01 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 640/13445/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14.05.2019 № Ф-49506-17.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного соціального внеску 14.05.2019 № Ф-49506-17, якою ФОП ОСОБА_1 нараховано недоїмку в розмірі 20281,72 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки позивачем вчасно та у повному обсязі здійснено сплату єдиного внеску, що підтверджується відповідними квитанціями. З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 14.01.2020 замінено відповідача Головне управління ДФС у м. Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві.
Станом на 15.12.2022 - день набрання чинності Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX), адміністративну справу № 640/13445/19 Окружним адміністративним судом міста Києва не було розглянуто.
Згідно із частиною третьою статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Відповідно до статей 1, 2 розділу І Закону № 2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва. Утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Пунктом 2 розділу ІІ Закону № 2825-ІХ (в редакції Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» від 16.07.2024 № 3863-IX) установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Згідно із пунктом 10 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399 (далі - Порядок № 399), розподіл судових справ, які не розглянуті ОАСК та передані до КОАС, але не розподілені між суддями, передаються на розгляд та вирішення судам (крім судових справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України) шляхом їх автоматичного розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 399 відповідальною особою протягом семи робочих днів після отримання результатів автоматизованого розподілу судових справ на підставі протоколу формується перелік судових справ у електронній формі із застосуванням КЕП за формою, визначеною у додатку до Порядку, про визначені суди із зазначенням єдиних унікальних номерів судових справ.
Згідно із переліком судових справ за формою додатку 3 до Порядку № 399 адміністративна справа № 640/13445/19 передана на розгляд Волинського окружного адміністративного суду (https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/).
24.02.2025 справа № 640/13445/19 зареєстрована у Волинському окружному адміністративному суді та за результатами автоматизованого розподілу справи між суддями визначено склад суду (суддя Денисюк Р.С.) для розгляду цієї справи.
Ухвалою суду від 03.03.2025 вказану справу прийнято до провадження суддею Денисюком Р.С. та судовий розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову, мотивуючи тим, що наказом Державної казначейської служби України від 16.09.2013 № 130 затверджено довідник відповідності символу звітності класами професійного ризику виробництва та категоріями платників єдиного внеску. Зазначив, відповідно до пункту 1 розділу 2 Наказу Міністерства фінансів України від 12.02.2016 № 54 «Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рахунки 3719 відкриваються в розрізі категорій платників, визначених Законом № 2464. Відповідно до пункту 3 Наказу № 54 страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 ДФС, засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі за балансовим рахунком 3717 "Рахунки державних позабюджетних фондів" (далі - рахунок 3717) на ім'я фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Казначейством з власниками рахунків.
Отже, в разі сплати єдиного внеску відповідною категорією платників на невідповідний рахунок в одній інтегрованій картці платника податку виникає заборгованість з моменту настання зобов'язань, а в іншій - переплата.
В інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу «71040000» (для фізичних осіб-підприємців) обліковується нарахування єдиного внеску за січень-грудень 2017 року, І-ІV квартали 2018 року та І-ІІ квартали 2019 року як ФОП, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць. У зв'язку з тим, що сплата єдиного внеску в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу «71040000» обліковується не повному обсязі, в картці платника виникла недоїмка.
Водночас в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу «71010000» (єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності) обліковується переплата єдиного внеску (а.с. 26-27).
З огляду на наведене, вважає, що відповідачем правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-49506-17 від 14.05.2019. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 замінено відповідача Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з січня 2017 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що не є спірним у даній справі.
Як слідує з матеріалів справи, 13.03.2018 ГУ ДФС у м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного соціального внеску №Ф-49506-17, якою позивачу нараховані недоїмка в розмірі 10 156,00 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а. с. 17).
Не погоджуючись із вказаною вимогою від 13.03.2018 позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України, та рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 03.05.2018 № 6324/Л/99-99-11-02-02-25, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а вказану вимогу скасовано та вважати відкликаною з дати прийняття рішення. При цьому, ГУ ДФС у м. Києві зобов'язано винести та направити нову вимогу та привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів. ДФС України, в ході розгляду скарги ОСОБА_1 встановлено, що згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців) станом на 28.02.2018 становить 10156,00 грн. При цьому, в облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника обліковується подвійне нарахування єдиного внеску за ІV квартал 2017 року. Тому вимога від 13.03.2018 №Ф-49506-17 підлягає скасуванню. Водночас за обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів платника, станом на 28.02.2018 по коду класифікації 71010000 (єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності найманим працівникам) обліковується переплата єдиного внеску в сумі 5932,00 грн. При цьому повідомлено, що для зарахування сум єдиного внеску на відповідний рахунок скаржнику потрібно подати заяву на перерахування помилково сплачених коштів до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти (а.с. 18-20).
З січня 2018 року по березень 2019 року ОСОБА_1 сплачував єдиний внесок, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.04.2018 №9 на суму 2457,18 грн., від 18.07.2018 №13 на суму 2457,18 грн., від 04.01.2019 №15 на суму 2457,18 грн., від 10.01.2019 №17 на суму 2457,18 грн., від 15.04.2019 №20 на суму 2 754,18 грн., водночас зазначені суми були зараховані на відповідний рахунок (а.с. 12-16).
14.05.2019 ГУ ДФС в м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-46506-17, відповідно до якої станом на 30.04.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 20281,72 грн (а.с. 8).
Як встановлено судом, підставою для винесення оскаржуваної вимоги стало те, що згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців) станом на 28.02.2018 становить 10156,00 грн. При цьому, в облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника обліковується подвійне нарахування єдиного внеску за ІV квартал 2017 року. Водночас за обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів платника, станом на 28.02.2018 по коду класифікації 71010000 (єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності найманим працівникам) обліковується переплата єдиного внеску в сумі 5932,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною вимогою позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України, та рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 03.07.2019 № 30397/Л/99-99-11-02-02-25, скаргу залишено без задоволення, а вимогу - без змін (а.с. 9-11).
Будучи незгідним з вказаною вимогою ГУ ДФС у м. Києві, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частин п'ятої, шостої, сьомої статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Згідно з абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі (частина десята статті 9 цього Закону).
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону №2464-VI).
Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Статтею 45 Бюджетного кодексу України визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року №54 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 березня 2016 року за №330/28460) (далі - Положення), у відповідності до пункту 1 розділу II якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) ДФС та її територіальні органи відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування» (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.
Рахунки 3719 відкриваються на ім'я ДФС (далі - рахунки 3719 ДФС), на ім'я головних управлінь ДФС (далі - рахунки 3719 головних управлінь ДФС) та на ім'я головних управлінь ДФС у розрізі управлінь на правах відокремлених підрозділів (у тому числі державних податкових інспекцій у їх складі), державних податкових інспекцій у м. Києві (далі - рахунки 3719 у розрізі відокремлених підрозділів ДФС) на балансі Казначейства в розрізі категорій платників, визначених Законом.
Відкриття рахунків 3719 здійснюється на підставі заяв ДФС і головних управлінь ДФС та інших документів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.
Страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719 у розрізі відокремлених підрозділів ДФС.
Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 ДФС, об 11 год. 00 хв. наступного операційного дня засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі за балансовим рахунком 3717 «Рахунки державних позабюджетних фондів» (далі - рахунок 3717) на ім'я фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Казначейством з власниками рахунків.
Процедура зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - кошти) визначена Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 6 від 16.01.2016 (далі - Порядок №6).
Відповідно до пунктів 5 і 6 Порядку №6 повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3)помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719. Повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення (далі - заява).
Помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 Порядку №6, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-ІІІ (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної вимоги), під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Таким чином, оскільки всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів, то помилкове визначення рахунку для сплати ЄСВ не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми зобов'язання у визначений Законом №2464-VI строк, та, як наслідок, i для висновку про наявність у контролюючого органу підстав для нарахування недоїмки.
Навіть у випадку здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, така має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 березня 2019 року (справа №823/567/17), від 21 листопада 2019 року (справа №824/493/16-а), від 13 січня 2021 року (справа № 820/5282/17).
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2020 року у справі №821/844/17 зазначив, що штрафні санкції, передбачені Законом №2464-VI застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Отже, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.
Також, суд зауважує, що допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для Державного бюджету.
Крім того, суд зазначає, що у даному випадку ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання з єдиного податку до державного бюджету було здійснено 10.04.2018, 18.07.2018, 04.01.2019, 10.01.2019, 15.04.2019, проте така сплата помилково була здійснена на інший розрахунковий рахунок.
Перевіряючи доводи та аргументи, наведені сторонами, суд бере до уваги, що позивач своєчасно та в повному обсязі виконав покладене на нього зобов'язання зі сплати ЄСВ, допустивши при цьому помилку при визначенні розрахункового рахунку, на який ним сплачувався єдиний внесок, що призвело лише до тимчасового не відображення відповідної суми в його інтегрованій картці платника податку.
Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття оскаржуваної вимоги, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи досліджені в ході судового розгляду докази, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-49506-17 від 14.05.2019, а тому позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір у розмірі 768,40 грн., сплачений згідно квитанції від 16.07.2019 №1-2511К (а. с. 7).
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-49506-17 від 14.05.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ГУ ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Суддя Р.С. Денисюк