04 серпня 2025 року Справа № 280/2397/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.12.2024 року №110750002046 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального страхового стажу за професією «ткач(ткаля)», який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах період навчання у Херсонському середньому професійно-технічному училищі № 18 з 01.09.1984 року по 14.07.1987 року - 2 роки 10 місяців 06 днів; період роботи на Херсонському бавовняному комбінаті (ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»): з 15.07.1987 року по 31.12.2005 року - 18 років 4 місяці 16 днів, 2006 рік - 2 місяці 07 днів, 2007 рік - 2 місяці 01 день;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі №280/2172/24, Управлінням прийнято рішення №110750002046 від 12.12.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 20 років, що на думку позивача, не відповідає фактичним обставинам. Крім того, позивач зазначає, що рішення відповідача є формальним, без зазначення того, які періоди її трудової діяльності не враховані до спеціального стажу та чому. Водночас позивач, з посиланнями на записи трудової книжки, вважає що має достатньо спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 07.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 21.04.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано від ГУ ПФУ в Запорізькій області засвідченні належним чином копії матеріалів пенсійної справи позивача, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.
29.04.2025 відповідач подав витребувані судом докази та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2024 по справі №280/2172/24, Управлінням повторно розглянуто заяву позивача від 15.12.2023 року та прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пп.6 п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 20 років. Так, відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивачем не надано довідку на підтвердження пільгового стажу роботи. Пільговий стаж враховано за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вважає, що відповідач діяв на підставі та у межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Просить відмовити в задоволенні позову.
03.06.2025 позивач подала відповідь на відзив, в якій зазначає, що під час винесення оскаржуваного рішення відповідач не приймав до уваги ту обставину, що місто Херсон з лютого по листопад 2022 року перебувало в окупації, після визволення знаходиться у прифронтовій зоні, піддається частим обстрілам, архів АТ «Херсонський бавовняний комбінат» знищено, що в силу об'єктивних причин унеможливлює надання копій документів або уточнюючих довідок, підтверджуючих її право на пільгову пенсію, однак не може бути підставою позбавлення її права на належне пенсійне забезпечення. Отже, враховуючи, що відповідач виконав рішення суду без врахування правової оцінки, наданої судами першої та апеляційної інстанції, доцільним та ефективним способом судового захисту вважає зобов'язання його прийняти рішення про зарахування до пільгового стажу періодів навчання та роботи та прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
25.07.2025 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що при підготовці тексту рішення відповідачем було допущено описку, а саме: помилково зазначено, що пільговий стаж позивача складає 16 років 07 місяців 18 днів. Відповідачем було виправлено описку та в новій версії рішення правильно зазначено, що пільговий стаж позивача складає 5 років 11 місяців 03 дні. Через особливості програмного забезпечення у відповідача відсутня можливість остаточно видалити з програми рішення з опискою, отже в програмному забезпеченні та в електронному кабінеті позивача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України відображаються обидві версії рішення. Стосовно посилання позивача на те, що м. Херсон було тимчасово окупованою територію та зараз є територією активних бойових дій, зазначає, що відповідно до п.20 Порядку №637 у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Пільговий стаж враховано за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, та складає 5 років 11 місяців 03 дні. Звертає увагу суду на те, що період навчання позивача з 01.09.1984 по 14.07.1987 у Херсонському середньому професійно-технічному училищі №18 зараховано до страхового стажу позивача. Вважає, що підстави для зарахування оспорюваного періоду навчання та роботи до пільгового стажу позивача відсутні. Посилається на те, що згідно чинного законодавства функції по призначенню, перерахунку і виплаті пенсій покладені саме на Пенсійний Фонд України, який здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління. Вважає, що вимога позивача зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, не підлягає задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позову.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.12.2023 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За результатами розгляду заяви позивача від 15.12.2023 ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення №110750002046 від 19.12.2023 про відмову в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі №280/2172/24, яке набрало законної сили 27.11.2024, визнано протиправним та скасовано рішення Управління №110750002046 від 19.12.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ст. 114 Закону №1058-IV. Зобов'язано Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ст. 114 Закону №1058-IV.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі № 280/2172/24, Управлінням прийнято рішення від 12.12.2024 №110750002046, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п.6 п.2 ст. 114 Закону №1058-IV у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу (20 років). За змістом вказаного рішення, з урахуванням виправлення описки, відповідачем зазначено, що відповідно наданих документів страховий стаж складає 29 років 01 місяць 14 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Пільговий стаж враховано за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та складає 5 років 11 місяців 03 дні.
Не погодившись з рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) №137-V 14 вересня 2006 року, визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пп.6 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і за наявності стажу зазначеної роботи не менше 20 років.
Професія "ткач" внесена до Списку текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583.
Положеннями ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Водночас, п."д" і "ж" ч.3 вказаної статті передбачено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Водночас пільговий стаж, роботи обчислюється з урахуванням Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, у тому числі уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, наказу про проведення атестації на відповідному робочому місці, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Зазначене відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду, яка викладено, зокрема, у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 31 березня 2020 року у справі № 678/65/17, від 02 грудня 2021 року у справі №263/9464/16-а тощо.
У даній справі спірним є питання щодо наявності у позивача пільгового стажу в розмірі 20 років, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Як слідує зі змісту спірного рішення, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах стала недостатність пільгового стажу, визначеного законом.
До матеріалів справи надано копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 15.07.1987, відповідно до якої позивач у період :
з 01.09.1984 по 14.07.1987 проходила навчання у Херсонському середньому професійно-технічному училищі №18 за професією ткаля, здобула середню освіту за кваліфікацією ткаля V розряду, що підтверджується дипломом № НОМЕР_3 ;
- 15.07.1987 прийнята на друге ткацьке виробництво в четвертий ткацький цех на Херсонському бавовняному комбінаті на посаду ткалі V розряду; (наказ №101 від 15.07.87);
- 01.12.1988 переведена на посаду ткалі V розряду до другого ткацького цеху (наказ №131 від 31.10.88);
- 19.04.2006 переведена на посаду ткалі V розряду в третій ткацький цех першого ткацького виробництва (наказ №97-к від 19.04.2206);
- 17.04.2006 прядильно-ткацьке виробництво перейменовано у прядильно-ткацьку фабрику; (наказ №101 від 17.04.2006);
- 01.06.2007 - третій ткацький цех перейменований у другий ткацький цех (наказ №171 від 29.05.2007);
- 19.06.2008 звільнена за власним бажанням (наказ №153к від 19.06.2008);
- 23.06.2008 прийнята на посаду ткача поліпропіленової тканини цеху поліпропіленових мішків в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Амалтея» (наказ №323-к від 23.06.2008);
- 26.08.2010 звільнена за угодою сторін (наказ №387к від 26.08.10);
- 26.11.2010 прийнята на посаду ткача поліпропіленової тканини цеху поліпропіленових мішків в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Амалтея» (наказ №508к від 26.11.2010);
- 20.06.2014 звільнена за угодою сторін (наказ №195-к від 20.06.2014).
Слід врахувати, що записи щодо прийняття та звільнення з роботи в оскаржуваний період, які містяться у вказаній трудовій книжці, містять номер та дату наказу на підставі яких такі бути внесені, засвідчені підписом особи, яка здійснила такий запис та скріплені печаткою відповідного підприємства.
Крім того, у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах позивача, пенсійний орган мав право на реалізацію повноважень, наданих йому частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо, проте таким правом суб'єкт владних повноважень не скористався.
Разом із тим, відповідач не надав доказів вчинення відповідної перевірки відомостей трудової книжки позивача у разі наявності сумнівів в їх достовірності.
Слід зазначити, що періоду роботі позивача на Херсонському бавовняному комбінаті передувало навчання у період з 01.09.1984 по 14.07.1987 Херсонському середньому професійно-технічному училищі №18 за професією ткаля V розряду, про що свідчать записи у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 15.07.1987 і відомості диплому № НОМЕР_3 від 14.07.1987.
Приписами п.109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого Радою Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590, передбачено, що крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також згідно п."з" навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та з перекваліфікації;
При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по віку та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника членам їх сімей, а також пенсій по старості працівницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" і "л", прирівнюються за вибором яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що працевлаштування за професією особою після завершення навчання надає право для зарахування такого періоду навчання у професійно-технічних училищах до пільгового стажу.
Разом з тим, відповідно до розрахунку стажу позивача для призначення пенсії, наданого відповідачем, слідує, що заявлені до зарахування до спеціального стажу в позовних вимогах періоди навчання з 01.09.1984 по 14.07.1987, зараховані відповідачем до страхового стажу позивача, що також підтверджується відповідачем у запереченні на відповідь на відзив.
Водночас, такий період безпідставно не зарахований до спеціального стажу позивача, який дає право на призначення пенсії зав віком на пільгових умовах.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що період навчання в Херсонському середньому професійно-технічному училищі №18 з 01.09.1984 по 14.07.1987 підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи позивача згідно з п.6 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, оскільки такий відповідає записам в її трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Водночас, згідно розрахунку стажу, наданого пенсійним органом на виконання вимог ухвали суду, який здійснено пенсійним органом під час розгляду питання про призначення пенсії, позивачу до спеціального стажу роботи за професією ткач (ткаля), з позначкою - «жінки-текстильниці» зараховано періоди з 01.01.1998 по 31.12.2001 (4 роки), з 01.02.2003 по 02.11.2003 (9 місяців 2 дні), з 01.07.2004 по 19.12.2004 (5 місяців 27 днів), з 01.07.2005 по 12.12.2005 (5 місяців 27 днів) та з 01.06.2008 по 08.06.2008 (11 днів) згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (відповідно до сплати страхових внесків) (усього - 5 років 11 місяців 03 дні).
Як визначено ст. 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з ст. 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
За змістом вищезазначених норм можна дійти висновку, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не може бути підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи».
Цей правовий висновок підтримано у постанові Верховного Суду від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.
Суд зазначає, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.
У трудовій книжці позивача наявні відповідні записи про роботу у спірний період, тому ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження спеціального стажу.
Крім того, суд зазначає, що призначення пільгової пенсії робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, залежить від наявності підстав та умов, передбачених саме цією нормою права, і не пов'язано з законодавчими передумовами, встановленими для інших категорій осіб, визначених статтею 13 цього Закону №1788-ХІІ, статтею 114 Закону №1058-IV, які мають право на пільгову пенсію, але за умов і в порядку, передбачених окремо для кожної категорії таких осіб. Тобто, для призначення пенсії за пунктом «є» статті 13 Закону №1788-ХІІ, пунктом 6 частини другої статті 114 Закону №1058-IV особа мала бути робітницею не будь-якого текстильного виробництва, а текстильного виробництва за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, бути зайнятою (працювати) на верстатах і машинах, мати відповідні стаж роботи (не менше 20 років) та вік (55 років чи знижений). Трудовий стаж для призначення пільгової пенсії на підставі цього пункту підтверджується відповідно до положень Порядку з урахуванням тривалості, складу, режиму і порядку обліку робочого часу для робітниць текстильного виробництва. Для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Нормативні положення щодо обліку, тривалості чи режиму робочого часу, як-от перебування на роботі повний/неповний робочий день (наприклад, як це визначено пунктами «а», «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ та пунктами 1, 2 частини 2 статті 114 №1058-IV), застосування яких приписано до інших категорій осіб, перелік яких наведений у статті 13 цього Закону та у статті 114 Закону №1058-IV до осіб, які заявлять про право на пенсії за пунктом «є» статті 13 зазначеного Закону, не мають застосовуватися.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.06.2017 у справі №21-723а16 та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховується при вирішенні цієї справи.
Натомість, як уже було зазначено вище, записами трудової книжки позивача серія НОМЕР_2 від 15.07.1987 підтверджуються те, що ОСОБА_1 в період з 15.07.1987 року по 19.06.2008 року, з 23.06.2008 року по 26.08.2010 року та з 26.11.2010 року по 20.06.2014 року працювала на підприємствах за професією, посадою «ткач», «ткаля».
Таким чином спеціальний стаж роботи позивача за професією «ткач» у вказані періоди підтверджується записами в трудовій книжці позивача, а тому, відповідач безпідставно не зарахував вказані періоди роботи до спеціального стажу позивача, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Вищенаведене зумовлює висновок суду про те, що спірне рішення від 12.12.2024 року №110750002046 прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), наведені у такому рішенні підстави не зарахування до страхового та пільгового стажу позивача спірних періодів роботи є необґрунтованими, що в свою чергу свідчить про їх невідповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, вказує на його протиправність та є підставою для скасування спірного рішення.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд враховує таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.
Заявляючи даний позов, позивач визначив спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до спеціального страхового стажу за професією «ткач(ткаля)», який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах період навчання у Херсонському середньому професійно-технічному училищі № 18 з 01.09.1984 року по 14.07.1987 року - 2 роки 10 місяців 06 днів; період роботи на Херсонському бавовняному комбінаті (ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»): з 15.07.1987 року по 31.12.2005 року - 18 років 4 місяці 16 днів, 2006 рік - 2 місяці 07 днів, 2007 рік - 2 місяці 01 день, а також зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Водночас, як встановлено судом, фактично відповідачем безпідставно не зарахованого до спеціального стажу позивача, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 6 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, період навчання у Херсонському середньому професійно-технічному училищі № 18 з 01.09.1984 року по 14.07.1987 року, а також періоди роботи на Херсонському бавовняному комбінаті (ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат») з 15.07.1987 по 31.12.1997, з 01.01.2002 по 31.01.2003, з 03.11.2003 по 30.06.2004, з 20.12.2004 по 30.06.2005, з 22.12.2005 по 12.08.2007, з 09.06.2008 по 19.06.2008, з 23.06.2008 по 26.08.2010 та з 26.11.2010 по 20.06.2014.
Незважаючи на те, що в оскаржуваному рішенні пенсійного органу не зазначається про відмову у зарахуванні таких періодів, однак фактичне їх не зарахування до спеціального стажу позивача свідчить про таку відмову.
Враховуючи наведене, з метою повного та ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах суд дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог, оскільки належним способом захисту право позивача є зобов'язання відповідача зарахувати до спеціального стажу позивача, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 6 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, всіх періодів роботи за професією, посадою «ткач», «ткаля», тобто, з 15.07.1987 по 31.12.1997, з 01.01.2002 по 31.01.2003, з 03.11.2003 по 30.06.2004, з 20.12.2004 по 30.06.2005, з 22.12.2005 по 12.08.2007, з 09.06.2008 по 19.06.2008, з 23.06.2008 по 26.08.2010 та з 26.11.2010 по 20.06.2014.
Разом із тим, суд враховує, що обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок стажу роботи, що дає право на встановлення його достатність для призначення пенсії, а тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах є помилковим.
Отже з метою відновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 15.12.2023 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі №514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах».
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Інші аргументи сторін не є визначальними для правильного вирішення даного спору.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
За приписами частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновок суду про наявність підстав для часткового задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.12.2024 року №110750002046 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 6 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період навчання в Херсонському середньому професійно-технічному училищі №18 з 01.09.1984 по 14.07.1987 та періоди роботи на Херсонському бавовняному комбінаті (ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат») з 15.07.1987 по 31.12.1997, з 01.01.2002 по 31.01.2003, з 03.11.2003 по 30.06.2004, з 20.12.2004 по 30.06.2005, з 22.12.2005 по 12.08.2007, з 09.06.2008 по 19.06.2008, з 23.06.2008 по 26.08.2010 та з 26.11.2010 по 20.06.2014 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 15.07.1987.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 6 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 04.08.2025
Суддя М.О. Семененко