01 серпня 2025 року
справа №380/7251/25
провадження № П/380/8413/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №UA209000202581 від 25.03.2025;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №UA209000202582 від 25.03.2025;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №UA209000202583 від 25.03.2025.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень вказано порушення позивачем частини 1 статті 257, статті 292, частини 1 статті 263, частини 1 статті 297 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209180/2022/045926 на загальну суму 13 203,59 грн; пункту 206.1 статті 206, підпункту 215.3.5' пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті акцизного податку за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209180/2022/045926 на загальну суму 59 866,28 грн.; підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209180/2022/045926 на загальну суму 41 021,15 гривень, оскільки за висновками митного органу транспортний засіб доставлено в зону митного контролю 01.07.2022, що підтверджується перепусткою №0-058142, а подання додаткової митної декларації №UA209180/2022/045926 на транспортний засіб у день, який передує дню доставки до митного органу, а саме 30.06.2022, суперечить вимогам частини 1 статті 263 Митного кодексу України (далі також МК України). Позивач не погоджується з таким висновком, покликаючись на те, що Львівська митниця отримала митну декларацію позивача 30.06.2022 о 22:30 год., зареєструвала та присвоїла їй №UA209180/2022/045926, що підтверджується витягом із електронного кабінету декларанта. З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Також, відповідно до ст. 248 МК України в разі електронного декларування митне оформлення розпочинається з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації. Отже, виходячи з вищевказаних норм Митного кодексу України та Порядку 631 митне оформлення товару розпочинається з моменту автоматичного отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації, її автоматичної реєстрації автоматизованою системою митного оформлення та призначення посадової особи митного органу для виконання митних формальностей за митною декларацією. Таким чином, на переконання позивача, на момент подання митної декларації (прийняття декларації в базу даних митниці), як попередньої, так і митної декларації, за якою відповідний автомобіль згодом було випущено у вільний обіг, діяли норми Закону України №2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування», що передбачали застосування відповідних пільг при митному оформленні транспортного засобу, який оформлявся за декларацією №UA209180/2022/045926. Також поклмкається на порушення митним органом права позивача на подання заперечень на акт перевірки та бути присутнім під час їх розгляду, гарантоване статтею 17 ПК України, та порушення перегляду результатів перевірки. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 21.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
02.05.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що ОСОБА_1 за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209180/2022/045926 ввезено товар «легковий автомобіль марки RENAULT, модель ESPACE, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_2 …», який декларувався платником податків із застосуванням преференції за кодом « 311», передбаченої Законом України №2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24 березня 2022 року, і, як наслідок, з умовним нарахуванням та без сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість. Водночас транспортний засіб доставлено в зону митного контролю 01.07.2022, що підтверджується перепусткою №0-058142, подання ж додаткової митної декларації на транспортний засіб у день, який передує дню доставки до митного органу, а саме 30.06.2022, суперечить вимогам частини 1 статті 263 МК України. При цьому звільнення від сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість за кодом пільги « 311», запроваджене Законом №2142-IX, діяло в період з 01 квітня до 00:00 годин 01 липня 2022 року. Відтак, враховуючи вимоги частини 1 статті 263 МК України, митну декларацію від 01.07.2022 №UA209180/2022/045926 необхідно було подати до митного оформлення після доставлення транспортного засобу в зону митного контролю, тобто 01.07.2022, без застосування тарифних пільг відповідно до норм Закону №2142-IX, з нарахуванням та сплатою митних платежів на загальних підставах. Відповідач наводить розмежування типів декларацій, які подаються для розмитнення товару та мету їх подання. Зокрема, ЕА - попередня митна декларація з обсягом даних, необхідним для випуску товарів у митний режим; ЕЕ - попередня митна декларація з обсягом даних, необхідним для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення та зазначає, що попередня декларація з обсягом даних, необхідним для випуску в митний режим (тип ЕА) до митного оформлення позивачем не подавалась, оскільки така могла бути подана до митного оформлення лише після доставки транспортних засобів до митного органу. Водночас, митне оформлення ввезених транспортних засобів проведено на підставі додаткової декларацій ІМ 40 ДЕ, що суперечить вимогам митного законодавства. Оскільки, декларант до митного оформлення транспортних засобів подав попередні декларації типу ЕЕ, митний орган не приймав рішення про випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відповідно до заявленого митного режиму, без пред'явлення їх митному органу за попередньою митною декларацією, тому норма ч.8 ст.263 МК України на спірні правовідносини не поширюється. Вказує, що згідно з відомостями, які містяться у автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», встановлено, що транспортний засіб, оформлений за митною декларацією №UA209180/2022/045926 о 14:15 годин 01.07.2022. Отже, митне оформлення товару, ввезеного за митною декларацією №UA209180/2022/045926, було здійснено після припинення строку дії пільги за кодом « 311», встановленої Законом №2142-IX. Також спростовує порушення процедури розгляду заперечень та відсутнє законодавче регулювання в частині здійснення розгляду заперечення до акта перевірки в режимі онлайн (відеоконференції) з посиланням на положення частини 9 статті 354 Митного кодексу України, частини восьмої - десятої статті 354 Митного кодексу України та пункт 6 розділу ІІІ Порядку оформлення митними органами результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 10.12.2021 № 658.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 23.05.2025, представник позивача спростовує заперечення, які висловлює Львівська митниця. Зазначає, що виходячи з норм Митного кодексу України та Порядку 631 митне оформлення товару розпочинається з моменту автоматичного отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації, її автоматичної реєстрації автоматизованою системою митного оформлення та призначення посадової особи митного органу для виконання митних формальностей за митною декларацією. Відповідно пред'явлення товарів може відбуватись після початку митного оформлення (подання митної декларації) та до його завершення. Оскільки 30.06.2022 була подана додаткова митна декларація типу ІМ40ДЕ №UA209180/2022/045926, тому на момент її подання (прийняття декларації в базу даних митниці), за якою відповідний автомобіль згодом було випущено у вільний обіг діяли норми, що передбачали застосування відповідних пільг.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Суд, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Відповідно до наказу Львівської митниці від 05.02.2025 №46 та на підставі пункту 7 частини 1 статті 336, пункту 2 частини 3 статті 345, пункту 1 частини 2 статті 351, підпункту 1 пункту 912 та з урахуванням пункту 934 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (зі змінами та доповненнями), Львівською митницею проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209180/2022/045926.
За результатами перевірки складено Акт від 27.02.2025 №23/25/7.4 19/2614510390 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення ОСОБА_1 вимог:
- частини 1 статті 257, статті 292, частини 1 статті 263, частини 1 статті 297 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209180/2022/045926 на загальну суму 13 203,59 грн.;
- пункту 206.1 статті 206, підпункту 215.3.51 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті акцизного податку за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209180/2022/045926 на загальну суму 59 866,28 грн.;
- підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209180/2022/045926 на загальну суму 41 021,15 гривень.
Зокрема, за висновками акту перевірки встановлено, що ОСОБА_1 за митною декларацією від 01.07.2022 №UA209180/2022/045926 ввезено товар «легковий автомобіль марки RENAULT, модель ESPACE, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_2 …», який декларувалися платником податків із застосуванням преференції за кодом «311» (автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, що ввозяться на митну територію України громадянами) і, як наслідок, з умовним нарахуванням та без сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість.
Застосування пільги за кодом « 311» було здійснено відповідно до положень Закону України №2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24 березня 2022 року, який набрав законної сили 05.04.2022.
Положення Митного кодексу України встановлюють момент подачі митної декларації до митного органу, тобто після доставлення таких товарів до цього органу.
Згідно відомостей, які містяться у АСМО «Інспектор» встановлено наступне.
30.06.2022 через пункт пропуску «Шегині - Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці здійснено пропуск на митну територію України транспортного засобу «легковий автомобіль марки RENAULT, модель ESPACE, бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_2 …», який переміщувався згідно з попередньою митною декларацією типу ІМ 40 ЕЕ від 28.06.2022 №UA209000/2022/993573.
Відповідно до частини 2 статті 194 Митного кодексу України такий вид попередньої митної декларації є попереднім повідомлення про намір ввезти товари на митну територію України, яке здійснюється шляхом її надання митному органу, в зоні діяльності якого товари будуть пред'явлені для митного оформлення. З огляду на це, згідно з частиною 13 статті 259 Митного кодексу України для випуску товарів у відповідний режим подається додаткова митна декларація.
Так, згідно відомостей, які містяться у АСМО «Інспектор» встановлено, що ОСОБА_1 для здійснення митного оформлення автомобіля 30.06.2022 подано до ВМО №2 митного поста «Городок» Львівської митниці електронну додаткову митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA209180/2022/045926.
Разом з тим, відповідно до висновків Акта про результати перевірки з окремих питань від 27.12.2022 №7.4-17/21/794 встановлено, що транспортний засіб, оформлений за митною декларацією №UA209180/2022/045926, заїхав в зону митного контролю ВМО №2 митного поста «Городок» Львівської митниці лише 01.07.2022 о 09:05:21 год. згідно перепустки №0-058142.
Відтак, виходячи з того, що транспортний засіб доставлено в зону митного контролю 01.07.2022, що підтверджується перепусткою №0-058142, подання додаткової митної декларації на транспортний засіб у день, який передує дню доставки до митного органу, а саме 30.06.2022, суперечить вимогам частини 1 статті 263 Митного кодексу України.
Водночас, звільнення від сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість за кодом пільги « 311», запроваджене Законом №2142-IX, діяло в період з 01 квітня до 00:00 годин 01 липня 2022 року.
Згідно з відомостями, які містяться у автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», встановлено, що транспортний засіб, оформлений за митною декларацією №UA209180/2022/045926 о 14:15 годин 01.07.2022 року.
Отже, митне оформлення товару, ввезеного за митною декларацією №UA209180/2022/045926, було здійснено після припинення строку дії пільги за кодом « 311», встановленої Законом №2142-IX.
Таким чином, враховуючи вимоги частини 1 статті 263 Митного кодексу України, митну декларацію від 01.07.2022 №UA209180/2022/045926 необхідно було подати до митного оформлення після доставлення транспортного засобу в зону митного контролю, тобто 01.07.2022, без застосування тарифних пільг відповідно до норм Закону №2142-IX, з нарахуванням та сплатою митних платежів на загальних підставах.
На підставі висновків акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.03.2025:
- №UA209000202581, яким визначено грошові зобов'язання за платежем мито на товари на загальну суму 13 203,59 грн., в тому числі: податкові зобов'язання на суму 13 203,59 грн. та штрафні санкції на суму 0,00 грн.;
- №UA209000202582, яким визначено грошові зобов'язання за платежем акциз на транспортні засоби на загальну суму 74 832,85 грн., в тому числі: податкові зобов'язання на суму 59 866,28 грн. та штрафні санкції на суму 14 966,57 гривень.
- №UA209000202583, яким визначено грошові зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 71 910,9 грн., в тому числі: податкові зобов'язання на суму 51 276,44 грн. та штрафні санкції на суму 10 255,29 гривень.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки та спірними рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Статтею 3 Митного кодексу України визначено особливості застосування законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, де частиною 1 передбачено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
Пунктом 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною 3 статті 75 Митного кодексу України для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна подати митному органу, що здійснює викуп товарів, документи на дані товари та сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту.
Частиною першою статті 194 Митного кодексу України визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють митний орган, у зоні діяльності якого товари будуть пред'явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 259 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення митного оформлення) попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.
Попередня митна декларація повинна містити відомості, достатні для: 1) ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення; або 2) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пропуску цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та без пред'явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація; або 3) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пред'явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація (частина 3 статті 259 Митного кодексу України в редакції, чинній на момент здійснення митного оформлення).
При ввезенні на митну територію України підакцизних товарів подання попередньої митної декларації, доставка та пред'явлення цих товарів контролюючому органу, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов'язковими (частина 6 статті 259 Митного кодексу України).
Згідно з частиною 13 статті 259 Митного кодексу України якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення, або після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою подається додаткова декларація.
Згідно з частиною 1 статті 261 Митного кодексу України у разі подання відповідно до статей 259-260-1 цього Кодексу попередньої, тимчасової, спрощеної або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати митному органу додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою, спрощеною або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.
Частинами 1, 6, 7 ст.263 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.
Для продовження строків пред'явлення або декларування митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення власник або уповноважена ним особа звертається до митного органу з письмовою заявою, у тому числі в електронній формі. До заяви додаються відповідні документи, які підтверджують обставини та події, зазначені у частині четвертій цієї статті.
Митний орган на підставі заяви та доданих до неї документів продовжує строк декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення на час, необхідний для усунення причин, що не дали змоги своєчасно задекларувати ці товари, транспортні засоби.
Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до Класифікатора типів декларацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1011 від 20.09.2012 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) літерний код типу декларації означає: ЕА - попередня митна декларація з обсягом даних, необхідним для випуску товарів у митний режим; ЕЕ - попередня митна декларація з обсягом даних, необхідним для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення.
Отже, приписи частин 12 та 13 статті 259 Митного кодексу України виділяють два різновиди попередніх митних декларацій: попередня митна декларація, яка містить всі відомостей необхідні для поміщення товарів до відповідного митного режиму (наприклад, імпорту); попередня митна декларація, яка містить лише відомості, які є достатні для ввезення товарів на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення.
Частиною 1 статті 200 Митного кодексу України встановлено, що після надання митним органом дозволу на пропуск товарів через митний кордон України власник товарів або уповноважена ним особа зобов'язані доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 200 Митного кодексу України у місці доставки товари і транспортні засоби пред'являються, а документи на них передаються митному органу у мінімально можливий строк після їх прибуття, а в разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, - у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.
Отже, положення Митного кодексу України встановлюють момент подачі митної декларації до митного органу, тобто після доставлення таких товарів до цього органу.
У випадку, коли попередня митна декларація містить всі відомості необхідні для поміщення товарів у відповідний режим, то митне оформлення на підставі рішення митного органу може здійснюватися без пред'явлення (доставлення) товарів до цього органу, оскільки митне оформлення здійснюється на підставі попередньої митної декларація як декларації заповненої у звичайному порядку.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що подання додаткової митної декларації до попередньої митної декларації здійснюється в загальному порядку, визначеному частиною першою статті 263 МК України, тобто, після поставлення товарів до митного органу за місцезнаходженням декларанта. Це також підтверджується самою суттю такої попередньої митної декларації, оскільки її метою є “забезпечення доставки товарів до митного органу».
Статтею 270 Митного кодексу України встановлено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України митом встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами. Правила оподаткування товарів, що переміщуються через кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з врахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.
Податок на додану вартість нараховується за ставкою 20% бази оподаткування відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПК України.
Відповідно до підпункту в) пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Згідно з статтею 278 Митного кодексу України та пункту 187.8 ст.187, п.216.4 ст.216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита, податку на додану вартість та акцизного податку, у разі ввезення товарів на митну територію України є, зокрема, дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення.
Статтею 281 Митного кодексу України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок митного товару України, зокрема у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом.
Відповідно до статті 289 Митного кодексу України обов'язок із сплати митних платежів у разі ввезення товарів на митну територію України виникає з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.
Згідно з статтею 292 Митного кодексу України митні платежі не сплачуються зокрема у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів: 1) товари не є об'єктом оподаткування митними платежами; 2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів.
Законом України від 24.03.2022 № 2142-IX (який набрав чинності 06.04.2022) “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» внесено до Податкового кодексу України зміни. Зокрема, у розділі XX “Перехідні положення»: пункт 69 підрозділу 10 доповнено підпунктом 69.24 такого змісту: “Тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту».
Також, згаданим Законом 2142-ІХ, згідно з його Прикінцевими та перехідними положеннями, внесено зміни до МК України у розділі XXI “Прикінцеві та перехідні положення» доповнено, зокрема, пунктом 9-11 такого змісту: “ 9-11. Установити, що тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) звільняються від оподаткування ввізним митом: автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу.
01.07.2022 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування» від 21.06.2022 №2.325-ІХ (далі Закон №2325-ІХ), згідно з яким внесено зміни до Податкового та Митного кодексів України, зокрема з 01.07.2022 втратили чинність: пункт 69.23 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» ПК України, абзац другий підпункту 1 та підпункти 2 та 4 пункту 911 розділу XXI “Прикінцеві та перехідні положення МК України»:, пункти 69.24 та 69.25 підрозділу XX “Перехідні положення» ПК України та абзаци перший, третій та четвертий підпункту І пункту 911 розділу XXI “Прикінцеві та перехідні положення» МК України.
Таким чином, з 00:00 01.07.2022 вказані пільги не застосовуються.
Отже звільнення від сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість за кодом пільги “ 311», запроваджене Законом №2142-IX, діяло в період з 01 квітня до 00:00 годин 01 липня 2022 року.
Як з'ясовано судом, відповідно до відомостей, які містяться у АСМО “Інспектор», 30.06.2022 через пункт пропуску «Шегині - Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці здійснено пропуск на митну територію України транспортного засобу «легковий автомобіль марки RENAULT, модель ESPACE, бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_2 …», який переміщувався згідно з попередньою митною декларацією типу ІМ 40 ЕЕ від 28.06.2022 №UA209000/2022/993573. Отже, транспортний засіб був ввезений в Україну за попередньою декларацією типу ЕЕ, з обсягом даних, необхідним для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення.
При цьому, попередня декларація з обсягом даних, необхідним для випуску в митний режим (тип ЕА) до митного оформлення не подавалас. Отже, на підставі попередніх декларацій типу ЕЕ не здійснювалося митне оформлення та випуск товарів у вільний обіг.
Відповідно до відомостей, які містяться у АСМО «Інспектор» встановлено, що ОСОБА_1 для здійснення митного оформлення автомобіля 30.06.2022 подано до ВМО №2 митного поста «Городок» Львівської митниці електронну додаткову митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA209180/2022/045926. Отже, митне оформлення ввезених транспортних засобів проведено на підставі додаткової декларацій ІМ 40 ДЕ. При цьому, таке митне оформлення проведено із застосуванням пільги за кодом “ 311» відповідно до положень Закону України №2142-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24 березня 2022 року, який діяв до 30.06.2022.
Водночас, додаткова декларація могла бути подана до митного оформлення лише після доставки транспортних засобів до митного органу.
Відповідно до висновків Акта про результати перевірки з окремих питань від 27.12.2022 №7.4-17/21/794 встановлено, що транспортний засіб, оформлений за митною декларацією №UA209180/2022/045926, заїхав в зону митного контролю ВМО №2 митного поста «Городок» Львівської митниці лише 01.07.2022 о 09:05:21 год. згідно перепустки №0-058142 та в подальшому оформлений за митною декларацією №UA209180/2022/045926 о 14:15 годин 01.07.2022.
З наведеного суд доходить висновку про те, що оскільки транспортний засіб доставлено в зону митного контролю 01.07.2022, подання додаткової митної декларації на транспортний засіб у день, який передує дню доставки до митного органу, а саме 30.06.2022, суперечить вимогам частини першої статті 263 Митного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 263 МК України митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.
Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, зокрема для автомобільного транспорту строк доставки товару становить 10 діб (у разі переміщення в зоні однієї митниці - 5 діб) (пункт 3 частини першої статті 93 МК України).
Отже інспектор, який здійснював митне оформлення транспортного засобу за митною декларацією №UA209180/2022/045926, повинен був відмовити в прийнятті вказаної додаткової митної декларації від 30 червня 2022 року через те, що така декларація подана без дотримання строків, визначених частиною першою статті 263 МК України.
Відтак, митна декларація на легковий автомобіль марки RENAULT, модель ESPACE, бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_2 …», мала бути подана до митного оформлення після 30 червня 2022 року з нарахуванням та сплатою митних платежів на загальних підставах.
Вказані дії призвели до надання преференції за кодом пільги 311 передбачених Законом України від 24.03.2022 № 2142-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» та як наслідок, до неправомірного звільнення від сплати митних платежів.
Отже, митне оформлення товару, ввезеного за митною декларацією № UA209180/2022/045926, було здійснено після припинення строку дії пільги за кодом “311», встановленої Законом № 2142-IX.
Доводи позивача про те, що митне оформлення товару розпочинається з моменту автоматичного отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації, її автоматичної реєстрації автоматизованою системою митного оформлення та призначення посадової особи митного органу для виконання митних формальностей за митною декларацією, а пред'явлення товарів може відбуватись після початку митного оформлення (подання митної декларації) та до його завершення, суд вважає безпідставними з огляду на положення частини шостої статті 102 МК України, за змістом якої митний орган призначення лише після пред'явлення товарів, поміщених у митний режим транзиту та митної декларації або іншого документа, визначеного статтею 94 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту. Отже, прийняття додаткової митної декларації до попередньої митної декларації, яка подається для поміщення товару у відповідний митний режим (наприклад, імпорту) митним органом відбувається після доставлення товару до такого митного органу.
Суд зазначає, що в спірному випадку режим імпорту по декларації не міг бути розпочатий 30.06.2022, так як не було завершено режим транзиту по попередній декларації. Суд звертає увагу, що декларантом було подано ДМД на імпорт, при цьому не було завершено митні формальності по попередній митній декларації (на той самий товар) в режимі транзиту, не надано товар для огляду. Такий товар надано для огляду лише 01.07.2022, коли пільги вже не діяли. За нормами МК України не може здійснюватись митне оформлення одного товару у двох різних режимах.
Оскільки транспортний засіб було доставлено до місця призначення 01.07.2022, що встановлено судом вище, тільки після цієї події підлягали виконанню вимоги митного режиму транзит та можливість здійснення митного оформлення товару в режимі імпорт. Проте, зважаючи на строки доставки, підстави митного оформлення із застосуванням пільг в оподаткуванні уже були відсутні.
Таким чином, позивачу безпідставно було надано преференцій за кодом пільги 311 передбачених Законом України від 24.03.2022 № 2142-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану».
Доводи позивача про відсутність можливості відмовляти в прийнятті митної декларації з огляду на її автоматичне прийняття системою суд оцінює критично, оскільки позивач не мав права приступати до її прийняття без здійснення ідентифікації товару, що декларується. Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію, а за вимогами частини другої статті 248 МК України засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Суд враховує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі №380/6162/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року та постановою Верховного Суду від 21.05.2025, в задоволенні позову інспектора Волощенка Р.О., який здійснював митне оформлення транспортного засобу за митною декларацією №UA209180/2022/045926, про визнання протиправним та скасування наказу Львівської митниці від 10.03.2023 №111-дс “Про застосування дисциплінарного стягнення» - відмовлено.
У постанові від 21.05.2025 у справі №380/6162/23 Верховний Суд погодився з висновками дисциплінарної комісії, що здійснюючи оформлення транспортних засобів за митними деклараціями від 30 червня 2022 року, зокрема, і за №UA209180/2022/045926, поданими до дати доставлення транспортного засобу в зону митного контролю, позивач діяв з порушенням вимог частини першої статті 263 МК України, що підтверджує неналежне виконання ОСОБА_2 посадових обов'язків та вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, за вчинення якого відповідно до положень пункту 2 частини першої, частини третьої статті 66 Закону № 889-VIII інспектору правомірно оголошено догану.
Щодо порушення процедури розгляду заперечень, то суд зазначає, що відповідно по положень частини 9 статті 354 Митного кодексу України Львівською митницею листом від 14.03.2025 №7.4-5/19-03/13/6863 повідомлено адвоката Шокала В. С., що порядок розгляду заперечення до акта перевірки регламентовано частинами восьмою - десятою статті 354 Митного кодексу України та пунктом 6 розділу ІІІ Порядку оформлення митними органами результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 10.12.2021 № 658, в яких відсутнє законодавче регулювання в частині здійснення розгляду заперечення до акта перевірки в режимі онлайн (відеоконференції), а також повідомлено, що розгляд заперечення до акта перевірки буде проведено 20 березня 2025 року о 10:00 год. в приміщенні Львівської митниці за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 369, проте адвокат Шокало В. С. на розгляд заперечення не з'явився.
Щодо інших процедурних порушень, то суд оцінює їх критично з огляду на недоведеність їх впливу на прийняття оскаржуваних рішень.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України» (пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності за правилами ст. ст. 72-78, 90 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання частини 2 статті 19 Конституції України, позаяк обставини події з'ясував повно та вичерпно, а оскаржувані рішення відповідають критеріям визначеним в частині 2 статті 2 КАС України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати належить покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №UA209000202581 від 25.03.2025, №UA209000202582 від 25.03.2025 та №UA209000202583 від 25.03.2025 відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.5 розділу VII Перехідних положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.