Справа № 466/574/24 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г. Б.
Провадження № 22-ц/811/406/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
01 серпня 2025 року м.Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2024 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У січні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 32422 грн., інфляційні втрати - 10277 грн. 77 коп., та три проценти річних - 2025 грн. 26 коп., а всього - 44725 грн. 03 коп.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14.06.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір №4311975 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 9900 грн., строком на 30 днів, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,90% в день.
11.08.2021 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора у розмірі нарахованих процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим, у відповідності до п.1.4 та п.4.2 кредитного договору відбулося продовження строку кредиту на 30 днів із стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
10.09.2021 року відповідач зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, у зв'язку з чим, відповідно до п.4.3 кредитного договору, такий було автоматично пролонговано, строк користування кредитом продовжено на 90 календарних днів поспіль.
26.09.2021 року відповідач здійснив частково оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50 грн., надалі, відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.
25.05.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №25-05/2022, відповідно до якого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором.
Про відступлення грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача, шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначену при укладенні кредитного договору, однак, зобов'язання відповідачем не було виконано.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за договором №4311975 про надання споживчого кредиту від 14.06.2021 року у розмірі 5213 грн. 33 коп., 2000 грн. витрат на правничу допомогу та 282 грн. 36 коп. судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Рішення суду оскаржив позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», яке було перейменоване на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що кредитний договір, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Додає, що відступлення прав вимоги за кредитним договором було здійснено шляхом укладення договору факторингу про відступлення ТОВ «ФК Фінтраст Україна» належне йому право вимоги, що встановлено судом першої інстанції.
Наголошує, що як встановлено судом першої інстанції, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором №4311975 про надання споживчого кредиту від 14.06.2021 року, у зв'язку з чим, вимоги позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», до якого за договором факторингу №25-05/2022 від 25.05.2022 року перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , є обгрунтованими та підлгають стягненню у сумі 9900 грн.
Зазначає, що станом на дату закінчення договору - 09.12.2021 року, сума заборгованості, з урахуванням часткової сплати процентів, склала 32422 грн., з яких: за тілом кредиту - 9000 грн., за нарахованими процентами за користування грошовими коштами - 22522 грн.
Звертає увагу, що в даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, у межах погодженого нового строку, відповідно до поденного розрахунку, і нараховані проценти не носять штрафний характер.
Окремо зауважує, що в п.4.1 договору зазначено, що строк кредиту може бути продовжено: 1) за ініціативою споживача - на кількість днів, зазначену в п.1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2 (пп.4.2.1-4.2.4) договору; 2) в порядку автопролонгації - на кількість днів та відповідно до умов, визначених в п.4.3 (пп.4.3.2-4.3.2) договору.
Вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, зокрема, тому, що в даному випадку, нараховані проценти за кредитним договором є процентами за користування кредитом, які нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Додає, що часткова оплата відповідачем процентів за користування кредитом є підтвердженням волевиявлення відповідача на добровільне виконання умов договору, серед іншого, зазначених у п.1.2 та п.1.5.2 договору.
Також вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки п.10.8 договору, відповідно до якого, підписуючи цей договір, споживач підтверджує, зокрема, що: перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», (далі - Правила), що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №53-ОД від 16.01.2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Зазначає, що підписуючи договір, позичальник погоджувався на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У даному випадку, сторонами погоджено в належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку.
Вважає також помилковими висновки суду в частині вирішення спору щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Звертає увагу, що відповідно до договору про надання споживчого кредиту №4311975 від 14.06.2021 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , а також картки обліку договору (розрахунку заборгованості), останнім днем строку кредитування є 31.12.2021 року (з урахуванням пролонгації та автопролонгації договору).
Згідно вимог позовної заяви та наведеного у ній розрахунку, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 10277 грн. 77 коп. за період з січня 2022 по червень 2023 року включно, а також три проценти річних у сумі 2025 грн. 26 коп. за період з 01.01.2022 року по 25.08.2023 року, які нараховані на всю суму заборгованості 32422 грн.
Враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.03.2018 року у справі №914/712/16, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з грудня 2021 року по 23.02.2022 року в сумі 2707 грн. 65 коп. та три проценти річних за період з 10.12.2021 року по 23.02.2022 року в сумі 61 грн. 84 коп., виходячи з основної суми боргу 9900 грн.
Також апелянт просить стягнути з відповідача судові витрати, понесені за апеляційний розгляд справи, а саме: судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
17.03.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апелянта.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 22.07.2025 року, є дата складення повного судового рішення - 01.08.2025 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.06.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір №4311975 про надання споживчого кредиту, який укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна».
Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С629836».
Отже, договір між первісним кредитором та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.
При цьому, відповідач зайшов на веб-сайт ТОВ «Авентус Україна» https://www.creditplus.ua, де він мав змогу ознайомитись з текстом примірного кредитного договору, правилами, паспортом споживчого кредиту, інформацією, передбаченою частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Надалі, відповідач пройшов реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна» і для безпосереднього оформлення кредиту в ІТС обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після прийняття позитивного рішення щодо надання кредиту відповідачу, ТОВ «Авентус Україна» зробив йому пропозицію в особистому кабінеті укласти електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання. Після прийняття відповідачем умов кредитного договору, з ним було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачем електронним підписом.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що кредитний договір, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при його укладанні сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов.
Відповідно до умов договору, ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 9900 грн. (п.1.3), а ОСОБА_1 зобов'язався протягом 30 днів (п.1.4) повернути кредит та сплатити проценти за користування грошовими коштами у розмірі 1,90% в день (п.1.5.1). Вказана процентна ставка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного у п.1.4. цього договору; у межах нового строку кредитування, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація відповідно до п.4.3 договору.
У п.1.5.2 договору вказано, що знижена процентна ставка 1,615% в день застосовується відповідно до умов, вказаних в даному договорі.
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п.1.6 договору).
Згідно з п.1.7 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою - 24079,41% річних; за зниженою ставкою - 12133,74%.
Орієнтована вартість кредиту на дату укладання договору складає: за стандартною ставкою - 15543 грн; за зниженою ставкою - 14696 грн. 55 коп. (п.1.8 договору).
Згідно з п.2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно з п.п.3.1 п.3 договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
Строк кредиту може бути продовжений у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору. Тип процентної ставки - фіксована.
У п.4.1 договору сторони погодили, що строк кредиту може бути продовжено у двох випадках: за ініціативою споживача - на кількість днів, зазначену в п.1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2 (пп.4.2.1-4.2.4) договору; або в порядку автопролонгації - на кількість днів та відповідно до умов, визначених в п.4.3 (пп.4.3.1-4.3.2) договору.
Пунктом 4.3 договору сторони домовились про порядок автопролонгації строку кредиту.
Так, у пп.4.3.1 п.4.3 сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку) кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2-4.2.4 договору. Тобто, в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Згідно з пп.4.3.2 п.4.3 договору, сторони погодили, що споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених у пп.4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором, який був підписаний останнім у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», виконало та надало йому кредит в сумі 9900 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 06.06.2022 року вих. №2022, згідно з якою 14.06.2021 року на карту клієнта було перераховано 9900 грн.
Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит №4311975 та паспортом споживчого кредиту доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про суму кредиту, строк кредитування, загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом, суму кредиту за договором, чисту суму кредиту, суму платежу за розрахунковий період, кількість днів у розрахунковому періоді, дату видачі кредиту, дату платежу тощо.
Як вбачається з картки обліку договору (розрахунку заборгованості), заборгованість відповідача за укладеним договором, станом на 24.05.2022 року, становить 32422 грн., з яких: 9900 грн. - основний борг, 22522 грн. -заборгованість за процентами.
Згідно вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 12.07.2021 року здійнив платіж на суму 4636 грн. 67 коп., 11.08.2021 року - на суму 5643 грн., 26.09.2021 року - на суму 50 грн. Сплачена сума платежів на загальну суму 10329 грн. 67 коп. була зарахована в рахунок сплати процентів за користування кредитом.
У зв'язку із здійсненням відповідачем часткової оплати процентів 12.07.2021 року та 11.08.2021 року, відбувалося продовження строку кредиту ще на 30 днів (до 10.09.2021 року) із стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
10.09.2021 року відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахування процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв'язку з чим, кредитором на підставі п.4.3 кредитний договір було пролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль (з 11.09.2021 року по 09.12.2021 року).
Після сплати 26.09.2021 року відповідачем 50 грн., які були зараховані на погашення процентів, останній жодної оплати за договором не здійснював.
Таким чином, в даному випадку, проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, в межах погодженого нового строку відповідно до поденного розрахунку, який наданий до позовної заяви (картка обліку). При цьому, нараховані проценти не носять штрафний характер.
Згідно з пп.3 п.5.1 кредитного договору, ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.
Оскільки обов'язки боржника ОСОБА_1 перед кредитором виконані не були, то, укладаючи 25.05.2022 року договір факторингу №25-05/2022, ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги до ОСОБА_1 , на що вказує доданий до договору витяг з реєстру боржників.
У витягу з реєстру боржників від 25.05.2022 року до договору факторингу №25-05/2022 зазначено під №182, що ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) є боржником за кредитним договором №4311975, сума заборгованості за основною сумою боргу - 9900 грн., сума заборгованості за процентами - 22522 грн., сума заборгованості разом - 32422 грн.
Про відступлення права грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту, зазначену ним при укладенні кредитного договору.
Згідно зі ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзацом 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.
Матеріалами справи встановлено та не спростовано відповідачем, що 14.06.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №4311975 про надання останньому споживчого кредиту у розмірі 9900 грн.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до 4 розділу договору №4311975 від 14.06.2021 року визначено, що строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача - на кількість днів, зазначену в п.1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2 (пп.4.2.1-4.2.4) договору; або в порядку автопролонгації - на кількість днів та відповідно до умов, визначених у п.4.3 (пп.4.3.1-4.3.2) договору.
Пунктом 4.2.2 кредитного договору передбачено, що пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі, не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач, здійснюючи вказаний платіж, не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов'язаний повідомити про це товариство в один із вказаних нижче способів: перед здійсненням платежу здійснити в особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме: натиснути в особистому кабінеті в розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або протягом 24 годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку товариства (в тому числі з використанням сервісу направлення повідомлень товариству, що розміщений на веб-сайті в розділі «Зворотній зв'язок», вибравши категорію звернення «Часткове погашення без пролонгації») повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом, з обов'язковою вказівкою в такому повідомленні номеру та дати цього договору та суми здійсненого платежу. В іншому разі, здійснений позивачем платіж буде розцінений товариством як пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом.
14.06.2021 року відповідачу було надано кредит в сумі 9900 грн. строком на 30 днів за зниженою процентною ставкою 1,615% в день.
У зв'язку з наявними погашеннями споживачем заборгованості 12.07.2021 року на суму 4636 грн. 67 коп. та 11.08.2021 року на суму 5643 грн., за ініціативою споживача відбувалось продовження дії договору до 11.08.2021 року та 10.09.2021 року, відповідно, за стандартною процентною ставкою 1,9% в день. Після невиконання 10.09.2021 року ОСОБА_1 своїх зобов'язань по сплаті процентів, на підставі п.4.3, договір було автопролонговано на 90 календарних днів.
У випадку, якби ОСОБА_1 не бажав продовжувати строк користування кредитом, він зобов'язаний був вчинити одну з дій, які визначені п.4.2.2 договору, оскільки в іншому разі здійснений позивачем платіж буде розцінений товариством як пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом.
Порядок автопролонгації строку кредиту визначає, що сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2.-4.2.4 договору. Тобто, в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (п.4.3.1 договору).
Так, останнім днем дії кредитного договору був 10.09.2021 року, проте, відповідач не здійснив оплату за кредитним договором ні по прострочених зобов'язаннях по процентах, ні по прострочених зобов'язаннях по кредиту, тому, враховуючи п.4.3.1 договору, строк користування кредитом було автопролонговано на 90 календарних днів поспіль (максимальний термін автопролонгації), до 10.12.2021 року, оскільки у споживача на дату закінчення строку кредиту була наявна заборгованість за кредитом.
Відповідно до розрахунку заборгованості, нарахування процентів за договором про надання споживчого кредиту здійснювалось по 09.12.2021 року включно.
Крім того, відповідно до картки обліку договору щодо боржника ОСОБА_1 вбачається, що товариство не здійснювало жодних додаткових нарахувань з 10.12.2021 року.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним, тому проценти за користування кредитними коштами за договором про надання споживчого кредиту № 4311975 від 14.06.2021 року підлягали нарахуванню до 09.12.2021 включно.
Оскільки, на день розгляду справи, відповідачем не надано доказів про виконання свого зобов'язання в частині сплати заборгованості за договором, суд апеляційної інстанції вважає, що позов є обґрунтованим, обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході перегляду судового рішення, а тому він підлягає задоволенню в повному обсязі.
Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та процентами є належним чином доведеними й такими, що підлягають задоволенню повністю, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованості за тілом кредиту розмірі 9900 грн. та за нарахованими процентами у розмірі 22522 грн., а всього - 32422 грн.
Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.
Задовольняючи частково позовні вимоги на суму 5213 грн. 33 коп., судом першої інстанції не було враховано тих обставин, що договір №4311975 від 14.06.2021 року був двічі пролонгований за ініціативою споживача, який, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором, а також не враховано положення п.4.3.2 договору, згідно з яким, споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в пп.4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача у порядку, передбаченому п.4.2 договору.
При цьому, необхідно зазначити, що відповідач не спростовує сам факт укладення ним кредитного договору №4311975 від 14.06.2021 року.
Окрім того, ухвалюючи рішення про часткове задоволення вказаних вимог, суд першої інстанції помилково ототожнив проценти за користування кредитними коштами з неустойкою, а тому безпідставно застосував ч.3 ст.551 ЦК України, зменшивши розмір заборгованості за договором, зарахувавши сплачені проценти в сумі 10329 грн. 67 коп.
Покликання відповідача на те, що припинення нарахування процентів по договору відбулось 14.07.2021 року, тобто по закінченню тридцятиденного строку кредитування, є помилковим з огляду на пролонгацію та автопролонгацію договору.
Також, у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Як вбачається з позовної заяви та наведеного в ній розрахунку, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 10277 грн. 77 коп. за період з грудня 2021 року по червень 2023 року, а також три проценти річних у розмірі 2057 грн. 64 коп. за період з 10.12.2021 року по 09.01.2024 року (760 календарних днів), які нарахував на всю суму заборгованості - 32422 грн.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.03.2018 року у справі №914/712/16, де зазначено, що згідно зі статтею 625 ЦК України, базою (основою) для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями, просить стягнути інфляційні втрати в сумі 2707 грн. 65 коп. за період з грудня 2021 року по 23.02.2022 року та три проценти річних в сумі 61 грн. 84 коп. за період з 10.12.2021 року по 23.02.2022 року, які нараховані на основну суму боргу (9900 грн).
За положеннями статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що зобов'язання, яке виникло між сторонами, є грошовим.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору.
Інших підстав, які б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов'язання, судом не встановлено, тому позивач має право вимагати від відповідача сплати трьох процентів річних за період прострочення грошового зобов'язання та інфляційних втрат.
Проте, згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Даний стан неодноразово продовжувався й діє на даний час.
Таким чином, вимога позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 10.12.2021 року по 23.02.2022 року є законною та обгрунтованою.
Перевіряючи наданий стороною позивача розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, колегія суддів вважає такий помилковим в частині розрахунку інфляційних втрат та наводить власний розрахунок.
У період з 10.12.2021 року по 23.02.2022 року індексація на суму 9900 грн. має розраховуватись наступним чином:
[Сукупний індекс інфляції] = 100,60% ? 101,30% ? 101,60% = 103,538% (за період грудень 2021 року - лютий 2022 року);
[Інфляційні нарахування] = 9900 грн. (сума боргу) ? 103,538% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 9900 грн. (сума боргу) = 350 грн. 29 коп.
Таким чином, інфляційні втрати за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року становлять 350 грн. 29 коп.
Щодо розрахунку трьох процентів річних, то такий є правильним й відповідає формулі розрахунку: сума = С x 3 x Д : 365 : 100, де, С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення (9900 x 3% x 76 : 365 : 100=61 грн. 84 коп.).
Отже, по суті спір судом першої інстанції вирішено неправильно, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 32422 грн. заборгованості за договором №4311975 від 14.06.2021 року, яка складається з: 9900 грн. - заборгованості за кредитом; 22522 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, а також 350 грн. 29 коп. інфляційних втрат та 61 грн. 84 коп. трьох процентів річних, що сумарно становить 32834 грн. 13 коп.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково (73%), в порядку розподілу судових витрат із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1778 грн. 35 коп. судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви, та 2652 грн. 53 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, що сумарно становить 4430 грн. 88 коп.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач просив стягнути з відповідача 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження вказаних витрат позивачем було надано договір №10/07-2023 про надання правової допомоги від 10.07.2023 року, звіт про надання правової допомоги згідно договору №10/07-2023 від 10.07.2023 року, яким підтверджено факт надання позивачу послуг правової допомоги на суму 10000 грн., зокрема, за збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви, складання позовної заяви та подання її до суду, на що витрачено 10 год., рахунок на оплату по замовленню №1852/09/01 від 09.01.2024 року, платіжну інструкцію від 08.01.2024 року №2643 про оплату рахунку №1852/09/01 від 09.01.2024 року на суму 10000 грн., ордер на надання правничої допомоги адвокатом у суді першої інстанції.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 зазначив, що стягнення 10000 грн. витрат на правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та реальним виконанням адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, реальністю адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вважав, що реальні витрати на правничу допомогу не можуть бути більшими 2000 грн.
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача щодо неспівмірності понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у суді першої інстанції із складністю справи (справа є малозначною), а оскільки адвокатом не конкретизовано, скільки часу витрачено ним на складання позовної заяви, тому обґрунтованим буде визначення таких витрат у сумі 3500 грн. (1000 грн. - за збір документів (доказів) і 2500 грн. - за написання позовної заяви).
Отже, відповідно до статті 141 ЦПК України та ураховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача (73%), розмір стягуваних з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції становить 2555 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний розгляд справи.
На підтвердження розміру таких витрат ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» надано наступні документи: ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1792670, копію договору №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 року, рахунок на оплату №13-10/12-2024 від 31.03.2025 року, акт №13 від 05.02.2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), згідно з яким: збір та аналіз доказів і документації для подання апеляційної скарги (2 год.) - 1000 грн.; складення апеляційної скарги (5 год.) - 2500 грн.; направлення апеляційної скарги відповідачу (1 год.) - 500 грн., та платіжну інструкцію від 03.04.2025 року №6757 на суму 4000 грн.
Колегія суддів вважає розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем на стадії апеляційного розгляду справи і описаних в акті приймання-передачі, необґрунтовано завищеним.
Так, зокрема, на стадії апеляційного розгляду справи правова позиція сторони є вже сформованою, а всі докази, подані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, досліджені в суді першої інстанції, відтак, підстав для висновку про складнощі у написанні адвокатом апеляційної скарги немає, а повторно подавати ті самі докази потреби не було, тому ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що вартість наданих позивачу послуг адвокатом за складання апеляційної скарги повинна становити 2000 грн.
Таким чином, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України та наслідків розгляду справи апеляційним судом - часткового задоволення позовних вимог позивача (73%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного розгляду справи, в розмірі 1460 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За встановлених і наведених вище обставин, такий розмір буде відповідати критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову, стадії розгляду справи та результатів її розгляду.
Отже, загальний розмір витрат на правничу допомогу за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 4015 грн.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 32422 гривень заборгованості за договором №4311975 від 14.06.2021 року, з яких: 9900 гривень - заборгованість за кредитом та 22522 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також інфляційні втрати в розмірі 350 гривень 29 копійок та три проценти річних у розмірі 61 гривні 84 копійок, а всього - 32834 гривень 13 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 4430 гривень 88 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правничу допомогу за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій в розмірі 4015 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 01 серпня 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич