Справа № 607/5430/25Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 22-ц/817/770/25 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
22 липня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу №607/5430/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2025 року (постановлену суддею Позняком В.М., дату складення повного тексту судового рішення не зазначено) про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,
У березні 2025 року ОСОБА_2 (далі - апелянт, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:
1) встановити, що протиправна поведінка відповідача - Головного управління ПФУ в Тернопільській області, скривдила його, створила для позивача негативні наслідки, чим завдала глибокої моральної шкоди, що полягає в душевних стражданнях, погіршенні стану його здоров'я та спричиненні шкоди його честі, гідності, діловій репутації;
2) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 100568 грн глибокої моральної шкоди;
3) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 220291.47 грн матеріальної шкоди, спричиненої шляхом невиплати частини пенсії з 01 грудня 2019 року по 01 квітня 2022 року.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2025 року провадження у даній справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв'язку із тим, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням щодо закриття провадження в частині вимог про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апелянт вважає, шо позовні вимоги щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 100568 грн глибокої моральної шкоди обов'язково повинні вирішуватися судом першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Зазначає, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди не була заявлена в одному провадженні з іншими вимогами під час вирішення публічно-правового спору у справі № 500/6813/21.
У зв'язку з викладеним просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2025 року про закриття провадження в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його вимоги в цій частині задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи.
Крім того, 10 липня 2025 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без участі апелянта зазначивши, що апеляційну скаргу підтримує.
22 липня 2025 року від предстаника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Кузишин А.-М. В. надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника, проти вимог апелянта заперечує та просить відмовити у їх задоволенні.
Враховуючи викладене, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Як видно зі змісту та прохальної частини апеляційної скарги, вона подана лише в частині закриття провадження щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
Позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років, яка йому призначена відповідно до Закону №2262-ХІІ.
26 серпня 2021 року Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» ОСОБА_2 видано довідку №2021/1537 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року для перерахунку пенсії за прирівняною посадою поліцейського - старший слідчий в особливо важливих справах, у якій зазначені основні та додаткові види грошового забезпечення, премія, усього в сумі 16073.97 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі наданої довідки.
Листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 05 жовтня 2021 року ОСОБА_2 у відповідь на його заяву повідомлено, що умови проведення перерахунку відповідно до Постанови №988 були передбачені пунктом 3 Постанови №103. 19 листопада 2019 року набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 травня 2019 року у справі №826/12704/18, яким визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови №103. Після визнання протиправним та скасування пункту 3 Постанови №103 інших рішень Урядом про умови та порядок проведення перерахунку пенсії не приймалося. Враховуючи наведене, підстав для перерахунку пенсії немає.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року (набрало законної сили 14 січня 2022 року) у справі №500/6813/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення з 01 грудня 2019 року перерахунку та виплати основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» оновленої довідки від 26 серпня 2021 року №2021/1537 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років ОСОБА_2 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» від 26 серпня 2021 року №2021/1537, з урахуванням зазначених у ній відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, відповідно до статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та забезпечення деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
На виконання рішення суду було здійснено перерахунок на доплату пенсії ОСОБА_2 за період грудень 2019 - березень 2022, відповідно до якого сума доплати за вказаний період становить 126901.59 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, слід звернути увагу на те, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Предметом цього позову є вимога про стягнення із ГУ ПФУ у Тернопільській області за рахунок коштів Державного бюджету України грошових сум, які є заборгованістю з невиплаченої пенсії, а також моральної шкоди, завданої невиплатою зазначених коштів.
Підставою заявлених вимог (обставини, якими обгрунтовані вимоги) є невиконання ГУ ПФУ у Тернопільській області рішень адміністративних судів, якими відповідача зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивача і провести відповідні виплати.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2025 року у справі № 554/1326/24 Верховний Суд звертає увагу на те, що позов про відшкодування моральної шкоди пред'явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за публічно-правовим зобов'язанням, тому такі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №750/4724/21 та 02 жовтня 2024 року у справі № 344/21177/23.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (постанова Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 570/4129/20 (провадження №61-14586св21)).
Аналіз положень частини п'ятої статті 21 КАС України та частини першої статті 19 КАС України у їх поєднанні дозволяє зробити висновок, що юрисдикція спору про відшкодування моральної шкоди із суб'єкта владних повноважень визначається як за правовою природою правовідносин, зокрема публічно-правових, так і у зв'язку з тим, чи пред'явлено позов про стягнення моральної шкоди в одному проваджені з вимогою про вирішення публічно-правового спору.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що так як вимога про відшкодування моральної шкоди заявлена в одному провадженні разом з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди, яка є різницею між присудженим рішенням суду розміром пенсії та фактично отриманими пенсійними виплатами та ця вимога має публічно-правовий характер, вказаний спір підсудний судам адміністративної юрисдикції.
З вказаним висновком, враховуючи суб'єктний склад сторін спору, характер спірних правовідносин та заявлені позивачем вимоги, погоджується і суд апеляційної інстанції.
Не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що він не заявляв вимогу про відшкодування моральної шкоди в одному провадженні з публічно-правовим спором у справі №500/6813/21, оскільки він заявив такі вимоги у даному позові, який є предметом цього розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими та оскільки позовна вимога про відшкодування моральної шкоди заявлена в одному провадженні разом з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди, спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином колегія суддів вважає, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2025 року є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 01 серпня 2025 року.
Головуючий О.З. Костів
Судді: Б.О. Гірський
Н.М. Храпак