Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 липня 2025 року № 520/10606/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Заічко О.В.,
при секретареві судового засідання - Штангей-Калініна Ю.А.,
за участі:
представника позивача - Соколовська А.В.;
представника відповідача - Пінчук О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8 А,м. Київ,03124, код ЄДРПОУ43997555) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000047/2 від 03 квітня 2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000252.
В обґрунтування позову зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не може погодитися із зазначеним Рішенням про коригування митної вартості № UA100000/2025/000047/2 від 03.04.2025 р. та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000252 через їх протиправність, безпідставність, необґрунтованість, необ'єктивність та невідповідність фактичним обставинам й нормам діючого законодавства України, що призвело до безпідставної надмірної сплати ФОП ОСОБА_1 митних платежів у вигляді мита та податку на додану вартість.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче засідання по адміністративній справі.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що митний орган правомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості товарів, адже декларантом не надано всіх запитуваних документів, а в наданих документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявні розбіжності у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. У задоволенні позову просить відмовити.
Позивач та відповідач скористалися своїм правом і надали суду відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні представники сторін підтримали обставини на яких ґрунтуються їх доводи. Представник позивача зазначив, що позивачем дотримано усіх вимог митного законодавства, позов просив задовольнити в повному обсязі. Представник відповідач проти позову заперечував, зазначив, що позивачем не було надано достатніх доказів для підтвердження обчислення митної вартості товарів.
Розглянувши подані документи й матеріали, заслухавши доводи сторін, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до укладеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) зовнішньоекономічного контракту № SW24515 від 11.10.2024 р. з продавцем TIANJIN SAFEWAY SPORTS CO.,LTD на митну територію України надійшов, придбаний ФОП ОСОБА_1 товар - велосипеди з кульковими підшипниками: bicycle/велосипед 24" NEXT - 295 сет (шт.); bicycle/велосипед 26" NEXT - 244 сет (шт.); bicycle/велосипед 27.5" NEXT - 189 сет (шт.); bicycle/велосипед 29" NEXT - 733 сет (шт.). Для зручності транспортування поставляються у розібраному стані. Торгівельна марка - CROSSBIKE. Виробник - TIANJIN SAFEWAY SPORTS CO., LTD. Країна виробництва - CN, Китай.
До митного оформлення 31.03.2025 в зоні діяльності Київської митниці подано митну декларацію типу «ІМ 40 ДЕ» № 25UA100320011206U6 на товар: «велосипеди», що надійшов на адресу ФОП ЗАПОЛЬСЬКИЙ.
До митного контролю та оформлення товару було подано наступні документи:
- Декларація митної вартості;
- Контракт № SW24515 від 11.10.2024;
- Інвойс № SW24515 від 06.12.2024;
- Платіжна інструкція щодо оплати за товар від 03.01.2025;
- Пакувальний лист № SW24515 від 06.12.2024;
- Прайс-лист від 11.11.2024;
- Телекс-реліз коносаменту № S0124120120 від 15.12.2024;
- Коносамент № HLCUSZX2412APMF9 від 15.12.2024 (2 та 3 сторінка);
- CMR № 0939 від 27.03.2025;
- CMR № 5608 від 27.03.2025;
- CMR № 9322 від 27.03.2025;
- Сертифікат походження № C24MA06E3EH50011 від 23.12.2024;
- Договір транспортного експедирування з ТОВ «Клевер тім» № 0212/24/05 від 02.12.2024;
- Заявка на міжнародне експедирування №25168/6 від 04.12.2024;
- Довідка про транспортні витрати ТОВ «Клевер тім» № 210325/04 від 21.03.2025;
- Довідка про транспортні витрати ТОВ «Клевер тім» № 210325/05 від 21.03.2025;
- Довідка про транспортні витрати ТОВ «Клевер тім» № 210325/05 від 21.03.2025;
- Рахунок на оплату транспортних витрат ТОВ «Клевер тім» № РФ-24653 від 21.03.2025;
- Акт про проведення митного огляду № UA500110/2025/000285 від 28.03.2025;
- Експортна декларація № 020220240001208981 від 11.12.2024 з перекладом.
По вищезазначеній ЕМД спрацювала система аналізу ризиків, а саме:
105-2: контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв.
106-2: Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.
По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару.
За результатами розгляду поданих документів Відповідач своїм електронним повідомленням від 03.04.2025 р. о 09:31:19 до документа № 25UA100320011206U6 повідомив декларанта, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару, з огляду на які, Відповідачем було висунуто вимогу про надання додаткових документів.
У відповідь на вищезазначене повідомлення Відповідача, Позивачем своїми електронними повідомленнями від 03.04.2025 р. о 10:06:06, о 10:06:14, о 10:06:31 о 10:06:39 та о 10:06:45 до документа № 25UA100320011206U6 додатково та повторно до митниці на забезпечення митного оформлення надано:
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-49/03-2025 від 31.03.2025 р.;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 11.11.2024 р.;
-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-24653 від 21.03.2025 р.;
- копію митної декларації країни відправлення № 020220240001208981 від 11.12.2024 р.;
- переклад копія митної декларації країни відправлення № 020220240001208981.
Також Позивач своїм листом від 02.04.2025 просив митний орган припинити десятиденний термін, встановлений ч. 3 ст. 53 Кодексу у відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 255 Митного кодексу України та провести митне оформлення ВМД № 25UA100320011206U6 від 31.03.2025 на підставі наданих документів.
Однак, за результатами розгляду поданих документів, 03.04.2025 р. митний орган відмовив Позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю одночасно направивши засобами електронного зв'язку:
1) Повідомлення до документа МД № 25UA100320011206U6, із назвою «Повідомлення від митниці декларанту» та 2) Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000047/2 від 03.04.2025 р., зміст якого повністю дублює вищезазначене повідомлення митного органу, з посиланням на те, що джерелом інформації для даного Рішення є наявна в митному органі цінова інформація про митні оформлення товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з урахуванням країни походження (Китай), виробника «TIANJIN SAFEWAY SPORTS CO., LTD», у максимально наближений термін за фактами митних оформлень, що наявні у ЄАІС та АСМО Інспектор: митна декларація від 27.08.2024 №UA500580/2024/001852. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України. Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 83,03 дол. США за одиницю (шт.).
03.04.2025 р. Відповідачем було оформлено та направлено Позивачу через декларанта картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000252 відповідно до положень пункту 1 статті 256, частини 6 статті 54 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій», наказу Міністерства Фінансів України від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа» та з причин винесення відповідно до положень ст. 55 МКУ Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000047/2 від 03.04.2025 р.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 318 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ, Кодекс), усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 336 МКУ митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів, серед іншого, шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Визначення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою з урахуванням документів, наданих декларантом до митного оформлення, умов поставки товарів згідно з положеннями міжнародних правил «ІНКОТЕРМС» та інших складових митної вартості товарів, визначених статтею 58 МКУ.
Відповідно до п.п. 1, 5-7 ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
- вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
- вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на страхування цих товарів.
Згідно зі ст. VII п.2 (а) Генеральної угоди по тарифах і торгівлі 1994 року (ГАТТ), оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII ГАТТ розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МКУ). Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476, при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів здійснювались дії щодо додаткового контролю у відповідності до вищевказаних норм Митного кодексу.
Обов'язковість застосування АСАУР передбачено положеннями стандартних правил 6.3, 6.4, 6.9 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.73, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про приєднання України до протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, ст. 361 МК України.
Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до них, а також обсягу митного контролю (ч.2 ст. 361 МК України).
Пунктом 4.5.4 розділу IV Порядку 631 визначено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації виконується, зокрема, така митна формальність, як контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за митної декларації шляхом аналізу вже оформлених митних декларацій митними органами України за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за №1021/27466) (далі - Порядок 684). Цей Порядок розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Державної митної служби України під час митного контролю та митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій Модуль АСАУР імплементовано до програмно-інформаційного комплексу «Інспектор-2006» (далі - ПІК «Інспектор-2006»), який введено в експлуатацію наказом Держмитслужби України від 25.01.2007 № 48 з метою вдосконалення механізму митного оформлення товарів. Саме за допомогою ПІК «Інспектор - 2006» під час перевірки електронної копії ВМД здійснюється оцінка ризиків відповідно до АСАУР.
Відповідно до розділу 1 розділу IV Порядку 684 за результатами оцінки ризику у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, у тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, митниці (митні пости) обирають форми та обсяги митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей.
Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР містить відомості про:
1) назву митної формальності;
2) підрозділ/посадову особу - ініціатора включення митної формальності до переліку, прізвище, ініціали посадової особи, яка безпосередньо доповнила перелік;
3) підстави включення митної формальності до переліку;
4) вид митної формальності (обов'язкова, обов'язкова за умови, у разі потреби);
5) повідомлення до митної формальності.
Посадові особи митниці (митного поста), які здійснюють митний контроль та митне оформлення у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, в обов'язковому порядку переглядають сформований за допомогою інформаційних технологій Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР (п.4 розділу IV Порядку 684) з метою визначення митних формальностей, виконання яких належить до їх компетенції.
Таким чином, посадова особа зобов'язана виконати вимоги Митного кодексу України та звернути увагу на подані документи та рівень митної вартості товару.
З цього приводу Верховний суд у своїй постанові від 18.05.2022 по справі № 620/1735/20 зазначає - « …враховуючи спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, а також виявлені розбіжності в документах, які не дають можливості митному органу однозначно упевнитись в правильності заявленої митної вартості тягача, відомості, використані декларантом, не підтверджені документально та не є достовірними, виникли сумніви в достовірності заявленого рівня митної вартості».
Така ж правова позиція вказана і у постанові ВС від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17. Одночасно у постановах від 15.10.2013 у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 у справі № 21-342а13 Верховний Суд України зазначає, що підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.
Згідно ч.2 ст.58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід'ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі, митні адміністрації мають право в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки.
Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 (справа № 804/1316/16), від 04.03.2021 (справа № 810/2623/17), від 29.12.2021 (справа № 520/11303/19), від 02.06.2015 (справа № 21-498а15), зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Згідно з частиною 5 статті 54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Положеннями ст. 53 МКУ передбачено, що у разі, якщо надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.
Отже, Київська митниця маючи обґрунтовані сумніви, щодо правильності митної декларації мала правові підстави витребувати документи щодо митної вартості у відповідності до вимог Митного кодексу України.
Отже, відповідачем, на виконання положень статей 52-64, 335 Митного кодексу України, за результатами опрацювання документів, поданих разом з ЕМД встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, за МД задекларовано умови FOB - Xingang Tianjin.
Згідно з положеннями «Інкотермс-2010», за умовами терміну FOB на покупця покладається обов'язок укласти та сплатити договір морського перевезення.
З огляду на умови поставки за контрактом до митної вартості додаються транспортні витрати, які поніс покупець на доставку товару до митного кордону України.
Відповідно до п.п. 1, 5-7 ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
- вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
- вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на страхування цих товарів.
Таким чином, при перевіці правильності визначення митної вартості товару позивачем, митний орган зобов'язаний перевірити і таку складову митної вартості товару як транспортні витрати.
Для підтвердження витрат на транспортування товару декларантом було надано:
- довідки щодо вартості транспортних витрат,
- рахунок на оплату від 21.03.2024 № РФ-24653,
- договір транспортного експедирування від 02.12.2024 № 0212/24/05
- заявка від 04.12.2024 № 25168/6.
За результатами аналізу цих документів митним органом було встановлено наступне.
Заявка на міжнародне експедирування вантажів від 04.12.2024 № 25168/6 не містить посилання на договір транспортного експедирування від 02.12.2024 № 0212/24/05, що не дає можливості співставити надану заявку з зобов'язаннями по наданому договору транспортного експедирування.
Зазначені документи видані компанією ТОВ «Клевер ТІМ», разом із тим, перевізником відповідно до коносаменту є компанія «HUNICORN SHIPPING Co. LTD».
Отже, відбулося залучення третіх осіб.
Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно- експедиторську діяльність» необхідно надання документів від осіб, залучених до перевезення (зазначені у транспортних документах), разом із тим, підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ №599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом можуть надаватись:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Тобто, до митниці мав би бути поданий пакет транспортних документів, який підтверджує договірні відносини та фінансові зобов'язання усіх залучених до перевезення осіб.
Відповідно до п.2 ч. 2 ст.52 МКУ декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний: подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
Від залученої до перевезення компанії не надано жодних документів, зокрема тих, які містять числові значення складових митної вартості.
Так в постанові Верховного суду від 22.08.2019 по справі № 826/25704/15 судом «встановлено, що відповідно до довідки ТОВ «ДСВ Логістика» від 04.11.2015 № 04112015/1 про транспортні витрати вартість комбінованого перевезення контейнеру PCIU 1916786 по коносаменту WMS 15090803 з Китаю до Одеси становить 12658,37 гривень; разом з тим, відповідно до рахунка на оплату від 03.11.2015 послуги транспортування в розмірі 12658,37 гривень надано ТОВ «ДСВ Логістика» на перевезення контейнера по маршруту Одеса - Київ. Крім того, згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) перевезення до м. Києва здійснено підприємством Arsi Trans. Вказані обставини підтверджують правомірність дій митного органу щодо витребування додаткових документів, які під час митного оформлення не були надані, та обґрунтованість сумнівів останнього щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, та, як наслідок, прийняття відповідачем спірного рішення. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог Товариства».
Також, до аналогічних правових висновків прийшов суд апеляційної інстанції, де в своїй постанові Шостий апеляційний адміністративний суд від 02 лютого 2022 року по справі 640/28927/20 зазначив «Крім того, перевізником відповідно до договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 02.04.2014 року № SF-1745 є ТОВ «Галеон Форвардінг», однак згідно даних, зазначених в коносаменті від 11.08.20 № SZZY20080034 перевізником товару є «SEAGOD GLOBAL LOGISTSCS (shenzhen) CO. LTD. Документів, передбачених Наказом 599, виданих безпосереднім перевізником про вартість доставки товару до митного кордону України, не надавалось. Суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що декларантом до митного оформлення не надано належні транспортні, (перевізні) документи, які підтверджують числове значення витрат на транспортування товару до кордону, передбачені розділом ІІІ Правил заповнення декларацій митної вартості, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.12 №599. Довідка про транспортні витрати від 27 вересня 2020 року №SIEV0004797 не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат, оскільки, ТОВ «ДСВ Логістика», яке видало довідку, не було уповноважене на надання послуг по транспортуванню контейнера від місця завантаження NINGBO (Китай) до порту Одеси».
Також відповідачем встановлено, що відповідно до п. 3 договору транспортного експедирування від 02.12.2024 № 0212/24/05 та рахунку на оплату від 21.03.2025 № РФ-24653 від ТОВ «Клевер Тім» оплата витрат на транспортні послуги здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Проте позивачем всупереч наведеній нормі не доведено подання до митного оформлення фінансового банківського документу щодо оплати транспортних витрат за даною зовнішньоекономічною операцією.
При цьому, заявка та рахунок на оплату містять розбіжності щодо умов оплати за надані транспортні послуги.
Так відповідно до рахунку на оплату, умови оплати - 3 дні з моменту виставлення рахунку, такі самі дані вказано у договорі транспортного експедирування.
Разом з тим, відповідно до наданої заявки зазначено наступні умови оплати - сплата у повному обсязі за фрахт, портові витрати, локальні послуги та доведення до місця вивантаження відбувається на момент вивантаження вантажу на складі вантажоодержувача.
При цьому, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997 №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568 визначено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками або за разовими договорами.
Заявка (разовий договір), що укладається на підставі основного договору на транспортно-експедиційне обслуговування, є одним з обов'язковим документів, на підставі якої здійснюється будь-яке перевезення, оскільки саме в заявці зазначаються детальні умови конкретної послуги, включаючи і її вартість. Згідно з даними, зазначеними в Заявці, експедитор складає відповідні розрахункові документи - рахунок (попередній, остаточний).
Згідно з п. 44.1 Податкового кодексу України визначені вимоги до документів, які можуть використовуватися для формування відомостей у митних деклараціях.
Зокрема, формування таких відомостей здійснюється на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Поняття первинного документу визначено у Законі України від 01.01.2000 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Суттю первинних документів є виникнення прав та обов'язків сторін за результатами здійснення господарської операції. При цьому, такі права та обов'язки не залежать від факту відображення господарської операції в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
Довідка про транспортні витрати не встановлює прав та обов'язків для позивача, не є первинним документом за своєю суттю, та не може бути єдиним та самостійним документом, що підтверджує витрати на перевезення товарів.
Так відповідно до Правил № 599, такими документами можуть бути: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Отже серед вказаних документів немає довідки про транспортні витрати.
Довідка про транспортні витрати не є первинним бухгалтерським документом, ПКМУ № 599 не містить такого документу, який надається з метою підтвердження транспортних витрат. Однак, митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань відповідно до ст. 46.1 Податкового кодексу України. Відповідно до П. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, який відноситься до законодавства України з питань державної митної справи у розумінні ст. 1 Кодексу визначено: платникам податків забороняється формування показників митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, іншими документами, пов'язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Таким чином, твердження представника позивача в даній частині не відповідають вимогам законодавства, додатковим підтвердженням чого є і вказана у відзиві практика Верховного суду України.
Тобто, довідка про транспортні витрати не відноситься до первинних документів та її ведення не передбачено чинним законодавством. Отже довідка про транспортні витрати, з урахуванням з п. 44.1 Податкового кодексу України, не може бути належним, самостійним та виключно єдиним документом, що підтверджує витрати на перевезення товарів, оскільки не є первинним документом в розумінні ч.2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIY «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до Закону України від 01.01.2000 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Бухгалтерські документи повинні бути складені у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України забороняється формувати відомості митних декларацій на підставі даних, які не підтверджено первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, іншими документами, пов'язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Імперативна норма п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України свідчить, що подані до митного оформлення довідка про транспортні витрати та рахунок на їх оплату не є належним підтвердженням понесених транспортних витрат, оскільки вони не є первинними документами, в той час як до митного оформлення не подавались ані Акт виконаних робіт/наданих послуг, ані банківські/платіжні документи з фактичною вартість оплачених послуг за договором транспортно-експедиційного обслуговування.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік» встановлено перелік обов'язкових реквізити, що мають бути у первинних документах - місце складання документу, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Згідно з п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно п. 2.2., 3.2. вказаного Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Відомості, зазначені у первинних документах, переносяться до облікових регістрів бухгалтерського обліку після перевірки первинних документів за формою та змістом.
Отже, довідки підприємства перевізника не достатньо для декларування транспортних витрат.
Окрім цього, декларантом не надано до митного оформлення першу сторінку коносаменту від 15.12.2024 № HLCUSZX2412APMF9, дані про який містяться в експортній декларації.
Даний документ складається з трьох аркушів, однак до митного оформлення надано лише 2 останні його сторінки, перший аркуш коносаменту не надано.
Також встановлено, що позивачем подано телекс-реліз коносаменту лінійного агента № S0124120120 від 15.12.2024, дані про який не вказано у експортній декларації і який є за своєю суттю внутрішнім документом лінійного агента.
Телекс реліз - це просте повідомлення, яке відправляється судноплавної лінією або її агентом в порту навантаження в їх офіс в порту вивантаження, інформуючи тим самим про те, що вантажовідправник або експортер здав один або всі оригінали коносамента, які були видані лінією в порту відвантаження.
Аналізуючи наданий телекс-реліз коносаменту можна зробити висновок, що позивачем не надано митному органу коносаменту, на підставі якого було здійснено морське переміщення товару, що прямо порушує вимоги ч. 2 ст. 53 МК України, тобто, митниці не надано перевізного транспортного документу, на підставі якого здійснено перевезення товару.
Коносамент (Bill of Lading) - документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.
Коносамент виписується (підписується капітаном або агентом перевізника) винятково в момент прийняття вантажу на борт. Таким чином підписаний коносамент одночасно виступає і документом, що підтверджує факт передачі вантажу для доставки (замінює акт приймання-передачі).
Так, статтею 137 Кодексу торговельного мореплавства визначено, що після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.
В момент відправлення вантажу морським транспортом відправник повинен укласти договір перевезення із морським перевізником, визначивши пункт призначення, умови перевезення та оплати. Виписуванням коносаменту перевізник підтверджує укладання такого договору, при цьому всі основні умови цього договору переносяться в коносамент.
Статтею 138 Кодексу торговельного мореплавства визначено реквiзити коносамента:
1) найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному суднi;
2) найменування перевiзника;
3) мiсце приймання або навантаження вантажу;
4) найменування вiдправника;
5) мiсце призначення вантажу чи, при наявностi чартеру, мiсце призначення або направлення судна;
6) найменування одержувача вантажу (iменний коносамент) або визначення, що коносамент видано "наказу вiдправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред'явника (коносамент на пред'явника);
7) найменування вантажу, його маркування, кiлькiсть мiсць чи кiлькiсть та/або мiра (маса, об'єм), а в необхiдних випадках - данi про зовнiшнiй вигляд, стан i особливi властивостi вантажу;
7.1) для небезпечних вантажiв - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини вiдповiдно до прийнятої Органiзацiєю Об'єднаних Нацiй системи, клас (пiдклас), група сумiсностi для вантажiв класу 1, додатковi види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини;
8) фрахт та iншi належнi перевiзнику платежi або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згiдно з умовами, викладеними в рейсовому чартерi або iншому документi, чи зазначення, що фрахт повнiстю сплачено;
9) час i мiсце видачi коносамента;
10) кiлькiсть складених примiрникiв коносамента;
11) пiдпис капiтана або iншого представника перевiзника.
Тобто, митниці було надано телекс-реліз коносаменту, оригінал коносаменту з усіма заповненими графами та підписами та печатками не надано.
Також митним органом встановлено, що відповідно до інформації, що міститься у відкритих джерелах Інтернет (www.searates.com) вантаж у контейнерах DFSU7710939, FANU1609322, HLBU1605608 завантажено на борт судна 14.12.2024, вибув із порту TIANJIN (Китай) 15.12.2024 та прибув у порт CHORNOMORSK (Україна) - 15.03.2025.
При цьому згідно даних сайту зазначеними контейнерами здійснено захід у порт BUSAN (KR) та порт ISTANBUL (TR) та зберігання у зазначених портах (BUSAN - з 19.12.2024 по 02.01.2025, ISTANBUL - з 27.02.2025 по 10.03.2025).
Разом із тим, витрати на зберігання та розвантаження контейнерів не включені до складових митної вартості, не відображені у графах ДМВ та не підтверджені документально.
При цьому, коносаментом № HLCUSZX2412APMF9, договором транспортного експедирування від 02.12.2024 № 0212/24/05 та наданою заявкою передбачена сплата додаткових коштів за зберігання вантажу.
Суд зазначає, що відповідно до п.п. 1, 5-7 ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Проте позивачем, не доведено подання достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки FOB - TIANJIN всіх витрат, пов'язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення.
Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 2, 9, 10 та 21 ст. 58 Кодексу.
Відтак, з урахуванням обставин справи, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000047/2 від 03 квітня 2025 року діяв в межах законодавства.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є обґрунтованими, та такими, що знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в недостовірності рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000047/2 від 03 квітня 2025 року позивачем не наведено та не надано.
За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000047/2 від 03 квітня 2025 року не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8 А,м. Київ,03124, код ЄДРПОУ43997555) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04 серпня 2025 року.
Суддя Заічко О.В.