м. Вінниця
04 серпня 2025 р. Справа № 120/2761/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно застосував обмеження пенсії максимальним розміром під час проведених перерахунків з 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 07.03.2025 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 КАС України.
18.03.2025представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого ГУ ПФУ у Вінницькій області заперечує проти заявлених позовних вимог та вважає їх безпідставними. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VІ в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, чинній на час призначення позивачу пенсії, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. З огляду на викладене відповідач вважає, що в ГУ ПФУ у Вінницькій області відсутні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача в інший спосіб.
01.08.2025 представником відповідача до суду додатково подано клопотання , яким долучено копії розрахунків пенсії позивача за 2021 2022, 2023 роки.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази суд встановив, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ.
Так, судом з'ясовано, що відповідач з 01.02.2020, 01.02.2022, 01.02.2023 здійснив перерахунок пенсії позивача з урахуванням оновлених довідок, однак після проведеного перерахунку виплата пенсії позивача здійснювалась з урахуванням максимального розміру.
Відповідно до розрахунку пенсії за пенсійною справою № 0206004761 від 01.02.2021 розмір пенсії позивача складав 28680,51 грн, однак з урахуванням максимального розміру виплату пенсії проведено з розрахунку 17690,00 грн;
Відповідно до розрахунку пенсії за пенсійною справою № 0206004761 від 01.02.2022 розмір пенсії позивача складав 35588,17 грн, однак з урахуванням максимального розміру виплату пенсії проведено з розрахунку 19340,00 грн;
Відповідно до розрахунку пенсії за пенсійною справою № 0206004761 від 01.02.2023 розмір пенсії позивача складав 41469,04 грн, однак з урахуванням максимального розміру виплату пенсії проведено з розрахунку 20930,00 грн.
Вказані обставини не заперечуються сторонами.
Позивач з діями пенсійного органу щодо обмеження його пенсії максимальним розміром не погоджується, вважає їх протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 за № 3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Приймаючи таке рішення Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.
Отже у спірний період закон не передбачав обмеження пенсії осіб, які перебували на військовій службі, максимальним розміром.
Правильність такої позиції додаткового підтверджена рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Таким чином обмеження позивачу максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України.
Отже, аналізуючи наведені правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач протиправно обмежує розмір пенсії позивача з 01.02.2021 її максимальним розміром.
Водночас, визначаючись із способом захисту порушених прав позивача, суд зазначає, що із наданих позивачем розрахунків пенсії вбачається, що відповідачем обмежено пенсію позивача максимальним розміром з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, а тому суд вважає, що є достатні правові підстави для задоволення позову в цій частині та зобов'язання відповідача здійснити з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023 перерахунок та виплату позивачу пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, щодо вимоги позивача про виплату пенсії у фіксованому (сталому) розмірі, а саме 43 103,04 грн, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
З цього приводу суд зазначає, що розмір пенсії позивача не є сталим і не відповідав сумі 43 103,04 грн ані у 2021, ані у 2022 роках. Більше того, зазначена сума є змінною, а тому дана вимога має характер прогнозованого (майбутнього) зобов'язання, що виключає можливість її задоволення.
Враховуючи зазначене, позовна вимога щодо виплати пенсії у фіксованому розмірі 43 103,04 грн є необґрунтованою, оскільки такий розмір пенсії не був фактично встановлений у минулих періодах і має змінний характер, що унеможливлює її задоволення як вимоги про фактичне порушення прав. А оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити частково у визначений судом спосіб.
Положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо застосування з 01.02.2021 до розрахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 обмеження максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 807,46 грн. (вісімсот сім гривень сорок шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005; код ЄДРПОУ 13322403).
Рішення суду складено: 04.08.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна