Житомирський апеляційний суд
Справа №278/368/25 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
04 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №278/368/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. в м. Коростишів Житомирської області,
У січні 2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Процент» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №6583 від 03.02.2024 по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 42 500 грн за період з 03.02.2024 по 08.01.2025, що нараховані відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5%).
В обґрунтування позову зазначало, що відповідно до укладеного кредитного договору №6583 від 03.02.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит у розмірі 5000 грн., строком на 365 днів (до 02.02.2025), шляхом переказу на її платіжну картку НОМЕР_1 емітовану АТ «А-Банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). Вказує, що у межах строку кредитування відповідач зобов'язана сплачувати проценти періодичними платежами кожні 20 днів. Починаючи з 23.02.2024, відповідач має обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов'язань відповідач своєчасно не сплатила нараховані відсотки, відповідно до графіку платежів, у зв'язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом починаючи з 03.02.2024. Звертає увагу на те, що ТОВ «ФК «Процент» звертає стягнення виключно на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 03.02.2024 по 08.01.2025. Вказує, що заборгованість відповідача по нарахованим та не сплаченим процентам станом на 08.01.2025 становить 42 500 грн. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі. Також просило стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 травня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №6583 від 03.02.2024 у розмірі 17 050 грн., а також 971,81 грн судового збору та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті розміру вимог стягнення відсотків та витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ТОВ «ФК «Процент» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що на підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Процент» було долучено до позовної заяви: - завірену копію договору №6583 від 03.02.2024 з додатками; - завірену копію чеку про проведення переказу; - розрахунок заборгованості за договором №6583 від 03.02.2024; - хронологію укладення електронного договору №6583 від 03.02.2024; - анкету-заяву на кредит; - завірену копію правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах споживчого кредиту; - завірену копію установчих документів ТОВ «ФК «Процент». Зазначає, що судом першої інстанції неправомірно було зменшено заборгованість за нарахованими відсотками, оскільки відповідач отримала кредит у розмірі 5000 грн., строком на 365 днів (до 02.02.2025), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). Вказує, що відповідач своєчасно не сплатила нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, у зв'язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості, відтак в порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Зазначає, що заборгованість відповідача за кредитним договором по нарахованим та не сплаченим процентам станом на 08.01.2025 становить 42 500,00 грн за період з 03.02.2024 по 08.01.2025, що нараховані відповідно до п.1.2. кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних). Вказує, що у разі внесення змін до кредитного договору в частині складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту), необхідно здійснювати розрахунок денної процентної ставки з урахуванням вимог ЗУ «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, визначеного на день внесення таких змін до кредитного договору. У свою чергу, зміни до кредитного договору, що укладений з відповідачем, не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), то відповідно правових підстав для перерахунку денної процентної ставки яка є фіксованою - немає. Зазначає, що відповідач не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, не надала належних, допустимих та достатніх доказів на спростування його правильності. Також звертає увагу на те, що судом першої інстанції неправомірно зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу та судового збору. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000 грн.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 03 лютого 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6583, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 5000 грн., строком на 365 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,50% річних).
Згідно п.1.5. договору невід'ємною його частиною є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФК «Процент», які розміщені на сайті https://procent.com.ua.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п.6.2. договору з метою отримання кредиту, позичальник проходить реєстрацію в ІТС, шляхом заповнення всіх необхідних полів (в тому числі ПІБ, РНОКПП, номер телефону, номер електронного платіжного засобу), підтверджує номер телефону за яким буде здійснюватися подальша ідентифікація позичальника в ІТС, ознайомлюється з Правилами, надає згоду на обробку персональних даних та згоду на отримання та передачу інформації з Бюро кредитних історій шляхом проставлення відповідних відміток. Після проведення реєстрації в ІТС, позичальнику створюється особистий кабінет в якому відображаються всі його анкетні дані.
Відповідно до п.1.2. кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,50% річних).
Строк надання кредиту відповідно до п.1.3. кредитного договору становить 365 днів.
Відповідно до п.1.3. вказаного договору періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 20 днів, що відображено в додатку №1.
Додатком №1 до договору є таблиця обчислення вартості кредиту, де зазначено, що загальна вартість кредиту складає 50 625,00 грн., строк повернення кредиту 02.02.2025, з яких сума кредиту 5000 грн., проценти за користування кредитом 45 625,00 грн.
Кредитний договір №6583 від 03.02.2024 та додаток №1 до договору підписані ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 896256.
Відповідно до довідки «Fondy» слідує, що за допомогою вказаної платіжної системи 03.02.2024 о 19 год 17 хв грошові кошти у сумі 5 000 грн перераховано на платіжну карту № НОМЕР_2 , номер транзакції: НОМЕР_3 .
Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 03.02.2024 на її банківський рахунок було зараховано кредитні кошти у розмірі 5 000 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №6583 від 03.02.2024, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором по нарахованим та несплаченим процентам станом на 08.01.2025 становить - 42 500 грн.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.1.3 кредитного договору від 03.02.2024 строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Разом із тим на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, стаття 8 ЗУ «Про споживче кредитування» доповнена частиною 5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Відтак, заборгованість за відсотками за укладеним між сторонами кредитним договором підлягає зменшенню, тому виходячи із норм ЗУ «Про споживче кредитування» і розрахунку 1% денної процентної ставки, в межах заявленого строку з 03.02.2024 до 08.01.2025 з відповідача на користь позивача слід стягнути 17 050 грн заборгованості за нарахованими відсотками (5 000 грн х 1% х 341 день).
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи зміст кредитного договору, слід дійти висновку, що відповідач з моменту підписання цього договору була обізнана щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов'язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом №3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 03 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, договір є споживчим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування».
Згідно п.17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Частина 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Отже, на підставі ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом №3498-ІХ, тобто з 21.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.
Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Кредитний договір між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 було укладено 03 лютого 2024 року.
Відтак, в першому періоді - 200 днів - з 03.02.2024 по 20.08.2024 проценти необхідно обраховувати, виходячи з процентної ставки 1,5%, що в результаті складає 15 000 грн (5000 х 1,5% х 200 днів).
У другому періоді - з 21 серпня 2024 року по 08 січня 2025 заборгованість за відсотками розрахована, виходячи з процентної ставки 1% (5000 х 1% х 141 день) та становить 7050 грн.
Отже, заборгованість ОСОБА_1 за нарахованими відсотками становить 22 050 грн (15 000 грн + 7050 грн).
Наведеного вище суд першої інстанції в повній мірі не врахував, та як наслідок, прийшов до помилкового висновку про стягнення процентів в сумі 17 050 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду першої інстанції, шляхом збільшення розміру заборгованості по нарахованим відсоткам з 17 050 грн до 22 050 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірне зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як, позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Процент» задоволено часткового, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягають і частковому задоволенню понесені стороною судові витрати.
Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Колегія суддів звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Частинами 4, 5 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.
Зважаючи на те, що справа відноситься до категорій малозначних, є нескладною, розглядається у спрощеному провадженні, представник позивача участі у судовому засіданні не брав, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю спірних правовідносин та непропорційно великими щодо вчинених представником позивача дій по наданню правничої допомоги. Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 3000 грн.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права у вказаній частині.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000 грн.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано копію договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, копію довіреності від 03.06.2024, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2412 від 23.10.2018, копію акту прийому-передачі наданих послуг №46 від 05.06.2025 на суму 15 000 грн (складання та подання апеляційної скарги), платіжну інструкцію №2601 від 05.06.2025 про оплату послуг адвоката.
Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ОСОБА_1 на корить ТОВ «Фінансова Компанія «Процент» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанціях у розмірі 2 000 грн.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позову ТОВ «Фінансова Компанія «Процент» сплачено 2422,40 грн та за подання апеляційної скарги - 3633,60 грн., оскільки позов і апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова Компанія «Процент» задоволено на 51,88%, то із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Процент» необхідно стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 141,85 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» задовольнити частково.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 травня 2025 року змінити, збільшивши розмір заборгованості стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» за кредитним договором №6583 від 03.02.2024 з 17 050 грн до 22 050 грн., в частині стягнення судового збору скасувати з ухваленням нового розподілу судових витрат, а в решті залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 3 141,85 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді