Номер провадження: 11-кп/813/1660/25
Справа № 522/18364/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
23.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2024 у к/п №12019160500005326 від 26.09.2019 та №12022162510001031 від 16.09.2022 стосовно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бобрик Любашівського р-ну Одеської обл., громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину-інваліда 2015 р.н., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:
- 22.04.2022 Київським райсудом м. Одеса за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік;
-15.03.2023 Київським райсудом міста Одеси за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України до покарання на підставі ст. 71 КК України у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі;
- 19.04.2023 Київським райсудом м. Одеси за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання на підставі ч. 4 ст.70 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяця,
- 11.05.2023 Київським райсудом м. Одеси за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі;
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України та призначено йому покарання:
- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України у виді 2 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України у виді 6 років 8 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом повного поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 покарання у виді 6 років 8 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених відповідно до вироку Київського райсуду м. Одеси від 11.05.2023 та призначеного за даним вироком, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
У строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховано покарання, відбуте частково за вироком Київського райсуду м. Одеси від 11.05.2023 за правилами ст. 72 КК України, тобто один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 відраховано з дня набрання вироком законної сили.
Застосований стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін, після набрання рішенням законної сили - вирішено скасувати.
Скасовано арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 21.09.2022. Вирішено питання стосовно долі речових доказів.
Відповідно до вироку суду, ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 26.09.2019 приблизно о 14 год., знаходячись на перехресті вул. Катерининська та Новощепного ряду в м. Одесі на ринку «Привоз», помітив в руці ОСОБА_9 мобільний телефон марки «ZTE» ІМЕІ НОМЕР_1 , з абонентським номером телефона та вирішив ним заволодіти. Переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, визначивши предметом свого злочинного посягання вищезазначений мобільний телефон у корпусі золотистого кольору, ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, дочекавшись найбільш зручного моменту для реалізації свого злочинного умислу, відкрито шляхом ривка вирвав з рук ОСОБА_9 мобільний телефон та штовхнув останнього, після чого одразу ж почав втікати з місця вчинення ним кримінального правопорушення.
Отже, ОСОБА_8 заволодів мобільним телефоном марки «ZTE», вартістю 4999 грн., належним ОСОБА_9 , тим самим виконавши усі дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї корисливої мети, намагався покинути місце вчинення правопорушення разом з викраденим майном, проте був у подальшому затриманий співробітником поліції.
Окрім того, 16.09.2022 приблизно о 12:40 год., ОСОБА_8 , завідомо знаючи, що на території України впроваджено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ та відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» №2117-ІХ від 03.03.2022, повторно, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, зайшов до магазину «Аврора», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 85.
Знаходячись за вищевказаною адресою, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію злочинного наміру, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, підійшов до прилавків магазину, де обрав предметом свого злочинного посягання майно, що належить ТОВ «Вигідна покупка», а саме: гаманець жіночий у кількості 1 шт., вартістю 119 грн., гаманець жіночий у кількості 1 шт., вартістю 99 грн., ліхтарик у кількості 2 шт., вартістю за 1 шт. 269 грн., гель для гоління у кількості 2 шт., вартістю за одну штуку - 129 грн., піна для гоління у кількості 1 шт., вартістю 88 грн., набір станків у кількості 2 шт., вартістю за 1 шт. 77 грн., набір станків у кількості 2 шт., вартістю за 1 шт. 79 грн., капсули для прання у кількості 1 шт., вартістю 119 грн., мультиметр цифровий у кількості 1 шт., вартістю 229 грн., чоловіча сумка у кількості 1 шт., вартістю 199 грн., туалетна вода для чоловіків «Хант» у кількості 2 шт., вартістю за 1 шт. 99 грн., туалетна вода для чоловіків «Сахара», у кількості 2 шт., вартістю за 1 шт. 88 грн., туалетна вода для чоловіків «Блу Альфа» у кількості 1 шт., вартістю 99 грн.
Надалі ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, впевнившись, що його злочинні дії залишаються непомітними для оточуючих, взяв з прилавків вказані речі та поклав їх до дорожньої сумки чорного кольору, яка була на ньому.
Після чого ОСОБА_8 , намагаючись покинути магазин, помітив, що його злочинні дії були виявлені охоронцем магазину «Аврора», яка в цей час почала бігти за останнім. У свою чергу ОСОБА_8 , розуміючи, що його злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, викритий охоронцем магазину, вирішив продовжити реалізовувати свій злочинний умисел та уже відкрито намагався покинути місце події з викраденим майном, переслідуючи в цей час намір відкритого заволодіння чужим майном.
При спробі втекти з місця вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_8 був затриманий працівником ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. разом з викраденим майном, у зв'язку з чим завершити свій злочинний умисел, спрямований уже на відкрите викрадення чужого майна, останній не зміг з причин, що не залежали від його волі.
В результаті вказаних злочинних дій потерпілому ТОВ «Вигідна покупка» попереджено настання матеріального збитку на загальну суму 2445 грн.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , не погодилась із оскаржуваним вироком, вважаючи його незаконним в частині кваліфікації дій обвинуваченого та призначеного покарання з огляду на наступні обставини:
- поза увагою суду 1-ої інстанції залишилось те, що в діях ОСОБА_8 по епізоду від 16.09.2022 містяться ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, зокрема, умислу на відкрите викрадення майна у ОСОБА_8 як під час викрадення, так і під час його переслідування, не було, оскільки висновок суду стосовно того, що він, намагаючись покинути магазин, помітив, що його злочинні дії були виявлені охоронцем магазину, не відповідають обставинам справи, натомість, коли охоронець вибігла з магазину, ОСОБА_8 вже знаходився на значній відстані від магазину «Аврора» та прямував на ринок «Привоз», щоб обміняти товар на продукти харчування, тобто переслідування ОСОБА_8 відбувалось, коли він був на значній відстані від магазину «Аврора»;
- судом не було враховано того, що допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 зазначив, що він не бачив, як ОСОБА_8 вибіг з магазину, а побачив його вже на відстані 50-60 метрів від магазину, почувши крик, почав переслідувати ОСОБА_8 та також кричав, а обвинувачений, почувши крики, скинув сумку та побіг далі в протилежну від ринка «Привоз» сторону; свідок ОСОБА_11 , почувши крики, почав переслідувати ОСОБА_8 , який на той момент вже позбавився викраденого майна магазину «Аврора»; свідок ОСОБА_12 також підтвердила, що чоловік біг через дорогу та губив товар;
- допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 пояснив, що у нього був умисел на таємне викрадення чужого майна із магазину «Аврора», коли він почув крики, він скинув сумку та побіг далі;
- суд дійшов хибного висновку стосовно того, що ОСОБА_8 був затриманий співробітниками поліції разом із викраденим майном, натомість, сумка з викрадений майном була доставлена співробітниками магазину;
- суд призначив ОСОБА_8 покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, не врахувавши наявності в останнього малолітньої дитини-інваліда з дитинства.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_7 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України на ст. 185 КК України, застосувати Закон України №3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до КУПАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та к/п №12019160500005326 стосовно ОСОБА_8 закрити; в іншій частині вирок суду залишити без змін.
Обвинувачений ОСОБА_8 , який з 06.06.2025 не утримується під вартою у зв'язку із його звільненням умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом, а також його захисник ОСОБА_7 , в судове засідання апеляційного суду не з'явились, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, про причини неприбуття не повідомили та жодних клопотань на адресу суду не подавали.
Враховуючи неявку сторони захисту в судове засідання, колегія суддів, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та з'ясувавши думку прокурора, вважає за можливе апеляційний розгляд проводити без участі обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до приписів ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Мотивуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України за епізодом відкритого заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 , суд 1-ої інстанції, враховуючи позицію обвинуваченого, який провину визнав повністю та не оспорював фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши, що всі учасники провадження правильно розуміють обставини справи, впевнившись у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши обмеження щодо апеляційного оскарження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечували учасники провадження, та обмежився лише допитом обвинуваченого.
Відтак суд 1-ої інстанції, правильно кваліфікував дії ОСОБА_8 за фактом відкритого заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), коли особа вчинила всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Враховуючи те, що зазначені висновки суду 1-ої інстанції в частині встановлення винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правової кваліфікації його дій за фактом незаконного заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 ніким із учасників провадження в апеляційному порядку не оскаржуються, колегія суддів, не встановивши при цьому жодних істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду дійти правильного висновку в цій частині, не вбачає підстав для їх перегляду.
Водночас, обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України не визнав, зазначивши, що вбачає в своїх діях склад злочину, передбаченого ст. 185 КК України, оскільки вчиняв викрадення майна таємним способом, а охоронець його не бачила та не наздоганяла його.
Так, під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 за епізодом від 16.09.2022 за фактом відкритого заволодіння майном потерпілого ТОВ «Вигідна покупка» пояснив, що 16.09.2022 приблизно об 12-13 год. він перебував в магазині «Аврора», розташованого на вул. Преображенській, 85 в м. Одесі, з якого вирішив викрасти різний товар; із декількох стелажів він брав товар та одразу клав їх до сумки чорного кольору, яка належала йому; візочком чи корзиною він не користувався; приблизно через 5-7 хв. ОСОБА_8 без зауважень від будь-кого вийшов з магазину та пішов на ринок «Привоз»; коли він йшов по дорозі його ніхто не кликав, ніхто його не гукав; підходячи до ринку, ОСОБА_8 почав йти швидким кроком, оскільки переймався вчиненим; напевно саме підозрілий швидкий крок звернув увагу охоронця ринку, який його затримав, а потім передав ОСОБА_8 працівникам поліції, які самостійно, як на погляд ОСОБА_8 , вирішили, що в його діях є склад злочину, передбаченого ст. 186 КК України; до моменту затримання жінку-охоронця з магазину та охоронця з ринку «Привоз» не бачив та не чув, що вони його гукали, оскільки був у навушниках, внаслідок чого вважає, що вчинив викрадення майна таємним шляхом.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_8 своєї вини, суд 1-ої інстанції, мотивуючи вину останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України за фактом незаконного заволодіння майном потерпілого ТОВ «Вигідна покупка», послався у вироку на наступні досліджені під час судового розгляду кримінального провадження докази:
- показання свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що працює дільничним офіцером поліції ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл., обвинуваченого ОСОБА_8 він затримував в вересні 2022 року в районі ринку «Привоз»; у той день він приблизно 12-13:30 год. перебував на території ринку «Привоз» та почув вигуки жінки: «Стій, віддай награблене», звернувши увагу на крики, він побачив жінку-охоронця, яка бігла за обвинуваченим ОСОБА_8 та просила оточуючих про допомогу: «Зупинить вора»; обвинувачений на той момент знаходився на відстані приблизно 30 метрів від магазину, а охоронниця була приблизно в 10-15 метрах від магазину; після чого свідок з охоронцем ринку «Привоз» почали наздоганяти ОСОБА_8 по вул. Привозній в м. Одесі; свідки обігнали охоронницю та бігли приблизно на відстані 100 метрів від обвинуваченого, проте ОСОБА_8 продовжував бігти; увесь час, коли охоронниця наздоганяла ОСОБА_8 , вона продовжувала кричати: «Зупиніть вора», її чули всі, оскільки вона дуже голосно кричала; обвинувачений не міг не чути охоронницю, у цій ситуації її просто неможливо було не чути; в якийсь момент одна з осіб, яка знаходилась поблизу обвинуваченого ОСОБА_8 , який продовжував бігти, не зважаючи на крики охоронниці, відреагувала та несподіванно для обвинуваченого зробила йому підсічку, від чого обвинувачений впав, і свідок та охоронець ринку змогли його затримати; після того, як до них підійшла жінка-охоронець з магазину, обвинуваченого ОСОБА_8 було доставлено до магазину; на обвинуваченому була одягнена викрадена сумка з цінником; особа, яка допомогла зупинити обвинуваченого, залишила місце затримання та не захотіла надати пояснення; при проведенні обшуку ОСОБА_8 на місці знаходилась слідчо-оперативна група та поняті; обвинувачений ОСОБА_10 не був у навушниках;
- показання свідка ОСОБА_13 , яка зауважила, що працює охоронцем в магазині «Аврора», на робочому місці вона сидить за камерами відеоспостереження та спостерігає за покупцями в торгівельній залі; в день вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_8 вів себе як і інші покупці, тобто взяв кошик та став ходити по магазину, проте потім свідок ОСОБА_13 звернула увагу на той факт, що обвинувачений почав класти в кошик багато товару, не перевіряючи через сканер його вартість, наприклад, брав декілька штук однакового товару, не перевіряючи вартість, одразу клав товар у кошик, і так здійснював неодноразово; вона почала більш детально слідкувати за обвинуваченим, проте вона не могла втрутитись в його дії, адже вона повинна бути на 100 процентів впевнена, що вчиняється злочин, однак коли вона побачила, що ОСОБА_8 , присівши, почав пакувати вибраний товар в дорожню сумку, яка знаходилась у нього на плечі, вона зрозуміла, що ОСОБА_8 не збирався здійснювати оплату товару та одразу пішла в його сторону, проте її кабінет знаходився в кінці залу, тоді як ОСОБА_8 знаходився через один ряд від виходу з магазину, у зв'язку з чим ОСОБА_8 , який йшов дуже швидким кроком, опинився першим біля виходу; вона наказала йому повернутися, проте обвинувачений дуже швидко вийшов з магазину та побіг в сторону ринку «Привоз», вона кричала, щоб ОСОБА_8 зупинився та віддав товар, проте обвинувачений, обернувшись та побачивши, що за ним біжить свідок, перебіг дорогу в сторону ринку «Привоз» та продовжував тікати від неї; по дорозі обвинувачений губив викрадені речі, вона кричала: «Ловіть його», кричала про допомогу як в магазині, так і за його межами; вважає, що ОСОБА_8 чув її в магазині, проте стверджувати цього не може, проте одразу після того, як він вийшов з магазину, він точно чув її вимоги, бо свідок дуже гучно кричала вимоги до обвинуваченого та прохання про допомогу у перехожих; обвинувачений перебував в полі її зору на невеликій відстані, він не міг її не чути, обвинувачений чув і бачив, що вона біжить за ним, тому він продовжував тікати через дорогу, проте вона також бігла за ним, викрикуючи дуже голосно про допомогу, ОСОБА_8 озирався на неї та продовжував тікати, проте невдовзі був затриманий охоронцем ринку «Привоз», який чув її крики та вийшов затримати грабіжника; навушників на обвинуваченому не було; при затриманні ОСОБА_8 говорив, що викрадений товар не належить йому та щоб його забрали; на обвинуваченому була лише викрадена барсетка, яка так і не була повернута до магазину;
- показання представника потерпілого ОСОБА_14 , який зазначив, що очевидцем події він не був, проте, переглянувши відеозапис з місця вчинення злочину, йому стало відомо, що 16.09.2022 в магазин, розташований біля ринку «Привоз» по вул. Преображенській, 85 в м. Одесі, зайшов чоловік, взяв кошик, в який збирав товар з полиць, а потім переклав предмети в чорну сумку зі смужкою, а сумку з магазину повісив собі через плече; зі слів охоронниці магазину та відповідно до відеозапису вбачається, що вона побачила по відеокамері незаконні дії ОСОБА_8 , у зв'язку з чим почала йти за ним та робити йому зауваження, на що ОСОБА_8 одразу побіг з магазину, а люди почали його наздоганяти; в подальшому його було затримано, а викрадений товар працівниками поліції було повернуто; матеріальних претензій до ОСОБА_8 не має;
- показання свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що знає ОСОБА_8 візуально, оскільки навесні або восени 2022 року біля обідньої перерви стояв на куті вул. Преображенської та Привозної в м. Одесі та почув жіночий крик; звернувши на нього увагу, він побачив обвинуваченого ОСОБА_8 , який біг по вулиці від чоловіка та жінки-працівника магазину, з якого було викрадено товар; вказані особи намагались наздогнати обвинуваченого ОСОБА_8 , чоловік крикнув: «Ловіть вора»; у той момент ОСОБА_8 викинув на підлогу сумку, яка в нього знаходилась та далі побіг від вказаних осіб; на думку свідка обвинувачений ОСОБА_8 чув та розумів, що його переслідують люди з метою його затримання, після чого він також побіг за ОСОБА_8 та невдовзі вони затримали обвинуваченого ОСОБА_8 ; навушників у обвинуваченого точно не було; після затримання ОСОБА_8 казав, що він нічого не робив та нічого не брав; він допоміг доставити обвинуваченого до магазину, після чого свідок участі у даній справі не приймав; він впевнений, що обвинувачений ОСОБА_8 бачив, що його наздоганяють люди та чув, що вони йому кричали зупинитись;
- диск із відеозаписом подій від 16.09.2022, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_8 16.09.2022 о 12.33.22 зайшов до магазину «Аврора», тримаючи на правому плечі спортивну сумку чорного кольору у смужку, після чого одразу взяв в праву руку кошик для покупок та почав вибирати товар та складати його до корзини; об 12.37.35 обвинувачений ОСОБА_8 , тримаючи в руках невелику сумочку чорного кольору, склав цінник усередину сумки, після чого надів її на себе та продовжив складати інші речі в кошик; потім в період часу з 12.41.05 до 12.41.38 обвинувачений ОСОБА_8 склав увесь вибраний товар із кошика у належну йому спортивну сумку та вже о 12.41.43 з усім викраденим майном, яке перебувало у його сумці, йшов біля останнього стелажу при виході з магазину; в цей час охоронниця йшла за обвинуваченим на відстані приблизно 2-х метрів, вже о 12.41.45, знаходячись біля виходу з магазину, обвинувачений ОСОБА_8 озирнувся, у той час, відповідно до відеозапису, на відстані близько 50-60 сантиметрів за ним бігла охоронниця магазину - свідок ОСОБА_13 ; після цього ОСОБА_8 об 21.41.47, тільки переступивши поріг приміщення, почав бігти у невідомому напрямку, у зв'язку з чим свідок ОСОБА_13 побігла за ним; відеозапис не містить відомості про наявність у обвинуваченого ОСОБА_8 навушників;
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16.09.2022, відповідно до якого ОСОБА_15 просила вжити заходи правового характеру до раніше невідомої особа, яка 16.09.2022 о 13 год. з приміщення магазину «Аврора», розташованого по вул. Преображенській, 85 в м. Одесі відкрито заволоділа майном магазину на загальну суму 2434 грн.;
- протокол огляду місця події від 16.09.2022 з ілюстраціями, а саме магазину «Аврора», в ході огляду якого вилучення предметів не відбувалось;
- протокол огляду місця події від 16.09.2022, а саме ділянки місцевості біля магазину «Аврора», на якій виявлено дорожню сумку чорного кольору, в якій знаходилось викрадене ОСОБА_8 майно;
- протокол затримання ОСОБА_8 об 12:48 год. 16.09.2022 за адресою: м. Одеса, вул. Привозна, 14;
- протокол огляду предмету від 16.09.2022, а саме викраденого 16.09.2022 майна з магазину «Аврора», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 85;
- постанову про визнання та долучення до матеріалів провадження речових доказів від 16.09.2022;
- зберігальну розписка від адміністратора магазина «Аврора» про отримання на зберігання речових доказів від 16.09.2022;
- протокол огляду предмету від 16.09.2022, а саме чоловічої сумки чорного кольору, належної обвинуваченому ОСОБА_8 ;
- заяву адміністратора магазину «Аврора» про долучення до матеріалів кримінального провадження диску з відеозаписами від 16.09.2022;
- протокол огляду предмету та відтворення відеозапису від 28.09.2022, відповідно до якого вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 , знаходячись в приміщенні магазину, ходить та збирає товар до кошика, а потім, тримаючи сумку з викраденим майном, йде з магазину та за ним одразу біжить свідок ОСОБА_13 ;
- постанову про визнання та долучення до матеріалів провадження речового доказу від 28.09.2022, а саме цифрового диску з камер відеоспостереження магазину «Аврора»;
- акт №1624 інвентаризації в магазині «Аврора».
Вищенаведені докази, на переконання апеляційного суду, узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам зазначеного кримінального провадження.
Надавши об'єктивну правову оцінку дослідженим доказам, суд 1-ої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильно кваліфікував його дії за епізодом незаконного заволодіння майном потерпілого ТОВ «Вигідна покупка» за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно та в умовах воєнного стану.
Логічний аналіз ч. 1 ст. 94 КПК України дає підстави дійти висновку про те, що оцінка доказів судом здійснюється за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, при цьому, сукупність зібраних доказів оцінюється з точки зору достатності та взаємозв'язку, необхідних для прийняття відповідного процесуального, в даному випадку, судового рішення.
Внутрішнє переконання - це такий стан свідомості суб'єкта оцінки, коли він вважає, що зібрані й перевірені у справі докази є достатніми для вирішення питання щодо наявності чи відсутності обставин, які входять до предмета доказування, або інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і впевнений у правильності свого висновку та готовий до практичних дій у відповідності з отриманими знаннями. Закон вимагає, щоб внутрішнє переконання було обґрунтованим.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
У справі «Кобець проти України» ЄСПЛ повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Система зібраних в кримінальному провадженні доказів повинна давати можливість зробити однозначний висновок як за кожним елементом предмета доказування, так і у справі загалом та усунути будь-які сумніви. Всі сумніви у справі підлягають об'єктивному вивченню, а якщо вичерпано можливості їх усунути, повинні тлумачитися та розв'язуватися на користь обвинуваченого.
В цьому контексті колегія суддів керується правовою позицією, викладеною в постанові колегії суддів Першої судової палати ККС у складі ВС від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к (провадження №51-597км17), відповідно до якої поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Колегія суддів критично оцінює твердження сторони захисту з приводу наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_8 за епізодом викрадення майна від 16.09.2022 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, оскільки умислу на відкрите викрадення майна у ОСОБА_8 як під час викрадення, так і під час його переслідування, не було, з огляду на наступні обставини.
В цьому контексті суд апеляційної інстанції звертає увагу на роз'яснення, які містяться в п.п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009, відповідно до якого крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.
Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні).
Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння).
Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ККС у складі ВС від 09.04.2020 у справі №629/577/19 (провадження №51-1114ск20), згідно з якою відповідно до положень ч. 1 ст. 185 КК України крадіжкою є таємне викрадення чужого майна. При цьому основною умовою є те, що, здійснюючи викрадення, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Згідно із ч. 1 ст. 186 КК України грабежем є відкрите викрадення чужого майна, а саме викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка, у свою чергу, усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. При цьому, розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна та не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння). Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.
В цьому контексті апеляційний суд критично оцінює посилання сторони захисту на те, що в діях обвинуваченого ОСОБА_8 за епізодом вчинення заволодіння майном ТОВ «Вигідна покупка» від 16.09.2022, не було умислу на відкрите викрадення майна з огляду на те, що він не помітив виявлення його злочинних дій охоронцем магазину «Аврора», натомість, такі твердження суперечать встановленим судом 1-ої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та дослідженим показанням свідків.
Так, досліджені під час судового розгляду кримінального провадження показання свідків, у сукупності із показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_8 , дають підстави стверджувати про те, що дії ОСОБА_8 розпочались як таємне викрадення чужого майна, проте в подальшому переросли у відкрите викрадення майна (грабіж), оскільки його дії були викриті свідком ОСОБА_13 - охоронцем магазину «Аврова», яка пояснила, що кричала останньому та наказувала повернутись, проте ОСОБА_8 , обернувшись та побачивши, що вона за ним біжить, перебіг дорогу в сторону ринку «Привоз» та продовжував тікати від неї, по дорозі гублячи викрадені речі; свідок наполягала на тому, що обвинувачений ОСОБА_8 точно чув її вимоги одразу після того, як вийшов з магазину, оскільки вона кричала гучно вимоги до нього та прохання про допомогу у перехожих, при цьому, обвинувачений перебував у полі її зору на невеликій відстані та не міг її не чути, озирався на неї та продовжував тікати.
Зазначені показання свідка ОСОБА_13 узгоджуються із показаннями інших свідків, допитаних судом 1-ої інстанції та іншими доказами.
Зокрема, свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні суду 1-ої інстанції підтвердив той факт, що охоронця магазину «Аврова» було чутно всім, оскільки вона дуже голосно кричала, внаслідок чого обвинувачений ОСОБА_8 не міг її не чути; свідок ОСОБА_11 під час судового розгляду кримінального провадження пояснив, що коли чоловік, який біг за ОСОБА_8 , крикнув «ловіть вора», обвинувачений викинув на підлогу сумку, яка у нього знаходилась, та побіг далі, обвинувачений чув та розумів, що його переслідують люди з метою затримання.
Показання зазначених вище свідків узгоджуються також із дослідженим судом 1-ої інстанції відеозаписом із камер відеоспостереження магазину «Аврора», які фіксують події 16.09.2022, із аналізу якого вбачається, що ОСОБА_8 , знаходячись біля виходу з магазину, озирнувся, в той час, відповідно до відеозапису, на відстані приблизно 50-60 см за ним бігла охоронниця магазину - свідок ОСОБА_13 , після чого обвинувачений, тільки переступивши поріг з приміщення, почав бігти у невідомому напрямку, після чого свідок ОСОБА_13 побігла за ним.
Окрім того, версія сторони захисту, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_8 стосовно того, що він не бачив та не чув жінку-охоронця та охоронця ринку «Привоз», оскільки був у навушниках, не відповідає іншим, дослідженим судом 1-ої інстанції, доказам, зокрема, показанням свідка ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_11 , які не бачили на обвинуваченому ОСОБА_8 навушників, а також вищевказаному відеозаписі, на якому не зафіксовано навушників.
Більш того, навушників також не було виявлено також при обвинуваченому ОСОБА_8 під час його затримання (арк. письмових доказів 26-28).
За встановлених обставин, колегія суддів констатує, що в даному випадку обвинувачений ОСОБА_8 , розпочавши реалізацію свого злочинного умислу на таємне викрадення чужого майна, а також усвідомивши, що його дії викриті свідком ОСОБА_13 , продовжив свої протиправні дії, спрямовані на заволодіння майном, належним ТОВ «Вигідна покупка», внаслідок чого його дії були правильно кваліфіковані стороною обвинувачення та судом 1-ої інстанції за ст. 186 КК України як відрите викрадення чужого майна (грабіж).
Апеляційний суд вважає хибними твердження сторони захисту з приводу того, що обвинувачений ОСОБА_8 був затриманий співробітниками поліції разом із викраденим майном, натомість, в судовому засіданні суду 1-ої інстанції із аналізу досліджених доказів було встановлено, що ОСОБА_8 позбувся сумки із викраденим майном під час втечі з місця події та в подальшому, під час огляду місця події від 16.09.2022, зазначена сумка із викраденим майном була виявлена біля магазину «Аврора» (арк. письмових доказів 21-23).
Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить переконання про те, що комплекс зібраних стороною обвинувачення належних, допустимих, достовірних та взаємоузгоджених між собою доказів, досліджених судом 1-ої інстанції, дає підстави дійти висновку про доведеність «поза розумним сумнівом» винуватості ОСОБА_8 у вчиненні саме закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно та в умовах воєнного стану за епізодом від 16.09.2022, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.
З огляду на викладені обставини, апеляційний суд вважає, що позиція сторони захисту, яка полягає у запереченні винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є способом самозахисту та намаганням уникнути кримінальної відповідальності шляхом безпідставного використання закону, яким скасована кримінальна відповідальність за певну категорію кримінальних правопорушень, натомість, така позиція об'єктивно спростовується дослідженими судом 1-ої інстанції усними та письмовими доказами, не довіряти яким об'єктивних підстав немає.
За встановлених обставин, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду 1-ої інстанції, доходить переконання про те, що висунута стороною обвинувачення версія подій знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, а суд 1-ої інстанції, на підставі повного, всебічного аналізу та оцінки всіх досліджених доказів у провадженні, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 за епізодом незаконного заволодіння майном ТОВ «Вигідна покупка» від 16.09.2022 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.
Що стосується доводів сторони захисту з приводу невідповідності призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними з огляду на наступне.
Частина 2 ст. 50 КК України передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до приписів ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Згідно із абз. 2 п. 1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Призначення особі, визнаній винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, відповідного покарання, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, відноситься до дискреційних повноважень суду.
Судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Окрім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ККС у складі ВС від 15.08.2023 у справі №295/424/21 (провадження №51-619км22), процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд 1-ої інстанції, на виконання приписів зазначених вище норм кримінального закону та положень судової практики, врахував: ступінь тяжкості вчинених ним злочинів; характеристику особи обвинуваченого; наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 суд 1-ої інстанції визнав щире каяття у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , судом 1-ої інстанції встановлено не було.
Суд апеляційної інстанції вважає, що, врахувавши сукупність зазначених обставин та характеристику особи обвинуваченого, суд 1-ої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 186, ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням положень ст. 68 КК України стосовно призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення, а також, на підставі вимог ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, призначення йому остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
При цьому, всупереч твердженням захисника, при призначенні ОСОБА_8 покарання судом 1-ої інстанції була врахована наявність у нього малолітньої дитини-інваліда (т. 2, а.с. 112-113, 115, 116), при цьому, на переконання апеляційного суду зазначена обставина не може бути єдиною підставою для призначення обвинуваченому ОСОБА_8 більш м'якого покарання, з урахуванням також того факту, що відомостей стосовно перебування дитини на утриманні саме обвинуваченого та її проживання разом із ним суду апеляційної інстанції надано не було.
Відтак, з огляду на вищезгадані обставини, колегія суддів доходить переконання про те, що призначене судом 1-ої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, тому підстави для призначення йому більш м'якого покарання відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що суд 1-ої інстанції, всебічно, повно та об'єктивно розглянувши кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 , дійшов обґрунтованого висновку про його винуватість «поза розумним сумнівом» у вчиненні інкримінованих йому злочинів та призначив йому покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, тому підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
ВирокПриморського районного суду м. Одеси від 20.12.2024, яким ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4