Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
04 серпня 2025 року Справа №200/5412/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (адреса 85302, Україна, Покровський р-н, Донецька обл., місто Покровськ, вулиця Мандрика, будинок, 7 ЄДРПОУ 40109058) про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області «по особовому складу» від 13 червня 2022 року №262 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області по прийняттю наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії» за наслідками якого видано наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13 червня 2022 року № 652 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Донецькій області та їх покарання";
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області по ознайомленню ОСОБА_1 з наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії», за наслідками якого видано наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13 червня 2022 року № 652 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Донецькій області та їх покарання";
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13 червня 2022 року № 652 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Донецькій області та їх покарання" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області поновити ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 13 червня 2022 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 40109058) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , IBAN:) заробітну плату в розмірі грошового забезпечення старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області за час вимушеного прогулу по дату фактичного розрахунку;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 час з 13.06.2022 по дату поновлення на роботі до вислуги років.
Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою від 23 липня 2025 року суд залишив позовну заяву без руху, визнати неповажними причини пропущення строку звернення до суду із даним позовом, встановив позивачу строк 10 днів з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення із позовом до суду, із зазначенням інших причин пропуску строку звернення до суду з позовом, а також надати докази поважності причин його пропуску.
4 серпня 2025 року від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення із позовом до суду.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, клопотання про поновлення строку звернення із позовом до суду, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Заявлений у цій справі спір виник із відносин публічної служби ОСОБА_1 , тому до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Ухвалою суду від 20.06.2025 в адміністративній справі № 200/4333/25 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Надано позивачу термін протягом десяти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання: перекладу українською мовою, доданих позивачем до позовної заяви письмових доказів, викладених іноземною мовою; докази звернення позивача до роботодавця щодо встановлення факту видання спірних наказів; лист поштової служби США та докази його отримання позивачем; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску. Ухвала набрала законної сили 20.06.2025.
Ухвалою суду від 21.07.2025 в адміністративній справі № 200/4333/25 суд повернув позовну заяву позивачу у зв'язку із не усуненням недоліків. З матеріалів справи № 200/4333/25, що позивач отримав ухвалу суду від 20 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» 23 червня 2025 року, та не відреагував на ухвалу суду жодним чином до 21 липня 2025 року, тобто майже впродовж місяця. Клопотань про продовження строку для усунення недоліків позивачем суду не заявлялося.
22 липня 2025 року позивач повторно подав позовну заяву, яка була повернута в адміністративній справі № 200/4333/25.
Разом з позовною заявою позивач надав суду клопотання про поновлення строків на подання позовної заяви, в якому просив поновити ОСОБА_1 строк на подання позовної заяви, визнавши поважними причини його пропуску.
В обґрунтування даного клопотання позивач зазначив, що наказ про звільнення зі служби відповідачем позивачу не направлявся та не надавався для ознайомлення в установлений законом спосіб, про останній стало відомо лише 31.12.2022 під час телефонного дзвінка керівництву позивача, тому позивач переконаний, що строк подання первинної позовної заяви позивачем не пропущений, позов подався виключно тому, що позивач мав дізнатися у встановлені законом строки про своє звільнення, але через протиправну бездіяльність відповідача останній не виконав свої обов'язки передбачені ЗУ «Про Національну поліцію» та іншими нормативно правовими актами, що не позбавляє позивача можливості реалізувати свої процесуальні права у звуженому обсязі. На час прийняття оскаржуваних рішень відповідача перебував у місті Маріуполь, яке у зв'язку з повномасштабною збройною агресією РФ з лютого 2022 року опинилося в умовах блокади, активних бойових дій та подальшої окупації. Через гуманітарну катастрофу, руйнування інфраструктури та повну відсутність комунікацій, позивач не мав жодної можливості своєчасно дізнатися про наявність відповідних наказів чи отримати належну правову допомогу. Змушений був переховуватися у місті Маріуполі, без доступу до засобів зв'язку та офіційної інформації. Унаслідок інтенсивних обстрілів, руйнувань інфраструктури та відсутності зв'язку позивач не мав можливості отримати належну інформацію про прийняті щодо нього управлінські рішення, звернутися за юридичною допомогою чи підготувати позовну заяву.
З огляду на небезпеку для життя та здоров'я, а також загрозу репресій, позивач був змушений переховуватися у місті Маріуполі тривалий час без доступу до електронного зв'язку, правової підтримки, електронного підпису або навіть базових побутових умов. Це унеможливлювало не лише звернення до суду, але й ознайомлення зі своїми правами та становищем як особи, що перебувала на службі в Національній поліції України. Лише після евакуації з тимчасово окупованої території та виїзду до Сполучених Штатів Америки з гуманітарною метою, після часткової стабілізації мого життєвого становища, йому вдалося зібрати документи, підтвердити факт мого службового становища, отримати консультації з правових питань та вжити заходів для звернення до суду. Додатково повідомляє, що в силу складного матеріального становища після втрати житла, майна та джерел доходу, звернення до юридичних консультантів або адвокатів в Україні було об'єктивно ускладнене. Тільки після евакуації з окупованої території та виїзду до Сполучених Штатів Америки, йому вдалося частково стабілізувати побутове та правове становище, отримати консультації адвоката, а також зібрати документи, необхідні для звернення до суду.
Зазначає, що про оскаржуваний наказ від 13.06.2022 “по особовому складу» № 262 о/с дізнався тільки 31.12.2022 та до цього дня вважав, що звільнений за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію, через направлення відповідного рапорту. Тобто якщо обраховувати місячний строк звернення до суду з дати коли позивач дізнався про видання спірного наказу, то першим днем відліку строку є наступний день, після вказаної дати, а саме з 01.01.2023.
Звертає увагу суду, що одразу в той же день після того як дізнався про підставу звільнення звернувся до суду із власноручно складеною стислою позовною заявою та обґрунтовано вважав, що вчинив всі необхідні дії для звернення до суду, які вимагає законодавство. Натомість лист про недоставлення поштового відправлення позивачем отримано 06.06.2025 повторно із позовною заявою він звертається 13.06.2025 тобто через 6 днів, тобто з дня первинного звернення до дня повторного звернення сукупно пройшло 7 днів, тому позивач вважає що місячний строк звернення до суду ним дотримано.
У період з 14.06.2022 по 30.12.2022 та з 01.01.2023 по 05.06.2025 у позивача наявні поважні обставини, які від волі позивача жодним чином не залежали, усунути останні об'єктивно не було можливості, як і вплинути на них та за умови переконання позивача про звільнення зі служби за власним бажанням ще у лютому 2022 року, тобто були наявні обставини, які об'єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду, з причин які від позивача не залежали. З огляду на наведене, позивачем реалізовано право звернення до суду на 7 день, тобто в межах 31 дня місячного терміну звернення до суду.
З позовної заяви та доданих матеріалів судом з'ясовано, що наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13.06.2022 № 262/ос позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 13.06.2022. В наказі про звільнення, як підстава звільнення зазначено наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13.06.2022 № 643. В позовній заяві позивач зазначає, що про існування вказаних наказів дізнався лише 31.12.2022.
У позовній заяві позивач зазначає, що знаходиться на території США з 18.12.2022.
Суд не приймає посилання на те, що з 01.01.2023 по 05.06.2025 у позивача були наявні поважні обставини, які від волі позивача жодним чином не залежали, оскільки позивач 31.12.2022 направив поштою позов до суду. Позивач, звернувшись до закладу надання поштових послуг, мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про стан його поштового відправлення. Позивач не звертався до суду для отримання інформації щодо стану розгляду його позовної заяви впродовж 2,5 років. З наданих документів також не вбачається, що у грудні 2022 року позивач надсилав саме позовну заяву щодо спірних правовідносин.
З приводу посилання позивача на американську систему права, правосуддя тощо суд зазначає, що позивач мав об'єктивну можливість звернутися до посольства України в США для отримання необхідних консультацій та допомоги, однак доказів такого звернення не надано.
Позивач обраховує строк звернення до суду з 06.06.2025. Однак, навіть з цього часу позивачем пропущений місячний строк звернення до суду. Подання позову та в подальшому його повернення судом у зв'язку із неусуненням позивачем недоліків не перериває строк позовної давності. Позивач з червня 2025 року зареєстрований в підсистемі Електронний суд, мав цілком об'єктивну можливість звертатися до суду з будь-якими заявами та клопотаннями.
З приводу подання рапорту про звільнення за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію суд зазначає, що позивач від відповідача не отримував копії наказу про його звільнення за власним бажанням, протягом тривалого часу не звертався до відповідача стосовно надання інформації щодо розгляду його рапорту. Отже, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що він вважав, що звільнений за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію. Доказів звернення до органу пенсійного фонду з заявою призначити йому пенсію позивач суду не надав.
Отже, суд вважає, що впродовж періоду з січня 2023 по липень 2025 року у позивача була цілком об'єктивна та реальна можливість звернутися із позовом до суду.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року (справа “Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Зі змісту заяви про поновлення строку не вбачається, що позивач був позбавлений реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.
Суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 зазначено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав та здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 806/2321/16.
Таким чином, обставини якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду, суд вважає неповажними. Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, суду не надано.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Конституційний Суд України у рішенні № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Так, за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
При цьому поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії “права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).
Як вже зазначалося суддею раніше, з огляду на предмет оскарження у цій справі та характер спірних правовідносин, застосованим у цій справі є саме частина п'ята статті 122 КАС України, тобто, за загальним правилом, оскарження спірного наказу відповідача повинно було відбуватися протягом одного місяця з дня, коли позивач дізнався про порушення його прав щодо проходження публічної служби.
З аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
З урахуванням наведеного, суддя зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
КАС України не пов'язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у позивача впродовж майже трьох років з грудня 2022 року, коли він дізнався про наказ про його звільнення від 13 червня 2022 року, була цілком об'єктивна та реальна можливість звернутися своєчасно із позовом до суду після усунення тих причин, які заважали це зробити у 2022 році.
У заяві про поновлення строку для звернення до суду від 1 серпня 2025 року позивач не навів жодних нових поважних причин пропущення строку.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено, дана позовна заява підлягає поверненню.
Суд зазначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі наведеного, керуючись статтями 169, 171, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення із позовом до суду.
2. Визнати неповажними причини пропущення позивачем строку звернення до суду із даним позовом.
3. Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (адреса 85302, Україна, Покровський р-н, Донецька обл., місто Покровськ, вулиця Мандрика, будинок, 7 ЄДРПОУ 40109058) про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повернути позивачу.
4. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
5. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
6. Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
7. Повний текст ухвали складений та підписаний 4 серпня 2025 року.
Суддя С.В. Смагар