Справа № 761/26313/23
Провадження № 6/761/676/2025
24 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Саадулаєва А.І.,
за участю секретаря: Лишняк А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та територій України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», про визнання незаконного наказу про припинення повноважень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва 11.06.2025 року заяву призначено до розгляду.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 мав бути поновлений на роботі у вівторок 05 листопада 2024 року, однак відбулася затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі аж до 18 листопада 2024 року. В період з 05 листопада 2024 року (включно) по 17 листопада 2024 року (включно), пройшло 9 робочих днів. Отже, за правилами ст. 236 КЗпП України ОСОБА_1 має право на компенсацію середнього заробітку за вказаних 9 робочих днів. Середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи перед незаконним звільненням становить 5136,55 грн. Якщо помножити 5136,55 грн. на 9 робочих днів, то вийде сума, що становить 46228,95 грн. Саме така сума має бути компенсована Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» ОСОБА_1 в порядку ст. 236 КЗпП України.
Відповідач-2 подав до суду письмові заперечення в яких просив відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі, посилаючись на те, що спір у цій справі виник внаслідок видання Міністерством наказу від 06.07.2023 № 25-ОС про припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді начальника Чорноморської філії ДП «АМПУ», тобто саме наказом Міністерства припинено трудові відносини, що виникли між ОСОБА_1 та Міністерством. Рішення про припинення трудових відносин із заявником Підприємством не приймалося. А отже і виконання судового рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді має відбуватись шляхом видання Міністерством наказу про його поновлення.
Відповідач-1 подав до суду письмові заперечення в яких просив відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі, посилаючись на те, що відсутності бездіяльності Міністерством та будь-яких порушень прав чи інтересів ОСОБА_1 , зважаючи на те, що станом на момент звернення із заявою від 06.06.2025 судове рішення у цій справі було виконано, Мінрозвитку вважає відсутніми законодавчі підстави для надання ОСОБА_1 правового захисту судом адже на момент звернення представника позивача ОСОБА_1 з заявою від 06.06.2025 до суду порушень Міністерством прав, свобод або інтересів заявника не існувало, що визнається позивачем.
В судовому засіданні, яке відбулось 24.07.2025 року, заявник та його представник в судове засідання не з'явились.
В судовому засіданні, яке відбулось 24.07.2025 року, представник відповідача-1 заперечив проти задоволення заяви в повному обсязі.
В судовому засіданні, яке відбулось 24.07.2025 року, представник відповідача-1 заперечив проти задоволення заяви в повному обсязі.
Суд, заслухавши сторін у справі, дослідивши подані сторонами документи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2024 року позов задоволено частково. У тому числі, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) з 11 липня 2023 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2024 року залишено без змін.
На виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2024 року Віце-прем'єр-міністром з відновлення України - Міністром Олексієм Кулебою видано Наказ № 58-ОС від 15 листопада 2024 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) з 11 липня 2023 року.
18 листопада 2024 року ОСОБА_1 ознайомлено з відповідним наказом про поновлення на роботі.
Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Однією із гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин є строк звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору. Такий строк згідно із ч.1 ст.233 КЗпП України у справах про звільнення визначений в один місяць із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня вручення трудової книжки.
Встановлений ст. 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
У ст. 234 КЗпП України не передбачений перелік поважних причин для поновлення строку, їх поважність визначається судом в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Як поважні причини пропуску строку мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
У постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 в справі № 758/9773/15-ц зазначено, що установлені ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Якщо строк звернення до суду, установлений ст. 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском зазначеного строку.
У постанові Верховного Суду від 30.07.2021 у справі № 263/6538/18 зазначено, що «як поважні причини пропуску строку, встановленого в ч.1 ст. 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами».
Судом встановлено, що копію наказу про поновлення на роботі ОСОБА_1 було отримано 18.11.2025 року, але до суду заявник звернувся 06.06.2025 року, тобто з пропуском трьохмісячного строку, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, у зв'язку із пропущенням строків передбачених ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Керуючись ст.ст. 260, 353-355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та територій України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», про визнання незаконного наказу про припинення повноважень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено 29 липня 2025 року.
Суддя: