Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 серпня 2025 року Справа№200/3551/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач), через свого представника - адвоката Варбана Олександра Валентиновича, діючого на підставі ордеру серії АН №1692836 від 15 травня 2025 року, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі-відповідач), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якій просить, з урахуванням уточного позову який надійшов до суду 21 травня 2025 року:
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 3 квітня 2025 року №047050031310 про відмову у призначені позивачу пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнати неправомірним та скасувати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 26 березня 2025 року із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 20 вересня 1984 року по 01 вересня 1992 року та періодів знаходження на обліку в Центрі зайнятості з 21 червня 1995 року по 30 жовтня 1995 року та з 13 травня 1998 року по 07 травня 1999 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 26 березня 2025 року вона звернулася із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, рішенням від 03 квітня 2025 року №047050031310 позивачу було відмовлено у призначені пенсії за віком. Вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки має достатньо стажу, для призначення пенсії за віком.
Ухвалою суду від 20 травня 2025 року позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк 7 днів для надання уточненої позовної заяви з чітко викладеним змістом позовних вимог в прохальній частині позовної заяви.
21 травня 2025 року до суду надійшла уточнена позовна заява від представника позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
30 травня 2025 року від відповідача надійшли докази по справі.
02 червня 2025 року від третьої особи надійшли письмові пояснення до позову.
02 червня 2025 року судом отримано від відповідача відзив на позов.
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи, що обов'язок про надання документів чинним законодавством покладено на заявника. У зв'язку з недостатністю документів, та відповідного стажу, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з чим, відповідач просить у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовити в повному обсязі.
В письмових поясненнях, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначило наступне.
ОСОБА_1 звернулася із заявою від 26.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Страховий стаж позивачки на дату звернення становить 24 роки 07 місяців 23 дні.
До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 06.03.1984 серії НОМЕР_1 :
- з 20.09.1984 по 01.09.1992, оскільки наявне виправлення в даті наказу на звільнення;
- 21.06.1995 по 30.10.1995, з 13.05.1998 по 07.05.1999 період отримання допомоги по безробіттю, оскільки записи про припинення не містять підстави.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.04.2025 № 047050031310 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Зазначає, що Головним управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні. У зв'язку щ чим, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову позивачу в повному обсязі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України згідно з паспортом серії НОМЕР_2 виданий Костянтинівським МВ УМВС України в Донецькій області 5 вересня 2001 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зареєстроване місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010.
26 березня 2025 року позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
На момент звернення позивача до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком їй виповнилось 60 років.
Заява була розглянута за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047050031310 від 3 квітня 2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В рішенні про відмову зазначено наступне.
Страховий стаж складає 24 роки 7 місяців 23 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи:
- з 20.09.1984 по 01.09.1992, оскільки наявне виправлення в даті наказу на звільнення;
- 21.06.1995 по 30.10.1995, з 13.05.1998 по 07.05.1999 період отримання допомоги по безробіттю, оскільки записи про припинення не містять підстави.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії №047050031310 від 3 квітня 2025 року, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею ст. 62 Закону №1788-ХІІ 1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (в редакції, чинній станом на час прийняття спірного рішення) (далі - Порядок № 637), також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка (п. 1).
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Таким чином, відповідно до діючого законодавства основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, за період є трудова книжка; а у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №057350009077 від 23 січня 2025 року до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 06.03.1984 серії НОМЕР_1 , а саме:
- з 20.09.1984 по 01.09.1992, оскільки наявне виправлення в даті наказу на звільнення;
- 21.06.1995 по 30.10.1995, з 13.05.1998 по 07.05.1999 період отримання допомоги по безробіттю, оскільки записи про припинення не містять підстави.
Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 06 березня 1984 року, позивач:
- з 19 вересня 1984 року по 01 вересня 1992 року позивач працювала молодшим продавцем в управлінні торгівлі виконкому Костянтинівської міської ради народних депутатів, звільнена за переведенням в державне торгово-виробниче підприємство «Фея» (записи №№5-7);
- з 21 червня 1995 року почата виплата по безробіттю, 30 жовтня 1995 року припинена виплата по безробіттю (запис № 12):
- з 13 травня 1998 року почата виплата допомоги по безробіттю, 07 травня 1999 року припинена виплата допомоги на підставі ст. 30 п. 1 Закону України «Про зайнятість населення» (записи №№17-18).
Фактично вищевказані періоди роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємства, на якому позивач працювала.
Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці та зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питання про призначення пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 6 лютого 2018 року по справі № 677/277/17.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Тому наявність певних недоліків у трудовій книжці, на які посилається відповідач, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи згідно із записами у трудовій книжці.
Суд констатує, що у трудовій книжці позивача наявні відповідні записи про роботу у спірний період, тому ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження страхового (трудового) стажу.
У постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року по справі № 607/4451/16-а викладено правову позицію, згідно якої сама по собі відсутність записів у трудовій книжці чи відсутність індивідуальних відомостей про застраховану особу (сплату страхових внесків в ПФУ) не може бути достатнім та належним доказом підтвердження відсутності трудових відносин.
Також суд вважає необхідним зазначити, що при дослідженні трудової книжки позивача у даті та номері наказу про звільнення не мається виправлень, а погане читання обумовлено почерком відповідальної особи яка здійснювала заповнення трудової книжки.
Більш того слід зазначити, що звільнення відбулося за переведенням до Державного торгівельно-виробничого підприємства «ФЕЯ» у зв'язку із комерціалізацією. Наступний запис трудової книжки свідчить про те, що з 01 вересня 1992 року я була прийнята до державного торгівельно-виробничого підприємства «ФЕЯ» за переведенням на ту саму посаду «продавця», що свідчить про безперервність стажу.
Отже, такий період також має бути зарахований до стажу позивача, а саме період роботи позивача з 19 вересня 1984 року по 01 вересня 1992 року, а також перебування її у центрі зайнятості в період з 21 червня 1995 року по 30 жовтня 1995 року та з 13 травня 1998 року по 07 травня 1999 року відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачає зарахування до стажу роботи періоду одержання допомоги по безробіттю.
Окрім цього суд зазначає, що згідно із пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що Пенсійний фонд, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, зобов'язаний збирати, перевіряти певні обставини та відомості, які необхідні для вирішення питання щодо призначення пенсії, для чого останньому надається тримісячний термін.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при вирішення питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з'ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17).
Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.
З огляду на вищезазначене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в в Дніпропетровській області від 3 квітня 2025 року №047050031310 про відмову у призначені позивачу пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає скасуванню.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Згідно з квитанцією про сплату №9LL9-9F61-U29Е від 15.05.2025 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету України, позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 969,00 грн.
Разом із цим суд зазначає наступне.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон України «Про судовий збір») за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору встановлена - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року № 3460-IX, з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць у розмірі 3 028,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання даного адміністративного позову підлягало до сплати судовий збір у розмірі 968,96 грн (3 028,00 грн * 0,4 * 0,8 = 968,96 грн).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору в розмірі 968, 96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (зареєстроване місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд.3; код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 3 квітня 2025 року №047050031310 про відмову у призначені позивачу пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 26 березня 2025 року із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 19 вересня 1984 року по 01 вересня 1992 року та періодів знаходження на обліку в Центрі зайнятості з 21 червня 1995 року по 30 жовтня 1995 року та з 13 травня 1998 року по 07 травня 1999 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (зареєстроване місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) на ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.О.Черникова