Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
04 серпня 2025 р. № 520/11102/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 , періоди роботи в органах податкової служби з 30.07.1991 по 05.05.2000 та з 11.02.2002 по 26.07.2013 до стажу державної служби згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.08.1983, видану на ім'я ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області від 04.11.2024 №963300164220;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.10.2024 року про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по віку як державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування (перерахунок) та виплату пенсії по Закону України «Про державну службу» починаючи з 26.10.2024 року у розмірі 60 % від усіх сум складових заробітної плати, з урахуванням довідок №10/35-00-10-48 від 24.09.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, видану Головним управлінням ДПС у Донецькій області та довідки №9/35-00-10-48 від 24.09.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), видану Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою щодо переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по віку як державного службовця, відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VII «Про державну службу». Відповідно, за принципом екстериторіальності, заява була шляхом електронного розподілу системою веб-порталу ПФУ направлена на розгляд до Головного управління ПФУ у Львівській області, яким і було прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії в частині переходу на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 04.11.2024 №963300164220 у зв'язку з відсутністю стажу державної служби. Тобто, відповідачем періоди роботи позивача в Державній податковій інспекції з 30.07.1991 по 05.05.2000 та з 11.02.2002 по 26.07.2013, не визнані як період роботи за стажем державної служби. Поряд із тим, позивач не погоджується із вказаним рішенням відповідача, зазначає, що стаж роботи в Державній податковій службі згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.08.1983 складає 20 років 2 місяці 22 дні (стаж роботи на посаді інспектора податкової служби 1 рангу з 12.11.2002 по 26.07.2013 - складає 10 років 8 місяців 15 днів (номер запису в трудовій книжці з 30 по 36). Згідно Постанови КМУ №306 від 20.04.2016 (додаток 14) інспектор податкової служби 1 рангу прирівнюється до 7 рангу державного службовця. Таким чином, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію. Тому, періоди роботи в органах державної податкової служби з 30.07.1991 по 05.05.2000 та з 11.02.2002 по 26.07.2013 слід зарахувати до стажу державної служби. Також, виходячи з аналізу законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вбачається, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Таким чином, вважаючи дії та рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачка звернулася із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». За результатами розгляду заяви, відповідач рішенням від 04.11.2024 №963300164220 відмовив у переведенні пенсії, посилаючись на те, що періоди роботи в органах податкової служби з 30.07.1991 по 05.05.2000 та з 11.02.2002 по 26.07.2013 не зараховуються до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу». Періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, у період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Однак посадові особи органів податкової служби, які мають спеціальне звання Законом №3723 та нормативно-правовими актами КМУ, не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Таким чином, вважає, що підстави для призначення позивачу пенсії на підставі Закону України «Про державну службу» відсутні.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи за загальним захворюванням.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченям серії НОМЕР_2 .
26.10.2024 позивач звернулася через електронну систему Веб-порталу ПФУ (особистий кабінет) до органів Пенсійного фонду із заявою щодо із заявою щодо переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком як державного службовця, відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VII «Про державну службу».
До заяви позивачем були додані додані копії наступних документів: паспорта, картки платника податків (ІПН), трудової книжки та відповідних довідок, виданими Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, а саме: довідка про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №9/35-00-10-48 від 24.09.2024; довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №10/35-00-10-48 від 24.09.2024; довідка про зміну назви установи від 17.09.2024р. №17/35-00-11-31.
За принципом екстериторіальності, заява була шляхом електронного розподілу системою веб-порталу ПФУ направлена на розгляд до Головного управління ПФУ у Львівській області.
Рішенням Головного управління ПФУ у Львівській області від 04.11.2024 №963300164220 «Про відмову у перерахунку пенсії» ОСОБА_1 відмовлено у переході із пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком як державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку із відсутністю стажу державної служби.
Отже, судом встановлено, що відповідачем не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 в Державній податковій інспекції з 30.07.1991 по 05.05.2000 та з 11.02.2002 по 26.07.2013, оскільки зазначені періоди не визнані як стаж державної служби.
Не погодившись із вищевказаним рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється Законом України «Про державну службу» в редакції Закону від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі Закон № 3723 ХІІ).
З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року за № 889-VIII, за змістом якого, пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктом 10 та 12 Прикінцевих положень цього Закону.
Статтею 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначено, що «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу в редакції від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» в редакції від 10 грудня 2015 року № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, у випадку відсутності в особи стажу, визначеного підпунктами 10 та 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Водночас, за умов наявності в особи стажу понад 10 чи 20 років, в сукупності з дотриманням інших вимог, визначених пунктами 10 та 12 зазначеного закону, у такої особи виникає право на одержання пенсії державного службовця.
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Окрім того, необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, право на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 687/545/17.
Рішенням Головного управління ПФУ у Львівській області від 04.11.2024 №963300164220 ОСОБА_1 відмовлено у переході із пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком як державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку із відсутністю стажу державної служби, оскільки періоди з 30.07.1991 по 05.05.2000 та з 11.02.2002 по 26.07.2013 не визнані як стаж державної служби.
Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Стаття 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Частиною другою цієї ж статті закріплено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах.
Згідно з частиною третьої статті 25 Закон №3723-XII віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Відповідно до статті 37 Закону №3723-XII (у редакції на час набрання чинності Законом №889-VIII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на часу досягнення зазначеного віку.
Згідно з частиною 18 статті 37 Закону № 3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби визначаються Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок № 283, чинний до 01.05.2016).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.
Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016 у зв'язку з затвердженням Постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).
Отже, стаж державної служби до 01.05.2016 обчислюється відповідно до Порядку №283, а після 01.05.2016 відповідно до Порядку №229.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 229 стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. До стажу державної служби зараховуються, зокрема час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до пункту сьомого частини другої статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Отже, і Порядком № 283, чинним до 01.05.2016, і діючим Порядком № 229 передбачено зарахування до стажу державної служби часу перебування на посадах на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Аналогічні положення містяться у пункті 6 Порядку №229.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII (далі Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (далі - Податковий кодекс України).
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 15 Закону №509-XII посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України.
Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
В постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13 Верховний Суд України вказав, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Такий правовий висновок підтримано в подальшому Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17.
Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно з пунктом 342.6 статті 342 Податкового кодексу України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України «Про державну службу» та іншими законами.
Посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України (пункт 343.2 статті 343 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , у період з 30.07.1991 по 05.05.2000 та з 11.02.2002 по 26.07.2013 працювала в органах державної податкової служби, що підтверджується відповідними записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.08.1983.
Вказане зумовлює висновок суду про те, що періоди роботи позивачки в органах державної податкової служби з 30.07.1991 по 05.05.2000 та з 11.02.2002 по 26.07.2013 зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 XII, оскільки її стаж державної служби (20 років 2 місяці та 22 дні) станом на 01.05.2016 становив понад 10 років, а станом на час досягнення пенсійного віку понад 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Суд наголошує, підставою для прийняття рішення від 04.11.2024 №963300164220 стало не зарахування відповідачем періоду роботи ОСОБА_1 в Державній податковій інспекції з 30.07.1991 по 05.05.2000 та з 11.02.2002 по 26.07.2013, оскільки зазначені періоди не визнані як стаж державної служби.
Даючи оцінку спірному рішенню від 04.11.2024 №963300164220, суд дійшов висновку, що рішення Головне управління ПФУ у Львівській області не відповідає визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям до такого роду рішень та порушує право позивача на зарахування періоду роботи ОСОБА_1 в Державній податковій інспекції з 30.07.1991 по 05.05.2000 та з 11.02.2002 по 26.07.2013 до стажу державної служби, у зв'язку із чим таке рішення слід визнати протиправним, задовольнивши позовну вимогу в частині оскарження такого рішення.
Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Аналіз норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У багатьох рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини). Ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.
Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Виходячи із обставин цієї справи, суд доходить до висновку, що відповідачу для вирішення питання щодо призначення позивачеві пенсії за віком необхідно дослідити та надати оцінку умовам, що виникли у зв'язку з розглядом даної справи, зокрема щодо необхідності зарахування до стажу державної служби періоди її роботи в органах податкової служби з 30.07.1991 по 05.05.2000 та з 11.02.2002 по 26.07.2013.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління ПФУ у Львівській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи в органах податкової служби з 30.07.1991 по 05.05.2000 та з 11.02.2002 по 26.07.2013 та зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.10.2024 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по віку як державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування (перерахунок) та виплату пенсії по Закону України «Про державну службу» починаючи з 26.10.2024 у розмірі 60 % від усіх сум складових заробітної плати, з урахуванням довідок №10/35-00-10-48 від 24.09.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, видану Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, та довідки №9/35-00-10-48 від 24.09.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), видану Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, з урахуванням раніше виплачених сум.", суд зазначає, що вказані вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки наразі вирішується питання про зарахування стажу та наявність підстав для перехову з одного виду пенсії на інший.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктами владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ними дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з підстав викладених вище.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрія, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у зарахуванні періоди роботи в органах податкової служби з 30.07.1991 по 05.05.2000 та з 11.02.2002 по 26.07.2013 до стажу державної служби згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.08.1983, виданої на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в органах податкової служби з 30.07.1991 по 05.05.2000 та з 11.02.2002 по 26.07.2013 до стажу державної служби згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.08.1983, виданої на ім'я ОСОБА_1 .
Скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області від 04.11.2024 №963300164220.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.10.2024 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по віку як державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Ольга ГОРШКОВА