про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
01 серпня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2463/25
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючої судді Калинич Я.М. розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про заборону вчиняти дії,
У провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.03.2025 року та внесення актуальних даних про виключення ОСОБА_1 з військового обліку згідно з п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби) до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» й Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №559.
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2025 року шляхом внесення актуальних даних про виключення ОСОБА_1 з військового обліку згідно з п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку) до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» й Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №559.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести військово-облікові документи ОСОБА_1 у відповідність до наявних відомостей щодо непридатності ОСОБА_1 до військової служби.
4. Визнати протиправними дії відповідача щодо мобілізації ОСОБА_1 та скасувати постанову Позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 до військової служби, оформлену довідкою від 25.03.2025 року, щодо встановлення ступеню придатності до військової служби та наказ про мобілізацію (про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації) від 25.03.2025 року у частині, що стосується ОСОБА_1 .
До Закарпатського окружного адміністративного суду 31 липня 2025 року надійшла заява про забезпечення позову, шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , у особі його посадових осіб та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо призову та переміщення ОСОБА_1 до військової частини з метою проходження військової служби та зупинення дії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 березня 2025 року про мобілізацію (про призов на військову службу під час загальної мобілізації) в частині, що стосується громадянина ОСОБА_1 до набрання законної сили рішення суду у справі.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що станом на подання заяви у додатку Резерв+ оновилася інформація і зараз висвітлюється розшук позивача, відтак позивач вважає, що існує очевидний ризик того, що відносно нього може бути вчинено дії або прийнято рішення про переміщення його до військової частини, в тому числі в зону бойових дій, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав.
Відповідно до частини першої ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про розгляд даної заяви без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно із частиною 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
Суд зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Відтак, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18 та від 13.07.2023 у справі №640/16003/22.
Суд, окрім іншого, акцентує увагу й на тому, що очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.
Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
В контексті наведеного, оцінюючи доводи та аргументи заявника, суд зауважує, що вони не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Так, у позовній заяві та заяві про забезпечення позову не наведено достатніх та переконливих доводів про очевидну протиправність оскаржуваних бездіяльності, дій та рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому вказані обставини підлягають доведенню в ході розгляду даної адміністративної справи, а тому, задоволення заяви про забезпечення позову на даному етапі розгляду справи буде вирішенням судом позовних вимог по суті та виходом за межі підстав для забезпечення позову, які передбачені статтею 151 КАС України.
Окрім того, у заяві про забезпечення позову не зазначено про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що наданий до заяви від 31.07.2025 року скріншот з мобільного застосунку «Резерв+» станом на 30.07.2025 року з зазначенням інформації «Вас розшукує ТЦК від 10.05.2025» також не може бути безумовним доказом вчинення відповідачем активних дій щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та його переміщення для проходження військової служби до військової частини (навчального центру).
На переконання суду, посилання заявника на можливість його направлення до військової частини (навчального центру) та ймовірного настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд також зауважує, що військовий обов'язок не може вважатися негативним наслідком, оскільки закріплений у законодавстві України, а захист Вітчизни є Конституційним обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
Положенням пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Отже, заборона, яку просить застосувати позивач в порядку забезпечення позову, не є співмірною з заявленими позовним вимогами, випливає з рішення, яке не є предметом оскарження у даній справі.
За встановлених судом обставин, суд вважає, що станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави стверджувати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Я. М. Калинич