Справа № 947/13626/25
Провадження № 1-кс/947/10645/25
29.07.2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 слідчого ОСОБА_3 представника власника майна - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12025162480000469 від 10.04.2025 року,
До слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12025162480000469 від 10.04.2025 року.
Заявник в своїй заяві вказує, що слідчим відділом Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162480000469, відомості про яке 10.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України. Так з заяви заявника вбачається, що ОСОБА_6 за договором позички від 01.05.2024 року з власником нежитлового приміщення площею 57,2м.кв., здійснюється роботи з капітального ремонту свого майна, на підставі зареєстрованого відповідного Повідомлення про початок виконання будівельних робіт ОД051230912786 у реєстрі будівельної діяльності, що виключає факт самовільного будівництва, та наявності дозволів Департаменту благоустрою Одеської міської ради ( дозвіл №1075 від 06.05.2024 та дозвіл №3524 від 29.11.2024). З моменту накладення арешту пройшло достатньо часу для проведення всіх необхідних слідчих дій просив скасувати арешт з нерухомого майна.
В судовому засідання представник заявника - адвокат ОСОБА_4 підтримав доводи клопотання вказавши на наявні всі дозвільні документи, а тому просив скасувати арешт.
Слідчий в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання вказавши, що досудове розслідування триває, необхідність в скасуванні арешту з майна не відпала, проводяться слідчі дії.
Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього позиції сторін, вважаю, що у задоволенні клопотання заявнику слід відмовити, виходячи з наступних підстав:
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Під час вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка визначає, що ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов'язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності. Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року. У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також Європейський суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів.
Згідно ч. 1 ст. 318 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В провадженні слідчого відділу Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162480000469, відомості про яке 10.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.04.2025 року, накладено арешт на нежитлове приміщення загальною площею 57,2 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2287875351101), за адресою: АДРЕСА_1 , що на підставі права власності належить ОСОБА_7 , накладено арешт на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110136900:25:014:0130. Заборонивши будь-яким юридичним та фізичним особам розпоряджатися, відчужувати та здійснювати будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (в тому числі поділу, об'єднання, виділу частки). Заборонили ОСОБА_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а також іншим фізичним та юридичним особам проводити будь-які будівельні роботи (реконструкцію, капітальний ремонт, знесення тощо) на вказаній зайнятій земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього додатки слідчий суддя приходить до висновку, що в ході накладення арешту стороною обвинувачення не було надано відомостей про наявність дозвільних документів на будівництво та капітальний ремонт за адресою: м. Одеси, вул. Костанді, 104-а, крім того, у слідчого було достатньо часу для проведення огляду арештованого об'єкта, а тому продовження дії арешту на майно позбавляє можливості здійснювати свої права на користування та розпорядження своїм майном.
Фактичні обставини справи свідчать про відсутність потреби для подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому на даний момент відпала необхідність у накладенні арешту на майно, а тому після скасування арешту майна його слід повернути особі у якої вони були вилучені.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170 - 174 КПК України, -
Клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12025162480000469 від 10.04.2025 року - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.04.2025 року у справі № 947/13626/25 на майно, а саме:
-на нежитлове приміщення загальною площею 57,2 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2287875351101), за адресою: АДРЕСА_1 , що на підставі права власності належить ОСОБА_7 .
-на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110136900:25:014:0130.
Скасувати заборону будь-яким юридичним та фізичним особам розпоряджатися, відчужувати та здійснювати будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (в тому числі поділу, об'єднання, виділу частки).
Скасувати заборону ОСОБА_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а також іншим фізичним та юридичним особам проводити будь-які будівельні роботи (реконструкцію, капітальний ремонт, знесення тощо) на вказаній зайнятій земельній ділянці, що знаходиться за адресою: м. Одеси, вул. Костанді, 104.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1