Справа №:755/14339/25
Провадження №: 1-кс/755/2670/25
"31" липня 2025 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві лейтенанта поліції ОСОБА_5 , подане в межах кримінального провадження № 12025100040002251 від 30.06.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 10.10.2017 року Придністровським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, звільнений 01.08.2019 з Старобабанівської виправної колонії Черкаської області (№ 92) у зв'язку з відбуттям строку покарання,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
31 липня 2025 року в провадження слідчого судді надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025100040002251, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.06.2025 року, у відношенні ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Слідчий в своєму клопотанні посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше судимим, маючи не зняту та не погашену у законному порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і повторно вчинив новий, умисний, корисливий злочин за наступних обставин.
Так, у період дії воєнного стану на території України, приблизно о 14 годині 30 хвилин, 28.06.2025 року, ОСОБА_4 зайшов до багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , після чого піднявся на 20-й поверх та зайшов у тамбурне приміщення, де в нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
У подальшому, 28.06.2025 року, ОСОБА_4 , перебуваючи у вище вказаному приміщенні тамбуру на 20 поверсі в багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, та вони залишаються таємними для оточуючих, взяв з приміщення тамбуру велосипед «CUBE ACID CMPT 26» 2014» чорно-синього кольору, згідно висновку експерта вартість якого становить 19 тисяч 500 гривень, що належить ОСОБА_6 .
Вказаний велосипед ОСОБА_4 виніс з вищевказаного будинку та в подальшому розпорядився на власний розсуд, тим самим, завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріального збитку на суму 19 500 грн. 00 коп.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події; протоколами допиту свідків; протоколами огляду відеозаписів; протоколами впізнання; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
23.07.2025 ОСОБА_4 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Метою застосування даного запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5-ти до 8-ми років.
Так, ОСОБА_4 , достовірно розуміючи той факт, що вчинив кримінальне правопорушення, за яке законом передбачено покарання, пов'язане з позбавленням волі, з метою уникнення відповідальності за вчинене ним суспільно небезпечне винне діяння, не маючи міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи та не зареєстрований у м. Києві, може переховування від органів досудового розслідування та суду.
Підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу на покази свідків, потерпілої, експертів у цьому кримінальному провадженні, а також осіб, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, та які будуть допитані у кримінальному провадженні, для того, щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, у якому останньому повідомлено про підозру, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на особу підозрюваного, у слідства є достатньо підстав вважати, що він зможе перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з'являтися за викликами до слідчого чи прокурора з метою затягування часу проведення досудового розслідування, що в свою чергу може повпливати на строки проведення досудового розслідування, тобто наявний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, обґрунтованим є факт, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі аналогічні кримінальні правопорушення, у яких він підозрюється, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказане підтверджуються тим, що ОСОБА_4 , маючи не зняту та не погашену належним чином судимість, зважаючи на відсутній стабільний матеріальний дохід, є схильним до продовження злочинної діяльності, матеріальні блага на прожиття задовольняє шляхом вчинення кримінальних правопорушень, оскільки останній за короткий проміжок часу підозрюється та обвинувачується у вчиненні щонайменше трьох кримінальних правопорушень проти власності, які вчинені повторно, що свідчить про наявність стійкої злочиної мотивації та зневажливого ставлення до закону.
Так, 11.07.2025 ОСОБА_4 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12025111030001488 від 02.07.2025, досудове розслідування у якому здійснюється слідчим відділом Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, за фактом вчинення ідентичного за характером та предметом посягання кримінального правопорушення.
Окрім цього, 24.07.2025 ухвалою слідчого судді (справа №357/11503/25, 1-кс/357/1566/25) Білоцерківського районного суду Київської області до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Також, 25.07.2025 до Білоцерковського міськрайонного суду Київської області скерований обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111030001488 від 02.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2. ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім цього, 31.07.2025 ОСОБА_4 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12025100100002649 від 23.07.2025, досудове розслідування у якому здійснюється слідчим відділом Шевченківського УП ГУНП у м. Києві.
З огляду на викладене, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що підозрюваний не вчинить інше кримінальне правопорушення, наразі відсутні.
Так, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування ОСОБА_4 , виконання ним процесуальних обов'язків, попередження вчинення інших кримінальних правопорушень, продовження протиправної діяльності.
В той же час, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину і тому вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності.
Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам і застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі. Просив задовольнити, враховуючи те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 зазначив, що свою причетність до даного правопорушення визнає, щиро кається, та просив не застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що на вчинення правопорушення зважився через відсутність засобів для існування та роботи.
За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12025100040002251, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
23 липня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті. (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48).
Як вбачається зі змісту повідомлення про підозру, ОСОБА_4 умисно вчинив дії, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, які виразились в умисному таємному викраденні чужого майна, вчиненого під час дії в Україні військового стану.
В даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події; протоколами допиту свідків; протоколами огляду відеозаписів; протоколами впізнання; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, особу підозрюваного, вік, сімейний стан, матеріальне становище, відсутність стійких соціальних зв'язків та доходить висновку, що докази та конкретні обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності, враховуючи, що останній ймовірно вчинив тяжке кримінальне правопорушення, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, здійснювати незаконний вплив на потерпілу у кримінальному провадженні. В контексті цього ризику слідчий суддя враховує, що правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , яке полягає у таємному викраденні чужого майна в умовах воєнного стану, що свідчить про вірогідність настання цього ризику.
Між тим, відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Оскільки прокурор не довів обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а саме - недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрюваному, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Виходячи з конкретних обставин справи, даних про особу підозрюваного, який офіційно непрацевлаштований, не має стійких соціальних зв'язків, має місце проживання у м. Києві, характер вчинення кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування, та враховуючи процесуальну поведінку підозрюваного, який самостійно прибув до суду для розгляду даного клопотання, слідчий суддя переконаний, що пропорційним тому ступеню небезпеки та існуючим ризикам у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, за адресою проживання: АДРЕСА_2 , з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня.
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне, згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного відповідні обов'язки.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 208, 309 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
У задоволенні клопотання - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому в період часу з 23 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. наступної доби залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги, а також необхідності прибути до укриття чи бомбосховища.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 ,що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Покласти на ОСОБА_4 , наступні, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту, у якому проживає підозрюваний, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд залежно від стадії кримінального провадження про зміну місця свого проживання.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копію ухвали для виконання передати до органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваної.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали визначити до 23 вересня 2025 року включно, в межах строків досудового розслідування.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1