справа № 380/15719/25
з питань забезпечення позову
04 серпня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) (далі - заявник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних в порядку пп.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі вироку Шевченківського районного суду м.Львова від 22.07.1994 року по справі № 1-387 та відмітки у військовому квитку ОСОБА_1 як особи яка виключена з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку в порядку пп.6 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 22.07.1994 року по справі № 1-387 та відмітки у військовому квитку ОСОБА_1 як особи яка виключена з військового обліку;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Ухвалою від 04.08.2025 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 та іншим ТЦК та СП вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації (в т.ч. звернення до правоохоронних органів із вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з військового обліку позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) до набрання законної сили рішення у цій справі.
Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.08.2025, заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Морській Г.М.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , був виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п.п. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Як наслідок проставлено відмітку у військовому квитку НОМЕР_1 про виключення останнього із військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому ОСОБА_1 зареєструвався у додатку «Резерв+» і отримав інформацію, з якої вбачається що дані про виключення його з військового обліку не внесено в електронну базу даних і вказано про потребу уточнення даних в ТЦК.
Заявник покликається, що 04.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про внесення даних про виключення його з військового обліку у зв'язку із виключенням останнього на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», проте отримано лист про відмову у виправленні даних та не змінено дані у системі Резерв+ відносно позивача. Крім цього, вказує, що на разі в додатку Резерв+ міститься інформація про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку як військовозобов'язаного. На день подання заяви про забезпечення позову, в застосунку «Резерв+» міститься графа (інформація): що «Виявлені порушення правил військового обліку. Будь-ласка зверніться у ТЦК за місцем реєстрації або проживання для уточнення даних».
Просить суд врахувати, що на даний час військово-обліковий документ ОСОБА_1 має розбіжності з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Відповідні розбіжності існують у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків, які покладені на нього законодавством. Вказує, що наявність відповідних розбіжностей є підставою для того, щоб при кожній перевірці документів уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби: запропонували призовнику, військовозобов'язаному або резервісту прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів; оформили та вручили повістку.
Зазначає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, то ОСОБА_1 може бути призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період (навіть незаконно), та він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його прав.
З вищенаведеного, заявник вважає, що в даному випадку є очевидними ознаки протиправності рішень та дій відповідача, а невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи відсутність необхідності отримати додаткові документи або пояснення від учасників справи, суд розглядає заяву позивача без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Надаючи оцінку доводам позивача про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує таке.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
За правилами ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Статтею 151 КАС України унормовано вичерпний перелік заходів забезпечення позову, відповідно до якого позов може бути забезпечено шляхом:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Частини перша і третя статті 152 КАС України визначає, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
З аналізу наведеної норми слідує, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, згідно з якою суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо “очевидності» ознак протиправних бездіяльності, дій або рішень відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх “якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності дії або рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про “очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Проте, представник позивача в обґрунтування обставин, про які ним зазначено в заяві про забезпечення позову, не надав належних доказів, що унеможливлює надання їм оцінки судом та встановлення наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність відповідача є очевидно протиправними.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 виснував, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Твердження заявника щодо ймовірного призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, та набуття ним юридичного статусу військовослужбовця унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача базуються на очевидній неправомірності рішень та дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте такі аргументи потребують перевірки в ході судового розгляду.
Ймовірність мобілізації під час правового режиму воєнного стану не може вважатись "реальною загрозою", а є виконанням конституційного обов'язку громадянина щодо захисту Вітчизни.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Отже, на цій стадії суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідачів, оскільки заявником не надано належних доказів та обґрунтувань того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Жодних доказів, на підтвердження існування обставин, які б давали підстави для висновку про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, представник позивача не подав.
Інших доводів на підтвердження доцільності застосування заходів забезпечення позову заявник не зазначив.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених ч. 1 ст. 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відтак, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.
У разі постановляння ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Морська Г.М.