справа №380/10181/25
04 серпня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Винниченко Михайло Петрович, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач-2, МОН України), Державного підприємства «Інфоресурс» (далі - відповідач-3, ДП «Інфоресурс»), в якому просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду заяв, вимог позивача про надання відстрочки за пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та щодо не надання обґрунтованої відповіді, повідомлення письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення, яким забезпечити право позивачу на відстрочку (надавши таку відстрочку) за пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», належно розглянувши заяву та додатки та прийняти законне і обґрунтоване рішення;
- визнати протиправними дії МОН України та ДП «Інфоресурс» щодо формування довідки з ЄДЕБО, яка видана позивачу, із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти «Ні, порушує»;
- зобов'язати відповідачів сформувати нову довідку з ЄДЕБО щодо позивача із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Так, не порушує»;
- зобов'язати МОН України та ДП «Інфоресурс» вжити заходів щодо внесення змін до ЄДЕБО інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у колонці «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» відображалося значення «Так, не порушує» та усунути порушення чинного законодавства, шляхом внесення змін до порядку формування та видачі довідок про здобувача освіти, як власника електронної бази щодо не порушення послідовності освіти;
- зобов'язати МОН України надати виправлену довідку відповідно до додатку 9 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560;
- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, зокрема витрати на правничу допомогу в попередній сумі 17 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є студентом І курсу денної форми здобуття освіти за спеціальністю 101 «Екологія» за освітньо-професійною програмою освітнього рівня «Бакалавр» Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького. Вказує, що 30.04.2025 було сформовано Довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 632726, в якій визначено, що ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначену статтею 10 Закону України «Про освіту», про що в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», вказано «Ні, порушує».
Позивач наголошує, що з 01.09.2017 по 20.03.2018 здобував освітній ступінь «Бакалавр» на денній формі навчання за спеціальністю 071 «Облік та оподаткування» Національного університету «Львівська політехніка», проте 20.03.2018 його було відраховано. На думку позивача, у зв'язку з його відрахуванням з числа студентів Національного університету «Львівська політехніка» з 20.03.2018, він не здобув освітнього рівня освіти, вищого за перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, тому послідовність здобуття освіти ним не порушено.
Зауважує, що як здобувач вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти, він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстав, визначених пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У зв'язку з цим звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою встановленого зразка та додатками з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Зазначає, що на відповідну заяву відповіді отримано не було, як і на поданий згодом адвокатський запит його представника, що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Вважаючи протиправною поведінку відповідачів 2 та 3 щодо формування (відображення) інформації в Єдиній державній електронній базі з питань освіти про ОСОБА_1 як здобувача освіти, який порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», та відповідача 1 щодо не розгляду заяви про надання відстрочки на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач звернувся до суду.
Відповідач-2 позову не визнав з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Стверджує, що для здобуття освіти на рівні вищому, ніж раніше здобутий та збереження послідовності здобуття освіти, визначеною частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», відрахована із закладу освіти особа має саме продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття освіти на тому самому рівні національної рамки кваліфікацій. Після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування, на думку відповідача, означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.
Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 01.09.2017 був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Національного університету «Львівська політехніка», 20.03.2018 відрахований за невиконання вимог навчального плану. ОСОБА_1 09.08.2024 був повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Львівського національного університету природокористування, відрахований 01.03.2025 у зв'язку з реорганізацією закладу освіту, тією ж датою переведений на навчання для здобуття освітнього рівня бакалавра до Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького. Вважає, що позивач здобуває освіту в непослідовному порядку, а тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
Зауважує, що функції внесення відомостей щодо здобувачів освіти покладено на суб'єктів освітньої діяльності та їх територіальні відокремлені структурні підрозділи. Натомість, на Міністерство освіти і науки України покладено організаційні та контролюючі функції ведення ЄДЕБО, а на державне підприємство «Інфоресурс» технічні функції, а тому відповідач у спірних правовідносинах не виконував та не може виконувати жодних владних управлінських функцій відносно позивача. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач-3 позову не визнав з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, які полягають у такому. Зазначає, що не є суб'єктом владних повноважень, тобто не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, не здійснює публічно-владні управлінські функції, не надає адміністративні послуги, законами України не передбачено випадків здійснення відповідачем-3 владних повноважень. Власником ЄДЕБО є держава в особі Міністерства освіти і науки України, яке відповідно до покладених на нього завдань забезпечує ведення та функціонування ЄДЕБО, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО, встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО та є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО. Відповідач-3 лише забезпечує функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному Міністерством освіти і науки України. Вказує, що в ЄДЕБО не вноситься інформація щодо здобувачів освіти стосовно того, порушує чи не порушує за даними ЄДЕБО поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Така інформація відображається тільки в сформованих в ЄДЕБО довідках про здобувача освіти за даними ЄДЕБО. Внесення до ЄДЕБО та підтримання в ЄДЕБО в повному, актуальному та достовірному стані інформації про здобувачів освіти, які навчаються у закладах освіти, на підставі якої, зокрема, формуються довідки, відноситься до компетенції суб'єктів освітньої діяльності, а не відповідача-3 та відповідача-2. Факт порушення послідовності здобуття освіти встановлюється в процесі автоматичного заповнення інформації в довідці, яка формується суб'єктами освітньої діяльності. Міністерством освіти і науки України визначено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, який описано у листі від 03.06.2024 № 1/9758-24, що застосовується при автоматичному заповненні довідки про здобувача освіти. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою судді від 22.05.2025 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Вимоги ухвали позивачем виконано.
Ухвалою суду від 05.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач-3 12.06.2025 (вх. № 48674) подав відзив на позовну заяву.
Відповідач-2 04.07.2025 (вх. № 45367) подав відзив на позовну заяву.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_3 в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі доставлено: 21.05.2025 позовну заяву з копіями доданих до неї документів та 05.06.2025 ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі без виклику сторін від 05.06.2025.
Відповідачу-1 роз'яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується.
Відповідач-1 не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до положень частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 262 КАС України судом вирішено справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до академічної довідки № 028/25 від 06.05.2025, виданої Національним університетом «Львівська політехніка», ОСОБА_2 навчався з 01.09.2017 по 20.03.2018 за освітнім рівнем бакалавра у Національному університеті «Львівська політехніка» на денній формі навчання за спеціальністю 071 «Облік і оподаткування». За невиконання навчального плану відповідно до наказу № 919-4-03 від 20.03.2018 був відрахований.
Відповідно до виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо історії навчання здобувача освіти ОСОБА_1 , такий 09.08.2024 був зарахований до Львівського національного університету природокористування на навчання денної форми за освітнім рівнем бакалавра за спеціальністю 101 «Екологія», відрахований 01.03.2025 у зв'язку з реорганізацією закладу освіту, тією ж датою переведений на навчання для здобуття освітнього рівня бакалавра до Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького.
Відповідно до Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 632726 від 30.04.2025, ОСОБА_1 здобуває ступінь бакалавра за денною формою, спеціальність 101 «Екологія», у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, на підставі наказу про зарахування (поновлення, переведення) № 139/к-с від 28.02.2025 у період з 01.09.2024 по 30.06.2028.
У графі довідки № 632726 від 30.04.2025 «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» вказано: «Ні, порушує».
Позивач 10.05.2025 за допомогою засобів поштового зв'язку (номер для відстеження поштового відправлення 7900800263103) звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Представник позивача 10.05.2025 звернувся із адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням надати інформацію про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.05.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
У матеріалах справи відсутні як рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.05.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, так і відповідь на адвокатський запит від 10.05.2025.
Позивач, не погоджуючись з поведінкою ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання йому відстрочки на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поведінкою МОН України та ДП «Інфоресурс» щодо формування довідки з ЄДЕБО, із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти «Ні, порушує», звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору, суд керувався таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ).
Згідно із статтею 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Щодо позовних вимог у частині розгляду заяви про надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації суд керується таким.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (у редакції від 05.06.2025) (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Пункт 8 Положення № 154 передбачає, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Стаття 23 Закону № 3543-ХІ передбачає перелік підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до пункту 1 частини третьої якої призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Абзацом 1 та 2 пункту 58 Порядку № 560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Додатком 9 до Порядку № 560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Відповідно до пункту 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За правилами пункту 60 Порядку № 560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 10.05.2025 за допомогою засобів поштового зв'язку (номер для відстеження поштового відправлення 7900800263103) звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До заяви були додані усі необхідні документи згідно із вимогами Порядку № 560, в тому числі довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Представник позивача 10.05.2025 звернувся із адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням надати інформацію про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.05.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Матеріали справи не містять рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.05.2025 про надання або відмову у наданні відстрочки йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Встановлені судом фактичні обставини зумовлюють висновок суду про дотримання позивачем встановленої Порядком № 560 процедури для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстави, визначеної пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII.
ІНФОРМАЦІЯ_2 як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації чи відмови у її наданні, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви.
У даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
При цьому протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
З урахуванням викладеного в сукупності, суд висновує про протиправну бездіяльність відповідача-1 щодо не розгляду заяви позивача від 10.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII, тому позовні вимоги про оскарження такої поведінки відповідача-1 є обґрунтованими.
Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, то суд в контексті спірних правовідносин приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача розглянути по суті заяву позивача, за результатом чого прийняти відповідне рішення.
Водночас, вимога про зобов'язання відповідача надати відстрочку від призову не може бути задоволена, оскільки станом на момент розгляду справи відповідач не прийняв жодного рішення за наслідками розгляду заяви позивача, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що права позивача у цій частині будуть порушені, а тому вказана вимога є передчасною і не підлягає задоволенню.
При вирішення позовних вимог до МОН України та ДП «Інфоресурс» дослідженню підлягає питання рівня освіти, який здобуває позивач, і чи є такий вищим за раніше здобутий ним рівень освіти (у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту»).
Тому суд з'ясовує питання послідовності здобуття позивачем освіти відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про освіту» (для цілей застосування пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII) та надає оцінку правильності формування відповідних відомостей у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII).
Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Частиною 2 статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено, що рівнями освіти є:
дошкільна освіта;
початкова освіта;
базова середня освіта;
профільна середня освіта;
перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
фахова передвища освіта;
початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;
другий (магістерський) рівень вищої освіти;
третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Частиною 2 статті 17 Закону № 2145-VIII визначено, що вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі - Закон № 1556-VII).
Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти:
початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
перший (бакалаврський) рівень;
другий (магістерський) рівень;
третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Відповідно до положень частин 1-2 статті 6 Закону № 1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 7 Закону № 1556-VII документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Відповідно до частини 10 статті 7 Закону № 1556-VII інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Судом встановлено, що позивачу сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 632726 від 30.04.2025, у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» наявне значення «Ні, порушує».
Згідно з вказаною довідкою ОСОБА_1 з 01.09.2024 відповідно до наказу № 139/к-с від 28.02.2025 здобуває освіту в Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького за рівнем освіти «Бакалавр», форма здобуття освіти денна, спеціальність 101 «Екологія».
У матеріалах справи також міститься академічна довідка № 028/25 від 06.05.2025, видана Національним університетом «Львівська політехніка», згідно з якою ОСОБА_2 навчався з 01.09.2017 по 20.03.2018 за освітнім рівнем бакалавра у Національному університеті «Львівська політехніка» на денній формі навчання за спеціальністю 071 «Облік і оподаткування». За невиконання навчального плану відповідно до наказу № 919-4-03 від 20.03.2018 був відрахований.
Ключовим для вирішення цього спору є визначення терміну «рівень освіти», наведеного в пункті 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII, відповідно до якого це «завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій».
За приписами статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Аналіз наведених вище норм права в їх взаємозв'язку дозволяє суду зробити однозначний висновок, що дієприкметник доконаного виду «здобутий» в понятті «здобутий рівень освіти», застосований в нормі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, свідчить про успішне завершення цього етапу освіти, що підтверджується належним та достатнім доказом - документом про освіту (дипломом), відомості про який вносяться до державного реєстру.
Судом встановлено, що позивач не завершував навчання за рівнем освіти «Бакалавр», не проходив відповідну атестацію та не отримував диплома бакалавра за спеціальністю 071 «Облік і оподаткування» чи 101 «Екологія», як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму, оскільки ОСОБА_1 був відрахований 20.03.2018 із Національного університету «Львівська політехніка, що підтверджується академічною довідкою № 028/25 від 06.05.2025, виданою Національним університетом «Львівська політехніка» та випискою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо історії навчання здобувача освіти ОСОБА_1 . Тому вказані факти не можуть свідчити про здобуття відповідного рівня освіти у зв'язку із незавершеністю процесу здобуття освіти. Оскільки позивач не завершив навчання за освітньо-професійним рівнем бакалавра, його повторне зарахування на навчання за цим же освітньо-кваліфікаційним рівнем не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту».
З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідача-3 про те, що повторне зарахування позивача означатиме, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти, оскільки як уже зазначалося судом, факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту, наявність якого не підтверджується матеріалами справи.
Ураховуючи викладене, суд висновує, що позивач почав здобувати перший (бакалаврський) рівень вищої освіти лише з 01.09.2024 - дати початку здобуття освіти у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького (реорганізований Львівський національний університет природокористування).
Тому інформація, зазначена у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від № 632726 від 30.04.2025 про поточне здобуття ОСОБА_1 освіти у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького (рівень освіти бакалавр, форма здобуття освіти денна) про порушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» не відповідає дійсності.
Щодо доводів відповідачів 2 та 3 про те, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 8 Закону № 1556-VII засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством.
Статтею 74 Закону № 2145-VIII регламентовано, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази:
здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази;
відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі;
забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази;
проводить навчання для роботи з Електронною базою;
здійснює інші заходи, передбачені законом.
Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних», «Про авторське право і суміжні права» та «Про публічні електронні реєстри».
Суб'єктами ведення Електронної бази є, зокрема держатель та адміністратор Електронної бази.
За змістом п. 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620 (далі - Положення № 620), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до п. 5 розділу І Положення № 620 власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV положення № 620. Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної пп. 1, 2 п. 8, абз. 5-5-7 пп. 1 та пп. 4 п. 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
У силу норм чинного законодавства, відповідач-3 є відповідальною особою за організаційне забезпечення ЄДЕБО та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.
Отже, саме МОН України наділене повноваженням щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону № 2145-VIII, щодо позивача.
Щодо вимог до ДП «Інфоресурс», то суд погоджується з його аргументами про те, що він у цих правовідносинах є технічним виконавцем та не наділений повноваженням з прийняття рішень, які мають правові наслідки, а тому позовні вимоги до ДП «Інфоресурс» є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Позовні вимоги в частині зобов'язання МОН України та ДП «Інфоресурс» сформувати нову довідку з ЄДЕБО щодо позивача із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Так, не порушує» та щодо зобов'язання МОН України надати виправлену довідку відповідно до додатку 9 Порядку № 560, задоволенню не підлягають, оскільки формування та видача довідок про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку № 560, не відноситься до компетенції вказаних відповідачів.
З огляду на викладене вище мотиви, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог до відповідачів 2 та 3, тому такі підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача-2 щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення позивачем послідовності поточного здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», та зобов'язання МОН України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо позивача шляхом зазначення в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» інформації «Так, не порушує».
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі 1 та 2 вказані вимоги щодо доказування правомірності своїх дій не виконали.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної позовної вимоги, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Позивач також просить вирішити питання про стягнення з відповідачів понесених ним судових витрат.
При вирішенні цього питання, суд враховує таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та врахованої при вирішення питання розподілу судових витрат, суд керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 269 рішення у справі «"East/West Alliance Limited" проти України»).
На підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду виключно ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1319595 від 20.05.2025, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 0305.25 від 10.05.2025 у судах.
Аналізуючи надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що представник позивача не надав договір про надання правничої допомоги та жодного документа із зазначенням детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), як цього передбачає частина 4 статті 134 КАС України.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що представник позивача не надав доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, зокрема таких, які б підтвердили факту надання правничої допомоги чи факту понесення таких витрат. Тому суд відмовляє у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
Щодо судових витрат у вигляді судового збору, то такі відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Міністерства освіти і науки України (пр-т. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185), Державного підприємства «Інфоресурс» (вул. О.Довженка, буд. 3, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 37533381) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII та прийняти за результатами її розгляду обґрунтоване рішення про надання або про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у спосіб, визначений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України (пр-т. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) послідовності поточного здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України (пр-т. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) вжити заходів щодо внесення змін до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом зазначення в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» інформації «Так, не порушує».
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Міністерства освіти і науки України (пр-т. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) по 645 (шістсот сорок п'ять) грн 99 к. судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома