28 липня 2025 рокуСправа №160/14408/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
19.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідачі), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046050023897 від 07 березня 2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пенсійного віку та яким відмовлено у зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.01.2004 по 08.02.2021 та з 20.07.2021 по 31.12.2024 згідно довідки № 2646/24 від 31.12.2024; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.01.2004 по 08.02.2021 та з 20.07.2021 по 31.12.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 30 листопада 2024 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 на підставі заяви про призначення пенсії № 199 від 27.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - «Список № 2») відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046050023897 від 07 березня 2025 року позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку. Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 09.06.2025 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано матеріали пенсійної справи позивача.
11.04.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує про задоволення позовних вимог та в обґрунтування зазначає, що надана позивачем заява від 27.02.2025 була розглянута в порядку екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.03.2025 №046050023897 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком № 2 у зв'язку із недосягненням пенсійного віку, оскільки на дату звернення вік позивача становить лише 50 років замість необхідних 55 років, передбачених Законом № 1058-IV. Також, представник зазначає, що згідно наданої довідки від 31.12.2024 №2647/24, яку видано КП “Дніпропетровській обласний медичний центр соціально значущих хвороб Дніпропетровської обласної ради», період пільгової роботи позивача з 01.10.2003 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі, а з 01.01.2004 по 08.02.2021, з 20.07.2021 по 31.01.2025 - в одинарному розмірі.
02.07.2025 засобами системи «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання ухвали від 23.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046050023897 від 07 березня 2025 року позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, та зазначено, що вік заявника становить 50 років 02 місяці 28 днів, страховий стаж - 31 рік 02 місяця 03 дні, пільговий стаж за Списком №2 - 21 рік 01 місяць 20 днів; за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.
Листом від 08.04.2025 № 0400-010307-8/69456 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відповідь на адвокатський запит представника позивача, повідомило, що після набрання чинності Законом № 1058 з 1 січня 2004 року всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених відділеннях тільки для визначення права на пенсію. Таким чином, період пільгової роботи позивача з 01.10.2003 по 31.12.2003 зараховано в подвійному розмірі, а з 01.01.2004 по 08.02.2021, з 20.07.2021 по 31.01.2025 - в одинарному розмірі.
Позивач не погоджується із вказаними рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та у не зарахуванні подвійного стажу трудової діяльності, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Таким чином, з 01.01.2004 року таким законом є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, оскільки і Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», такого, що прийнятий пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції від 02.03.2015 р. № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015 року п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
За приписами п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Таким чином, навіть, після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017р.), яким текст Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Разом з цим, що Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Отже, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2148-VIII. Втім, правила вказаних законів є ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».
Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно п. 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.»
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, з дати набрання чинності вказаного рішення КСУ - 23.01.2020 року в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Відносно позивача правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 55 років за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Враховуючи ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Суд зазначає, що обрані відповідачем у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь позивача.
В даному випадку є діючими одночасно два закони, котрі відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком № 2 стосовно параметру вікового цензу.
Саме тому слід віддати перевагу у застосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.
Враховуючи, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивачу виповнилось 50 років 02 місяці 28 дні, суд доходить висновку, що позивач досягла необхідного віку для призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018 (746/15) від 23.01.2020 року.
З наявної в матеріалах справи копії оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.03.2025 №046050023897 вбачається, що станом на 27.02.2025 (звернення за призначенням пенсії) страховий стаж позивача становить 31 рік 02 місяця 03 дні, пільговий стаж за Списком №2 - 21 рік 01 місяць 20 днів (без урахування кратності відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Таким чином, на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивач досягла необхідного віку (50 років) та у неї наявний необхідний стаж для призначення такої пенсії (31 рік страхового стажу з 20 мінімально необхідних, та 21 рік пільгового стажу - з 10 мінімально необхідних).
З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.03.2025 №046050023897, яким відмовлено у призначенні позивачеві пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Суд наголошує, що вищезазначеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, яка набрала законної сили 03.11.2021. Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, визначеним у рішенні Верховного Суду та Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №360/3611/20.
Відповідно до ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Щодо не зарахуванні пенсійним органом до страхового стажу позивача для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.01.2004 по 08.02.2021 та з 20.07.2021 по 31.12.2024 у подвійному розмірі, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачами, ОСОБА_1 у період з 01.01.2004 по 08.02.2021 та з 20.07.2021 по 31.12.2024 працювала повний робочий день у КП «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» ДОР» на посадах медичної сестри по обслуговуванню туберкульозних хворих дитячого відділення легеневого туберкульозу, медичної сестри стаціонару відділення легеневого туберкульозу, медичної сестри стаціонару відділення з процедур відділення легеневого туберкульозу для дорослих, медичної сестри стаціонару відділення легеневого туберкульозу для дорослих, сестри медичної поліклініки дільничної диспансерно-поліклінічного відділення, сестри медичної поліклініки фтизіопульмонологічного амбулаторно-поліклінічне відділення, сестри медичної поліклініки (процедурна) фтизіопульмонологічного амбулаторно-поліклінічне відділення.
Наведений період роботи позивача не було зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788, оскільки з 1 січня 2004 року приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення» не застосовуються в частині обчислення стажу для розрахунку розміру пенсії та п.16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-VI встановлено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років, оскільки позивач не отримує пенсію за вислугу років як працівник сфери охорони здоров'я (позивач просить призначити пільгову пенсію за віком робота за Списком №2), а отже, позивач помилково наполягає на застосуванні положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при здійсненні розрахунку стажу та обчисленні періоду роботи за Списком №2 після 01.01.2004 в подвійному розмірі, що підтверджується копією листа відповідача-2 від 08.04.2025 №0400-010307-8/69456 та змістом відзиву відповідача-1.
Разом з тим, з 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Так, відповідачами не заперечується факт того, що у спірний період позивачка працювала у інфекційних закладах охорони здоров'я.
За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22 та від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд доходить висновку про порушення прав позивачки з боку відповідачів щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 01.01.2004 по 08.02.2021 та з 20.07.2021 по 31.12.2024 в інфекційних закладах у подвійному розмірі.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, враховуючи неправомірне рішення відповідача щодо відмови у призначенні пільгової пенсії у зв'язку з відсутністю пенсійного віку та неврахування страхового стажу у подвійному розмірі за періоди роботи з 01.01.2004 по 08.02.2021 та з 20.07.2021 по 31.12.2024, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.03.2025 №046050023897 підлягає скасуванню.
Прийнявши неправомірне рішення щодо відмови у призначенні пільгової пенсії, відповідач діяв поза межами статті 19 Конституції України та законів України, не визнавши право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту судом.
Враховуючи викладене, а також з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення (перерахунку) пенсії та визначення наявності підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), суд вважає за необхідне: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046050023897 від 07 березня 2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пенсійного віку та яким відмовлено у зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.01.2004 по 08.02.2021 та з 20.07.2021 по 31.12.2024 згідно довідки № 2646/24 від 31.12.2024; та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.01.2004 по 08.02.2021 та з 20.07.2021 по 31.12.2024; призначити ОСОБА_1 з 30 листопада 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 на підставі заяви про призначення пенсії № 199 від 27.02.2025.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968,96 грн, що документально підтверджується квитанцією № 3481-3542-4334-7504 від 16.05.2025 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046050023897 від 07 березня 2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пенсійного віку та яким відмовлено у зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.01.2004 по 08.02.2021 та з 20.07.2021 по 31.12.2024 згідно довідки № 2646/24 від 31.12.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.01.2004 по 08.02.2021 та з 20.07.2021 по 31.12.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 30 листопада 2024 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 на підставі заяви про призначення пенсії № 199 від 27.02.2025.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б, код ЄДРПОУ 20490012) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець