Справа № 947/23057/25
Провадження № 1-кс/947/10562/25
25.07.2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , під час розгляду у судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024162150001208 від 07.09.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 240, ч. 4 ст. 358 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162150001208 від 07.09.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 1971, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 240, ч. 4 ст. 358 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва здійснюється групою прокурорів Одеської обласної прокуратури.
Обставини вчинення кримінального правопорушення викладені слідчим письмово у клопотанні.
Так, слідчий у клопотанні зазначає, що на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси 10 липня 2025 року в період з 11 години 00 хвилин по 12 годину 44 хвилини проведено обшук за адресою: м. Одеса, Військовий узвіз, 5/1. В ході проведення вказаного обшуку було виявлено та вилучено:
-Системний блок марки «HP», s/n: 8CG7483ZLQ, який знаходився на робочому місці ОСОБА_5 ;
-Системний блок марки «Dell», s/n: 25094188441, який знаходився на робочому місці ОСОБА_6 .
Слідчий зазначає, що вилучені електронні носії інформації, містять відомості про вчинення кримінальних правопорушень, щодо незаконного будівництва приватного мультимодального терміналу ТОВ «Вікторі Порт» на самовільно зайнятій земельній ділянці, а також щодо незаконного видобутку корисних копалин, які в подальшому використовувалися у будівництві. Крім того, вказаний мобільний телефон містить відомості про зв'язки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з підозрюваним у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та іншими особами.
Зважаючи на обставини викладені вище, з метою унеможливлення знищення, спотворення, відчуження вказаного майна, є доцільним накласти арешт на вищевказане майно вилучене в ході обшуку, у зв'язку з чим, його було визнано речовими доказами та винесено відповідну постанову від 11.07.2025.
Слідчий звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Слідчий надав заяву в якій клопотання підтримав, просив задовольнити посилаючись на обставини викладені письмово, у зв'язку із службовою зайнятістю просив розглянути у його відсутності.
Представник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 надав письмові заперечення в яких зазначив, що ТОВ «ФЕСІТ ЮНАЙТЕД» директором та засновником якого є ОСОБА_6 орендував офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , однак наразі договір оренди є припиненим згідно з умовами додаткової угоди №6 до договору оренди нежитлового приміщення №4221/10.2 від 11.04.2023 року, якою передбачено строк оренди зазначеного приміщення до 30.06.2025 року. Зазначив, що під час обшуку була присутня юрисконсультка ОСОБА_5 , яка не має відношення до кримінального провадження, у якої вилучено робочий комп'ютер. Звернув увагу слідчого судді на численні порушення з боку органу досудового розслідування під час проведення слідчої дії. У зв'язку з тим, що вилучене майно не має жодного відношення до подій та обставин кримінального порушення, слідчим не оглянуто, просив відмовити у задоволенні клопотання та розглянути у відсутності власників майна та їх представників.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення адвокат ОСОБА_10 , слідчий суддя приходить до наступного.
Як вбачається з клопотання та доданих матеріалів, останнє не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке: слідчим в клопотанні не було наведено відповідного обґрунтування необхідності накладення арешту на вилучені системні блоки, посилання його причетності до кримінального провадження №12024162150001208 від 07.09.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 240, ч. 4 ст. 358 КК України та, як наслідок, його відповідності критеріям, передбачених ч.1 ст.98 КПК України для речових доказів.
Крім того, слідчим до клопотання не долучено документів щодо здійснення огляду, призначення комп'ютерно-технічної експертизи вилучених за адресою: м.Одеса, Військовий узвіз, 5/1 електронних носіїв інформації.
За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання слідчого не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності в клопотанні належного обґрунтування підстав та мети для накладення арешту.
На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.
Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024162150001208 від 07.09.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 240, ч. 4 ст. 358 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1