м. Вінниця
04 серпня 2025 р. Справа № 120/10819/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, письмово заяву про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради" про забезпечення позову
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» (КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» щодо оскарження дій відповідача, які полягають в прийнятті рішення щодо відмови у визнанні позивача особою з інвалідністю.
Разом із позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову. Мотивуючи заяву про забезпечення позову представник позивача вважає очевидно протиправним рішення відповідача. Окрім того зазначає, що у зв'язку із наявністю рішення КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 особою з інвалідністю, існує ймовірна можливість мобілізації позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 в подальшому.
Представником позивача зазначено, що у разі мобілізації позивача та задоволення адміністративного позову в цій справі, останній не зможе реалізувати своє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що виключає доцільність існування самого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
Окрім того, представником позивача зазначено, що 23.07.2024 року позивачу надавалася відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 31.07.2025 року. В подальшому, позивач позбавлений можливості продовжити відстрочку від призову на військову службу з 01.08.2025 року, оскільки відповідачем у даній справі прийнято рішення про відмову від визнання позивача особою з інвалідністю.
На думку позивача, невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав ОСОБА_1 , а тому вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішення у справі № 120/10819/25.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведеної норми суд вирішив розгляд заяви про забезпечення позову здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зважає на таке.
Особливості інституту забезпечення позову в адміністративному процесі врегульовані главою 10 розділу 1 КАС України.
Так, частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України).
В свою чергу, частиною 1 статті 151 КАС України передбачено види забезпечення позову, серед яких: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав та законних інтересів позивачів (фізичних та юридичних осіб) в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, передумовою звернення до суду із заявою про забезпечення позову слугувало протиправне рішення відповідача щодо відмови у визнанні позивача особою з інвалідністю.
Суд враховує, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов'язок і військову службу, частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону України "Про оборону України" громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Частиною 3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану, який триває і дотепер.
Отже, виконання громадянами України, придатними до військової служби, в період дії воєнного стану свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни як і дії відповідних державних органів щодо забезпечення виконання відповідних завдань, урегульовано законом, а тому за загальним правилом не вважається безпідставними.
Однак слід зауважити, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки встановлення ознак протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Суд звертає увагу на те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Тому, сам факт дій суб'єкта владних повноважень (відповідача), які, на думку заявника, порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню.
Безумовно, бездіяльність чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких вони поширюються. Така бездіяльність може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є вкрай вагомими підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, оскільки, як вже наголошувалося вище, такі обставини підлягають встановленню та доведенню в процесі розгляду справи по суті.
Також, як на іншу ключову обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що прийняття відповідачем рішення про відмову у визнанні позивача особою з інвалідністю, а в подальшому, як вважає позивач, відправлення його на військову службу під час мобілізації, ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, тобто позивач не зможе реалізувати своє право на відстрочку від призову під час мобілізації.
Втім, такі доводи заявника не можуть вважатися достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки такі передбачають можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях.
Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вживає заходи, що спрямовані на його мобілізацію (вручення повістки, мобілізаційного розпорядження тощо), що додатково свідчить про необґрунтований та передчасний характер поданої заяви.
Окрім того, суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Предметом оскарження у цій справі визначено, зокрема, дії Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» щодо прийняття рішення про відмову у визнанні позивача особою з інвалідністю.
При цьому, у заяві про забезпечення позову, представник позивач просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову (мобілізації) його на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням у цій справі.
Водночас, у поданій заяві представник позивач стверджує, що Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» прийнято рішення про відмову у визнанні позивача особою з інвалідністю.
Втім, до ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач із заявами про надання відстрочки від призову на військову службу не звертався, відповідно щодо позивача не прийнято рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або рішення про відмову в наданні відстрочки, а тому, на переконання суду, згадувані вище заходи забезпечення, на вжитті яких наполягає позивач, є неспівмірними із заявленими у цій справі позовними вимогами.
Отже, судом не встановлено достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити незворотні зміни у правовому становищі позивача, а ймовірність існування ризику, у зв'язку з яким і мали б, на його думку, вживатися заходи забезпечення позову, не підтверджується належними й допустимими доказами.
Таким чином, наведені вище обставини свідчать про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Комар Павло Анатолійович