04 серпня 2025 рокусправа № 380/10928/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача військова частина НОМЕР_2 про повернення безпідставно сплачених коштів,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в якому просить суд:
- стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , на користь позивача безпідставно набуті ним грошові кошти в розмірі 135 483 (сто тридцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 87 коп., надміру виплачені суми додаткової винагороди за період з 01.10.2023 по 23.10.2023, з 26.10.2023 по 31.10.2023 та з 01.11.2023 по 30.11.2023, за наступними реквізитами: Отримувач - військова частина НОМЕР_2 , Код отримувача - НОМЕР_5 , Рахунок отримувача UA278201720343100001000020370, Надавач платіжних послуг отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ;
- судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до Указу Президента України № 69/2022, проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 22.03.2022 по 03.12.2023, яка за бойовими розпорядженнями залучалась до виконання завдань у зоні бойових дій. На підставі наказів командира частини йому була нарахована та виплачена додаткова винагорода відповідно до Постанови КМУ № 168. Однак за результатами позапланового аудиту встановлено, що за період з 27.08.2023 по 25.12.2023 військова частина НОМЕР_1 , за виключенням окремих підрозділів, дислокувалась у місцях, які не входили до районів безпосереднього ведення бойових дій. Незважаючи на це, наказами командира частини окремим військовослужбовцям, зокрема ОСОБА_1 , безпідставно нараховано додаткову винагороду у розмірі 100 тис. грн на місяць, що спричинило надмірну виплату: за жовтень 2023 р. - 65 483,87 грн, за листопад 2023 р. - 70 000,00 грн. Згідно з вимогами п. 2 розд. XXXIV Порядку № 260 та на виконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 1626/589/ОКП від 17.01.2025, командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ № 41 від 21.01.2025 про внесення змін до попередніх наказів щодо виплати винагороди. Відтак позивач звернувся до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року відкрито провадження у справі № 380/10928/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалам, залучено військову частину НОМЕР_2 в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.
ОСОБА_1 ( далі - відповідач ) через канцелярію суду подав відзив ( Вх.№ 51805 від 23.06.2025), Вказує про те, що позов є безпідставним та необґрунтованим з огляду на таке. Позивач помилково посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України, не враховуючи при цьому положення ст. 1215 ЦК України, згідно з якою суми грошового забезпечення, зокрема заробітна плата, пенсії, допомоги, стипендії, а також інші грошові виплати, що були надані як засіб до існування та виплачені добровільно, не підлягають поверненню, якщо їх одержання не зумовлено рахунковою помилкою чи недобросовісністю одержувача. Виплачена додаткова винагорода є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовця відповідно до Порядку № 260, отже, прирівнюється до заробітної плати. Зазначена сума була виплачена на підставі належного наказу командира військової частини, добровільно, без жодних ознак недобросовісності чи рахункової помилки. Також позивач не навів жодних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у спричиненні шкоди чи порушенні службової дисципліни. Службове розслідування щодо нього не проводилося, до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності він не притягувався. Натомість, відповідними актами та наказами встановлено, що надмірна виплата стала наслідком службової недбалості інших посадових осіб. За таких обставин, з огляду на приписи статей 19, 1215 ЦК України, а також практику Верховного Суду, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача будь-яких сум, а сам позов підлягає відмові в задоволенні в повному обсязі.
Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача через канцелярію суду подала пояснення ( вх.№50362 від 18.06.2025). Повідомила суд про те, що на підставі рішення Міністра оборони України від 05.07.2024 №3982/уд, звернення Командувача Сухопутних військ ЗСУ від 04.03.2024 №116/4/48553 та Програми позапланового аудиту, затвердженої начальником 5 ТУВА, у ВЧ НОМЕР_2 з 26.08.2024 по 10.10.2024 проведено позаплановий аудит. За його результатами (звіт №526/24 від 10.10.2024) встановлено порушення, що призвели до втрат держави на 50 786,68 тис. грн, з яких 48 252,86 тис. грн - безпідставні виплати винагороди військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 , які не набули права на додаткову винагороду в розмірі 100 тис. грн/міс. через недотримання Порядку, затвердженого наказом МОУ №260. На виконання рекомендацій аудиторів та у зв'язку з відкритим кримінальним провадженням №42024142410000270 від 10.12.2024 за ч. 4 ст. 191 КК України, командир ВЧ НОМЕР_2 видав розпорядження від 17.01.2025 №1626/569/ОКП про вжиття заходів з відшкодування збитків, у тому числі шляхом претензійно-позовної роботи. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 21.01.2025 №41 доручено підготувати позови про стягнення надмірно виплачених сум. Позов щодо стягнення з ОСОБА_1 135 483,87 грн подано до суду. Позовна вимога відповідає висновкам аудиторського звіту №526/24, чинного та не оскарженого в судовому порядку, а тому є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» був прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення 22.03.2022 (наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2022 № 13).
В подальшому 03.12.2023 виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2023 № 337).
Відповідно до бойового розпорядження командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 21Т/БР/ОКП від 27.08.2023 військова частина НОМЕР_1 перебувала у загальновійськовому резерві № 2 командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та виконувала завдання в зоні бойових дій. В подальшому, відповідно до бойового розпорядження командира тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 323 від 24.12.2023 командиру військової частини НОМЕР_1 наказано 26.12.2023 застосувати загальновійськовий резерв № 2 для утримання району оборони поруч з іншим підрозділом на лінії бойового зіткнення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1001 від 05.11.2023 «Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2023 року» ОСОБА_1 : за період з 01.10.2023 по 23.10.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 74 193 (сімдесят чотири тисячі сто дев'яносто три) грн. 55 коп.; за період з 26.10.2023 по 31.10.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 19 354 (дев'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 84 коп.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1070 від 05.12.2023 «Про виплату додаткової винагороди за листопад 2023 року» ОСОБА_1 за період з 01.11.2023 по 30.11.2023 нараховано та виплачено додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн.
Також судом встановлено, що на підставі рішення Міністра оборони України від 05.07.2024 № 3982/уд, звернення Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04.03.2024 № 116/4/48553 та Програми позапланового аудиту військової частини НОМЕР_2 , затвердженої начальником 5 територіального управління внутрішнього аудиту, в період з 26 серпня 2024 року по 10 жовтня 2024 року у військовій частині НОМЕР_2 проводився позаплановий аудит окремих питань використання коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01 липня 2022 року по 31 липня 2024 року (аудиторський звіт від 10.10.2024 № 526/24).
За результатами аудиту встановлено що у період з 27.08.2023 по 25.12.2023 особовий склад військової частини НОМЕР_1 (крім окремих підрозділів та військовослужбовців, які за окремими бойовими розпорядженнями залучалися для виконання бойових завдань, за виконання яких передбачена додаткова винагорода з розрахунку 100 тис. грн у місяць) дислокувався та виконував завдання у АДРЕСА_1 та наближених населених пунктах, що не знаходилися у той час безпосередньо на лінії бойового зіткнення.
За період з 27.08.2023 по 25.12.2023 особовий склад частини, який виконував завдання, за виконання яких не передбачена додаткова винагорода з розрахунку 100 тис. грн у місяць, в порушення вимог пункту 2 розділу XXXIV Порядку 260 було включено до наказів командира військової частини НОМЕР_1 на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. грн на місяць, що призвело до безпідставної виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 48 252 864,47 грн. Відповідно до проведеного Аналізу неналежних виплат додаткової винагороди на період дії воєнного стану з розрахунку 100 тис. грн у місяць військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , що не набули права на винагороду у зазначеному розмірі (додаток до Аудиторського звіту від 10.10.2024 № 526/24) сума переплати ОСОБА_1 за період: з 01.10.2023 по 23.10.2023 становить 51 935 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 48 коп.; з 26.10.2023 по 31.10.2023 становить 13 548 (тринадцять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 39 коп.; з 01.11.2023 по 30.11.2023 становить 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп.
Службовими розслідуваннями у військових частинах НОМЕР_6 та НОМЕР_2 проведеними за наслідками аудиторської перевірки встановлено неправомірність нарахування та виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000 гривень та розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 № 1626/589/ОКП від 17.01.2025 (вх. № 449 від 17.01.2025) зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 невідкладно організувати та вжити заходи щодо прийняття управлінського рішення щодо повернення в бюджет України збитків (втрат) для держави через безпідставно виплачені суми додаткової винагороди у період дії воєнного стану військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , які не набули права на винагороду з розрахунку 100 тис. грн. у місяць. Також даним розпорядження дано вказівку командиру військової частини НОМЕР_1 організувати претензійно-позовну роботу у випадках, якщо окремі військовослужбовці вже вибули з особового складу військової частини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.01.2025 № 41 «Про внесення змін до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди»» відповідно до аудиторського звіту 5 територіального управління служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України № 526/24 від 10.10.2024 року, командир військової частини НОМЕР_1 наказав ТВО помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи підготувати позовні заяви про стягнення надмірно нарахованих та виплачених сум додаткової винагороди з нижче зазначених осіб, що виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , зокрема: 3.8. ОСОБА_2 135 483,87 грн.. На виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.01.2025 № 41 вказана позовна заява до відповідача буда підготована і подана до суду.
На підставі прийнятого наказу позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) передбачено виплату на період дії воєнного стану додаткової винагороди вказаним у ній категоріям осіб за певних умов до 100 тис. грн.
Процедура виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у розділі XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260.
Пункт 2 цього розділу Порядку №260 визначає, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
За змістом пунктів 3-4 розділі XXXIV Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до пункту 6 розділі XXXIV про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
За нормами пунктів 9-10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Виходячи з наведених приписів Порядку №260, підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира військової частини, який, у свою чергу, видається на підставі рапорту (донесення) командира підрозділу, бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тобто, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Суд зазначає, що помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати (грошового забезпечення) можуть виникати з різних причин: похибки в математичних розрахунках (арифметичні); неправильне застосування чинного законодавства (методологічні); неуважність (емоціональні); помилки при перерахуванні заробітної плати на рахунки працівників в банках (технічні) тощо.
Отже помилка - це ненавмисне перекручення даних щодо нарахованої та виплаченої працівникам заробітної плати в результаті арифметичних або логічних похибок.
Наслідки помилок при нарахуванні заробітної плати (грошового забезпечення) працівникам можуть наступними: заробітну плату нараховано у більшому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством; заробітну плату нараховано у меншому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством.
Аналогічно при виплаті заробітної плати (грошового забезпечення) також можуть бути помилки, що призведуть до наступних наслідків: працівникові виплатили заробітну плату, яка перевищує нараховану суму; працівникові виплатили заробітну плату, яка менше нарахованої суми.
Виправлення помилок, пов'язаних з нарахуванням заробітної плати (грошового забезпечення), залежить від характеру помилки і виправляється шляхом донарахування або сторнування помилкових сум.
Водночас, помилки, внаслідок якої працівник отримав зарплату у більшому розмірі, умовно поділяють на дві групи: лічильні та не лічильні.
У даному випадку спеціальним законодавством про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям не передбачено порядку повернення зайво виплачених коштів, а тому суд застосовує загальні положення Кодексу законів про працю.
Статтею 127 Кодексу законів про працю України встановлені обмеження відрахувань із заробітної плати.
Так, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
Відтак, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, керівник зобов'язаний видати наказ (розпорядження), але при одночасному дотриманні двох умов: не сплинув один місяць із дня виплати неправильно обчисленої суми; працівник не оспорює підстави та розміри відрахувань, тобто він згоден на таке відрахування або повернення коштів. Такий працівник ставить підпис на самому наказі (розпорядженні) або він пише заяву, в якій підтверджує свій намір повернути надміру виплачені кошти.
Суд зазначає що згідно з матеріалів справи, у тому числі зібраних під час проведення аудиторського звіту, не вбачається, що виплата надмірно нарахованої грошової допомоги виникла через недобросовісні дії відповідача. Така допущена через дії інших посадових осіб, які готували рапорту, проекти наказів, підписували накази про виплату військовослужбовцям, у тому числі ОСОБА_1 , грошової допомоги, передбаченої Постановою №168 з зазначенням розміру такої допомоги.
Водночас незнання відповідними посадовими особами, в тому числі особами кадрового і бухгалтерського забезпечення військової частини, вимог чинного законодавства в частині підстав та порядку нарахування додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою №168, та регламентованої у розділі XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, не свідчить про недобросовісність відповідача чи її вину.
При цьому суду не надано жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про недобросовісність відповідача як його обов'язку повідомляти про наявність чи відсутність у неї права на отримання тих чи інших виплат.
При цьому суд зазначає, що посадові особи, які відповідальні за правильність нарахування та оформлення кадрових та фінансових документів, враховуючи їх посадові інструкції і матеріальну відповідальність, зобов'язані були бути обізнаними та повідомити командира про порядок та умови нарахування й виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою №168.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
вирішив:
у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача військова частина НОМЕР_2 про повернення безпідставно сплачених коштів - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
Позивач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) .
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) .
СуддяКухар Наталія Андріївна