30 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/20386/25
Провадження № 11-сс/820/387/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
представника заявника ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому у режимі відеоконференціїапеляційну скаргу представника громадської організації «Громадська ініціатива 1» ОСОБА_5 , діючого в інтересах заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2025 року, якою повернуто скаргу громадській організації «Громадська ініціатива 1» на бездіяльність уповноважених осіб Хмельницької обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини
Громадська організація «Громадська ініціатива 1» звернулася до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду із скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Хмельницької обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви потерпілої ОСОБА_6 , реєстраційний номер 18216-25, про вчинення кримінального правопорушення.
Із доданих до скарги матеріалів, зокрема копії заяви про вчинення кримінальних правопорушень, слідує, що вона адресована Хмельницькій обласній прокуратурі та підписана ОСОБА_6 , яка зазначила свій статус як членкиня Смотрицької територіальної громади Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, керівник громадської організації «Народний контроль».
На підтвердження повноважень діяти від імені та в інтересах ОСОБА_6 , у тому числі підписувати і подавати скаргу до суду, керівник громадської організації «Громадська ініціатива 1» ОСОБА_5 , який подав скаргу на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР, долучив копію статуту громадської організації, копію довіреності від 20.12.2024 та копію договору доручення від 20.12.2024, укладеного між ОСОБА_6 , членкинею громадської організації «Громадська ініціатива 1» та керівником зазначеної громадської організації ОСОБА_5 , яким надано право останньому підписувати документи від імені ОСОБА_6 , подавати скарги, клопотання, заяви.
Ухвалою слідчого суддіХмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2025 року повернуто скаргу громадській організації «Громадська ініціатива 1» на бездіяльність уповноважених осіб Хмельницької обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із ухвалою слідчого судді, представник заявника громадської організації «Громадська ініціатива 1» ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, в якій зобов'язати працівників Хмельницької обласної прокуратури внести відомості, зазначені у заяві потерпілої ОСОБА_6 про вчинення щодо неї кримінального правопорушення.
Вказує, що 18.12.2024 року ОСОБА_6 звернулася із заявою до громадської організації «Громадська ініціатива 1» в особі керівника ОСОБА_5 про захист конституційних прав, не допущення її дискримінації у всіх сферах суспільних відносин, в тому числі, але не виключно, участі в управлінні державними справами, у місцевому самоврядуванні та захисту на визнане та гарантоване державою конституційне право на участь у місцевому самоврядуванні у відповідності до вимог норм прямої дії статей 1, 3, 5, 7, 8, 9, 21, 22, 23, 24, 38, 39, 40, 55, 56, 57, 59, 60, 68, 69, 125, 126, 129, 129-1, 140-146 Конституції України, вимог статей 1-9, 12 - 16 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», статей 1, 2, 3, 4, 5, 6, 6-1, 7, 8, 14, п.11, частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей Закону України «Про органи самоорганізації населення», положень Постанови Верховної Ради України від 17 грудня 1993 року за № 3748-ХІІ " Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні" та представляти і захищати її законні інтереси у будь-яких органах державної влади, в тому числі безоплатно в судах у відповідності до вимог Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», Рішення Конституційного Суду № 13-рп/2000 від 16.11.2000 року, Рішення Конституційного Суду № 12-рп/2013 від 28 листопада 2013 року, в правоохоронних органах, у органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування у відповідності до підпункту 2.4.2. пункту 2.4. Статуту громадської організації «Громадська ініціатива 1»: «2.4. Для досягнення своєї мети та виконання статутних завдань Організація у встановленому чинним законодавством порядку має право: 2.4.2. Представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів чи інших осіб у будь - яких органах державної влади, в тому числі судах, правоохоронних органах, у органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування».
Посилається на те, що представлення інтересів ОСОБА_6 громадською організацією «Громадська ініціатива 1» в особі керівника ОСОБА_5 здійснюється за довіреністю від 20 грудня 2024 року, договором доручення від 20 грудня 2024 року, установчими документами юридичної особи, заявою ОСОБА_6 , протоколом №4 засідання правління громадської організації «Громадська ініціатива 1».
Звертає увагу, що згідно рішення Конституційного суду України від 16 листопада 2000 року №13-ри/2000 до суб'єктів надання правової допомоги відноситься об'єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод.
Посилається на те, що Конституційний суд України виходить з того, то громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визнав право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
Позиції учасників судового провадження
Представник заявника ОСОБА_5 у судовому засідання повністю підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просив їх задовольнити у повному обсязі. Вважає, що він, як керівник громадської організації «Громадська ініціатива 1» має право від імені ОСОБА_6 подавати скарги до суду.
Заявниця ОСОБА_6 та прокурор в судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином про місце, день та час розгляду апеляційної скарги, про поважні причини неявки не повідомили, що не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, відповідно до вимогч.3 ст.306 КПК України, ч.4 ст.405, ст.422 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, перевіривши матеріали судової справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Згідно зі статтею 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Розглядаючи апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді про повернення скаржнику його скарги, суд апеляційної інстанції уповноважений здійснювати перевірку правильності застосування законодавства в частині прийнятого рішення щодо повернення скарги (у порядку статті 304 КПК України).
Представник заявника ОСОБА_5 оскаржує ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2025 року про повернення скарги громадській організації «Громадська ініціатива 1» на бездіяльність уповноважених осіб Хмельницької обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_6 .
Мотивуючи повернення зазначеної скарги слідчий суддя вказав, що з долучених до скарги документів слідує, що ОСОБА_5 наділений правом представництва інтересів членів громадської організації «Громадська ініціатива 1», в тому числі ОСОБА_6 , в межах її статутної діяльності, а також представництва самої організації, а не фізичних осіб, окремих її членів у випадку подання останніми заяви про вчинення кримінального правопорушення та подальшого оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей до ЄРДР за даною заявою. Крім того, подаючи заяву про вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_6 діяла як фізична особа та керівник громадської організації «Народний контроль», тобто саме вона є заявником, яка відповідно до наведених вище норм КПК України має право оскаржувати бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР за поданою нею заявою. При цьому фактичне направлення адресату засобами зв'язку заяви про вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_5 , про що зазначає у скарзі скаржник, не свідчить, що він є заявником за заявою про злочин, оскільки відповідна заява підписана ОСОБА_6 , яка і є автором відповідного документу.
За результатом дослідження матеріалів справи та аналізу чинного процесуального законодавства, колегія суддів виснувала, що висновки слідчого судді є правильними.
Частиною 1 статті 306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК України, з урахуванням положень глави 26 КПК України.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.304 КПК України скарга повертається, якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що громадська організація «Громадська ініціатива 1» звернулася із скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Хмельницької обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви потерпілої ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення.
Із заяви про вчинення кримінальних правопорушень, слідує, що вона адресована Хмельницькій обласній прокуратурі та підписана ОСОБА_6 , яка зазначила свій статус як членкиня Смотрицької територіальної громади Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, керівник громадської організації «Народний контроль» (а/с 73-101).
Відповідно до КПК України окремою формою судової діяльності є судовий контроль за додержанням законів органами дізнання, досудового слідства та прокурором, який реалізує слідчий суддя. Зміст і характер такої діяльності щодо судового контролю в рамках кримінального процесу пов'язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини на стадії досудового розслідування кримінального провадження. При цьому в нормах КПК простежується оперативний характер здійснення слідчим суддею повноважень з приводу судового контролю та невідкладність у вирішенні питань про відновлення порушених прав і свобод заінтересованих осіб.
Вимогами пункту 3 частини 1 статті 303 КПК України передбачається, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора до слідчого судді є одним із складових елементів інституту оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних органів та службових осіб, які здійснюють кримінальне провадження, який ґрунтується на конституційно забезпеченому праві кожного захищати свої права і свободи в суді, гарантованому Конституцією України, зокрема, положеннями ст.55, а з врахуванням того, що способи такого захисту в кримінальному провадженні в ситуації, коли інтереси заявника представляє представник КПК України належним чином не врегульовані, колегія суддів вважає, що слід керуватися приписами ч.6 ст.9 КПК України відповідно до яких, у випадках коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься і верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (ст.3 Конституції України, ст.8 КПК України), забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, що гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України (стаття 24 КПК України).
Згідно ст. 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Заявник має право: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
При цьому стаття 59 Конституції України передбачає, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У своєю рішенні №23-рп/2009 від 30.09.2009 Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) Конституційний суд зазначив: відповідно до Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3).
Конституційний Суд України зазначає, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
Дійсно, представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 3 ст. 58 КПК України повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні; 2) копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа; 3) довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.
Разом з тим, із документів, долучених керівником громадської організації «Громадська ініціатива 1» ОСОБА_5 , діючим в інтересах заявника ОСОБА_6 слідує, що ОСОБА_5 наділений правом представництва інтересів членів громадської організації «Громадська ініціатива 1», в тому числі ОСОБА_6 , в межах її статутної діяльності, а також представництва самої організації, а не фізичних осіб, окремих її членів у випадку подання останніми заяви про вчинення кримінального правопорушення та подальшого оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей до ЄРДР за даною заявою.
Колегією суддів встановлено, що подаючи заяву про вчинення кримінального правопорушення щодо неї, ОСОБА_6 діяла як фізична особа, тобто саме вона є заявником, яка відповідно до наведених вище норм КПК України має право оскаржувати бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР за поданою нею заявою або в її інтересах може діяти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Релевантними з цього приводу є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001. У них зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
Отже, на підставі викладених вище обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника заявника ОСОБА_6 - керівника громадської організації «Громадська ініціатива 1» ОСОБА_5 є необґрунтованими, оскільки представником заявника, в даному випадку фізичної особи, може бути лише особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність апеляційних вимог керівника громадської організації «Громадська ініціатива 1» ОСОБА_5 діючого в інтересах заявника ОСОБА_6 , оскільки слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області обґрунтовано повернув йому скаргу на бездіяльність уповноважених осіб Хмельницької обласної прокуратури.
Більше того, колегія суддів звертає увагу представника заявника ОСОБА_5 , що згідно положень частини 7 статті 304 КПК України, повернення скарги не позбавляє заявника права повторного звернення до слідчого судді у порядку, передбаченому КПК України.
Таким чином, аналізуючи викладене, судова колегія вважає, що слідчий суддя прийняв законне, вмотивоване і обґрунтоване рішення, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для його скасування, колегією суддів не встановлено, тому апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги представника заявника ОСОБА_6 керівника громадської організації «Громадська ініціатива 1» ОСОБА_5 .
Керуючись статтями 404,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника заявника громадської організації «Громадська ініціатива 1» ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2025 року, якою повернуто скаргу громадській організації «Громадська ініціатива 1» на бездіяльність уповноважених осіб Хмельницької обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_6 від 30.06.2025 року, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3