Номер провадження: 22-ц/813/970/25
Справа № 947/13803/23
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.
Доповідач Карташов О. Ю.
05.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Байрамов Олександр Володимирович
на рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 січня 2024 року
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року Банк звернувся до суду з даним позовом у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 у порядку ст.625 ЦК України 139076,15 грн, як заборгованість за кредитним договором №674-Ф03.9/42 від 21.06.2007р.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 15 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду вмотивовано тим, що позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу допускається тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Байрамов О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.01.2024 року по справі № 947/13803/23, винести нове рішення, яким стягнути з відповідача, яким є ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк», заборгованість розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, та пунктів Кредитного договору за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 674-ф03.9/42 від 21.06.2007 року та становить 139076,15 грн та складається з суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 29578,63 грн; сума заборгованості за інфляційними витратами 109 497,53 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, вмотивована тим, що загальна заборгованість вже стягнута і рахунок здійснюється з підстав невиконання рішення суду. Стягнення загальної заборгованості підтверджується виконавчим листом від 03 березня 2012 року, відповідно до якого Дніпропетровським районним судом м. Києва з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість на користь ПАТ «Укрсоцбанк» - 218434,00 грн та 2530, 55 грн витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом.
Зазначається, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредиту), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Наголошується, що невиконання грошового зобов'язання, відповідно до вищезазначеного виконавчого листа тягне за собою нарахування санкцій відповідно до ст. 625 ЦК України, які станом на 23.02.2022 року становлять 139076, 15 грн та складаються з суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 29578,63 грн; сума заборгованості за інфляційними витратами 109 497,53 грн.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
В судовому засіданні представник АТ «Сенс Банк» адвокат Байрамов О.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити у повному обсязі.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа, а саме судової повістки до його електронного кабінету.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
21.06.2007р. АКБ «Укрсоцбанк» уклало з ОСОБА_2 кредитний договір №674-Ф03.9/42 про надання кредиту 50000 доларів США зі строком дії договору до 20.06.2017р.
Як вбачається з копії виконавчого листа від 03.03.2012 року Дніпровський районний суд м. Києва розглянув цивільну справу за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі рішення Третейського суду, яке набрало законної сили 03.03.2012 року і яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» - 218434,00 грн заборгованості та 2530,55 грн витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом.
У ВП №37272956 постановою від 12.02.2014 року повернуто виконавчий документ стягувачу.
АТ «Сенс Банк» є правонаступником АКБ «Укрсоцбанк».
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статі 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу суд першої інстанції зазначив, що дане стягнення допускається тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що в матеріалах справи є копія Виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва, відповідно до якого було розглянуто цивільну справу за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі рішення Третейського суду, яке набрало законної сили 03.03.2012 року і яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» - 218434,00 грн заборгованості та 2530,55 грн витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом, отже невиконаним є грошове зобов'язання, що визначено у національній грошовій одиниці України гривні.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.
Враховуючи наведене, три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовою якого є, зокрема нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.
В постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18, зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Установивши, що рішення суду відповідач не виконав, апеляційний суд приходить до висновку про наявність у позивача права на стягнення відповідно до статті 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат унаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, що виникло на підставі рішень Третейського суду та Дніпровського районного суду м. Києва від 03.03.2012 року.
Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню три відсотка річних за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 29578,63 гривень та інфляційні втрати за період з березня 2017 року по лютий 2022 року в розмірі 109497,53 гривень, разом 139076,15 гривень.
Апеляційний суд перевір правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційні втрати та не вбачає підстав для його зміни.
Кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь період невиконання рішення суду про стягнення боргу.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, навіть за умови повернення виконавчого документа стягувачу, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржників від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.
Позивачем подано до суду докази існуючої заборгованості за вказаним кредитним договором, яку стягнуто рішенням суду та видано виконавчий лист, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем виконано чи частково виконувалось рішення суду.
Відтак, доводи апеляційної скарги скаржника знайшли своє підтвердження матеріалами справи, та приймаються до уваги колегією апеляційного суду.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з наведеним рішення суду першої інстанції належить скасувати та з ухвалити нове судове рішення, яким позовній вимоги АТ « Сенс Банк» задовольнити.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Байрамов Олександр Володимирович, задовольнити.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 січня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у порядку ст.625 ЦК України заборгованість за кредитним договором № 674-Ф03.9/42 від 21.06.2007р. у розмірі 139076,15 грн на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (м. Київ, вул. Велика Васильківська 100, ЄДРПОУ 23494714).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький