01 серпня 2025 року Справа № 280/5141/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною, скасування обмежень, визнання постанови незаконною та стягнення моральної шкоди
18 червня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач 1), Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідачів;
визнати незаконною постанову від 16.06.2025 про відкриття виконавчого провадження № 78260846;
зобов'язати відповідачів скасувати всі обмеження, зняти арешти, виключити дані з реєстру боржників;
зобов'язати не відкривати провадження по завершеному виконавчому документу;
стягнути на користь позивача компенсацію моральної шкоди в розмірі 50 000 (пятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Ухвалою суду від 23 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
27 червня 2025 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі керівника - Тетяна Визвілко, Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Державний виконавець Хортицького ВДВС - ГОЛОВКО Вікторія Олександріва та Старший державний виконавець Хортицького ВДВС - ГРИШУНОВ Денис Васильович про визнання бездіяльності протиправною, скасування обмежень, визнання постанови незаконною та стягнення моральної шкоди (на додаток до попереднього адміністративного позову від 18 червня 2025 року), в якій позивач просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність:
Відповідача 1 - щодо невиконання доручення Міністерства юстиції №60912/Ш від 30.04.2025 та нескасування незаконних заходів примусового впливу після завершення виконавчого провадження;
Відповідача 2 - щодо неприйняття рішення про зняття арештів та обмежень після винесення постанови від 09.09.2024 про завершення ВП №69606927.
2. Визнати незаконною постанову державного виконавця від 16.06.2025 про відкриття ВП №78260846 після спливу строку пред'явлення виконавчого документа.
3. Зобов'язати:
Відповідача 2 скасувати: арешт рахунків, накладений у межах ВП №69606927 та продовжений безпідставно після його завершення; заборону на виїзд за кордон; внесення мене до Єдиного реєстру боржників.
Відповідача 1 здійснити контроль за вжиттям заходів щодо усунення виявлених порушень і надати письмове підтвердження.
4. Заборонити відповідачам відкривати нові ВП щодо виконавчого документа №Ф-16722-13 У , строк дії якого завершено 15.12.2023.
5. Стягнути з обох відповідачів солідарно компенсацію моральної шкоди в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн 00 коп. за грубе порушення моїх прав, зокрема: - обмеження конституційного права на вільне пересування; - незаконне блокування банківських рахунків; - включення до ЄРБ та спричинення репутаційної шкоди; - психоемоційний тиск, пов'язаний з ігноруванням скарг і новим провадженням.
Ухвалою суду від 02 липня 2025 року продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.
07 липня 2025 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач 1), Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач 2), в якій позивач просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність:
Відповідача 1 - щодо невиконання доручення Міністерства юстиції №60912/Ш від 30.04.2025 та нескасування незаконних заходів примусового впливу після завершення виконавчого провадження;
Відповідача 2 - щодо неприйняття рішення про зняття арештів та обмежень після винесення постанови від 09.09.2024 про завершення ВП №69606927.
2. Визнати незаконною постанову державного виконавця від 16.06.2025 про відкриття ВП №78260846 після спливу строку пред'явлення виконавчого документа.
3. Зобов'язати:
Відповідача 2 скасувати: арешт рахунків, накладений у межах ВП №69606927; заборону на виїзд за кордон; включення позивача з Єдиного реєстру боржників.
Відповідача 1 здійснити контроль за вжиттям заходів щодо усунення виявлених порушень і надати письмове підтвердження.
4. Заборонити відповідачам відкривати нові ВП щодо виконавчого документа №Ф-16722-13 У , строк дії якого завершено 15.12.2023.
5. Стягнути з обох відповідачів солідарно компенсацію моральної шкоди в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн 00 коп. за грубе порушення прав позивача, зокрема: - обмеження права на вільне пересування; - незаконне блокування банківських рахунків; - включення до ЄРБ; ігнорування скарг; відкриття нового ВП на завершений документ.
Ухвалою суду від 14 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ВП №69606927 завершено 09.09.2024. Строк пред'явлення виконавчого документа №Ф-16722-13 У сплив 15.12.2023. ВП №78260846 відкрито 16.06.2025 без правових підстав. Арешти, заборони, включення до ЄРБ не були скасовані після завершення ВП. Порушення тривали понад рік після завершення провадження. Дата, коли позивачу стало відомо про порушення - 24.04.2025, після звернення до служби підтримки АТ «Універсал Банк», у ході якого з'ясувалося, що банківські рахунки залишаються арештованими попри завершення ВП. Представники банку повідомили, що не отримували відповідних постанов від виконавчої служби, а надані позивачем документи не можуть бути прийняті безпосередньо від клієнта, що і стало підставою для подання заяви до виконавчої служби, а згодом - скарги через портал Міністерства юстиції України. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав на те, що 28.04.2025 до Управління надійшла скарга ОСОБА_1 , датована 25.04.2025 і адресована начальнику Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудіну Т.М., що стосувалася певних питань виконавчих проваджень, за якими ОСОБА_1 є боржником. 30.04.2025 до Управління з Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України надійшов лист за вих. № 60912/Ш-10101/20.3.1 від 30.04.2025 про пересилання для розгляду за належністю скарги ОСОБА_1 від 25.04.2025, що аналогічна за змістом скарзі, яка надійшла до Управління 28.04.2025. У вказаному листі Управлінню було доручено об'єктивно і всебічно перевірити викладені у зверненні факти, встановити причини та умови, які сприяли порушенням, невідкладно вжити заходів до їх усунення. У разі визнання його необґрунтованим роз'яснити порядок оскарження прийнятого за ним рішення. Інформацію про результати розгляду звернення надати заявнику та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в строк до 26.05.2025. Управлінням в межах повноважень, наданих відповідно до Типового положення про управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.04.2016 № 1183/5, формами та засобами, передбаченими Законом України «Про звернення громадян», було розглянуто вказані заяви. За результатами ретельної, об'єктивної і всебічної перевірки фактів, викладених у скаргах ОСОБА_1 ; інформації, що міститься в автоматизовані системі виконавчого провадження, а також - інформації, наданої Хортицьким відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управлінням 08.05.2025 за вих. № 2086/Ш-2609-26.2/26-52 було надано заявнику ОСОБА_1 вичерпну відповідь, де було детально роз'яснено норми чинного законодавства, що регулюють питання, порушені заявником, з посиланням на конкретні норми чинного законодавства; роз'яснено підстави та умови застосування та скасування заходів примусового виконання у виконавчих провадженнях, за якими Шевцов є боржником, тощо. Копію вказаної відповіді направлено Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України. Отже, факти, зазначені в позовній заяві ОСОБА_1 щодо бездіяльності Управління, що полягає у невиконанні «доручення Міністерства юстиції № 60912/Ш від 30.04.2025 та нескасування незаконних заходів примусового впливу після завершення виконавчого провадження», не відповідають дійсності, вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню. Інші позовні вимоги, зокрема, стосовно зняття арешту з належного йому майна, виключення відомостей про нього з Єдиного реєстру боржників, скасування обмеження у тимчасовому виїзді за кордон Управління також вважає необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав на те, що 09.09.2024 виконавче провадження № 69606927 було завершено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону, про що було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, що не є умовою для зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру, скасування інших вжитих державним виконавцем заходів щодо виконання рішення. Згідно інформації Відділу копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.09.2024 № 69606927 було направлено стягувачу (разом з оригіналом виконавчого документа). Стягувачу було роз'яснено порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання. Стосовно строків пред'явлення виконавчого документа до виконання зазначаємо, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 12 Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. Закон не обмежує стягувача у праві повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання. Стягувач - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області повторно пред'явило вимогу № Ф-16722-13 У, видану 12.11.2020 ГУ, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, згідно заяви від 03.06.2025. Виконавче провадження № 78260846 з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020 ГУ, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, було відкрито 16.06.2025 державним виконавцем Відділу Гришуновим Д.В. Арешти на рахунки боржника які містяться у банківських установах та на рухоме/ нерухоме майно у ВП № 78260846 державним виконавцем не накладались. Виконавчі провадження № 64430055, № 69606927 щодо боржника ОСОБА_1 були завершені на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону, що не є умовою для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників. Зазначено, що негативні наслідки у вигляді накладення арешту на кошти та внесення відомостей до Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 зазнає через невиконання ним з 2020 року виконавчого документа: вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн. Що стосується скасування ОСОБА_1 обмеження у праві виїзду за межі України, зазначаємо, що відповідно до пункту 19 частини третьої статті 18 Закону державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України в порядку, визначеному розділу XIII Інструкції. Разом з тим, під час перевірки виконавчих проваджень № 64430055, № 69606927, № 78260846 було встановлено, що державні виконавці Відділу не зверталися до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від позивача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких зазначено, що посилання відповідача на відсутність подання до суду як на підставу для заперечення обмеження права виїзду позивача за межі України є свідомою маніпуляцією. Вказане твердження суперечить: Постанові КМУ № 610 від 21.10.2015, Постанові КМУ № 367 від 01.06.2011, Положенню про автоматизовану систему виконавчого провадження АСВП, Практика взаємодії виконавчої служби з Державною прикордонною службою України через автомотизовану систему «АРКАН». Наявність запису в Єдиному реєстрі боржників (ЄРБ) тягне автоматичну заборону на перетин державного кордону без будь-якого рішення суду. З огляду на те, що запис про позивача був внесений до ЄРБ і не виключений після завершення виконавчого провадження, Управління своїми діями фактично обмежило право позивача на виїзд. Управління цинічно ігнорує правову природу арешту, який, будучи накладеним ще у 2021 та 2023 роках, продовжує діяти попри завершення проваджень. Така ситуація є юридично абсурдною. Мета арешту - забезпечення виконання рішення. Коли ж провадження завершено, і рішення не виконується, - арешт втрачає будь-яке законне підґрунтя. Його збереження - це пряме порушення статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини (право на мирне володіння майном) і статті 41 Конституції України. Управління не здійснило жодної дії щодо перевірки обґрунтованості подальшого існування арешту. Це і є квінтесенція бездіяльності, яка породжує правовий нігілізм і знищує довіру до інститутів держави. Управління визнає, що виконавчі провадження завершено. Проте не здійснило виключення позивача з ЄРБ. Ба більше, у відзиві не наводиться ані причин, ані спроб правового аналізу, чому цього не зроблено. Ігнорується і той факт, що відповідно до пункту 23 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін'юсту № 512/5 від 02.04.2012 (в редакціях зі змінами), позивач має право подати заяву, на яку Управління мало б відреагувати постановою про виключення або вмотивованою відмовою. Кірм того зазначено, що позивач зазнав моральної шкоди внаслідок: тривалого арешту майна без діючого провадження, перешкод у реалізації права на вільне пересування, включення до ЄРБ із усіма негативними публічно-правовими наслідками, відсутності відповіді на звернення щодо виключення з ЄРБ, стану правової невизначеності протягом кількох років. Вимога в 50 000 грн є помірною та навіть формальною, враховуючи характер і тривалість порушення.
Від позивача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких зазначено, що відповідач визнає, що обидва виконавчі провадження (№ 64430055, № 69606927) були завершені на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону, однак доводить, що це не є підставою для виключення боржника з ЄРБ. Така позиція є маніпулятивною та юридично нікчемною. Частина 4 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що відомості мають бути виключені у випадку завершення ВП, якщо відсутні підстави для подальшого виконання, чого відповідач навмисно не враховує. Наявність нового виконавчого провадження (№ 78260846), в якому арешти не накладались, лише підтверджує бездіяльність державного виконавця, який не скасовує обмеження з попередніх проваджень, що завершені понад півтора року тому. Більше того, відповідач умисно не зазначає, що на сьогодні жодне виконавче провадження не є активним, що в контексті конституційного принципу верховенства права та правового визначення статусу боржника повністю виключає законну підставу для обмежень. Пояснення відповідача про неможливість зняття арештів без надходження коштів або рішення суду є відвертим юридичним абсурдом. Відповідач навмисно ігнорує положення ст. 59 Закону, згідно з якою: "У разі завершення виконавчого провадження державний виконавець зобов'язаний скасувати накладені заходи примусового виконання, якщо відсутні інші підстави для їх збереження." Жодного діючого виконавчого провадження з накладеним арештом не існує, що зобов'язує державного виконавця скасувати всі арешти, накладені у попередніх завершених справах. Ухилення від скасування арештів, попри завершення провадження, є фактичним позбавленням особи права на розпорядження майном, що підпадає під кваліфікацію як протиправна бездіяльність органу виконавчої служби. Відповідач цинічно заявляє, що не звертався до суду про обмеження права на виїзд, тим самим намагаючись приховати фактичну дію системи ЄРБ, яка автоматично перешкоджає виїзду, зокрема через: · відповідні роз'яснення ДПСУ; · автомотизовану систему «АРКАН»; · внутрішні інструкції, які трактують факт наявності в ЄРБ як достатню підставу для відмови у перетині кордону. 4.2. Така поведінка є прихованою формою обмеження права на свободу пересування (ст. 33 Конституції України), що не передбачена законом і є узурпацією функцій суду.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд установив такі обставини.
На виконанні Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), перебували виконавчі провадження з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн.
09.02.2021 до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від 04.02.2021 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн.
10.02.2021 державним виконавцем Відділу Гінатуліною А.Р. було відкрито виконавче провадження №64430055 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа.
Про позивача як про боржника було внесено до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 3 558,87 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 198,29 грн.
Внаслідок проведення виконавчих дій щодо виявлення належного боржнику майна (коштів), на яке можливо звернути стягнення, державний виконавець встановив, що позивач має відкритий рахунок в АТ КБ «Приватбанк».
Державний виконавець вжив заходів щодо звернення стягнення на належні боржнику кошти шляхом винесення 01.09.2021 постанови про арешт коштів.
Вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (39 345,90 грн).
30.12.2021 виконавче провадження № 64430055 було завершено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону, про що було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Стягувачу було роз'яснено порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, зокрема, зазначено, що виконавчий документ може бути пред'явлено в строк до 30.03.2022.
Стягувач - ГУ ДПС у Запорізькій області повторно пред'явило вимогу № Ф-16722-13 У, видану 12.11.2020 ГУ, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, згідно заяви від 24.06.2022.
Виконавче провадження № 69606927 з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, було відкрито 07.10.2022 державним виконавцем Відділу Головко В.О.
Про позивача як про боржника було внесено до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 3 558,87 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 198,29 грн.
За підсумками проведення виконавчих дій щодо виявлення належного позивачу майна (коштів), на яке можливо звернути стягнення, державний виконавець встановив, що боржник має відкриті рахунки в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк».
Державний виконавець вжив заходів щодо звернення стягнення на належні боржнику кошти шляхом винесення 28.03.2023, 23.11.2023 та 02.05.2024 постанов про арешт коштів.
Вказаними постановами накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (39 345,90 грн).
09.09.2024 виконавче провадження № 69606927 було завершено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону, про що було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.09.2024 №69606927 було направлено стягувачу, та було роз'яснено порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Стягувач - ГУ ДПС у Запорізькій області повторно пред'явило вимогу № Ф-16722-13 У, видану 12.11.2020, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, згідно заяви від 03.06.2025.
Виконавче провадження № 78260846 з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, було відкрито 16.06.2025 державним виконавцем Відділу Гришуновим Д.В.
30.04.2025 до Управління з Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України надійшов лист за вих. № 60912/Ш-10101/20.3.1 від 30.04.2025 про пересилання для розгляду за належністю скарги ОСОБА_1 від 25.04.2025, що аналогічна за змістом скарзі, яка надійшла до Управління 28.04.2025.
За результатами перевірки фактів, викладених у скаргах ОСОБА_1 , інформації, що міститься в автоматизовані системі виконавчого провадження, а також інформації, наданої Хортицьким відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управлінням 08.05.2025 за вих. № 2086/Ш-2609-26.2/26-52 було надано заявнику відповідь, в якій роз'яснено норми чинного законодавства, що регулюють питання, порушені заявником, з посиланням на конкретні норми чинного законодавства; роз'яснено підстави та умови застосування та скасування заходів примусового виконання у виконавчих провадженнях, за якими позивач є боржником, тощо. Копію вказаної відповіді направлено Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України.
Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача 1 щодо невиконання доручення Міністерства юстиції №60912/Ш від 30.04.2025 та нескасування незаконних заходів примусового впливу після завершення виконавчого провадження, та бездіяльністю відповідача 2 щодо неприйняття рішення про зняття арештів та обмежень після винесення постанови від 09.09.2024 про завершення ВП №69606927, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 4 частини 3 статті 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - а сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 7 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами (у редакції на час виникнення спірних відносин).
За приписами статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16722-13 У від 12.11.2020 є виконавчим документом, яка може бути пред'явлена до примусового виконання.
Пунктом 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1).
Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У відповідності до частини першої-другої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п'ята статті 12 Закону).
За вимогами статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За обставинами даної справи, до Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від 04.02.2021 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16722-13 У від 12.11.2020 набрала чинності 15.12.2020, тобто може бути звернена до виконання до 15.03.2021.
10.02.2021 державним виконавцем Відділу Гінатуліною А.Р. було відкрито виконавче провадження №64430055 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа.
30.12.2021 виконавче провадження №64430055 було завершено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону, про що було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Стягувачу було роз'яснено порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, зокрема, зазначено, що виконавчий документ може бути пред'явлено в строк до 30.03.2022.
Стягувач - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області повторно пред'явило вимогу № Ф-16722-13 У, видану 12.11.2020 ГУ, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, згідно заяви від 24.06.2022.
Виконавче провадження № 69606927 з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, було відкрито 07.10.2022.
09.09.2024 виконавче провадження № 69606927 було завершено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону, про що було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, стягувачу було роз'яснено порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Стягувач - ГУ ДПС у Запорізькій області повторно пред'явило вимогу № Ф-16722-13 У, видану 12.11.2020 ГУ, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, згідно заяви від 03.06.2025.
Виконавче провадження № 78260846 з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020 ГУ, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, було відкрито 16.06.2025.
Виконавчі провадження № 64430055, № 69606927 щодо позивача були завершені на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Суд зазначає, що відповідно до частини 4 та 5 статті 12 Закону №1404-VІІІ після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. При цьому час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону №1404-VIII.
Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.09.2021 у справі №240/10258/19.
Отже, з аналізу частини п'ятої статті 12 Закону № 1404-VIII та висновків Верховного Суду слідує, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення новий строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання строку у зв'язку з пред'явленням виконавчого документа до виконання встановлюється з дня його повернення та перебіг такого строку починається заново з дня, наступного після повернення виконавчого документа, без врахування часу, що минув до переривання строку.
Крім того, аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі № 802/612/17-а.
Тож обов'язковою умовою для встановлення нового строку пред'явлення виконавчого документа до виконання згідно положень частини п'ятої статті 12 Закону № 1404-VIII є факт повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати виконавчий документ.
Суд також звертає увагу, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до сьогодні.
Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 №2129-IX, який набрав чинності 26.03.2022 (далі - Закон №2129-IX), Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, яким, зокрема, визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
З викладеного суд висновує, що на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки, у тому числі строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
За таких обставин, стягувачем не було пропущено строк пред'явлення виконавчого документа, визначений частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII.
Суд зауважує, що порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме положеннями Закону №1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом.
Оскільки особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VIII, відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Отже, у спірній ситуації підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом №1404-VIII, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №260/2595/22, від 03.08.2023 у справі №420/10415/22.
З огляду на викладене суд висновує, що стягувачем дотримано строк повторного пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання.
Як було зазначено вище, 10.02.2021 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 64430055. Відомості про позивача як про боржника було внесено до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 3 558,87 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 198,29 грн. Внаслідок проведення виконавчих дій щодо виявлення належного боржнику майна (коштів), на яке можливо звернути стягнення, державний виконавець встановив, що позивач має відкритий рахунок в АТ КБ «Приватбанк». Державний виконавець вжив передбачених статтями 10, 18, 48, 56 Закону заходів щодо звернення стягнення на належні боржнику кошти шляхом винесення 01.09.2021 постанови про арешт коштів. Вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (39 345,90 грн). Постанову про арешт коштів від 01.09.2021 прийнято АТ КБ «Приватбанк» до виконання. Будь-які повідомлення щодо заборони звертати стягнення на належні боржнику кошти на рахунку від вказаної банківської установи не надходили. 30.12.2021 виконавче провадження № 64430055 було завершено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII.
В подальшому, виконавче провадження № 69606927 з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, було відкрито 07.10.2022. Про позивача як про боржника було внесено до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 3 558,87 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 198,29 грн. За підсумками проведення виконавчих дій щодо виявлення належного майна (коштів), на яке можливо звернути стягнення, державний виконавець встановив, що боржник має відкриті рахунки в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк». Державний виконавець вжив передбачених статтями 10, 18, 48, 56 Закону заходів щодо звернення стягнення на належні боржнику кошти шляхом винесення 28.03.2023, 23.11.2023 та 02.05.2024 постанов про арешт коштів. Вказаними постановами накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (39 345,90 грн). Постанови про арешт коштів прийнято АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк» до виконання. Повідомлення щодо заборони звертати стягнення на належні ОСОБА_1 кошти на рахунку від вказаних банківських установ не надходили. 09.09.2024 виконавче провадження № 69606927 було завершено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII.
ГУ ДПС у Запорізькій області повторно пред'явило вимогу № Ф-16722-13 У, видану 12.11.2020, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, згідно заяви від 03.06.2025. Виконавче провадження № 78260846 з примусового виконання вимоги № Ф-16722-13 У, виданої 12.11.2020 ГУ, про стягнення з позивача на користь держави боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн, було відкрито 16.06.2025 державним виконавцем. Як повідомив відповідач 2 у відзиві на позовну заяву, арешти на рахунки боржника які містяться у банківських установах та на рухоме/ нерухоме майно у ВП №78260846 державним виконавцем не накладались.
Суд зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення виконавчого провадження. Зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.
Велика Палата Верховного Суду 14 травня 2025 року (cправа № 2/1522/11652/11) зазначила, що законодавцем чітко передбачено випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові зазначила, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).
Таким чином, суд доходить до висновку, що при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII у державного виконавця були відсутні законодавчо вмотивовані підстави для зняття арешту з майна боржника.
При цьому суд звертає увагу, що постанови про арешт коштів не містять посилань на конкретний рахунок позивача та містять застереження, а саме - крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Як свідчать з'ясовані обставини справи, банки не повідомляли державного виконавця про спеціальний режим коштів боржника та не повертали виконавцю його постанову без виконання, що є прямим обов'язком банку.
Стосовно визнання протиправною бездіяльності щодо не виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників, суд зазначає, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це його зовнішня форма поведінки, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
З аналізу зазначених норм права вбачається, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, зокрема, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. п. 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". В інших випадках повернення виконавчого документа нормативно мотивованих підстав для безумовного виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників законодавством не передбачені.
Оскільки правових підстав, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, якими б було зобов'язано державного виконавця виключити боржника з Єдиного реєстру боржників в разі звершення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» немає, тому відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача, та, як наслідок, і зобов'язувати відповідача зняти арешт з майна.
За схожих обставин, Верховний Суд сформував подібну правову позицію в постанові від 22.06.2020 (справа № 160/4015/19), згідно якої «вимоги п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, на підставі якої виконавчі провадження повернуті стягувачу, не входять до правових підстав виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників стосовно позивача, та які закріплені в ч. 1 ст. 9 Закону № 1404-VIII».
Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 у справі № 910/4404/17 зазначив, що Законом № 1404-VIII установлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають. Такий механізм запроваджено законодавцем з метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. З правового аналізу положень пункту 2 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII випливає, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутись до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, і також не позбавляє стягувача права звернутись до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, імперативні приписи частини сьомої статті 9 Закону № 1404-VIII установлюють, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників у випадку винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу виключно на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ.
Водночас пункт 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ, на підставі якого у спірних правовідносинах було повернуто виконавчий документ стягувачу у виконавчому провадженні, не входить до правових підстав виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.
Стосовно скасування обмеження у праві виїзду за межі України, суд зазначає наступне.
Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів
Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства, оскільки позивачем не надано жодного доказу про застосування державними виконавцями стосовно нього заходів примусового виконання у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у виконавчих провадженнях № 64430055, № 69606927, № 78260846.
Стосовно позовних вимог про бездіяльність відповідача 1, що полягає у невиконанні «доручення Міністерства юстиції № 60912/Ш від 30.04.2025 та нескасування незаконних заходів примусового впливу після завершення виконавчого провадження», суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки за результатами перевірки фактів, викладених у скаргах позивача, інформації, що міститься в автоматизовані системі виконавчого провадження, а також інформації, наданої Хортицьким відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управлінням 08.05.2025 за вих. № 2086/Ш-2609-26.2/26-52 було надано позивачу вичерпну відповідь, де було детально роз'яснено норми чинного законодавства, що регулюють питання, порушені заявником, з посиланням на конкретні норми чинного законодавства, роз'яснено підстави та умови застосування та скасування заходів примусового виконання у виконавчих провадженнях, за якими позивач є боржником, тощо. Копію вказаної відповіді було направлено Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України.
Інші позовні вимоги, в тому числі позовна вимога про стягнення з обох відповідачів солідарно компенсацію моральної шкоди в розмірі 50000,00грн за грубе порушення прав позивача, зокрема, обмеження права на вільне пересування, незаконне блокування банківських рахунків, включення до ЄРБ, ігнорування скарг, відкриття нового ВП на завершений документ, є похідними від попередніх вимог, у зв'язку з чим задоволенню також не підлягають.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.
При цьому, суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не надав, натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність свого рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 287, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69002, м.Запоріжжя, вул.Залізнична, 9а, код ЄДРПОУ 43315529), Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69076, м.Запоріжжя, вул.Василя Сергієнка, буд.48-А, код ЄДРПОУ 35037233) про визнання бездіяльності протиправною, скасування обмежень, визнання постанови незаконною та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.08.2025.
Суддя Ж.М. Чернова