04 серпня 2025 рокусправа № 380/5802/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Лунь З.І.,
секретар судового засідання Лужняк О.М.,
за участю
представниця позивача Пашкутська Н.М.,
представниця відповідача Тодорович О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Державне підприємство «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» (місцезнаходження: 80054, Львівська область, Червоноградський район, с.Глухів, вул.Чорновола, 22Б, код ЄДРПОУ 32323256) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №12 від 06.03.2024, винесене заступником начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Галиною Левицькою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним оскаржується рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №12 від 06.03.2024 (далі також Рішення).
Цим Рішенням, яке складене на підставі акта документальної перевірки, зобов'язано позивача повернути до Пенсійного фонду України неправомірно виплачену суму страхових коштів - 3 881 914,96 грн. та сплатити штрафні санкції за порушення порядку використання страхових коштів (50%) в сумі 1 940 957,48грн., разом 5 822 872,44грн.
Актом документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником - Відокремленим підрозділом «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» коштів за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності №1300-6003-3/12 від 16.02.2024, виявлено порушення вимог законодавства, а саме: п.1 ч.4 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-ХІV (в редакції ЗУ від 21.09.2022 №2620-ІХ).
Так, за результатами перевірки встановлено, що 509 застрахованим особам щодо 1413 листків непрацездатності, перелік яких зазначено у Таблиці №2 до акту, і які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 та ОК-7, розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 01.02.2023 по 30.09.2023 не був обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку. Загальна сума неправомірних витрат становить 3 881 914,96 грн.
Позивач вказує, що посадові особи Головного управління ПФУ у Львівській області дослідили, що страхувальником щомісячно сплачувався єдиний соціальний внесок за працівників за період перевірки, але не врахували цієї обставини при складенні висновків за результатом проведеної перевірки, що призвело до прийняття спірного рішення.
Позивач просить звернути увагу, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - форма ОК-5, ОК-7) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для оплати листка тимчасової непрацездатності не є та не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальну виплату, а саме оплату лікарняного з урахуванням середнього заробітку, а не мінімальної заробітної плати.
За таких обставин, вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить задовольнити позов.
Ухвалою від 08.04.2024 суд постановив відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.
Ухвалою суду від 13.05.2024 суд постановив провадження у справі №380/5802/24 зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/29053/23.
Ухвалою суду від 06.05.2025 суд постановив провадження у справі за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення поновити.
Ухвалою суду від 06.05.2025 суд постановив перейти зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що оскільки за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування працівники позивача (що описані в Акті) протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку мали страховий стаж менше шести місяців, тому допомога по тимчасовій непрацездатності за такими страховими випадками мала бути обмежена розміром допомоги, обчисленим із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку, а не із середньоденної заробітної плати, як це робив позивач. Просить у позові відмовити.
Позивач подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового та пільгового стажу періодів його роботи при нарахуванні листків тимчасової непрацездатності. Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування нарахуванні листків тимчасової непрацездатності не є підставою для незарахування періодів роботи в ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Позивач наголошує, що згідно з довідками форми ОК-5 щодо працівників вказаних в Акті, на які також покликається відповідач у своїх доводах, очевидно, що кожному з них нарахована заробітна плата за останнім місцем роботи - відокремленим підрозділом «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля», з лютого 2023 по вересень 2023 року включно. В даному випадку не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.02.2023 року по 30.09.2023 року на відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» в зв'язку з не сплатою боргів по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є неправомірним, адже поточні щомісячні сплати здійснюються, в т.ч. і за останні дванадцять місяців.
Позивач вважає, що оскільки працівник наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав. Просить позов задовольнити.
Від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення, у яких він вказує, що у випадках коли страхувальником нараховується заробітна плата, але не сплачується єдиний внесок, а також у випадках, коли сплачений єдиний внесок за поточні місяці списується в рахунок погашення недоїмки по сплаті єдиного внеску минулих періодів, у застрахованої особи за такі періоди буде відсутній страховий стаж, що призведе до зменшення розміру допомоги.
Тому, на переконання відповідача, не виконання позивачем частини 4 статті 12 Закону №1105, призвело до неправомірних витрат коштів Фонду на суму 3881914,96грн. (по 509 застрахованих особах згідно таблиці №2 Акту). Просить у позові відмовити.
Позивач подав до суду пояснення, я вяких повторно наголосив, що страхові внески за працівників позивач сплачував, що підтверджується доказами, що є у справі, чим забезпечив для працівників право на належний соціальний захист при настанні тимчасової непрацездатності, передбачений ст. 46 Конституції України.
Водночас зазначає, що сплачувані при нарахуванні працівникам внески зараховувалися відповідачем на погашення боргу по ЄСВ. Таку обставину відповідач трактував як несплату позивачем внесків, що і спричинило висновок про відсутність у працівників необхідного стажу для нархування допомоги по непрацездатності з урахуванням сеедньоденного заробітку, а не мінімальної заробітної плати, як це вважає відповідач.
Позивач наглошує, що несплата підприємством страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення його права на отримання соціальних гарантій. Крім того, механізм державного соціального страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав. Вважає, що працівники ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Шахта «Степова» не можуть бути позбавлені права на отримання соціальних гарантій внаслідок того, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів.
Також позивач просить звернути увагу на судову практику в аналогічних спорах. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 25.06.2025 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті.
Суд встановив такі обставини.
Актом документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником - Відокремленим підрозділом «Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» коштів за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності №1300-6003-3/12 від 16.02.2024 виявлено порушення вимог законодавства, а саме: п.1 ч.4 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-ХІV (в редакції ЗУ від 21.09.2022 №2620-ІХ).
На підставі акта перевірки відповідач прийняв рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №12 від 06.03.2024.
Цим Рішенням, яке складене на підставі акта документальної перевірки, зобов'язано позивача повернути до Пенсійного фонду України неправомірно виплачену суму страхових коштів - 3 881 914,96 грн. та сплатити штрафні санкції за порушення порядку використання страхових коштів (50%) в сумі 1 940 957,48грн., разом 5 822 872,44грн.
За результатами перевірки встановлено, що 509 застрахованим особам щодо 1413 листків непрацездатності, перелік яких зазначено у Таблиці №2 до акту, і які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 та ОК-7, розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 01.02.2023 по 30.09.2023 не був обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку. Загальна сума неправомірних витрат становить 3 881 914,96 грн.
Не погоджуючись з рішенням органу Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Оцінюючи обставини цієї справи суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з ст. 1 Закон України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також Закон № 1058-IV) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст. 11 Закону № 1058-IV, сплачуються їх роботодавцями.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ч.ч. 1, 3, 6, 10 статті 20 Закону №1058-IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
Статтею 106 Закону №1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Суд встановив, що відповідач, здійснюючи перевірку позивача, дослідив документи, що підтверджують трудову діяльність працівників, нарахований та щомісячно сплачений єдиний соціальний внесок за період з 01.04.2021 до 30.09.2023, в т.ч. за період з 01.02.2023 до 30.09.2023.
Крім цього, для перевірки позивач подав всі первинні документи, які підтвердили, що у позивача відсутня заборгованість по заробітній платі.
Означені документи є в матеріалах справи.
Суд зауважує, що наказом Мінфіну №291 від 16.09.2022 затверджений Порядок прийняття надавачами платіжних послуг на виконання платіжних інструкцій на виплату заробітної плати, відповідно до якого надавачі платіжних послуг приймають від платників ЄСВ грошові чеки та платіжні інструкції на видачу (перерахування) коштів для виплати зарплати, на які нараховується ЄСВ, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником ЄСВ платіжних інструкцій про перерахування коштів для сплати сум ЄСВ, в яких платник в реквізиті «Призначення платежу» зазначив період, за який зарплата нарахована або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум.
Отже, обов'язковою умовою виплати заробітної плати працівнику є сплата роботодавцем ЄСВ.
Таким чином, оскільки як встановив суд, за спірний період заборгованості по виплаті заробітної плати у позивача не виявлено, відтак відсутні підстави вважати, що ЄСВ не був сплачений.
Відповідач також не заперечує того, що за означений період при виплаті позивачем як роботодавцем заробітної плати був сплачиний і ЄСВ, але у зв'язку із наявністю боргів по ЄСВ за попередні періоди, відповідач не вважає перераховані за спірний період суми ЄСВ такими, що підтверджують страховий стаж працівників.
Правові наслідки зарахування страхових внесків в погашення недоїмки слід відрізняти від фактичної сплати страхових внесків.
Якщо у страхувальника є борг по страхових внесках, то відповідно такий підлягає погашенню за рахунок нових грошових надходжень і знаходиться у сфері відповідальності страхувальника.
Правові ж наслідки фактичної сплати страхових внесків стосуються працівника і впливають на визначення його страхового стажу.
Тому висновок відповідача про те, що сплачені страхові внески, у межах спірних у цій справі правових відносин, зараховуються в рахунок погашення недоїмки, є неправомірним, оскільки перебувають у сфері правового регулювання відповідальності страхувальника, і не стосуються правового регулювання страхового стажу працівника. Це є дві різні правові категорії.
Застраховані особи, за яких з вини страхувальника не були сплачені страхові внески, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, розмір якої не підлягає обмеженню, адже несвоєчасна сплата або несплата страхованих внесків не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності працівникам в належному розмірі.
Відтак, суд наглошує, що відповідач, зараховуючи сплачені платежі по ЄСВ в рахунок недоїмки за попередні періоди, протиправно вважає, що такі не підтверджують страховий стаж працівника.
Як встановив суд, позивач як роботодавець сплатив страхові внески під час нарахування та виплати працівникам заробітної плати, чим забезпечив для працівників право на належний соціальний захист при настанні тимчасової непрацездатності, передбачений ст. 46 Конституції України.
У справі №380/29053/23 суди дійшли до правового висновку, що при фактичній сплаті підприємством-страхувальником страхових внесків (незважаючи що останні зараховані в погашення недоїмки) допомога по тимчасовій непрацездатності повинна розраховуватися, виходячи із середньоденної заробітної плати працівника, і, відповідно, не має обмежуватись до розміру мінімальної заробітної плати як передбачено п.1 ч.4 ст.12 ЗУ №1105, так як це є порушення права громадян на соціальний захист, передбачений ст. 46 Конституції України.
Таким чином, оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які визначені у п. п. 1, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС України, тому його необхідно визнати протиправним та скасувати.
Відтак суд висновує про протиправність оскаржуваного у цій справі рішення відповідача №12 від 06.03.2024 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтований та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 30280,0 грн. судових витрат.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
адміністративний позов Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» (місцезнаходження: 80054, Львівська область, Червоноградський район, с.Глухів, вул.Чорновола, 22Б, код ЄДРПОУ 32323256) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №12 від 06.03.2024, винесене заступником начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Галиною Левицькою.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» (місцезнаходження: 80054, Львівська область, Червоноградський район, с.Глухів, вул.Чорновола, 22Б, код ЄДРПОУ 32323256) 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.08.2025
Суддя Лунь З.І.