Справа № 500/2077/25
04 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження заправилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-3" до Тернопільської митниці про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролан-3" (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Шкварок Тарас Романович, звернулася до суду з позовом до Тернопільської митниці (далі - відповідач, або Митниця) у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2025 №UA40300020254 та №UA40300020255.
Позовні вимоги у заявах по суті справи (позові та відповіді на відзив) обґрунтовані тим, що за наслідками документальної невиїзної перевірки стосовно дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями від 27.05.2021 №UA209210/2021/009827 та від 06.10.2021 № UA403020/2021/007081 Тернопільською митницею 17.01.2025 складено акт №7.25-3/19/14/321, у якому митний орган на підставі інформації від уповноваженого органу Республіки Білорусь дійшов висновку що товари, які ввезені за вказаними митними деклараціями ("Комплексна харчова добавка для м'ясної продукції "Смесь посолочно-нитритная" «Универсальная") не мають статусу преференційного походження (щодо сплати мита і податку на додану вартість) відповідно до Правил визначення країни походження товарів, які діють стосовно товарів, що походять з держав-учасниць Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав. За результатами перевірки відповідачем винесені оскаржувані податкові-повідомлення рішення.
Вважає висновки митного органу безпідставними, оскільки позивачем під час митного оформлення товару було надано відповідачу всі, передбачені Митним кодексом України документи, в тому числі і сертифікати форми СТ-1, що підтверджує країну походження товару згідно з Правилами визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20 листопада 2009 року.
Вказує, що жодними нормативними актами не передбачено обов'язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій. У позивача не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав проігнорувати ті дані, які були перевірені митницею Республіки Білорусь при оформлені експортної декларації.
Доказів того, що сертифікат СТ-1, який надавався позивачем, скасований чи визнаний недійсним, відповідачем до акту перевірки не долучено, тому позивач вважає, що він є чинними та єдиним документом, що підтверджує походження товарів з країн походження та надає пільги зі сплати митних платежів.
Відповідач не взяв до уваги, що Правилами (пунктом 2.5 Приміток) передбачено, що Умови й операції, наведені в графі третій цього Переліку, установлюють мінімальний обсяг виконання виробничих або технологічних операцій. Виконання встановлених виробничих або технологічних операцій у меншому обсязі не визначає походження продукту. Тобто Правилами визначено мінімальний обсяг виконання виробничих операцій, а поєднання з іншими операціями не суперечить Правилам та не дає підставу митними органам ставити під сумнів достатню обробку (переробку) товару для застосування знижених ставок митних платежів.
За таких підстав, позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2025 №UA40300020254 та №UA40300020255 протиправними та які слід скасувати, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Відповідач у встановлений строк подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що на підтвердження країни походження товарів декларантом, під час митного оформлення, були надані сертифікати з перевезення товару форми СТ-1 від 17.05.2021 №BYUA1310002363 та від 20.09.2021 №BYUA1310004706, котрі зазначені у графі 44 митних декларацій під кодом "7006" - "Сертифікат про походження товару форми СТ-1" та застосовано преференцію по сплаті ввізного мита за кодом "400" - товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія) (Угода про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, двосторонні міжурядові угоди України з країнами СНД про вільну торгівлю, Договір про зону вільної торгівлі від 30 липня 2012 року), яка відображена в графі 36 митних декларацій.
З метою забезпечення належного контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками ввізного мита, Тернопільською митницею відповідно до пункту 6.7 Розділу 6 Правил підготовлено та направлено проект запиту від 19.10.2021 №7.25-08-1/7.25-15/4/1332 до Державної митної служби України для подальшого направлення на перевірку до уповноваженого органу Республіки Білорусь вищезазначених сертифікатів про походження товару форми СТ-1 та виконання критерію походження "Д2501", зазначеного у них.
Державною митною службою України листом від 08.02.2022 № 15/15-03-01/7.25/720 направлено Тернопільській митниці інформацію уповноваженого органу Республіки Білорусь від 01.01.2022 № 08-3-8/40140 щодо результатів перевірки сертифікатів про походження товару форми СТ-1 від 17.05.2021 №BYUA1310002363 (4468843) та від 20.09.2021 №BYUA1310004706 (4489573). Окрім цього, Державним митним комітетом Республіки Білорусь додатково було надано акт експертизи походження товарів від 02.03.2021 №М205, а також довідки виробника ВАТ "Мозырьсоль" від 04.02.2021 № А-25/2 та від 04.02.2021 № А-25/1 щодо основних операцій технологічного виробництва комплексної харчової добавки для м'ясної продукції - суміші посолочно-нітрітної.
Вказує, що критерій достатньої обробки (переробки) для товару визначається відповідно до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце (надалі - Перелік), який є невід'ємною частиною Правил.
Згідно із положеннями пункту 2.5 Приміток 2 Переліку умови й операції, наведені в графі третій цього Переліку, установлюють мінімальний обсяг виконання виробничих або технологічних операцій. Виконання встановлених виробничих або технологічних операцій у меншому обсязі не визначає походження продукту.
У графі третій Переліку за кодом товару 2501 згідно УКТЗЕД наведено умови, виробничі й технологічні операції, необхідні для надання товару статусу походження, а саме: "виготовлення з матеріалів будь-яких позицій в умовах спеціалізованого виробництва відповідно до технології обробки (переробки); збагачення вугіллям, очищення, помел твердих кристалів, обрізання, кальцинування.".
За результатами опрацювання документів, наданих уповноваженим органом Республіки Білорусь, митницею було встановлено, що при виробництві комплексної харчової добавки для м'ясної продукції - суміші посолочно-нітрітної не виконано всі технологічні операції, зазначені у Переліку, а саме: збагачення вугіллям, помел твердих кристалів, обрізання.
З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що товар не користується режимом вільної торгівлі, оскільки під час його виробництва виконуються окремі з вищенаведених операцій, а також ці окремі операції поєднані з іншими операціями, які не включені в Перелік.
Відтак, ввезені позивачем на митну територію України та оформлені за митними деклараціями №UA209210/2021/009827 від 27.05.2021 та №UA403020/2021/007081 від 06.10.2021 товари не мають статусу преференційного походження відповідно до Правил визначення країни походження товарів, які діють стосовно товарів, що походять з держав-учасниць Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав.
Також зазначає, що відповідно до рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 25.01.2019 № АД-404/2019/4411-03 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну солі кухонної виварної ґатунку екстра походженням з Республіки Білорусь", сіль кухонна виварна ґатунку екстра (масова частка хлористого натрію не менше 99,5%), що класифікується за кодом 2501009100 згідно із УКТ ЗЕД, походженням з Республіки Білорусь є об'єктом застосування антидемпінгових заходів.
Для білоруського виробника/експортера ВАТ "Мозырьсоль" визначено індивідуальний розмір ставки антидемпінгового мита на рівні 10,28%. Однак, у зв'язку з прийняттям Комісією добровільних цінових зобов'язань ВАТ "Мозырьсоль" щодо припинення демпінгового імпорту, остаточні антидемпінгові заходи до зазначеного виробника/експортера не застосовуються.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вказує, що позивачем під час застосування преференційної ставки ввізного мита щодо товару, який імпортувався з території Держави - учасниці СНД відповідно до поданих сертифікатів про походження товару форми СТ-1 від 17.05.2021 №BYUA1310002363 та від 20.09.2021 №BYUA1310004706, створені умови щодо несплати митних платежів у повному обсязі та невиконано вимоги, установлені Митним кодексом України, Податковим кодексом України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
З огляду на викладене, вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного митного законодавства України та з урахуванням всіх обставин.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 15.04.2025 позовну заяву залишено без руху у зв'язку із долученням до позовної заяви доказів, викладених іноземною мовою без їх перекладу українською мовою та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, а тому ухвалою суду від 29.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідач отримав 29.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 16.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідженням письмових доказів у справі встановлено, що на підставі наказу Тернопільської митниці від 23.12.2024 № 198 працівниками Тернопільської митниці проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ "Агролан-3" (ЄДРПОУ 36143978) вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями №UA209210/2021/009827 від 27.05.2021 та №UA403020/2021/007081 від 06.10.2021.
Зазначена документальна невиїзна перевірка проводилась Тернопільською митницею в період з 31.12.2024 по 06.01.2025 та тривала п'ять робочих днів.
За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ "Агролан-3" складено Акт від 16.01.2025 № 2/25/7.25-19/36143978.
Під час перевірки встановлено, що позивачем ввезено на митну територію України та здійснено митне оформлення товарів за митними деклараціями:
1.) від 27.05.2021 № UA209210/2021/009827 "Комплексна харчова добавка для м'ясної продукції "Смесь посолочно-нитритная" "Универсальная" упакована в поліетиленові ламіновані мішки по 25 кг - 2 600 мішків. Вага нетто - 65 000 кг. Фізико-хімічні показники: зовнішній вигляд - кристалічний продукт; колір - білий; масова доля: хлористого натрію не менше 99,1%; натрія азотисто-кислого 0,55+/-0,05% нерозчинного у воді залишку, не більше 0,03%, вологи, не більше 0,8%. Призначена для застосування в м'ясопереробній промисловості для формування і стабілізації рожево-червоного кольору, додавання солоного смаку, збільшення терміну зберігання та поліпшення смаку. ТУ РБ 400087365.001-2003 Торгова марка: "Мозырьсоль". Виробник: ОАО "Мозырьсоль" Білорусь (BY)".
Код товару 2501009100 згідно із УКТ ЗЕД.
Ставка ввізного мита - пільгова - 2%, зменшене ввізне мито - 0% від митної вартості.
Фактурна вартість товару 9 750, 00 дол. США (згідно із встановленим курсом НБУ на дату митного оформлення (1 USD = 27, 54610000 грн.) 268 574,48 грн.). Митна вартість - 268 574, 48 грн.
По даному товару до бюджету нараховано/сплачено митних платежів на суму 53 714,90 грн. (в т.ч. податок на додану вартість - 53 714, 90 грн.). Ввізне мито в розмірі 5 371, 49 грн. нараховано умовно (спосіб платежу - 06).
Отримувач товару та особа відповідальна за фінансове врегулювання - ТОВ "АГРОЛАН-3" (ЄДРПОУ 36143978, адреса: 47704, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Плотича, вул. Мазепи, будинок 15).
Відправник товару ОАО "Мозырьсоль" (247760, Гомельская обл., г. Мозырь, Белорусь (BY);
2.) від 06.10.2021 № UA403020/2021/007081 "Комплексна харчова добавка для м'ясної продукції "Смесь посолочно-нитритная" "Универсальная" упакована в поліетиленові ламіновані мішки по 25 кг - 2600 мішків. Вага нетто - 65 000 кг. Фізико-хімічні показники: зовнішній вигляд - кристалічний продукт; колір - білий; масова доля: хлористого натрію не менше 99,1%; натрія азотисто-кислого 0,55+/-0,05% нерозчинного у воді залишку, не більше 0,03%, вологи, не більше 0,8%. Призначена для застосування в м'ясопереробній промисловості для формування і стабілізації рожево-червоного кольору, додавання солоного смаку, збільшення терміну зберігання та поліпшення смаку. ТУ РБ 400087365.001-2003 Торгова марка: "Мозырьсоль". Виробник: ОАО "Мозырьсоль" Білорусь (BY)".
Код товару 2501009100 згідно із УКТ ЗЕД.
Ставка ввізного мита - пільгова - 2%, зменшене ввізне мито - 0% від митної вартості.
Фактурна вартість товару 9 945, 00 дол. США (згідно із встановленим курсом НБУ на дату митного оформлення (1 USD = 26, 42440000 грн.) 262 790, 66 грн.). Митна вартість - 262 790, 66 грн.
По даному товару до бюджету нараховано/сплачено митних платежів на суму 52 558, 13 грн. (в т.ч. податок на додану вартість - 52 558, 13 грн.). Ввізне мито в розмірі 5 255, 81 грн. нараховано умовно (спосіб платежу - 06).
Отримувач товару та особа відповідальна за фінансове врегулювання - ТОВ "АГРОЛАН-3" (ЄДРПОУ 36143978, адреса: 47704, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Плотича, вул. Мазепи, будинок 15).
Відправник товару ОАО "Мозырьсоль" (247760, Гомельская обл., г. Мозырь, Белорусь (BY).
У гр. 34 "Код країни походження" даних МД зазначено BY (Білорусь).
Країна походження товару у графі 34 митних декларацій була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у сертифікатах про походження товару форми СТ-1, наданих експортером - державою-учасницею Співдружності Незалежних Держав.
Зокрема, на підтвердження країни походження товарів декларантом, під час митного оформлення, були надані сертифікати про походження товару форми СТ-1 від 17.05.2021 №BYUA1310002363 та від 20.09.2021 №BYUA1310004706, котрі зазначені у графі 44 митних декларацій під кодом "7006" - "Сертифікат про походження товару форми СТ-1" та застосовано преференцію по сплаті ввізного мита за кодом "400" - товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія) (Угода про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, двосторонні міжурядові угоди України з країнами СНД про вільну торгівлю, Договір про зону вільної торгівлі від 30 липня 2012 року), яка відображена в графі 36 митних декларацій.
З метою забезпечення належного контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками ввізного мита, Тернопільською митницею відповідно до пункту 6.7 Розділу 6 Правил підготовлено та направлено проект запиту від 19.10.2021 №7.25-08-1/7.25-15/4/1332 до Державної митної служби України для подальшого направлення на перевірку до уповноваженого органу Республіки Білорусь вищезазначених сертифікатів про походження товару форми СТ-1 та виконання критерію походження "Д2501", зазначеного у них.
Державною митною службою України листом від 08.02.2022 № 15/15-03-01/7.25/720 направлено Тернопільській митниці інформацію уповноваженого органу Республіки Білорусь від 01.01.2022 № 08-3-8/40140 щодо результатів перевірки сертифікатів про походження товару форми СТ-1 від 17.05.2021 №BYUA1310002363 (4468843) та від 20.09.2021 №BYUA1310004706 (4489573). Окрім цього, Державним митним комітетом Республіки Білорусь додатково було надано акт експертизи походження товарів від 02.03.2021 №М205, а також довідки виробника ВАТ "Мозырьсоль" від 04.02.2021 № А-25/2 та від 04.02.2021 № А-25/1 щодо основних операцій технологічного виробництва комплексної харчової добавки для м'ясної продукції - суміші посолочно-нітрітної.
Однак, офіційного перекладу українською мовою інформації уповноваженого органу Республіки Білорусь від 04.01.2022 № 08-3-8/40140 щодо результатів перевірки сертифікатів про походження товару форми СТ-1 від 17.05.2021 №BYUA1310002363 (4468843) та від 20.09.2021 №BYUA1310004706 (4489573) та акту експертизи походження товарів від 02.03.2021 №М205, а також довідки виробника ВАТ "Мозырьсоль" від 04.02.2021 № А-25/2 та від 04.02.2021 № А-25/1, які викладені іноземною (російською) мовою матеріали справи не містять.
За висновками перевірки позивачем порушено вимоги:
- пункту 5.1 Правил, пункту 2.5 Приміток 2 Переліку (Додаток 1 до Правил), частини 1 статті 257, частин 4 та 5 статті 280 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання зі сплати ввізного мита за митними деклараціями від 27.05.2021 №UA209210/2021/009827 та від 06.10.2021 №UA403020/2021/007081 на суму 10 627, 30 грн;
- пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за митними деклараціями від 27.05.2021 №UA209210/2021/009827 та від 06.10.2021 UA403020/2021/007081 на суму 2 125, 46 грн.
На підставі акта перевірки від 16.01.2025 № 2/25/7.25-19/36143978 Тернопільською митницею 31.01.2025 винесено податкові повідомлення-рішення:
№UA40300020254, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, у розмірі 10 627,30 грн.;
№UA40300020255, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, у загальному розмірі 2338,00 грн., з них: 2125,45 грн. за податковими зобов'язаннями та 212,55 грн. за штрафними санкціями.
Не погоджуючись з такими рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Мотивувальна частина
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 271 МК України мито це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ч.2 ст.271 та ст.272 МК України одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.278 МК України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
За змістом ч.4, 5 ст.280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
До товарів, що походять з України або з держав-членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Статтею 281 МК України передбачені тарифні пільги (тарифні преференції), зокрема, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
В силу вимог ч.1 ст.300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Поряд із цим, слід вказати, що відповідно до ч.1-3 ст.36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Приписами ч.1-3 ст.43 МК України визначено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
При цьому, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей (ч.1 ст.45 МК України).
Відповідно до розділу 2 Правил визначення країни походження товарів (надалі - Правила), які діють стосовно товарів, що походять з держав-учасниць Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 (надалі - Угода), ратифікованої Законом України від 6 липня 2011 року № 3592-VI, країною походження товару вважається держава- учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.
Згідно із положеннями пункту 5.1 розділу 5 Правил товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.
Розділом 6 Правил встановлено, що для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару (п. 6.1). Під час вивезення товарів з держав - учасниць Угоди сертафікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства (п. 6.2). Держави - учасниці Угоди обмінюються зразками бланків сертифікатів форми СТ-1, зразками підписів осіб, які мають право засвідчувати сертифікати, відбитками печаток уповноважених органів, а також інформацією про найменування та адреси вповноважених органів. Без надання зазначених відомостей сертифікати не визнаються митними органами країни ввезення для цілей надання режиму вільної торгівлі. (п. 6.5). У разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення (п. 6.7).
Сертифікат про походження товару форми СТ-1 повинен відповідати вимогам розділу 7 Правил.
З наведеного слідує, що саме Сертифікат про проходження товару форми СТ-1, за відсутності розбіжностей в наданих документах про країну походження товару, підтверджує країну походження товару для цілей надання режиму вільної торгівлі відповідно до пункту 6.1 Правил.
Судом встановлено, що на підтвердження країни походження товарів позивачем, під час митного оформлення, були надані сертифікати про походження товару форми СТ-1 від 17.05.2021 №BYUA1310002363 та від 20.09.2021 №BYUA1310004706, котрі зазначені у графі 44 митних декларацій під кодом "7006" - "Сертифікат про походження товару форми СТ-1".
Аналіз вказаних документів дає підстави стверджувати, що надані позивачем до митного органу документи буди достатніми для встановлення відомостей про країну походження товару.
Приписами пункту 9.1. розділу 9 Правил визначено, що сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо:
у наданому документі є підчистки, помарки або не засвідчені відповідно до цих Правил виправлення або відсутні необхідні підписи та (або) печатки;
проставлені в сертифікаті відбитки печаток та (або) підписи осіб, а також зазначені адреси органів, уповноважених засвідчувати й видавати сертифікати форми СТ-1, не відповідають інформації, наявній у митної служби країни ввезення;
відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого;
бланк наданого сертифіката не відповідає зразкам бланків, наявним у митної служби країни ввезення;
у наданому сертифікаті підпис особи, уповноваженої засвідчувати сертифікати, виконано у вигляді факсиміле;
товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим пунктом 5.1 цих Правил;
товар, зазначений у сертифікаті, підпадає під випадок, передбачений пунктом 5.2 цих Правил.
Пунктом 9.3 розділу 9 Правил передбачено, що сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушеннями вимог, установлених цими Правилами.
Таким чином, з наведеного вбачається, що Угодою передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу достовірності походження документів чи відомостей, заявлених у них, в тому числі про країну походження товару.
Отже, підставою для висновку про заниження суб'єктом господарювання податкових зобов'язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.
Судом встановлено, що з метою забезпечення належного контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками ввізного мита, Тернопільською митницею відповідно до пункту 6.7 Розділу 6 Правил підготовлено та направлено проект запиту від 19.10.2021 №7.25-08-1/7.25-15/4/1332 до Державної митної служби України для подальшого направлення на перевірку до уповноваженого органу Республіки Білорусь вищезазначених сертифікатів про походження товару форми СТ-1 та виконання критерію походження "Д2501", зазначеного у них.
Державною митною службою України листом від 08.02.2022 № 15/15-03-01/7.25/720 направлено Тернопільській митниці інформацію уповноваженого органу Республіки Білорусь від 01.01.2022 № 08-3-8/40140 щодо результатів перевірки сертифікатів про походження товару форми СТ-1 від 17.05.2021 №BYUA1310002363 (4468843) та від 20.09.2021 №BYUA1310004706 (4489573). Окрім цього, Державним митним комітетом Республіки Білорусь додатково було надано акт експертизи походження товарів від 02.03.2021 №М205, а також довідки виробника ВАТ "Мозырьсоль" від 04.02.2021 № А-25/2 та від 04.02.2021 № А-25/1 щодо основних операцій технологічного виробництва комплексної харчової добавки для м'ясної продукції - суміші посолочно-нітрітної.
Згідно з частинами першою, другою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У силу вимог статей 73-76 КАС України докази мають бути належними (містити інформацію щодо предмета доказування), допустимими (одержаними з дотриманням порядку, встановленого законом), достовірними (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи), достатніми (які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування).
Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Також частиною п'ятою статті 10, пунктом 4 частини першої статті 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII "Про забезпечення функціонування української мови як державної" єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у частині шостій статті 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Частинами першою та другою статті 14 зазначеного Закону передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
При цьому стаття 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Як слідує з матеріалів справи, контролюючим органом було призначено перевірку та обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів органу іноземної держави, без перекладу на українську мову та нелегалізованих в установлений законом спосіб.
Відповідного перекладу вказаних документів на державну мову матеріали справи не містять.
Таким чином, суд приходить до висновку, що копії документів, отримані від митних органів Республіки Білорусь, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів є неналежними доказами у даній адміністративній справі, оскільки не перекладені на державну мову, а тому вказане не дає можливості зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.
Зазначені висновки також узгоджуються із правовими позиціями викладених у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі №380/2869/22, від 02 липня 2019 року у справі № 821/2067/17 та від 08 серпня 2019 року у справі № 2а/0370/1152/12.
Інших доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних у даній справі податкових-повідомлень рішень відповідачем не надано.
Також суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 813/7294/13-а про те, що чинним законодавством не передбачено повноважень митних органів країни ввезення товару самостійно визначати рівень дотримання критерію достатньої обробки/переробки товарів, оскільки це питання належить до виключної компетенції органів, що видають сертифікати форми СТ-1.
Підсумовуючи все зазначене вище, суд приходить до переконання, що висновки митного органу про те, що позивачем під час застосування преференційної ставки ввізного мита щодо товару, який імпортувався з території Держави - учасниці СНД відповідно до поданих сертифікатів про походження товару форми СТ-1 від 17.05.2021 №BYUA1310002363 та від 20.09.2021 №BYUA1310004706, створені умови щодо несплати митних платежів у повному обсязі та невиконано вимоги, установлені Митним кодексом України, Податковим кодексом України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про необґрунтоване нарахування позивачу грошових зобов'язань за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, та за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, а тому податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2025 №UA40300020254 та №UA40300020255 суд визнає такими, що не відповідають критеріям правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, є протиправним та підлягають скасуванню.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи та не спростовують висновок суду про наявність підстав для задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваного рішення, про що описано вище.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судові витрати
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами першою та третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.04.2025 №339, а також 7400,00 грн за офіційний переклад на українську мову копій доданих до позову документів, які викладені іноземною мовою, що підтверджується актом надання послуг №76650 від 23.04.2025, платіжною інструкцією №417 від 29.04.2025 та рахунком фактурою №76750 від 23.04.2025.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 3028,00 грн. та 7400,00 грн витрат на оплату послуг з перекладу документів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-3" до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської митниці від 31 січня 2025 №UA40300020254 та №UA40300020255.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролан-3" судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. та 7400 (сім тисяч чотириста) грн, 00 коп. витрат на оплату послуг з перекладу документів за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 04 серпня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролан-3" (місцезнаходження: вул. Гетьмана Мазепи, 15, с. Плотича (Тернопільський), Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47704 код ЄДРПОУ 36143978);
відповідач:
- Тернопільська митниця (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46004 код ЄДРПОУ 43985576).
Головуючий суддя Юзьків М.І.