04 серпня 2025 року Справа № 280/508/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ»
до - Львівської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
22 січня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» (далі по тексту - позивач) до ЛЬВІВСЬКОЇ МИТНИЦІ (далі по тексту - відповідач, Митниця), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА 209000/2024/900558/2 від 01.07.2024 ЛЬВІВСЬКОЇ МИТНИЦІ;
- визнати протиправною та скасувати картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002107 від 01.07.2024 ЛЬВІВСЬКОЇ МИТНИЦІ;
- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бімаркет» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 844, 80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп.).
Позовна заява подана представником позивача Трафимовою Ю.Ю., яка діє на підставі довіреності б/н від 02.12.2024.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що позивачем виконані усі умови, визначені Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ) для забезпечення можливості перевірити та підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Посилається на те, що виявлені митним органом розбіжності в поданих документах не відповідають фактичним обставинам, а твердження відповідача про наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, є безпідставними. Крім того, у запиті про надання додаткових документів відповідачем не вказано, які саме виявлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства України та такими, що підлягають скасуванню з вищезазначених підстав. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 27.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/508/25 без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву через систему « Електронний суд» 06.02.2025 за вх. № 5816 у якому Відповідач зазначив, що митний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Митним кодексом України та чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Зазначає, що документи, подані разом з митною декларацією на виконання частини 2 статті 53 МК України містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, декларанту були надіслані повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Представником позивача, через систему «Електронний суд» 11.02.2025 подано відповідь на відзив, за вх. № 6556, у якій Позивач зазначає про те, що наданий відповідачем відзив на позов жодним чином не спростовує твердження та аргументи позивача стосовно суті позовних вимог.
Також, позивач не погоджується із твердженнями відповідача, викладеними ним у відзиві на позовну заяву, та вважає безпідставним прохання відповідача відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Інші доводи та аргументи позивача є аналогічними доводам, викладеним ним у позовній заяві.
Відповідач не скористався правом на подання заперечень на відповідь на відзив.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
16 вересня 2019 р. між компанією "PT LUCKY INTERCOCO", Індонезія (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бімаркет», Україна (Покупець) було укладено міжнародний контракт № 104. Згідно п.1.1. до умов цього контракту Продавець зобов'язаний поставити, а Покупець сплатити та прийняти товар походження Індонезія. Відповідно до п. п. 3.1. Контракту № 104 відвантаження Товару здійснюється товарними партіями, згідно до підписаних між Сторонами Специфікацій до цього контракту. Умови поставки - згідно до підписаних між сторонами Специфікаціями до цього Контракту. Пунктами 4.1., 5.1. міжнародного контракту № 104 від 16 вересня 2019 р. передбачено, що ціна за одиницю ТОВАРУ визначається в специфікації, яка оформляється на кожну поставлену партію ТОВАРУ і є невід'ємною частиною КОНТРАКТУ. Умови оплати кожної партї товару визначаються у відповідній Специфікації до цього Контракту, яка є його невід'ємною частиною. 27 грудня 2023 року між Продавцем та Покупцем була підписана Специфікація № 54, відповідно до умов якої Продавець зобов'язується поставити, а Покупець сплатити та прийняти Товар походження Індонезія, урожай 2024: - м'якоть кокосового горіха висушена подрібнена (крихта) медіум (вміст жиру 65% +/- 3%) (код УКТЗЕД 0801110000), в кількості 21 МТ нетто, за ціною: USD 2075,00 / МТ CFR Constanta , Румунія (Incoterms 2010).- м'якоть кокосового горіха висушена подрібнена (крихта) файн (вміст жиру 65% +/- 3%) (код УКТЗЕД 0801110000), в кількості 10 МТ нетто, за ціною: USD 2025,00 / МТ CFR Koper, Словенія (Incoterms 2010).- м'якоть кокосового горіха висушена подрібнена (крихта) файн (вміст жиру 50% +/- 3%) (код УКТЗЕД 0801110000), в кількості 11 МТ нетто, за ціною: USD 1310 / МТ CFR Koper, Словенія (Incoterms 2010). Загальна вартість товару за цією специфікації: USD 78235,00 (сімдесят вісім тисяч двісті тридцять п'ять доларів США, 00 центів). Платіж за товар, поставлений в рахунок цього Контракту, має бути здійснений в доларах США, в такий спосіб: USD 78235,00 (сімдесят вісім тисяч двісті тридцять п'ять доларів США, 00 центів) - проти надання Продавцем оригіналів документів, які вказані у Специфікації № 54, та направлених на адресу надану Покупцем.
01.07.2024 для здійснення митного оформлення вказаного товару декларантом позивача подано до митного органу електронну митну декларацію (ЕМД) № 24UA209170053771U0 від 01.07.2024, в якій заявлено до митного оформлення товар походження Індонезія на умовах поставки CFR Koper, Словенія (Incoterms 2010): 1. Висушена і подрібнена(крихта) м'якоть кокосового горіха,не оброблена яким-небудь чином, без додавання цукру, для використовування в кулінарії:кокосова стружка-файн (вміст жиру 65% +/- 3%), в кількості 10 000 кг нетто, розф. в паперові мішки по 25 кг нетто, врожай 2024 року, виробник-Індонезія, дата виготовлення - 04/2024 р., термін придатності - 10/2025 р. Без ГМО, застосовується в харчовій промисловості, 2. Висушена і подрібнена (крихта) м'якоть кокосового горіха, не оброблена яким-небудь чином, без додавання цукру, для використовування в кулінарії: кокосова стружка - м'якоть кокосового горіха висушена подрібнена (крихта) файн (вміст жиру 50% +/- 3%), в кількості 11 000 кг нетто, дата виготовлення - 04/2024 р., термін придатності - 10/2025 р. Без ГМО, врожай 2024 року, виробник-Індонезія, експортер “PT.LUCKY INTERCOCO», Індонезія, вантажоодержувач - ТОВ «Торговий дім «Бімаркет» Україна, 69083, м. Запоріжжя, вул. Шевчука, буд. 4А.
Митна вартість товару визначена за першим методом (за ціною контракту) - 22 489,43 доларів США, з урахуванням вартості витрат на надання послуг транспортно-експедиторського обслуговування та транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.
Разом із митною декларацією № 24UA209170053771U0 від 01.07.2024 декларантом надано документи на підтвердження заявленої митної вартості товару (графа 44 МД): Зовнішньоекономічний договір (контракт) - контракт № 104 від 16 вересня 2019 р.; додаткова угода б/н від 11.01.2024 р. до контракту контракт № 104 від 20.02.2023 (про зміну ареси); Специфікація № 54 від 27.12.2023 до контракту № 104 від 16.09.2019, пакувальний лист від 25.04.2024; рахунок-фактура (інвойс) № 159/LIC-CSV/IV/2024 від 25.04.2024; коносамент № ONEYMESE02902900 від 03.05.2024; сертифікат про походження товару - № 0018165/MDN/2024 від 08/05/24 року; сертифікат виробника б/н від 25/04/2024 р.; сертифікат про відсутність ГМО від 25.04.2024 р.; сертифікат здоров'я SR.01.06 від 17/05/2024 р.; сертифікат якості від виробника від 25.04.2024 на стружку кокосу жирністю 50%; сертифікат якості від виробника від 25.04.2024 на стружку кокосу жирністю 65%; копія митної декларації країни відправлення (експортна декларація) № 00003083541820240425000472 від 26.04.2024; фітосанітарний сертифікат серії EU SI/182356 від 27/06/24 року; Договір про митно-транспортне обслуговування від 20.11.2023 з ALPHA POLARIS, Словенія; Рахунок-фактура (інвойс) № 326-2024; автотранспортна накладна № 00286 від 26.06.2024; транзитна декларація (Т1)- № 24SI009043504204K0 від 27.06.2024. Договір доручення на надання транспортно-експедиторських послуг № 0002 від 17 квітня 2023 р. з ФОП ОСОБА_1 ; Заявка № 174 на перевезення вантажу (міжнародне) від 26.06.2024. Довідка від 28.06.2024 про витрати по доставці вантажу. Рахунок на оплату по доставці вантажу № 123 від 28.06.2024 всього на суму 121 380, 00 грн без ПДВ; Лист ТОВ «Торговий дім «Бімаркет» від 27.06.2024 в митні органи про те, що страхування товару ТОВ «Торговий дім «Бімаркет» не проводилось.
01.07.2024 Митниця направила уповноваженій особі позивача повідомлення з вимогою надання додаткових документів такого змісту: «Необхідно подання додаткових документів для підтвердження митної вартість відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення), - виписки з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прескуранти (прайс-листи) виробника товару; -копію митної декларації країни відправлення;-виписки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
Декларантом позивача подано додаткові документи: Прайс лист від постачальника товару “PT LUCKY INTERCOCO» б/н від 27.12.2023.
За результатами розгляду додатково поданих документів, Митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА 209000/2024/900558/2 від 01.07.2024, відповідно до якого зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами проведеного опрацювання встановлено:
- відповідно до графи 16, 23 CMR № 00286 від 26.06.2024 вбачається, що перевізником виступає FOP GOZDA Vasyl Vasylovych. Однак, відповідно до наданого рахунку фактури № 123 від 28.06.2024, щодо надання транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Kozina (Словенія)-ЧОП, виставлений ФОП ОСОБА_1 . Документи, що визначають договірні відносини з FOP GOZDA Vasyl Vasylovych, відсутні, що позбавляє можливість перевірки правильності нарахування транспортних витрат у повному обсязів
- до митного оформлення надано інвойс № 326-2024 від 27.06.2024 на оплату комплексного митно-транспортного обслуговування відповідно до договору б/н від 20.11.2023. Відповідно до такого інвойсу умовами оплати за таким слугувала 100% передоплата до видачі Т1 (транзитної декларації). Відповідно до наданої транзитної декларації (Т1) № 24SI009043504204K0 така складена 27.06.2024. При цьому, будь-яких платіжних документів на підтвердження здійснення оплати за надані послуги, які б у тому числі дозволяли б здійснити перевірку числових значень складових митної вартості, декларантом до митного оформлення не надано.
Зазначено, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Також зазначено, що декларантом на вимогу митного органу надіслано прайс - лист. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано та Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Застосовано метод 2б, (ст. 60 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості для товару № 1 та товару №2 слугувала: МД № UA209230/2024/38451 від 29.04.2024. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Крім того, Митницею прийнято та надіслано Позивачу картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002107 від 01.07.2024.
01.07.2024 вищезазначений товар був випущений у вільний обіг на підставі ст. 55 МКУ за МД № 24UA209170054138U6.
Вважаючи протиправними рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 МК України).
Згідно з ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 ст.52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
За правилами ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За положеннями ч.1 ст. 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 256 МК України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов'язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.
При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості лише у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у подібних правовідносинах, зокрема, але не виключно, у постановах від 27.03.2020 (справа № 540/2605/18), від 06.05.2020 (справа № 140/1713/19), від 02.07.2019 (справа № 804/1416/16), від 30.07.2018 (справа № 804/16582/14), від 05.06.2018 (справа № 804/475/16), від 02.06.2022 - (справа № 460/2674/20) тощо.
Необхідно також зауважити, що Законом України № 227-V від 05.10.2006 "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м.Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).
Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А "Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)" у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв'язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.
Рекомендації Європейської економічної комісії ООН № 18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.
Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: "На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства".
Отже, митний орган може додатково вимагати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи, за результатами розгляду поданих позивачем документів Митниця направляла декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів, водночас вказане повідомлення не містило жодної інформації про виявлені розбіжності у поданих документах, у тому числі, що стосуються складових митної вартості.
Отже, додаткові документи витребувані Митницею безпідставно.
Крім того, суд вважає, що вказані митним органом в оскаржуваному рішенні розбіжності в поданих документах не могли бути підставою для витребування додаткових документів та коригування заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки подані позивачем для митного оформлення товару документи були достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості і у своїй сукупності не викликали сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про ціну товару та інші складові митної вартості.
Так, вказані Митницею розбіжності стосувались ненадання до митного оформлення документів, що визначають договірні відносини з FOP GOZDA Vasyl Vasylovych.
Суд зазначає, що до МД № 24UA209170053771U0 від 01.07.2024 р. надавався Договір доручення на надання транспортно-експедиторських послуг № 0002 від 17 квітня 2023 р. з ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до п.1 Предмет договору Експедитор (ФОП ОСОБА_1 ), який діє за дорученням клієнта (ТОВ «Торговий дім «Бімаркет») бере на себе зобов'язання виконати і організувати виконання визначених за цим Договором послуг по доставці вантажу, транспортом залучених третіх осіб (перевізників або експедиторів) і у зв'язку з цим зобов'язується: 1.1.Укладати з третіми особами Договори перевезення вантажу та інші Договори, необхідні для організації перевезення вантажу. Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.ст.1, 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
Таким чином, за умовами вищезазначеного Договору доручення на надання транспортно-експедиторських послуг № 0002 від 17 квітня 2023 р., ФОП ОСОБА_1 мала право залучати інших перевізників, з якими у ТОВ «Торговий дім «Бімаркет» і не було договірних відносин. Крім того, у заявці на перевезення вантажу (міжнародне) № 174 від 26.06.2024 до Договору доручення на надання транспортно-експедиторських послуг № 0002 від 17 квітня 2023 р. про перевезення вантажу Kozine (Словенія) - Копер (п/п Чоп )-Львів (Україна), Довідці від 28.06.2024 про витрати по доставці вантажу Kozine (Словенія) - Копер (п/п Чоп )-Львів (Україна) ; Рахунку на оплату по доставці вантажу № 123 від 28.06.2024, які надавались до МД № 24UA209170053771U0 від 01.07.2024, вказано автотранспорт: держ. номер НОМЕР_1 з причепом держ. номер НОМЕР_2 , що повністю збігається з даними, які зазначені в CMR № 00286 від 26.06.2024.
Також, вказані Митницею розбіжності стосувались ненадання до митного оформлення банківських платіжних документів, що підтверджують оплату комплексного митно-транспортного обслуговування відповідно до договору б/н від 20.11.2023.
Судом встановлено, що витрати на послуги з митно-транспортного обслуговування були включені позивачем до складу митної вартості, і на підтвердження таких сум позивач надав до митного оформлення Договір про митно-транспортне обслуговування від 20.11.2023 з ALPHA POLARIS, Словенія; рахунок-фактура (інвойс) № 326-2024 на послуги митно-транспортного обслуговування до Договору про митно-транспортне обслуговування від 20.11.2023 з ALPHA POLARIS, Словенія. Крім того, оплата за послуги, пов'язані із наданням комплексних послуг митно-транспортного обслуговування на підставі інвойсу № 326-2024 від 27.06.2024 була здійснена 01.07.2024, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 28 від 01.07.2024, вже після митного оформлення.
У постанові від 03.04.2018 у справі № 809/322/17 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів, які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
У наданих позивачем документах достатньою мірою розкрито вартісний показник отриманих послуг з митно-транспортного обслуговування, транспортування товару, тоді як відповідач під час проведення консультацій не зазначав про недостатність поданих декларантом документів на підтвердження таких витрат. Водночас, Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому подані позивачем документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 10.11.2020 у справі № 280/1853/19.
З урахуванням обставин справи та досліджених доказів суд приходить до висновку, що Львівською митницею не доведено наявність правових підстав для прийняття Рішення про коригування митної вартості товарів № UА 209000/2024/900558/2 від 01.07.2024.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд зазначає, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно практики ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, а саме, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України», «Щокін проти України»).
Згідно частини 7 статті 54 МКУ на митний орган покладається обов'язок аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі не вірно визначено митну вартість товарів, інакше митна вартість вважається визнаною автоматично.
Отже, Львівська митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Виходячи з того, що метод визначення митної вартості за ціною договору є основним, то для застосування другорядних методів визначення митної вартості, митним органом має бути повно викладено доводи, з посиланням на положення закону, що свідчать про неможливість визнання митної вартості за першим, основним методом.
Відповідач, при здійсненні митного оформлення товарів за резервним методом не спростував контрактну ціну та не обґрунтував неможливість визначити митну вартість на підставі наданих позивачем документів. Відповідач також не підтвердив аргументованими доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі 825/1900/17 від 05 травня 2021 року.
Верховний Суд у своїх рішеннях зауважує, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа № 260/718/19; 27 квітня 2020 року справа № 140/804/19).
У постанові від 30 квітня 2020 року по справі № 820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Надаючи правову оцінку прийняттю Львівською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209170/2024/002107 від 01.07.2024, яка є предметом спору у цій справі суд виходить з наступного.
Згідно з частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Як зазначено у пункті 7.1 Розділу VІІ «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України № 631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за № 1360/21672 (надалі «Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»), у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову (пункт 7.2 Розділу VІІ «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа»).
У поданій до суду оскаржуваній Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення зазначені причини відмови, у зв'язку з прийняттям Львівською митницею рішенні про коригування митної вартості товарів № UА 209000/2024/900558/2 від 01.07.2024.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товару після отримання від позивача документів. Відповідач необґрунтовано витребував у позивача додаткові документи.
Отримавши від декларанта документи, які, на думку суду, підтверджують правильність задекларованої митної вартості товару за основним методом, відповідач з порушенням норм права здійснив застосування резервного методу.
На думку суду позивачем доведено обґрунтованість визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції) та безпідставність застосування відповідачем другорядного методу.
З урахуванням приписів частини другої статті 2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № 209000/2024/900558/2 від 01.07.2024 та відповідно, картка відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002107 від 01.07.2024, які прийняті Львівською митницею, прийняті не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню.
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина 1 статті 9 КАС України).
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп.) (з урахуванням коефіцієнту 0,8 згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір») за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень, яким допущено прийняття протиправних рішень.
Керуючись статтями 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бімаркет» (69083, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Шевчука, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 36065518) до Львівської митниці (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання дій протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА 209000/2024/900558/2 від 01.07.2024 Львівської митниці.
Визнати протиправною та скасувати картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002107 від 01.07.2024 Львівської митниці.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бімаркет» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 04 серпня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький