СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/14045/25
пр. № 2-о/759/534/25
17 липня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Єросової І.Ю.,
при секретарі судових засідань Хвостенко О.О.,
за участі представника заявника ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
представника заінтере сованої особи ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації (03020, м.Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 41) про видачу обмежувального припису,
24.06.2025 року ОСОБА_3 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про видачу обмежувального припису строком на 9 місяців, вимогами якого є заборона ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : наближатися на відстань 300 м. до місця проживання (перебування), роботи, інших частого відвідування ОСОБА_3 ; наближатися на відстань 300 м. до місця проживання (перебування), роботи, інших частого відвідування ОСОБА_4 ; контактувати та вести переписку з ОСОБА_3 та з малолітньою дитиною ОСОБА_4 .
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.06.2025 р. заяву ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису, прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.
Представник заявника в судовому засіданні просить задовольнити заяву про видачу обмежувального припису та застосувати до ОСОБА_2 такі тимчасові обмеження: наближатися на відстань 300 м. до місця проживання (перебування), роботи, інших частого відвідування ОСОБА_3 ; наближатися на відстань 300 м. до місця проживання (перебування), роботи, інших частого відвідування ОСОБА_4 ; контактувати та вести переписку з ОСОБА_3 та з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , обгрунтовуючи це агресивною поведінкою ОСОБА_2 , конфліктними ситуаціями між подружжям, вчиненням домашнього психологічного насильства та вживанням наркотичних засобів.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечує та просить відмовити у задоволенні заявлених вимог, зазначає, що в нього наявне рішення органу опіки та піклування про визначені часи відвідування та спілкування з дитиною в присутності психолога. Просить замінити психолога через конфлікт інтересів.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні просить відмовити у задоволені заяви за її необгрунтованості.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 2, 7 частини другої статті 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: колишнє подружжя; батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Відповідно до пунктів 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону, рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
У справі, що розглядається, встановлено, що між сторонами існують неприязні відносини та спір щодо спільного майна.
Заявник вказує, що ОСОБА_2 застосовує до неї психологічне насильство відбувається на постійній основі, при цьому, заявником не надано належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства щодо неї та достовірні докази вживання наркотичних засобів, а самі лише твердження заявника про те, що він чинить психологічне насильство суд не може покласти в основу рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи. Окрім того, ОСОБА_3 вказує, що у серпні 2024 р. зверталась із заявою до органів поліції щодо факту вчинення відносно неї домашнього насильства. Разом із тим, будь-яких даних про притягнення ОСОБА_2 до будь-якого виду юридичної відповідальності щодо вчинення домашнього насильства матеріали справи не містять.
Сам факт тривалого конфлікту між заявником та заінтересованою особою не підтверджує факту того, що ОСОБА_2 вчинив щодо неї домашнє психологічне насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
У суді не доведено ризиків, які можуть настати у разі незастосування стосовно заінтересованої особи обмежувального припису. Також суд зазначає, що заборона ОСОБА_2 спілкуватися з дитиною порушить його права відповідно до ст. 153 Сімейного кодексу України, яка закріплює право батьків на безперешкодне спілкування з дитиною у даному випадку за графіком, встановленим службою у справах дітей.
Оскільки ОСОБА_3 не надано беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 постійного та безперервного психологічного насильства у розумінні Закону, а судом не встановлено випадків психологічного насильства стосовно неї, а також ризиків настання насильства у майбутньому, то у суду відсутні підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.
Існування між сторонами спору щодо поділу майна не може бути вирішений шляхом застосування вказаних заявником заходів обмежувального припису.
З огляду на висновки суду про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог щодо видачі обмежувального припису, судові витрати, від яких заявник був звільнений при зверненні до суду з заявою про видачу обмежувального припису відповідно до правил ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 211, 258-268, 350-1 - 350-8, 352-355 ЦПК України, суд
У задоволені заяви ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації (03020, м.Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 41) про видачу обмежувального припису, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю. Єросова