01 серпня 2025 року
справа №640/36786/21
провадження № П/380/2924/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ: 43141267), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві №0346940707 від 07.05.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим повідомленням-рішенням форми «С» Головного управління ДПС у м. Києві № 0346940707 від 07.05.2021 нараховано штрафні санкції за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. (зі змінами та доповненнями) код платежу 21080900 на суму 48 776 грн. Податкове повідомлення-рішення форми «С» Головного управління ДПС у м. Києві № 0346940707 від 07.05.2021 не було отримано позивачем, а про нарахування штрафних санкцій позивач дізнався з власного електронного кабінету на початку липня 2021 року. Також, в електронному кабінеті було зазначено номер та дату документа (податкового повідомлення-рішення), на підставі якого було нараховано вказані санкції. Після виявлення суми податкового боргу в електронному кабінеті, позивач також з'ясував, що Дарницьким районним судом м. Києва у квітні-травні 2021 року розглядалася справа щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 155-1 КУпАП.
Зазначає, що 15 березня 2021 року, вдень, близько 15 години в приміщення ресторану «МУКА», де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач, увійшли двоє невідомих чоловіків. які представилися працівниками ДПС та повідомили, що вони прийшли з перевіркою щодо реалізації позивачем алкогольних напоїв та проведення цих продажів через РРО. На той момент ресторан нещодавно переїхав після карантину та косметичного ремонту, та щойно відкрився. За відсутності штатного бармена, за баром знаходився позивач особисто, який пояснив, що ресторан відчинений, але клієнтів поки що не має, каса пуста. Чоловіки поверхнево оглянули бар, заглянули в холодильник та вийшли з приміщення ресторану. Жодних алкогольних напоїв вони не купували, направлення на перевірку не показали, документи на алкогольні напої не просили та акту перевірки не складали. Також, після цього візиту позивач не отримував жодного документу поштою ані на адресу ресторану ані на адресу власної реєстрації. При цьому, позивач офіційно здійснює власну підприємницьку діяльність, має діючу ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, офіційно придбаває алкогольні напої в супермаркеті МЕТРО та має всі документи, що підтверджують придбання алкогольних напоїв - накладну на внутрішнє переміщення товарів, рахунки та касові чеки з МЕТРО. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що ФОП ОСОБА_1 не було забезпечено облік товарних запасів за місцем їх зберігання та продажу на загальну суму 24 388 грн., чим порушено п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг». Суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Відповідно до ст. 20 Закону №265 в редакції з 01.08.2020 до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція. На переконання контролюючого органу, податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте без порушення вимог чинного законодавства, а твердження викладені позивачем в позовній заяві не спростовують висновків викладених в акті фактичної перевірки.
Статтями 1-2 Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-ІХ) постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва та утворити Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Абзацами 2, 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-ІХ (в редакції Закону України від 16.07.2024 № 3863-IX «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») визначено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, на виконання вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" (далі - Закон), який визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку № 399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 399 відповідальною особою протягом семи робочих днів після отримання результатів автоматизованого розподілу судових справ на підставі протоколу формується перелік судових справ у електронній формі із застосуванням КЕП за формою, визначеною у додатку 3 до Порядку, про визначені суди із зазначенням єдиних унікальних номерів судових справ.
За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами визначено суд для розгляду справи №640/36786/21 - Львівський окружний адміністративний суд.
Матеріали справи №640/3678/21 було направлено до Львівського окружного адміністративного суду та зареєстровано судом 06.02.2025.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.02.2025 визначено суддю для розгляду справи - Чаплик І.Д.
Ухвалою від 11 лютого 2025 року прийнято справу до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами та запропоновано учасникам справи подати письмові пояснення щодо справи протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.
Ухвалою від 10 квітня 2025 року замінено відповідача у адміністративній справі №640/36786/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із Головного управління ДПС у м. Києві (адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ: 43141267) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ: 44116011).
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 30.10.2007 зареєстрований як фізична особа-підприємець номер запису: 20650000000016062 та з 31.10.2007 перебуває на обліку Головного управління ДПС у м. Києві ДПІ у Дарницькому районі м. Києва як платник податків та єдиного внеску.
Так, 16 березня 2021 року ГУ ДПС у м. Києві проведена фактична перевірка господарської одиниці - бару, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 17.03.2021 №0559/26/15/07/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не було забезпечено облік товарних запасів за місцем їх зберігання та продажу на загальну суму 24 388 грн., чим порушено п. 12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг».
Під час перевірки складено опис (перелік) фактичних залишків товарів підакцизної групи на загальну суму 24 388 грн.
За результатами розгляду акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2021 №0346940707, згідно з яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 48 776 грн.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано скаргу до Державної податкової служби України на податкове повідомлення-рішення від 07.05.2021 №0346940707, за результатами розгляду якої, рішенням від 09.11.2021 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 07.05.2021 №0346940707 - без змін.
Не погоджуючись з таким податковим повідомленням рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Судом також встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві щодо позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, а постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року (справа № 753/6172/21) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.155-1 КУпАП (порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в сумі 85 грн) в дохід держави.
При вирішенні спору суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі також ПК України).
Податковим законодавством визначено, що однією з функцій контролюючого органу є здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контролю за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п. п. 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України), а також здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (п. п. 19-1.1.16 п. 19-1.1 ст. 19 ПК України).
Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Положеннями п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з тп. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Вимогами п. 80.1 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
За приписами п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до п. 80.7 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Пунктом 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (діла - Закону № 265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Статтею 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку(пункт 12).
У цьому пункті зазначено також, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Відповідно до приписів статті 8 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
За правилами статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку, є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.
Суд звертає увагу, що стаття 20 Закону № 265/95-ВР у редакції до 01 серпня 2020 року передбачала, що відповідальність застосовується до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Тобто, підставою для притягнення до відповідальності згідно із нормою у зазначеній редакції могло бути лише встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином.
Водночас 01 серпня 2020 року набрав чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 128-IX "Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг".
Цим Законом стаття 20 Закону № 265/95-ВР викладена у новій редакції, де відповідальність суб'єктів господарювання передбачена не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів.
Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції.
Отже, зазначеним Законом було уведено обов'язок суб'єктів господарювання надавати контролюючим органам під час проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів.
На такий аспект регулювання спірних правовідносин звернув увагу Верховний Суд в постанові від 27 грудня 2023 року в справі № 280/1998/23.
Відтак, для належної перевірки обґрунтованості притягнення позивача до відповідальності за ненадання документів на підтвердження обліку та походження товарних запасів позивача слід встановити, які саме документи можуть уважатися первинними з урахуванням виду та особливостей товарних запасів, які є предметом спору та чи були такі документи надані суб'єктом господарювання під час проведення перевірки, а також чи розкривають належним чином надані суб'єктом господарювання документи суть та зміст господарських операцій.
Варто також зазначити, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо обов'язку суб'єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення "товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу", яке міститься у кожній з цих норм.
Тобто, первинні документи на товари мають зберігатися в місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття (реалізації, списання тощо) останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Відтак, для встановлення факту ненадання документів на підтвердження обліку та походження товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, першочергово слід встановити, який саме товар станом на момент перевірки зберігається у місці продажу.
Судом встановлено відповідно до Переліку алкогольних напоїв, що на час перевірки знаходилися в барі, у якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 від 16.03.2021, який є додатком до акта фактичної перевірки від 17.03.2021 №0559/26/15/07/2870708879, контролюючим органом в ході фактичної перевірки виявлено: вино «Шаблі» 0,75л, к-ть 1, ціна 1050, сума 1050; вино «Cerro de la Cruz» 0,75л, к-ть 2, ціна 295, сума 590; вино «Ribeaupierre Cabernet Sauvignon» 0,75л к-ть 3, ціна 360, сума 1080; вино «Central Creek» 0,75л к-ть 2, ціна 420, сума 840; ром «Captain Morgan Dark Rum» 0,5 л, к-ть 1, ціна 680, сума 680; горілка «Козацька рада» 0,5 л, к-ть 2, ціна 360, сума 720; горілка «Finlandia» 0,5 л, к-ть 3, ціна 360, сума 1080, Becherovka 0,7 л, к-ть 2, ціна 910, сума 1820, віскі «Jim Beam» 1 л, к-ть 1, ціна 1500, сума 1500; віскі «Chivas Regal» 0,7 л, к-ть 1, ціна 2100, сума 2100; віскі «Jack Daniel's» 0,7, к-ть 1, ціна 1330, сума 1330; бренді «Metaxa» 0,5 л, к-ть 1, ціна 750, сума 750, віскі «WIlliam Lawson's» 1 л, к-ть 1, ціна 1040, сума 1040; віскі «Jameson» 0,7 л, к-ть 1, ціна 1330, сума 1330, коньяк «Sarajishvili» 0,7 л, к-ть 3, ціна 826, сума 2478, вино ігристе «Valmarone Brut» 0,75 л, к-ть 2, ціна 460, сума 920; вино «Latinium» 0,75 л, к-ть 3, ціна 380, сума 1140, вино «Valmarone Lambrusco» 0,75 л, к-ть 2, ціна 350, сума 700, коньяк «Хеннессі» 0,7 л, к-ть 1, ціна 2520, сума 2520.
Матеріалами справи стверджується та визнається позивачем, що документів на підтвердження обліку та походження вищезазначених товарних запасів, суб'єктом господарювання під час проведення перевірки надані не були, що є самостійною підставою для застосування штрафної санкції.
Заперечень до акта перевірки позивачем не подано, останній від підпису відмовився.
В постанові від 11 січня 2024 року в справі № 420/12275/22 Верховним Судом зазначено, що диспозиція норми статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Водночас суд відхиляє посилання позивача на долучені до матеріалів справи рахунки-фактури та фіскальні чеки, оскільки такі не містять жодних реквізитів, які б дозволяли ідентифікувати (окремо або в сукупності) отримувача товару, тобто позивача за твердженням останнього, відтак не можуть бути належними доказами в розумінні Закону № 996-XIV та підтверджувати доводи суб'єкта господарювання. Адреса поставки згідно з поданими рахунками-фактурами не співпадає ні з податковою адресою позивача, ні з фактичною адресою місця здійснення господарської діяльності. Водночас відсутні дати складання документів, назва суб'єкта господарювання, підписи та посади осіб, які оформили документи.
Позивачем не надана до суду Книга обліку доходів і витрат, в якій б містилися дані щодо витрат на придбання спірного товару, попри те, що позивачем зазначається про ведення такої книги.
Суд критично оцінює посилання позивача на накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 17.11.2020 №1, оскільки відповідно до приписів Наказу Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року № 193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів", накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям. Накладна-вимога виписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою. У випадку відпуску матеріалів господарствам свого підприємства один примірник передається одержувачам (цеху, дільниці та т. п.), другий - складу, який потім передається до бухгалтерії. У випадку внутрішнього переміщення матеріалів накладну-вимогу складає матеріально відповідальна особа складу (цеху), що здає цінності. Один примірник служить складу (цеху), що здає, основою для списання цінностей, а другий - складу (цеху), що приймає для оприбуткування цінності.
Водночас складена лише позивачем накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів не містить підтвердження підстави внутрішнього переміщення матеріалів, тобто доказів про закриття одного закладу та відкриття нового, як вказує позивач.
Однак, в межах розгляду цієї справи підлягає встановленню наявність товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, водночас накладна-вимога складена майже за 6 місяців до моменту проведення фактичної перевірки.
Більше того, вбачається очевидна неузгодженість в поданих позивачем документах, адже за твердженням останнього, спірні товарні запаси ще 17.11.2020 згідно накладної-вимоги №1 повинні були обліковуватися за місцем здійснення господарської діяльності, водночас долучені позивачем фіскальні чеки з подібною номенклатурою товарів датуються лютим - березнем 2021 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно, а тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві №0346940707 від 07.05.2021 відсутні.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Судові витрати, на підставі вимог статті 139 КАС України, при відмові в задоволенні позову, розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 257, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
вирішив:
у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ: 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України та абзацу 6 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.