04 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/20453/24
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування рішення,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Іноземне підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" (далі - ІП "Євроголд Індезтріс ЛТД") із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000273/2 від 09.08.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/007281 від 09.08.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що уповноваженою особою позивача подано до Житомирської митниці митну декларацію для митного оформлення імпорту товару - посуд та прибори столові або кухонні, з фарфору. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару за ціною договору, разом з митною декларацією декларант надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Однак відповідач безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, що відповідно призвело до надмірної сплати митних платежів. При цьому, жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей, наявних ознак підробки або відсутності всіх відомостей відповідач не надав.
11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі на 11.12.2024.
03.12.2024 до суду надійшов відзив на позов Житомирської митниці (а.с. 65-69), в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що під час проведення відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, встановлено розбіжності у поданих документах та запропоновано декларанту надати додаткові документи.
На вимогу митного органу були надані додаткові документи, проте вони також не підтвердили заявлену митну вартість товару, а тому митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару.
З наведених підстав відповідач вважає, що рішення відповідача прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, тому у задоволенні позову просить відмовити.
11.12.2024 розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено у зв'язку із неявкою представника відповідача на 16.01.2025.
16.01.2025 підготовче засідання було перенесене на 05.02.2025 у зв'язку із перебуванням головуючої судді у відпустці.
05.02.2025 протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження у справі та призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 05.03.2025.
05.03.2025 розгляд справи було відкладено у зв'язку із клопотання представника позивача через його хворобу на 02.04.2025.
02.04.2025 в судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, наданих поясненнях. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду, прийнятою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 02.04.2025 суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
28.11.2023 ІП "Євроголд Індезтріс ЛТД" (покупець) та Beijing Meihua Forever Smp. & Exp.Corp.Ltd. (продавець) уклали контракт №3/157/23 (надалі за текстом - контракт), відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує товари для дому, посуд та кухонне приладдя, а також картонне пакування для них (далі - товар), відповідно до специфікацій, що є невід'ємними частинами контракту.
Згідно з п. 2.1. контракту, умови поставки кожної окремої партії товару зазначаються у відповідній специфікації. Країна призначення - Україна (відповідно до умов постачання Інкотермс 2020 р.)
Відповідно до п. 3.3. контракту, загальна сума контракту становить 200 000,00 (двісті тисяч) доларів США.
П. 4.1. контракту визначено, що оплата здійснюється на умовах зазначених у відповідній специфікації. Комісійні банку на території покупця за рахунок покупця, на території продавця - за рахунок продавця.
28.11.2023 між покупцем та продавцем підписано специфікацію №1 до контракту, якою сторони визначили асортимент, кількість, ціну та загальну вартість товару на суму 17 645,60 доларів США.
Сторони в даній специфікації визначили умови поставки та умови оплати: 30% попередня оплата при замовлені товару, 70% після відвантаження товару при пред'явленні продавцем копії коносаменту. Умовою поставки є FOB (Інкотермс 2020) Циндао (Китай).
На виконання умов контракту 15.01.2024 позивач здійснив попередню оплату в сумі 5 293,68 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №127 з вказанням призначення платежу - попередня оплата за контрактом №3/157/23 від 28.11.2023.
29.04.2024 між позивачем та ТОВ "ДСВ Логістика" оформлено заявку №SIEV00121180 до договору транспортного експедирування №Е-04/2019 від 15.05.2019, відповідно до якої ТОВ "ДСВ Логістика" (експедитор) організовує перевезення та експедирування вантажів замовника назва яких зафіксована в пункті 2 вказаної заявки.
Відповідно до пункту 2 цієї заявки, замовник надає на перевезення «stone ware», що в перекладі українською мовою - кам'яний посуд. Пункт відвантаження Китай. Кінцевий пункт доставки: м. Житомир, вул. Промислова, 1/154. Погоджено в цій заявці також вартість послуги, яка сплачується позивачем експедитору в розмірі 6 050 дол. США.
15.05.2024 позивач здійснив остаточний розрахунок на користь продавця в сумі 12 351,92 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №180 з вказанням призначення платежу - попередня оплата за контрактом №3/157/23 від 28.11.2023.
Beijing Meihua Forever Smp. & Exp.Corp.Ltd. здійснив відвантаження товару контейнер GLBU5067836 в порту Циндао (Китай) про що свідчить митна декларація на експорт товарів №421320240000086196 до пункту призначення Гданськ (Польща).
В матеріалах справи є повідомлення від 07.08.2024 позивачу, що контейнер GLBU5067836, в якому перевозиться вищенаведений товар переадресовано в порт Гдиня (Польща) відповідно до arrival notice від лінії MNS. Після прибуття контейнеру в порт Гдиня, товар був перевантажений на автомобільний транспорт експедитора та доставлений на митну територію України.
07.08.2024 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Житомир- центральний» з метою імпорту товару «посуд та прибори столові або кухонні, з фарфору», код згідно із УКТЗЕД - 6911100000, що ввозився на адресу ІП «Євроголд Індестріз ЛТД», подано митну декларацію № 24UA101020028177U4. Митну вартість товару заявлено декларантом за основним методом. Разом з митною декларацією подавалися такі документи:
- 4104 - контракт № 3/157/23 від 28.11.2024;
- 4103 - специфікація № 1 від 28.11.2024 до Контракту № 3/157/23 від 28.11.2024;
- 0380 - комерційний інвойс № H23CT3029 від 08.04.2024;
- 3001 - платіжна інструкція в іноземній валюті № 180 від 15.05.2024;
- 3001 - платіжна інструкція в іноземній валюті № 127 від 15.01.2024;
- 0705 - коносамент № SIEV00121180 від 29.04.2024;
- 0730 - автотранспортна накладна (CMR) № 2118 від 25.07.2024;
- 3007 - довідка № SIEV00121180 від 25.07.2024;
- 3004 - рахунок на оплату № UA00091487 від 21.07.2024;
- 3007 - заявка № SIEV00121180 від 29.04.2024.
В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Житомирська митниця дійшла висновку, що документи, подані для митного оформлення містили розбіжності не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, вартість товару № 1 є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.
Внаслідок вищезазначеного, декларанту надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації (в т.ч. для підтвердження витрат на транспортування); 2) прайс-лист виробника товару; 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 4) копію митної декларації країни відправлення.
09.08.2024 на адресу митниці від декларанта надійшла заява від 08.08.2024 № 7001 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації (внесення змін до електронного інвойсу графи 31 та щодо логотипу) та декларантом додатково надані такі документи:
- комерційна пропозиція від 28.11.2023;
- копія митної декларації країни відправлення № 421320240000086196 від 09.05.2024 з перекладом на українську мову;
- переписка засобами електронної пошти;
- документ «arrival_notice»
- контейнерна карта.
У відзиві представник відповідача зазначає, що під час опрацювання документів встановив, що декларант листом від 08.08.2024 повідомила митницю про те, що судно було переадресоване в порт Гдиня, про що надала лист (електронна пошта) від експедитора, контейнерну карту, видану в Гдині. Однак, лист від експедитора надано у вигляді витягу з особистої переписки засобами електронної пошти, за змістом якої не можливо пересвідчитись, чи є особа, яка надає відомості про переадресацію контейнеру уповноваженим представником експедитора ТОВ «ДСВ Логістика», адже відповідно до умов Договору транспортного експедирування № E-04/2019 від 15.05.2019 уповноваженою особою експедитора є директор департаменту морських та авіаційних перевезень Краснова О.В. Надана переписка з електронної пошти свідчить про адресата - Bogdan Slutskyi; повноваження даної особи митниці не відомі.
Документ під назвою «arrival_notice» містить відомості про транспортний (перевізний) документ, на підставі якого переміщувався товар морським транспортом (meduqr45468), відмінний від коносамента, що наданий до митного оформлення - WMSS24043664. Крім того, товарно-супровідні документи не містять даних про те, що лінією з перевезення оцінюваної партії товару є саме Mediterranean Shipping Company. Документ під назвою «arrival_notice» не містить даних про джерело його отримання (створення), а також відміток (підпис або печатка), абсолютної URL- адреси в мережі Інтернет для перевірки достовірності наведених у документі даних.
Додатково наданий переклад на українську мову копії митної декларації країни відправлення № 421320240000086196 від 09.05.2024 поданий у неналежній якості (дрібний шрифт, зображення нечітке, розмите), що позбавляє митний орган можливості ідентифікувати назви граф документа та наведених у них відомостей. Крім того, частина документа містить дані на китайській мові (не зазнала перекладу), які можуть мати вплив на правильність визначення митної вартості.
Додатково надана комерційна пропозиція від 28.11.2023 не містить відміток про її схвалення продавцем товару та набуття даним документом чинності.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проведено консультацію, в ході якої декларанту надавалася інформація щодо вартості подібного товару та інформувалося про вищезазначені розбіжності у документах.
Під час консультації декларантом документи не надавались.
Представник відповідача зазначає, що позивач не надав такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації (в т. ч. для підтвердження витрат на транспортування товару); 2) прайс-лист виробника товару; 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів Житомирською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000273/2 від 09.08.2024, а саме вирішено здійснити коригування на рівні 3,14 дол. США за штуку за резервним методом 6 (шостим) на підставі цінової інформації товару, яка зазначена у ЕМД від 25.06.2024 № 24UA209150007258U9.
На виконання прийнятого рішення митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/007281 від 09.08.2024.
У подальшому товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації №24UA101020028493U9 від 09.08.2024 із забезпеченням сплати митних платежів у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України - 340 238,56 грн.
Позивач, не погоджуючись із такими рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як видно із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 9, 10 статті 264 МК України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною 12 статті 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд враховує наступне.
Відповідач вважає, що переадресування судна в порт Гдиня не підтверджено належними доказами і відповідно, відомості про вартість та спосіб переміщення товару з м. Гданськ до м. Гдиня митниці не надано.
Зазначає, що документ під назвою «arrival_notice» містить відомості про транспортний (перевізний) документ, на підставі якого переміщувався товар морським транспортом (meduqr45468), відмінний від коносамента, що наданий до митного оформлення - WMSS24043664 не містить даних про джерело його отримання (створення), а також відміток (підпис або печатка), абсолютної URL- адреси в мережі Інтернет для перевірки достовірності наведених у документі даних.
Крім того, додатково наданий переклад на українську мову копії митної декларації країни відправлення № 421320240000086196 від 09.05.2024 поданий у неналежній якості (дрібний шрифт, зображення нечітке, розмите), що позбавляє митний орган можливості ідентифікувати назви граф документа та наведених у них відомостей. Крім того, частина документа містить дані на китайській мові (не зазнала перекладу), які можуть мати вплив на правильність визначення митної вартості. Додатково надана комерційна пропозиція від 28.11.2023 не містить відміток про її схвалення продавцем товару та набуття даним документом чинності.
Суд критично оцінює дані висновки з огляду на наступне.
Відповідно до ст.361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Суд зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постановах від 19.02.2019 р. по справі № 805/2713/16-а, від 14.06.2022 у справі №809/257/17.
Суд вказує, що предметом контракту укладеного 28.11.2023 ІП "Євроголд Індезтріс ЛТД" (покупець) та Beijing Meihua Forever Smp. & Exp.Corp.Ltd. (продавець) №3/157/23 є товар із найменуванням, зазначеним у специфікації.
На виконання умов контракту 15.01.2024 та 15.05.2024 позивач здійснив попередню оплату в сумі 5 293,68 дол. США, та остаточну оплату в сумі 12351,92 дол. США, що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті №№127,180 з вказанням призначення платежу - оплата за контрактом №3/157/23 від 28.11.2023.
Стосовно транспортування вантажу суд зазначає, що Beijing Meihua Forever Smp. & Exp.Corp.Ltd. здійснив відвантаження товару контейнер GLBU5067836 в порту Циндао (Китай) про що свідчить митна декларація на експорт товарів №421320240000086196 до пункту призначення Гданськ (Польща).
В матеріалах справи є повідомлення від 07.08.2024 позивачу, що контейнер GLBU5067836, в якому перевозиться вищенаведений товар переадресовано в порт Гдиня (Польща) відповідно до arrival notice від лінії MNS. Після прибуття контейнеру в порт Гдиня, товар був перевантажений на автомобільний транспорт експедитора та доставлений на митну територію України.
В коносаменті на перевезення океаном №WMSS240436664 від 13.05.2025 де відправником товару є Beijing Meihua Forever Smp. & Exp.Corp.Ltd. а отримувачем позивач вказано, що контейнер GLBU5067836 перевозиться компанією MSC (Mediterranean Shipping Company) Leni FJ419W.
Проаналізувавши в сукупності надані документи суд вважає, що транспортування вантажу до міста Гдиня підтверджується та arrival notice від лінії MNS, яким повідомлено про зміну місця прибуття товару є внутрішнім документом компанії перевізника MSC.
Відтак вказане зауваження відповідача жодним чином не впливає на митну вартість ввезеного позивачем товару.
Таким чином, під час митного оформлення декларантом було надано достатньо документів, визначених ч.2 ст.53 МК України, на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору, будь-які розбіжності відсутні.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом не доведено, що основні документи, подані декларантом, містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, чи мали місце ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, як того вимагає ч.3 ст.53 МК України для виникнення права у митного органу витребувати додаткові документи.
Враховуючи відсутність підстав для витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України, митний орган в подальшому діяв протиправно, витребовуючи такі документи від позивача.
Таким чином, в ході даного судового розгляду суд дійшов висновку, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.
Тобто, позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб'єкт владних повноважень дійшов хибного висновку щодо неможливості їх врахування для митного оформлення товару за основним методом.
З огляду на викладене, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару є надуманими та ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 20.07.2023 року по справі № 640/22572/20.
Разом з тим, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування індивідуальних ознак товару, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.
Тобто застосування вказаного методу без наявності відповідних висновків щодо оцінки вартості оцінюваного та взятого для порівняння товару не може вказувати на об'єктивність та правомірність такого методу митного оцінювання товару. У даному випадку зазначених висновків митним органом наведено не було, вказано лише номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що митним органом безпідставно проведено коригування заявленої митної вартості товару, а тому рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000273/2 від 09.08.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/007281 від 09.08.2024 слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При вирішенні питання про відшкодування витрат, пов'язаних із перекладом на українську мову документів, складених іноземним мовою (письмових доказів у справі), суд керується приписами частин п'ятої - восьмої статті 137 КАС України, згідно з якими розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертів казів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та годиною, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на бік, який заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №160/7049/19, які полягають у такому: «…Склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з'ясувати, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо…
Враховуючи вищевикладене, позивачу підлягає відшкодуванню сума сплаченого судового збору в розмірі 4844,80 грн та витрати на послуги перекладу документів на суму 2880 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" (вул. Промислова, буд.1/154, м. Житомир, 10025. ЄДРПОУ: 32265502) до Житомирської митниці (вул.Перемоги, 25, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000273/2 від 09.08.2024 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/007281 від 09.08.2024.
Стягнути на користь Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці судові витрати в розмірі 7 724 (сім тисяч сімсот двадцять чотири) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 04 серпня 2025 р.
04.08.25