04 серпня 2025 рокуСправа №160/17636/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.06.2025 року № 047150031051 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1-5/2018 (764/15) з 06.03.2025 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 26 травня 2025 року позивачка звернулася до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як водій міського пасажирського транспорту. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.06.2025 року № 047150031051 відповідач безпідставно відмовив позивачеві у призначенні такої пенсії, посилаючись на не досягнення позивачкою пенсійного віку та необхідного стажу. Позивачка уважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах, а вказане рішення відповідача є незаконним, порушує її права та інтереси, оскільки винесено без врахування останнім приписів абзаців п. «б» ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», висновків рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1/-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15). Таким чином, не погоджуючись з вищевказаною відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
09 липня 2025 року до суду від Головного управління ПФУ в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі. На обґрунтування зазначає, що частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахування і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058), якій набрав чинності 01.01.2004. Відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 ) передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше .30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. Відповідно до п.8 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту(автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв,- після досягнення 55 років і за наявності трудового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. Вік позивача на день звернення до органів Пенсійного фонду 50 років. На підставі наданих позивачем документів, страховий стаж позивача складає 29 років 10 місяців 3 дні. Пільговий стаж позивача за списком № 2 - 20 років 11 місяців 22 днів. За доданими документами до страхового та пільгового стажу позивача зараховано всі періоди робот. Дата з якої позивач матиме право на пенсійну виплату - 06.03.2030. Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області правомірно та на законних підставах винесло рішення №047150031051 від 02.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, а відповідно позовні вимоги позивача - незаконні, безпідставні, а отже не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 26.05.2025 Позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду країни із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як водій міського пасажирського транспорту відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява ОСОБА_1 , про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як водій міського пасажирського транспорту, розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та винесено Рішення від 02.06.2025 № 047150031051 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку. Страховий стаж позивачки становить 29 роки 10 місяць 3 дні, пільговий стаж роботи водієм міського пасажирського транспорту, становить 20 років 11 місяців 22 дні. Станом на дату звернення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як водій міського пасажирського транспорту, позивачка досягла віку 50 року, враховуючи п. 8 ч. 2 ст.114 Закону 1058-IV необхідний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як водій міського пасажирського транспорту, становить 55 років.
Позивачка вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним, тому звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Суд враховує, що не є спірними страховий стаж позивачки 29 років, 10 місяців, 03 дні та пільговий стаж водієм міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) 20 років, 11 місяців, 22 дні.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
При вирішенні спору по суті суд виходить з зазначеного вище та викладеного нижче.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до п. «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Встановлено, що Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (набрав чинності 01.04.2015 року) до п. «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» були внесені зміни, згідно яких водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Тобто вказаним Законом було збільшено для жінок, зокрема, пенсійний вік з 50 років до 55 років.
Відповідно Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII (набрав чинності 11.10.2017 року) Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було доповнено ст.114, згідно з п.8 ч.2 якої, на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Отже, з 01.10.2017 року п. «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулювалися питання призначення пенсії водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв), згідно яких, однією з умов призначення цього виду пенсії, зокрема для жінок, досягнення ними пенсійного віку 55 років.
Встановлено, що Рішенням Конституційного суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано неконституційними ст.13, ч.2 т.14, пункти б-г ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII. Застосуванню підлягають ст.13, ч.2 ст.14, пункти б-г ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.
Отже, з 23.01.2020 року існують Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пільгових пенсій, зокрема, водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв), а саме: п. «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 року № 1-рп/2020 та п. 8 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII. Зокрема ці Закони мають розбіжності щодо пенсійного віку для жінок.
Суд, уважає, що при призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах, пенсійний орган був зобов'язаний застосувати п. «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 року №1-рп/2020, як більш сприятливий для неї.
Суд зазначає, що згідно із наявними в матеріалах справи доказами ОСОБА_1 набула до 01.04.2015 необхідний 10-ти річний пільговий стаж для призначення пенсії за віком за Списком № 2 (а.с.7).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон № 1788 був прийнятий раніше за Закон № 1058.
Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якого положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788 всі інші положення, чого зроблено не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи встановлено, що на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії за віком від 26.05.2025 року вона досягла 50-річного віку, та мала страховий стаж 29 роки 10 місяців 3 дні та пільговий стаж роботи водієм міського пасажирського транспорту - 20 років 11 місяців 22 дні, що не заперечувалось відповідачем.
Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.06.2025 № 047150031051 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 року №1-рп/2020, є незаконним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. з ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 року №1-рп/2020 з 06.03.2025 року
Судом встановлено, що при подачі позову, позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивачки.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням судді Коренева А.О. у щорічній відпустці, судове рішення по справі ухвалене у перший робочий день судді.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.06.2025 року № 047150031051 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1-5/2018 (764/15) з 06.03.2025 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев