04.08.25
22-ц/812/1244/25
Провадження №22-ц/812/1244/25
іменем України
29 липня 2025 року м. Миколаїв
справа № 470/713/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Локтіонової О.В.,
із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1 , представника апелянта ФГ «Альянс» Розніна В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції
апеляційну скаргу
Фермерського господарства «Альянс»
на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області, ухвалене 25 квітня 2024 року під головуванням судді Лусти С.А., в приміщенні цього ж суду, повний текст судового рішення складений 30 квітня 2024 року у цивільній справі
за позовом
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ земельної ділянки в натурі, що перебуває у спільній частковій власності,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
В листопаді 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , через свого представника звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ земельної ділянки в натурі, що перебуває у спільній частковій власності.
Позивачі зазначали, що вони та відповідачка є рідними сестрами. Їх батьками були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_6 на праві власності належала земельна ділянка, площею 12,7722 га, яка розташована на території Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області. Після смерті ОСОБА_6 його доньки та їх матір ОСОБА_5 звернулися у встановлений законом строк до державного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за законом. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 червня 2015 року спадкоємцями майна ОСОБА_6 є його доньки - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_5 , кожна на 1/4 частку земельної ділянки, площею 12,7722 га. Зазначене Свідоцтво про право на спадщину за законом посвідчене державним нотаріусом Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області Нікурадзе Т.В., зареєстроване в реєстрі за № 319.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 . За життя вона залишила заповіт, в якому спадкоємцем зазначеного у заповіті майна є донька ОСОБА_2 . Після смерті матері ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулася до державного нотаріуса Березнегуватської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Між позивачами та відповідачкою виник спір з приводу поділу в натурі часток зі складу спільної земельної ділянки, оскільки позивачки хочуть володіти, користуватися та розпоряджатися своїми частками земельних ділянок на власний розсуд. Позивачки звернулися до сертифікованого інженера-землевпорядника щодо оформлення плану поділу земельної ділянки, що перебувала у власності ОСОБА_6 . Згідно запропонованого інженером- землевпорядником плану поділу земельної ділянки, загальною площею 12,7722 га, виділено в натурі земельну ділянку по 3.1930 га ОСОБА_4 (ділянка 1), ОСОБА_3 (ділянка 2), ОСОБА_2 (ділянка 3 та ділянка 4).
Позивачки через свого представника звернулися до відповідачки в порядку досудового врегулювання спору щодо погодження плану поділу земельної ділянки, однак остання відмовилася від отримання поштового відправлення.
Посилаючись на те, що в добровільному порядку даний спір вирішити не можливо, позивачки просили суд провести поділ земельної ділянки кадастровий номер 4821155000:22:000:0021, площею 12,7722 га, яка розташована в межах території Березнегуватської селищної територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва по 3.1930 га кожній, ОСОБА_4 (ділянка 1), ОСОБА_3 (ділянка 2), ОСОБА_2 (ділянка 3 та ділянка 4) та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 4821155000:22:000:0021, площею 12,7722 га.
Правом відзиву на позовну заяву відповідач не скористалась.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ земельної ділянки в натурі, що перебуває у спільній частковій власності, задоволено.
Постановлено провести поділ земельної ділянки, площею 12,7722 га, кадастровий номер 4821155000:22:000:0021, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, виділивши у натурі:
- ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 3,1930 га (31930,41 кв.м.), кадастровий номер 4821184200:09:000:0007, визначену в плані поділу земельної ділянки під АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 3,1930 га (31930,41 кв.м.), кадастровий номер 4821184200:09:000:0008, визначену в плані поділу земельної ділянки під АДРЕСА_2 ;
- ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 3,1930 га (31930,41 кв.м.), кадастровий номер 4821184200:09:000:0006, визначену в плані поділу земельної ділянки під АДРЕСА_3 та земельну ділянку, площею 3,1930 га (31930,41 кв.м.), кадастровий номер 4821184200:09:000:0005, визначену в плані поділу земельної ділянки під №4.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 12,7722 гектари, кадастровий номер 4821155000:22:000:0021, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачки та відповідачка є співвласниками земельної ділянки, яка належить їм на праві спільної часткової власності. Позивачки бажають виділити свої частки в натурі, з метою самостійного розпорядження ними, однак не мають можливості цього зробити через непогодження відповідачкою плану поділу земельної ділянки та нез'явлення до нотаріуса для поділу земельної ділянки за згодою співвласників. Суд дійшов висновку, що вимоги позивачів стосовно поділу земельної ділянки та припинення права спільної часткової власності на неї є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Фермерське господарство «Альянс» (далі ФГ «Альянс»), посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Узагальненні доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що ФГ «Альянс» є стороною в договорі оренди частини земельної ділянки, кадастровий номер 4821155000:22:000:0021, укладеного 28 жовтня 2016 року. Право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 177669877) Орендодавець : ОСОБА_3 .
За період з 2016 року всі обов'язки по договору виконувалися в повному обсязі , своєчасно сплачувалась орендна плата , орендодавець не чинив перешкод у використанні земельної ділянки. Однак, згідно повідомлення ОСОБА_3 , яке було отримано ФГ «АЛЬЯНС» 14 травня 2025 року, стало відомо, що земельна ділянка (кадастровий номер 4821155000:22:000:0021) була поділена за рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року. ОСОБА_3 виділено в натурі земельну ділянку площею 3,1930 га та присвоєно новий кадастровий номер: 4821184200:09:000:0008. 12 липня 2024 року державним реєстратором Радсадівської сільської ради Смоляр Л.П. проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4821184200:09:000:0008 на підставі рішення суду, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 2973790884811 номер відомостей про речове право : 55929040. При цьому згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16 лютого 2025 року № 427243527 стало відомо, що при реєстрації права власності на новоутворені земельні ділянки, державним реєстратором не було перенесено (не зареєстровано) право оренди. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 не бажає продовжувати оренді відносини, та просить припинити договір оренди від 28 жовтня 2016 року.
Апелянт зазначає, що прийняте судом першої інстанції рішення впливає на права та інтереси ФГ "Альянс" як орендаря земельної ділянки, але до розгляду справи його залучено не було. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Рішенням по справі здійснено поділ земельної ділянки без згоди орендаря тобто ФГ «Альянс» ( ОСОБА_3 навіть не зверталася з питання отримання передбаченої законодавством згоди) та без залучення як третьої особи, права якої безпосередньо зачіпаються, що є порушенням норм процесуального права.
Позивачі, зокрема, ОСОБА_3 будучі обізнаною про існування договірних відносин оренди земельної ділянки в період з 28 жовтня 2016 року на час звернення до суду, надають документи, підтверджуючі право власності на земельну ділянку станом на 27 червня 2015 року ( витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 39793775) і жодного документа, що підтверджує право власності та наявні обтяження (обмеження) земельної ділянки на день звернення до суду. Крім того, в матеріалах справи міститься лише один аркуш технічної документації, а саме план розподілу земельної ділянки, і не міститься іншої інформації, яка повинна включати технічна документація згідно з нормами діючого законодавства.
Отже при прийнятті рішення суд не врахував норми земельного законодавства, які прямо зобов'язують враховувати права користувачів (орендарів) при поділі земельних ділянок.
Судова практика підтверджує, що незалучення особи до участі у справі, якщо рішення стосується її прав та обов'язків, є підставою для скасування такого рішення. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 у справі № 752/3090/19 зазначено, що судове рішення, яке вирішує питання про права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, порушує її процесуальні права, гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином судом першої інстанції не було досліджено підстав існування права власності на земельну ділянку на час звернення позивачів до суду та поділ земельної ділянки здійснено не на підставі технічної документації, яка відповідає приписам статті 56 ЗУ «Про землеустрій» і повинна містити інформацію про наявність обмежено, обтяжень земельної ділянки і не може бути виготовлена без згоди користувача, а на підставі окремого аркуша (плану поділу земельної ділянки), що призвело до порушення прав скаржника ФГ «Альянс» як орендаря земельної ділянки, якого не було залучено до розгляду справи.
Узагальненні доводи інших учасників справи
На вказану апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Глушаниця А.Л., подала відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, стягнути з ФГ «Альянс» на свою користь витрати на професійну правничу допомогу понесені нею в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000 грн.
Зазначає, що вона як співвласниця будь-якої згоди (в письмовій чи усній формі) на передачу цієї земельної ділянки в оренду скаржнику ніколи не надавала.
Подаючи апеляційну скаргу на судове рішення на підставі якого ОСОБА_2 стала власником земельних ділянок площами по 3.193 га (кожна) з кадастровими номерами 4821184200:09:000:0005 та 4821184200:09:000:0006 які не перебували в оренді у скаржника очевидно є втручанням в права власності ОСОБА_2 . Більш того, на підставі Договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 06 серпня 2024 року посвідчених 06 серпня 2024 року приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Бондар Н.В. за реєстровими № 1172 та 1173, ОСОБА_2 передала у власність вищевказані земельні ділянки ОСОБА_7 ..
Також, скаржник жодним чином не обґрунтовує апеляційну скаргу, яким чином набуття права власності ОСОБА_2 земельних ділянок площами по 3.193 га (кожна) порушує його права.
Майнове право ОСОБА_3 на 3.1930 частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4821155000:22:000:0021 не говорить про те, що вона могла передати у користування такий окремий сформовай об'єкт оренди, оскільки такого об'єкту оренди не існувало. Зважаючи, що такого об'єкту оренди не було, то воно і не може бути обтяжене орендою. Як наслідок отримувати згоду при поділі такої окремої сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 4821155000:22:000:0021 площею 12,7722 у скаржника необхідності немає.
На апеляційну скаргу ФГ «Альянс» також подав відзив представник відповідачка ОСОБА_4 - адвокат Грінченко І.В., в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що про існування договору оренди 1/4 земельної ділянки з кадастровим номером 4821155000:22:000:0021 їй як співвласнику відомо не було. Згоди на передачу частини земельної ділянки в оренду вона не надавала, так як ОСОБА_3 з даного питання до неї не зверталась. Розроблена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки має містити згоду користувачів даною ділянкою, якщо такі були на момент поділу (стаття 56 Закону України "Про землеустрій"). При реєстрації поділу земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на новосформовані земельні ділянки, "стара»оренда не була перенесена у новий розділ ДРП, що чітко передбачено постановою №1141 від 26 жовтня 2011 року "Про затвердження порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно". Проте невиконання вищевказаного порядку в частині перенесення записів про оренду не має перешкоджати проведенню реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме права власності на новосформовані земельні ділянки.
Зазначає, що порушується її конституційне право на вільне володіння та розпорядження нерухомим майном, а саме земельною ділянкою кадастровий номер 4821184200:09:000:0007, так як до вирішення питання щодо оскарження рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області по справі від 25 квітня 2024 року вона не може зареєструвати своє право власності в Державному реєстрі речових прав та вільно користуватися землею.
Також адвокат просив стягнути з апелянта ФГ «Альянс» на користь відповідачки ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн.
2. Мотивувальна частина
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що позивачки та відповідачка є співвласниками, на праві спільної часткової власності, земельної ділянки, площею 12,7722 гектари, кадастровий номер 4821155000:22:000:0021, розташованої в межах території Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку вони отримали у спадщину після смерті ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачці ОСОБА_2 належить 2/4 часток вказаної земельної ділянки, позивачці ОСОБА_3 та відповідачці ОСОБА_4 по 1/4 частці вказаної земельної ділянки. Вказане підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27 червня 2015 року Нікурадзе Т.В., державним нотаріусом Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області, зареєстрованого в реєстрі за №318 та копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17 липня 2017 року ОСОБА_8 , державним нотаріусом Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області, зареєстрованого в реєстрі за №490 (а.с.7-12).
Позивачки вирішили виділити в натурі частки зі складу спільної земельної ділянки, оскільки хочуть володіти, користуватися та розпоряджатися своїми частками земельної ділянки на власний розсуд та у зв'язку з цим звернулися до сертифікованого інженера-землевпорядника щодо оформлення плану поділу земельної ділянки, що перебувала у власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 27 березня 2024 року на земельну ділянку сторін, площею 12,7722 га, була розроблена технічна документація інженером землевпорядником ОСОБА_9 , щодо її поділу, визначено площу для кожного співвласника - по 3,1930 га та визначено кадастрові номери: ОСОБА_4 - 4821184200:09:000:0007, ОСОБА_3 - 4821184200:09:000:0008, ОСОБА_2 - 4821184200:09:000:0006 та 4821184200:09:000:0005 (а.с.71-72).
Згідно запропонованого інженером-землевпорядником плану поділу вказаної земельної ділянки, загальною площею 12,7722 га, кожному із співвласників виділено в натурі по 3.1930 га або 31930,41 кв.м., а саме: відповідачці ОСОБА_4 виділено ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4821184200:09:000:0007, позивачці ОСОБА_3 виділено ділянку № НОМЕР_2 , кадастровий номер 4821184200:09:000:0008, а позивачці ОСОБА_2 виділено ділянка № НОМЕР_3 та АДРЕСА_4 , кадастрові номери 4821184200:09:000:0006 та 4821184200:09:000:0005 (а.с.13).
Позиція апеляційного суду
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідач - це особа, яку позивач вважає порушником його права та до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога.
Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки (стаття 50 ЦПК України).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) (на неї посилається заявниця), від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 07 липня 2020 року в справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19), від 09 лютого 2021 року в справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20), від 05 липня 2023 року в справі № 910/15792/20(провадження № 12-31гс22), сформульовані правові висновки про те, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Поняття «сторона в спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона в процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами в спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.
У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20), на яку посилається заявниця, зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, позивач повинен залучити до участі в справі в якості відповідачів усіх осіб, на чиї права та обов'язки впливає оскаржуване ним рішення і чиї права можуть бути порушені.
Звертаючись із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначали, що з відповідачкою виник спір з приводу поділу в натурі земельної ділянки площею 12,7722 гектари, кадастровий номер 4821155000:22:000:0021, яка належить їм на праві спільної часткової власності, оскільки позивачки хочуть володіти, користуватися та розпоряджатися своїми частками земельних ділянок на власний розсуд.
Суд першої інстанції захистив інтереси позивачок, поділивши спірну земельну ділянку та виділивши у натурі:
- ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 3,1930 га (31930,41 кв.м.), кадастровий номер 4821184200:09:000:0007, визначену в плані поділу земельної ділянки під АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 3,1930 га (31930,41 кв.м.), кадастровий номер 4821184200:09:000:0008, визначену в плані поділу земельної ділянки під АДРЕСА_2 ;
- ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 3,1930 га (31930,41 кв.м.), кадастровий номер 4821184200:09:000:0006, визначену в плані поділу земельної ділянки під АДРЕСА_3 та земельну ділянку, площею 3,1930 га (31930,41 кв.м.), кадастровий номер 4821184200:09:000:0005, визначену в плані поділу земельної ділянки під №4.
Це рішення суду в апеляційному порядку оскаржило ФГ «Альянс», яке посилалось на те, що користується частиною земельної ділянки площею 12,7722 гектари, кадастровий номер 4821155000:22:000:0021, на підставі договору оренди, укладеного 28 жовтня 2016 року з ОСОБА_3 , та зазначало, що суд першої інстанції вирішив питання про поділ спірної земельної ділянки з порушенням вимог частини 6 статті 79-1 ЗК України без погодженням з ним, як із землекористувачем цієї земельної ділянки, тобто вирішив питання про його права та обов'язки.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).
Судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цих осіб, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право в правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом були незалучені особи, або міститься судження про права та обов'язки цих осіб у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
Подібний висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).
Близькі за змістом висновки викладені також упостанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 604/835/15-ц (провадження № 14-649цс18).
Під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі в справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
Отже, під час вирішення питання, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов'язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі в справі, суд має з'ясувати, чи буде в зв'язку із прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов'язків у майбутньому (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 548/1887/21(провадження № 61-4306св23)).
Незалучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним (постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 травня 2024 року в cправі № 914/2259/17 та від 13 травня 2024 року в cправі № 913/567/19).
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України, у відповідності до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з частиною 6 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.
В апеляційній скарзі ФГ «Альянс» зазначало, що в даному спорі про поділ земельної ділянки, яка перебуває в оренді, учасниками справи, окрім співвласників, має бути заявник, як землекористувач цієї ділянки.
Однак, із матеріалів справи вбачається, що ФГ «Альянс» є користувачем (орендарем) лише частини спірної земельної ділянки площею 12,7722 гектари, кадастровий номер 4821155000:22:000:0021, на підставі договору оренди, укладеного 28 жовтня 2016 року з ОСОБА_3 .
Між тим, спір у даній справі не стосується поділу частини спірної земельної ділянки. Позивачками заявлено вимоги про поділ усієї земельної ділянки площею 12,7722 гектари, кадастровий номер 4821155000:22:000:0021. Отже, рішенням суду не вирішувались питання про права та обов'язки ФГ «Альянс».
Посилання апеляційної скарги ФГ «Альянс» на порушення його прав враховуючи те, що після поділу спірної земельної ділянки ОСОБА_3 , посилаючись на неправомірність договору оренди землі, намагається розірвати укладений з ним договір оренди, є безпідставними з огляду на положення статей 31, 32 Закону України «Про оренду землі» щодо підстав для припинення договору оренди землі.
Крім того, у цій справі питання правомірності укладення зазначеного договору оренди землі від 28 жовтня 2016 року не є предметом заявленого позову, відповідні обставини в справі не встановлювалися.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ФГ «Альянс».
Доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи усіх складових технічної документації із землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки, які передбачені статтею 56 Закону України «Про землеустрій», висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення, яке оскаржується не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, вказані доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 червня 2025 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФГ «Альянс» на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року, зупинене дію оскаржуваного рішення.
В зв'язку з залишенням рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року без змін, дію вказаного рішення слід відновити.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Глушаниця А.Л. надав до суду лише копію ордера надання професійної правничої допомоги від 01 липня 2025 року.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ФГ «Альянс» заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Водночас представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Глушаниця А.Л. не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Альянс» залишити без задоволення, а рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року - без змін.
Відновити дію рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
ГоловуючийІ.В. Лівінський
Судді:Т.Б. Кушнірова О.В. Локтіонова
Повне судове рішення складено 04 серпня 2025 року.