Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про поновлення строку звернення до суду
01 серпня 2025 року Справа №200/4067/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 162 Закону України "Про відпустки" за 2024-2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статті 162 Закону України "Про відпустки" за 2024-2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.
Ухвалою суду від 06.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву, який повинен бути складений та поданий за правилами, встановленими ст.162 КАС України.
У позовній заяві вказано, що відповідь на заяву про заяву про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій було надано 31.03.2025. Оскільки позивач не одержував письмове повідомлення про суми нараховані та виплачені йому при звільненні, вважає, що моментом, коли йому стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні є дата отримання відмови у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій військовою частиною НОМЕР_2 - 31.03.2025. А тому, в розумінні статті 233 КЗпП вважаю, що трьох місячний строк звернення до суду закінчується 30.06.2025. У зв'язку з цим, просив вважати строк звернення до суду пропущеним із поважних причин та керуючись положеннями статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України поновити строк звернення до суду.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, крім іншого, вказано, що позовна заява подана 03.06.2025, тобто з пропущенням строку позовної давності. При звільнення з військової служби військовослужбовцю на руки видається витяг із наказу по стройовій частині в якому зазначаються види грошової допомоги та компенсацій які будуть йому виплачені на день звільнення. Також, за адвокатський запит військовою частиною було надіслано довідку про розміри нарахувань та виплат, за період служби у військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до наданих до позовної заяви документів встановлено, що позивач отримав цю довідку 19.02.2025.
При вирішенні клопотання позивача суд виходить з наступного.
Приписами ч.1 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.ч.1, 2 ст233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Вирішуючи питання конкуренції норм КАС та КЗпП, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі №280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відтак на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, поширюється дія норми частини другої статті 233 КЗпП України стосовно тримісячного строку звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд враховує, що наказ про звільнення позивача від 10.01.2025 № 10 не містить відповідних відомостей про суми, нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати. Таких відомостей не містить і довідка про розміри нарахувань та виплат за період служби в військові частині НОМЕР_2 з 24.11.2024 по 10.01.2025, яка отримана представником позивача 19.02.2025.
Позивач через свого представника звернувся до відповідача з заявою про надання інформації, чи була використана щорічна основна та додаткова відпустки ОСОБА_1 у повному обсязі - за весь період військової служби: якщо так, надати витяги з наказів про вибуття/прибуття з щорічної основної та додаткової відпустки; внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 10.01.2025 № 10, а саме в частині: зазначенням інформації про використану/невикористану основну відпустку за 2023-2025 роки; зазначенням інформації про використану/невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки; нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023-2025 роки; нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки.
Відповідь на заяву про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій було надано військовою частиною НОМЕР_2 31.03.2025.
03.06.2025 після отримання згаданого листа відповіді від військової частини НОМЕР_2 позивач звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів із позовом.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному - строк звернення до суду.
У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії" визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи "Бочан проти України", "Смірнова проти України", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії" та інші).
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п.29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява № 48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal").
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 по справі № 160/2551/19.
Дослідивши доводи позивача, викладені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду щодо поважності пропуску останнього, враховуючи, що остаточно інформацію про порушення своїх прав, яке обумовило предмет спору в цій адміністративній справі, позивач дізнався з листа від 31.03.2025 та звернувся до суду з позовною заявою 03.06.2025, суд приходить до висновку про визнання поважними причин пропуску звернення до суду та поновлення позивачу строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 243, 248 КАС України, суд -
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.С. Зеленов