкції), здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску;
4) обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків одноразової сплати особою єдиного внеску за попередні періоди згідно з договором про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь), здійснюється, виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку нараховується єдиний внесок.
Відповідно до пункту 4.2. Розділу IV вказаної Інструкції передбачена наступна сплата єдиного внеску:
1) сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті г центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь;
2) єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку;
3) днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органів доходів і зборів - день списання банком або органами Державної казначейської служби України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органів доходів і зборів.
Пунктом 4.9. Інструкції передбачено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
Згідно до довідки № 12/9-32 від 20.05.2025 року до Пенсійного фонду України відповідачем були сплачені страхові внески за ОСОБА_1 за спірний період липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року.
Страхові внески нараховувались та сплачувались вчасно, заборгованість відсутня. Звітність надавалась до Пенсійного фонду України за спірний період щомісячно, згідно до таблиці 4 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами" на загальну суму грошового забезпечення по установі.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Щодо посилання позивача на інформацію форми ОК-5, то суд зазначає, що надана позивачем форма ОК-5 містить індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, за інформацію якої відповідає Пенсійний фонд України.
Як зазначено відповідачем, у зв'язку з розбіжностями по ОСОБА_1 за спірний період липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року проводяться уточнення з персоніфікованим відділом ПФУ за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року.
Разом з тим, позивач не надала до суду доказу звернення до Пенсійного фонду України з приводу встановлення та усунення вказаних розбіжностей за спірний період липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014.
До того ж, суд зазначає, що посилання позивача на те, що в майбутньому вона не зможе розраховувати на відповідний страховий стаж та на отримання пенсійного забезпечення на належному рівні, на теперішній час нічим не підтверджено, тобто на момент розгляду даної справи в цій частині у позивача відсутнє порушене право.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а отже не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 04.08.2025, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко