про залишення позовної заяви без руху
04 серпня 2025 року м. Житомир справа №240/18804/25
категорія 108020200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледіс +" до Житомирської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картку відмови,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледіс +" звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати картку відмови №UA101020/2024/007892 від 26.12.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2025/000090/3 від 25.02.2025.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Статтею 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Таким чином, згідно зі змістом ст. 94 КАС України кожний письмовий доказ, наданий до позову, повинен бути засвідченим в порядку, встановленому чинним законодавством, або самим позивачем, якщо оригінал доказу знаходиться у нього.
Частиною 1 статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно з статтею 12 Закону України "Про судоустрій і статус судів" судочинство в Україні провадиться державною мовою. Застосування інших мов у судочинстві здійснюється у випадках і порядку, визначених законом.
Згідно з частиною першою статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (частина третя статті 15 КАС України).
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Відповідно до статті 79 Закону України "Про нотаріат" нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Відтак, при зверненні із позовною заявою позивач разом із документами, які виготовлені на іноземній мові, повинен надати належним чином засвідчені переклади вказаних документів на державну мову.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледіс +" долучило до позовної заяви документи, які виготовлені на іноземній мові, однак, не надало при цьому до суду засвідчених перекладів цих документів.
Частиною 3 статті 161 КАС України, визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання вищезазначених вимог законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледіс +" додало до позовної заяви платіжну інструкцію від 16.07.2025 №30873248 про сплату судового збору в розмірі 3446,46 гривень.
Разом з тим, ознайомившись зі змістом заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледіс +" позовних вимог, суд прийшов до висновку, що судовий збір сплачений позивачем у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір".
Статтями 1, 2 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з статтею 3 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання юридичною особою позову немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледіс +" вбачається, що предметом спірних правовідносин є: рішення про коригування митної вартості від 25.02.2025 №UA101000/2025/000090/3 та картка відмови в митному оформленні товару від 26.12.2024 №UA101020/2024/007892.
Рішенням про коригування митної вартості митний орган визначає митну вартість, за якою необхідно здійснити митне оформлення товару, що тягне за собою необхідність сплати податку на додану вартість, акцизний збір та/або інші митні платежі у збільшеному розмірі. Відповідно рішення про коригування митної вартості впливає на майновий стан декларанта. Враховуючи вищенаведене, безпосереднім наслідком прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів є зміна майнового стану позивача, а відтак, позовна вимога про скасування такого рішення за своїм змістом являється вимогою майнового характеру.
Натомість, позовна вимога про скасування картки відмови в митному оформленні товару є вимогою немайнового характеру.
З наведеного слідує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ледіс +" у позовній заяві об'єднано позовну вимогу майнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару) та немайнового характеру (визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації).
Позиція щодо визначення кількості позовних вимог у справах про оскарження рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації висловлено Верховним Судом у справах №826/4715/16 та №813/713/18.
При цьому, ціна позову у позовній вимозі про скасування рішення про коригування митної вартості товару становить різницю показників митної вартості товару, визначених контролюючим органом та позивачем. Такий висновок судді відповідає позиції Верховного Суду в ухвалі від 21.01.2019 по справі №826/5126/18 (К9901/983/19).
В позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледіс +" зазначено, що ціну позову за позовну вимогу про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 25.02.2025 №UA101000/2025/000090/3 становить 229763,94 грн.
Таким чином, розмір судового збору, що підлягає сплаті за позовну вимогу про оскарження рішення про коригування митної вартості від 25.02.2025 №UA101000/2025/000090/3 становить 3446,46 гривень (229763,94 грн х 1,5 % = 3446,46 грн).
В свою чергу, розмір судового збору за позовну вимогу немайнового характеру про визнання протиправною та скасуванні картки відмови в митному оформленні товару від 26.12.2024 №UA101020/2024/007892 становить 1 прожитковий мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2025 року, тобто 3028,00 гривень.
Отже, загальний розмір судового збору, який Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледіс +" має сплатити за подання до суду даного позову становить 6474,46 гривень (3446,46 грн + 3028,00 грн).
Однак, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3446,46 гривень.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Ледіс +" необхідно доплатити судовий збір у розмірі 3028,00 гривень.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, чинне процесуальне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Враховуючи, що предметом спірних правовідносин є картка відмови в митному оформленні товару від 26.12.2024 №UA101020/2024/007892, то моментом, коли позивач дізнався про порушення своїх прав в цій частині позовних вимог є дата прийняття цієї картки.
Відтак, саме з 26.12.2024 для Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледіс +" розпочався шестимісячний процесуальний строк на звернення до суду з позовом в частині позовних вимог, які стосуються оскарження картки відмови в митному оформленні товару від 26.12.2024 №UA101020/2024/007892, та відповідно закінчився вказаний строк 26.06.2025.
Разом з тим, з даним позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледіс +" звернулась 25.07.2025, а тому пропустило визначений в статті 122 КАС України процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду, в частині позовних вимог, які стосуються оскарження картки відмови в митному оформленні товару від 26.12.2024 №UA101020/2024/007892.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В порушення вимог ч. 6 ст. 161 КАС України позивач не подав до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледіс +" слід залишити без руху та встановити йому строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- належним чином засвідчених перекладів усіх додатків до позовної заяви, які складені іноземною мовою;
- клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, які стосуються оскарження картки відмови в митному оформленні товару від 26.12.2024 №UA101020/2024/007892;
- доказу (оригіналу платіжного документа) сплати судового збору в розмірі 3028,00 гривень.
Платіжні реквізити для сплати судового збору:
Отримувач коштів: ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37976485
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA048999980313181206084006797
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу*;101; код ЄДРПОУ позивача; Судовий збір, за позовом ТОВ "Ледіс+", Житомирський окружний адміністративний суд.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледіс+" залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя І.Е.Черняхович