Справа №760/18433/25 Провадження №4-с/760/108/25
«04» серпня 2025 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Тесленко І. О., перевіривши матеріали скарги на дії / бездіяльність органу примусового виконання, поданої ОСОБА_1 ,
у липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва зі скаргою на дії / бездіяльність органу примусового виконання, вказавши іншими учасниками: Солом'янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), відомостей щодо боржника та стягувача не вказано.
03 липня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 04 липня 2025 року.
Як вбачається зі змісту вказаної скарги звернення до суду з нею пов'язано з тим, що позивачка є співвласницею 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . На початку травня 2025 року, коли вона мала намір реалізувати своє право власності (розпоряджатися часткою чи укласти угоду), вона несподівано дізналася про існування арешту на вказану квартиру. Цей арешт, що діє вже понад 20 років, був внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі постанови Державної виконавчої служби у Солом'янському районі Києва від 25.10.2004 року у справах №1065 та №1071/20. Протягом усього цього тривалого періоду - з 2004 року - їй, як співвласниці, не було відомо про накладення арешту; вона не отримувала жодних повідомлень чи документів, пов'язаних із цими виконавчими провадженнями, і не має жодного стосунку до боргів чи зобов'язань, які могли б стати підставою для такого обтяження.
Таким чином, як вбачається зі змісту скарги, ОСОБА_1 не є а ні боржником, а ні стягувачем у виконавчому провадженні в межах якого було накладено арешт на її майно.
Крім того, суддя позбавлений можливості встановити на підставі якого саме виконавчого документу було відкрито виконавче провадження в межах якого накладено арешт, зокрема чи видано було відповідний виконавчий документ на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва.
При цьому суддя враховує наступне.
Розділом VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" надано право сторонам виконавчого провадження на звернення до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до статті 447 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно до ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Таким чином правом на звернення до суду, який ухвалив рішення, яке перебуває на виконанні, наділені саме сторони виконавчого провадження.
Натомість, як вбачається зі змісту скарги ОСОБА_2 не є стороною виконавчого провадження.
За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як вбачається з ч. 1 ст. 74 вказаного Закону, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом на стадії виконання судового рішення, тому до скарги, яка подається відповідно до статті 447 ЦПК України, застосовуються загальні вимоги (правила) щодо форми та змісту позовної заяви, а не правила, які процесуальний закон визначив для заяв з процесуальних питань (стаття 182 ЦПК України). Це пояснюється тим, що Розділ VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому, до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави".
Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц (провадження № 61-9843св21).
Статтями 339, 340 ГПК України та статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема, ухваленого в порядку господарського судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 815/4483/16).
При цьому оскарження рішення, дії, бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених у зведеному виконавчому провадженні щодо примусового виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами одного виду судочинства, має відбуватися за правилами того ж судочинства у суді, який видав виконавчий документ (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 жовтня 2018 року у справі № 707/28/17-ц).
У постанові від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц Велика Палата Верховного Суду розглянула питання юрисдикційності справ за скаргами на дії державного виконавця та зробила висновок про те, що вказані справи мають розглядатися в порядку того судочинства, у якому постановлено судові рішення, на виконання яких видано виконавчі документи, і це правило діє і при виконанні зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано судові рішення, ухвалені за правилами однієї юрисдикції.
Відповідно до ч. ч.1 - 4 ст. 448 ЦПК України, скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги. До скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Однак, подана скарга не містить у собі інформації щодо учасників виконавчого провадження, наявності у ОСОБА_2 відповідного статусу у виконавчому провадженні, ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа. Матеріали скарги також не містять у собі доказів направлення скарги іншим учасникам.
Крім того, суддя звертає увагу, що відповідно до правового висновку сформульованого у Постанові КЦС ВС від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21, особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч. 5 ст. 448 ЦПК України, суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 447 - 448 ЦПК України, суддя, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії / бездіяльність органу примусового виконання, - повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І. О. Тесленко