Справа № 637/1061/21 Номер провадження 11-кп/814/1382/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
28 липня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021220450000005, за апеляційною скаргою в.о. керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Диканського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2025 року,-
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою суду задоволено клопотання адвоката ОСОБА_8 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 342 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Чугуїв Харківської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, невійськовозобов'язаного, раніше судимого:
- 17.02.2006 Куп'янським міським судом Харківської області за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки та звільненого на підставі ст. 75, 104 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
- 12.10.2007 Куп'янським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;
- 01.06.2013 Чугуївським міським судом Харківської області за ч. 1 ст. 125, ст. 395, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки;
- 29.10.2013 Чугуївським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 297, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць;
- 04.04.2017 Куп'янським міським судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч. 4 ст. 81 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці, покарання відбуте,
Закрито кримінальне провадження № 12021220450000005, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 січня 2021 року за ч. 2 ст. 342 КК України.
Вирішено долю речових доказів.
Приймаючи вказане рішення, суд послався на те, що з часу вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 нетяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, за який встановлено найбільш суворе покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, минуло більше трьох років, обвинувачений з часу вчинення інкримінованого йому вказаного злочину до кримінальної відповідальності не притягувався, відсутні будь-які відомості, які вказували б на ухилення обвинуваченого від досудового слідства або суду, тобто відсутні будь-які підстави для перерви чи зупинення перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за цей злочин, беручи до уваги те, що ОСОБА_7 в судовому засіданні особисто просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, підтвердив, що розуміє, що звільнення його від кримінальної відповідальності з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, тобто у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження з цієї підстави, є звільненням його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючої підстави, розуміє наслідки такого закриття кримінального провадження і бажає це зробити, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню та вважає за необхідне звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та у зв'язку із цим закрити кримінальне провадження.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі в.о. керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу районного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що ухвала місцевого суду є незаконною, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме: суд застосував закон, який не підлягав застосування - ст. 49 КК України та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства.
Вказує, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 342 КК України 11.01.2021, яке є нетяжким злочином.
Однак, дослідженням особи ОСОБА_7 встановлено, що він засуджений 20.03.2025 Харківським районним судом Харківської області, згідно вироку ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні 23.12.2022, 24.12.2022 та 26.01.2023 злочинів передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, а 27.01.2023 злочину передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 4 ст.185 КК України.
Зазначає, що злочини, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України відносяться до категорії тяжких, відповідно перебіг давності, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 у період з 23.12.2022 по 27.01.2023 був перерваний: його звільнення за ч. 2 ст. 342 КК України на підставі ст. 49 КК України не може бути ухвалене до 27.01.2026.
Позиції учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції прокурор підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Обвинувачений та захисник заперечили проти доводів скарги, просили ухвалу суду залишити без змін.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції, розглядаючи провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, не дотримався вказаних вимог Кримінально-процесуального законодавства з огляду на наступне.
ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він 11 січня 2021 року о 12 год. 00 хв. знаходячись в спеціально обладнаній камері № 2 службового автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 , призначеного для конвоювання підсудних або взятих під варту осіб, який прибув до Шевченківського районного суду Полтавської області, почав безпідставно вимагати від працівників конвою, щоб його випустили на подвір'я. Отримавши відмову від працівника конвою - командира відділення БКС ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_10 , обвинувачений ОСОБА_7 почав вимагати, щоб йому викликали бригаду швидкої медичної допомоги та повідомив, що він має намір порізати собі вени. У зв'язку із цим, конвоїр ОСОБА_10 вирішив перевірити стан здоров'я ОСОБА_7 , зазирнув до камери та помітив, що в правій руці ОСОБА_7 знаходиться сторонній предмет, яким той провів по венам своєї лівої руки. У зв'язку із цим, ОСОБА_10 почав вимагати від ОСОБА_7 щоб той віддав зазначений предмет, на що останій на ґрунті неповаги до співробітника конвою, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, те, що працівник конвою є працівником правоохоронного органу, перебуває при виконанні службових обов'язків у форменому одязі, проявляючи свою зухвалість, не відреагував на вимогу працівника конвою та продовжив вчиняти протиправні дії, а саме проводити вказаним предметом по венам лівої руки.
З метою припинення протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_7 , конвоїр ОСОБА_10 відчинив двері камери № 2, в якій знаходився підсудний ОСОБА_7 , та застосував відповідно до ст. 44 Закону України "Про Національну поліцію" заходи примусу "застосування фізичної сили", а саме схопив обома руками ОСОБА_7 за його праву руку, в якій він тримав сторонній предмет, для того щоб останній не наніс собі тілесних ушкоджень, та знову вимагав від ОСОБА_7 , щоб той видав предмет, який він тримав у правій руці. ОСОБА_7 на це не відреагував, а почав погрожувати фізичною розправою ОСОБА_10 у формі нецензурної лайки і активно застосовувати свою фізичну силу, а саме почав виривати охвачену ОСОБА_10 руку та наніс один удар лівою рукою без замаху у праву частину передпліччя ОСОБА_10 , що не спричинило останньому тілесних ушкоджень. З метою припинення протиправних дій ОСОБА_7 щодо опору працівнику конвою, ОСОБА_10 застосував захід примусу відповідно до ст. 45 Закону України "Про Національну поліцію", а саме засіб споряджений речовиною сльозогінної та дратівної дії "ТЕРЕН". Після цього на допомогу підійшов працівник конвою - поліцейський БКС ГУНП в Харківській області капрал поліції ОСОБА_11 , який став з правого боку ОСОБА_10 та намагався здійснити захват лівої руки ОСОБА_7 , проте останній, не припиняючи свої протиправні дії, наніс лівою рукою удар - поштовх ОСОБА_11 у груди, що не спричинило останньому тілесних ушкоджень. Свої злочинні дії ОСОБА_7 припинив лише після того, як згідно із ст. 44 та ст. 45 Закону України "Про Національну поліцію" до останнього було застосовано фізичну силу, спеціальний засіб - газовий балончик сльозоточивої дії "ТЕРЕН" та спеціальний засіб "кайданки".
Вказані вище протиправні дії ОСОБА_7 унеможливлювали виконання працівниками конвойної служби своїх службових обов'язків у вигляді його конвоювання з Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" до Шевченківського районного суду Харківської області.
Згідно з обвинувальним актом дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 342 КК України, як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
В суді першої інстанції захисник ОСОБА_8 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 342 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину та закриття кримінального провадження у зв'язку із цим. Вказане клопотання обвинувачений підтримав.
Задовольняючи клопотання захисника, суд вказав, що враховує те, що з часу вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 нетяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, за який встановлено найбільш суворе покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, минуло більше трьох років, обвинувачений з часу вчинення інкримінованого йому вказаного злочину до кримінальної відповідальності не притягувався, відсутні будь-які відомості, які вказували б на ухилення обвинуваченого від досудового слідства або суду, тобто відсутні будь-які підстави для перерви чи зупинення перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за цей злочин, беручи до уваги те, що ОСОБА_7 в судовому засіданні особисто просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, підтвердив, що розуміє, що звільнення його від кримінальної відповідальності з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, тобто у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження з цієї підстави, є звільненням його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючої підстави, розуміє наслідки такого закриття кримінального провадження і бажає це зробити, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню та вважає за необхідне звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та у зв'язку із цим закрити кримінальне провадження.
Ухвалене судом першої інстанції рішення колегія суддів вважає незаконним на підставі наступного.
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, яке було вчинено 11 січня 2021 року.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 342 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів. За вчинення цього злочину передбачено найбільш суворе покарання у вигляді позбавлення волі на строк до двох років.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Згідно з частинами 2-4 статті 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.
За вироком Харківського районного суду Харківської області від 20.03.2025 ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст.185, ч. 4 ст.185, ч. 1 ст. 162 КК України.
Останній за часом злочин, який кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_7 вчинив 27 січня 2023 року.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Отже за змістом ст. 49 КК України строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 342 КК України перервався останній раз 27.01.2023 та його перебіг почався спочатку.
Враховуючи наведене, строки давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, передбачені ст. 49 КК України на момент винесення оскаржуваного рішення та перегляду його судом апеляційної інстанції не закінчилися, а отже звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності є передчасним, а тому незаконним.
Згідно із вимогами п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 49 КК України та безпідставно звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акту щодо ОСОБА_7 в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу в.о. керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Диканського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2025 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття стосовно нього кримінального провадження № 12021220450000005, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 січня 2021 року за ч. 2 ст. 342 КК України - скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акту щодо ОСОБА_7 в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4