Справа № 755/12339/25
Провадження №: 3/755/4658/25
"28" липня 2025 р. суддя Днiпровського районного суду м. Києва Марченко М.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Спусканюка Р.Ю., розглянувши справу про адмiнiстративне правопорушення, що надiйшла з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої ФОП, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за ч.1 ст.172-6 КУпАП,-
встановив:
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення №581 від 30.06.2025 року « ОСОБА_1 , обіймаючи посаду керівника з питань нагляду за страховим ринком Департаменту нагляду за ринком небанківських фінансових послуг Національного банку України, відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини 1 статі 3 ЗУ «Про запобігання корупції», будучи суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог абзацу 2 частини 2 статті 45 даного Закону, 06.07.2021 року припинивши діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування 25.11.2024 року о 19 годині 25 хвилин несвоєчасно, без поважних причин подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2021 рік (після звільнення) (далі - Декларація), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП».
Прокурор в судовому засіданні підтримав протокол про адміністративне правопорушення просив суд притягнути особу до відповідальності, оскільки ОСОБА_1 , будучи особою, яка у 2022-2023 роках не подала Декларацію, відповідно до статті 45 цього Закону України «Про запобігання корупції», і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», була зобов'язана подати такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подала Декларацію (ідентифікатор документа - 2e24bael-249d-45a9-a2bb-6e41e0f28513), лише 25.11.2024 о 19:25, а отже несвоєчасно. Крім того, зазначив, що датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією є дата несвоєчасного подання нею Декларації, тобто 25.11.2024, а тому просив суд визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала частково, не заперечуючи факту подачі нею електронної декларації 25.11.2024 року, пояснила, що була несвоєчасно проінформована про необхідність подання щорічної декларації, при цьому послалась на відсутність умислу на вчинення правопорушення та відсутність мети приховування доходів за 2021 рік, а також зазначила про наявність підстав, в період воєнного часу перебуваня за межами України, в тому числі технічних перешкод, пов'язаних з роботою сайту «НАЗК», зокрема перебоями в роботі.
Суд, враховуючи пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів того, що в діях останньої вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь
Відповідно до ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи винна дана особа у вчиненні правопорушення.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із даними протоколу про про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією №581 від 30.06.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , несвоєчасно, без поважних причин, 25.11.2024 року, подала щорічну декларацію за 2021 рік.
Разом з тим, вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення, яка, виходячи із визначення поняття корупційного правопорушення, викладеного в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», завжди характеризується умисною формою вини, тобто, з урахуванням положень ст. 1 цього Закону, сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов'язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети.
Правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП є правопорушенням, пов'язаним з корупцією.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Судова палата у кримінальних справах Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у своєму інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією від 22 травня 2017 року, зазначила, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Така ж позиція підтверджена і Київським апеляційним судом в постановах від 25.02.2019 року у справі № 761/34041/18, від 31.01.2018 року у справі № 752/15993/17, від 05.02.2018 року у справі 758/8717/17.
Разом з тим, матеріали провадження не містять доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 , мала умисел, направлений на порушення вимог фінансового контролю чи переслідувала будь-який корупційний інтерес.
Отже, у даному випадку відсутність у ОСОБА_1 умислу, направленого на вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, свідчить про відсутність однієї зі складових його елементів, а саме суб'єктивної сторони, а отже і складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 172-6, 245, 247, 251, 252, 278, 280 КУпАП, суддя,-
постановив:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП на підставі ст.247 ч.1 п.1 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: