Справа № 606/764/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/266/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч. 2 ст. 125 КК
01 серпня 2025 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
представника потерпілої ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2025 року.
Даним вироком,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , одруженого, не працюючого, із середньою освітою, не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Згідно з вироком суду, 21 квітня 2025 року близько 20.00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщені будинку по АДРЕСА_1 , в ході словесної суперечки, яка виникла на ґрунті особистих непорозумінь, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, всупереч вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тримаючи у правій руці металевий розкладний ніж, здійснив ним один удар у ділянку шиї із правого заднього боку ОСОБА_10 ..
Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_7 заподіяв потерпілій ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді рани на правій задньо-боковій поверхні шиї, яка за ступенем тяжкості відноситься до легких з короткочасним розладом здоров'я, оскільки при звичайному перебігу травматичного процесу таке ушкодження потребує для свого загоєння термін тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.2 ст. 125 КК України, як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_10 -адвокат ОСОБА_9 просить вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2025 року в частині призначеного покарання скасувати та призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на один рік з покладенням обов'язків, визначених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, п.п.1, 2, 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України.
Не оспорюючи фактичних обставин справи, які суд визнав доведеними, кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 апелянт вказує, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню через невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання у виді штрафу та особі обвинуваченого.
Вважає, що призначене покарання явно несправедливе, непропорційне тяжкості вчиненого правопорушення та таким, що не відповідає меті кримінального покарання.
Апелянт посилається на Стамбульську конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, яка зобов'язує держави вживати всіх необхідних заходів для забезпечення реального, а не формального захисту жінок від домашнього насильства, включаючи ефективне кримінальне переслідування кривдників.
Вважає, що ОСОБА_7 суд призначив неспівмірне покарання із людським життям, яке є занадто м'яким, про що свідчать раніше скоєні обвинуваченим аналогічні за своїм змістом правопорушення та повторність (після вироку) протиправної поведінки.
Звертає увагу, що після вироку суду, який не набрав законної сили, ОСОБА_7 знову вчинив психологічне насильство за місцем проживання потерпілої, що підтверджує терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 19.06.2025 року.
Посилається на те, що суд першої інстанції не врахував особу обвинуваченого, не в повній мірі врахував обставину, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину відносно подружжя, не обґрунтував обставину, що пом'якшує покарання, а саме активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Наголошує, що призначаючи повторно штраф, суд здійснив формальний захист потерпілої від домашнього насильства, включаючи неефективне кримінальне переслідування кривдників.
Вважає, що призначене покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень не дає жодної можливості здійснювати контроль, вплив або соціальну реабілітацію обвинуваченого, тому за таких обставин, враховуючи особу обвинуваченого, повторність посягання на життя потерпілої, систематичний психологічний тиск та погрози потерпілій, вважає за доцільне призначення покарання у вигляді одного року пробаційного нагляду з покладенням обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах представника потерпілої ОСОБА_10 -адвоката ОСОБА_9 , який підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити, в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_7 , який частково підтримав апеляційну скаргу, в судових дебатах захисника ОСОБА_8 , який заперечив апеляційну скаргу, в судових дебатах прокурора, яка вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено та кваліфікація його дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних доказів, є обґрунтованими, в апеляції не оспорюються, тому відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував, що обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального проступку, вчинив нетяжкий злочин та з врахуванням обтяжуючої обставини - вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, призначив покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень, що є непропорційним тяжкості вчиненого правопорушення та надто м'яким покаранням.
Так, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України - воно має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.
Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення цієї особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
Колегія суддів вважає, що доводи сторони потерпілої про призначення обвинуваченому непропорційного та надто м'якого покарання, є слушними з огляду на наступне.
Протиправне діяння, яке вчинив обвинувачений щодо своєї дружини за своїм змістом є суспільно небезпечним, оскільки нанесення удару металевим ножем у ділянку шиї потерпілої, становить загрозу життю та здоров'ю.
Відповідно до ст. 3 Конституції України: людина, її життя і здоров'я визнаються найвищою соціальною цінністю. Статтею 27 Конституції України передбачено, що кожна людина має невід'ємне право на життя. Обов'язок держави- захищати життя людини, відтак, покарання у виді штрафу, не гарантує безпеки постраждалої та порушує цей базовий принцип.
Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання суд не в повній мірі врахував особу винного та обставини, що обтяжують покарання та наслідки протиправного діяння.
Зокрема, обвинувачений вчинив протиправне діяння, наслідками якого є спричинення своїй дружині легких тілесних ушкоджень, протиправне діяння вчинено щодо своєї дружини неодноразово, про що свідчить постанова Теребовлянського районного суду від 11.04.2022 року, відповідно до якої ОСОБА_7 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення відносно своєї дружини ОСОБА_10 домашнього насильства (ч.1 ст. 173-2 КУпАП), з накладенням штрафу.
Колегія суддів вважає, що в обвинуваченого відсутнє щире каяття, оскільки таке може бути тоді, коли є дієвим і включає в себе активні дії.
Проте, у матеріалах кримінального провадження і у вироці суду відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_7 намагався виправити наслідки вчиненого, які конкретні дії для цього вживав, а тому визнання ним своєї винуватості під тиском неспростовних доказів є формальним і таким, що зроблене з метою уникнення справедливого покарання.
Окрім цього, після ухваленого щодо нього судом вироку 26.05.2025 у даній справі, який не набрав законної сили, ОСОБА_7 19.06.2025 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_10 , в зв'язку з чим останньому винесено терміновий припис та заборонено контактувати з постраждалою особою.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що призначене обвинуваченому покарання у виді штрафу, не відповідає меті кримінального покарання, тому доводи апеляційної скарги представника потерпілої в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, в порядку ч. 1 ст. 409, ст. 414 КПК України, з ухваленням нового вироку в цій частині за правилами, визначеними у п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального проступку, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав вину, сприяв розкриттю кримінального проступку, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога чи лікаря -психіатра не перебуває.
При цьому колегія суддів бере до уваги конкретні обставини справи, зокрема, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок, наслідком якого є спричинення потерпілій легких тілесних ушкоджень, те, що ОСОБА_7 11.04.2022 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо своєї дружини ОСОБА_10 та у період набрання вироком законної сили у даній справі ОСОБА_7 19.06.2025 повторно вчинив домашнє насильство психологічного характеру до своєї дружини ОСОБА_10 та за наявності обтяжуючих покарання обставин - вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, колегія суддів вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення, у виді пробаційного нагляду строком на один рік із встановленням, відповідно до п.1,2,3 ч.2 та п.4 ч.3 ст. 59-1 КК України, певних обов'язків. При цьому встановлювати обвинуваченому обов'язки, передбачені п.1,2 ч.3 ст. 59-1 КК України, як про це просить апелянт, є недоцільним у даній справі.
За наведених обставин, таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2025 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання - скасувати.
Постановити в цій частині новий вирок, яким вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік із покладенням обов'язків, передбачених п.1,2,3 ч.2 та п.4 ч.3 ст. 59-1 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржений шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Судді